Автор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст. Усний журнал icon

Автор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст. Усний журнал




Скачати 69.47 Kb.
НазваАвтор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст. Усний журнал
Забишна Л. А
Дата конвертації31.07.2013
Розмір69.47 Kb.
ТипДокументи


Автор:

Забишна Л. А.

спеціаліст вищої категорії

вчитель історії

Ситняківської ЗОШ І-ІІІ ст.

Усний журнал

Тема: Не згасне свічка - пам'яті народна.

Мета: Поглибити знання учнів з історії світової війни, доповнити їх місцевим матеріалом. Виховати любов і повагу до історії, ветеранів і учасників війни. Формувати у дітей почуття гідності, доброти, милосердя.

Ведуча 1: Минають роки. Виповнюється 68 рік з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, розриви снарядів, прийшов довгоочікуваний мир, оплачений кров'ю і сльозами.

Ведуча 2: Все далі відходять і важкі роки Вітчизняної війни, але не згасає пам'ять про тих, хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.

Ведуча 1: В ці дні весь світ, усі чесні люди вшановують переможців.

Ведуча2: Разом з ними ми схиляємо голови перед пам'яттю полеглих і безмежно вдячні живим учасникам війни, які своїм життям та важкою ратною працею забезпечили величний День Перемоги.

Вчитель: Швидко, мов весняні струмки, збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає пам'ять тих літ. Вона живе у спогадах бійця і в суворому монументі, як свідок грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас в залах музеїв зі сторінок книг; її, мужню і величну, надійно оберігає народ, передаючи, як святиню, у спадщину поколінням.

Грізний - 41

Сторінка перша

Ведуча1: 22 червня 1941 р. нацистська Німеччина напала на нашу землю.

Ведуча 2: В пам'яті не стерти

Бачу з далени

Біль отой нестерпний-

Чорний день війни.

Ведуча 1: Перший день… другий… третій... п'ятий... сотий...1418 чорних днів.

Ведуча 2: 70 жителів села в перший день війни були призвані в Жуляни копати окопи. Під час бомбардувальних нальотів 38 загинуло, а 4 повернулись додому покалічені.

Ведуча 1: 10 липня в село ввійшли німці. Для ситняківців настав сутінок. Люди говорять, що і сонце не так яскраво світило.

^ Пісня «Чорна рілля».

Ведуча 2: Тяжкі роки окупації... їх пам'ятає кожний житель. Особливо пам'ятають діти, діти - війни. Їм було найтяжче. Війна забрала в них батьків. У Ситняках нині проживає 172 дітей війни.

^ Сидоренко Порфилій Іванович

В 1937-40 рр. Порфирій Іванович був директором Ситняківської семирічної школи. Сім'я Сидоренків проживала в приміщенні школи. Дружина Порфирія Івановича - Любов Андріївна, вчителька української мови і літератури. Діти: Микола, Людмила, Сергій. Сім'я була дружна, щаслива. В 1940 році Порфирія Івановича перевели директором Макарівської середньої школи. Саме там і застала його війна. Фашисти окупували Макарів, насадили свої порядки. Змусили директора школи працювати на них. Порфирій Іванович «працював», а сам став підпільником, тримав зв'язок з підпіллям Макарова та Києва, виконував різні завдання. Був тісно зв'язаний з партизанським загоном. Знайшовся зрадник, який виказав Порфирія Івановича фашистам. В 1942 році він був арештований гестапівцями. Після жорстоких тортур його розстріляли в яру біля дороги Завалівка - Макарів. Старожили с. Ситняки з пошаною згадують свого директора, людину - патріота, який віддав своє життя за Батьківщину, так і не скорившись ворогам.

^ Пісня «Про партизан».

Вчитель: 78 юнаків і дівчат були відправлені на роботи до Німеччини. Тяжка у них була доля. Ось спогади одного з остарбайтерів.

^ Діти зачитуютьспогад про Годинчук Євгенію Мусіївну.


Годинчук Євгенія Мусіївна

Народилась 18 березня 1924 року в с. Ситняках. До війни закінчила сім класів. В школу ходила разом з Олійник Вірою. Трохи працювала в колгоспі. Почалася війна. Почалися облави на молодь, яку відправляли в Німеччину. Знаючи, коли будуть облави, разом з іншими дівчатами втікала, щоб не потрапити до Німеччини. Коли їх спіймали, то повезли у Київ на підводах. Там, ніби в тюрмах, за великими дерев'яними воротами вони пробули дві доби. Потім приїхав ешелон, і всіх поставили в колону по чотири. Євгенія хотіла втекти, але її затримали дівчата. Хлопців і дівчат садили в окремі вагони. Коли загружали, то грала духова музика. Їхали разом з Олійник Вірою дві доби. Потім потяг зупинився в полі і їм дали напитися води. Коли приїхали в Німеччину, також грала духова музика. Євгенію забрали в готель - ресторан, хазяїна звали Єрнс Дітце. У нього було добре. Працювала на різних роботах: рубала дрова, носила землю. А коли навчилась говорити по-німецьки, після обіду подавала німцям каву. У 1945 році їх звільнили американці. 9 травня того ж року їх відправили в Україну. Повернувшись додому, працювали на різних роботах: продавцем, завідуючою продуктовим складом, різноробочою. Мала трьох синів. Жила в с. Ситняки.

Ведуча1: Під час окупації в нашому районі народом були складені пісні про життя в окупації, про надії на перемогу. Надія помирає останньою.

^ Учні виконують одну із пісень часів окупації.

Один день війни


Перегортається сторінка

Вчитель: 350 чоловік - жителів с. Ситняки стали солдатами. Воювали на різних рубежах та фронтах.

Ведуча 2: Нема на Вкраїні ні дому ні хати.

Де б не глянув на Вас зі стіни

Молодими очима солдата

Незабутній погляд війни.

Ведуча1: 182 ветерани - ситняківці нагороджені орденами і медалями. Гортаючи архівні дані ми довідались, що 29 ветеранів нагороджено «Орденом Великої Вітчизняної війни І-ІІІ ст.», 51 медаллю «За Відвагу», «За перемогу над Німеччиною» - 58 чоловік, а 4 – «Орденом Слави».

Ведуча 2: Пам'ять часто, особливо в травневі дні, повертає їх у ті

воєнні тривожні роки.

Вчитель: Давайте на кілька хвилин і ми повернемось в один з таких

воєнних днів. А допоможе нам у цьому Копил Володимир

Гаврилович.

(Спогад ветерана).

Вони визволили наше село


Перегортається сторінка

Ведучий 1: Довго чекали люди на своїх визволителів. Після успішно завершеної операції по визволенню м. Києва радянські війська почали визволяти населені пункти Макарівського району. Наше село Ситняки, Завалівку, Юрів, Ульянівку визволяли бійці 20-ї Гвардійської Новоград-Волинської мотострілкової бригад, яку очолював генерал-майор Петро Сизович Ільїн. Село Ситняки визволяв взвод лейтенанта Вінника. Ознайомимося з листами і фотографіями.

(Листи, фотографії Ільїна та бійців бригади).

П'є журавка воду. Воду п'є одна.


Перегортається сторінка

Ведуча 2: Мати, дружина, кохана, сестра. Вона і досі чекає з війни сина, чоловіка, коханого, брата. Жінка високої краси, вірності, вона виконала останній заповіт чоловіка – «вивести в люди» дітей. Саме вони - жінки-вдови, затамувавши горе і біль, відбудовували зруйноване господарство, виховували своїх дітей - продовження нашого українського роду.

Ведуча 1: Роки поорали зморшками їхні обличчя, але серця залишились молодими. Свято берегли вони пам'ять про своїх чоловіків, берегли трикутники з фронту і похоронки.

Вчитель: Доля всіх вдів багато в чому схожа одна на одну. Про кожну можна розповідати днями: про невмируще кохання, жіночу вірність, працелюбність, стійкість і мужність, відданість материнському обов'язку.

Ведуча 2: Все впізнала на своїм віку,

І війну жорстоку, і розруху,

І вдовину долю нелегку,

І в безхліб'я - лободу й макуху.

Де ті біди?...

Як води спливли,

Жить та буть! - та вже нема коли...

Ведуча1: Все вони пережили, хоч сліди болю залишились у вдовиних душах. Але вони вірили у краще, вірили і сподівались.

Ведуча 2: 250 жінок стали солдатськими вдовами. Нині в живих немає нікого.

Вчитель: Про свою маму - вдову згадує Копил Ганна Степанівна.

(Розповідь дитини - війни, записаний учнями). Ведуча 1: Задихала земля на повні груди

В травневім різнобарвнім буйноцвітті,

До обелісків ідуть люди,

Що височать в усьому світі.

До постаментів кладуть квіти -

Перед загиблими ми всі в боргу,

Їм би ще довго жить, радіти,

Але лягли вони за Перемогу - дорогу.

Не дочекались їх удома батько - мати,

Бо несли високо знамено,

Згадаймо їх шановні друзі

Сьогодні, завтра, поіменно.

Відстукає секунди метроном у свято

Стоїть година рання, вклонімося живим,

А мертвих - вшануємо хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

Вчитель: Сьогодні ми живемо у мирний час. Вдячні тим людям, хто врятував нашу землю, зберіг життя мільйонів людей, приніс жадану Перемогу. Пам'ятаймо і шануймо їх. На цьому наш усний журнал закінчено. Квіти до обеліску воїнам 20-ї мотострілкової бригади надається право покласти членам краєзнавчого гуртка.

(Покладання квітів).




Схожі:

Автор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст. Усний журнал iconІсторія стародавнього світу 6 клас Автор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст
...
Автор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст. Усний журнал iconАвтор: Забишна Любов Адамівна вчитель історії вищої кваліфікаційної категорії Ситняківської зош І-ІІІ ступенів
Мета. Допомогти учням зрозуміти смисл людського життя, визначити своє місце в ньому, сприяти вихованню в них людяності, чесності,...
Автор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст. Усний журнал iconАвтор: Барановська Лідія Миколаївна вчитель хімії вищої кваліфікаційної категорії Ситняківської зош I-III ступенів Макарівського району
...
Автор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст. Усний журнал iconМатеріали для проведення практичних занять з факультативного курсу «Культура мовлення»
Автор: Найденко Римма Миколаївна – вчитель української мови І літератури Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №126,...
Автор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст. Усний журнал icon-
Яковенко Тетяна Анатоліївна, вчитель історії вищої категорії, звання «Старший вчитель», Славутицька зош І-ІІІ ступенів №1 Славутицької...
Автор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст. Усний журнал iconГоловниця – 2010
Автор: Мороз Віктор Миколайович – вчитель історії вищої кваліфікаційної категорії, „Старший вчитель”
Автор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст. Усний журнал iconКерівник музею-світлиці, учитель історії та правознавства, спеціаліст вищої категорії – Забишна Любов Адамівна
«Гончарство як основний вид ремісничого виробництва нашого краю та всієї України має давню історію розвитку», – повідомляє екскурсовод...
Автор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст. Усний журнал iconБрежестовська Олена Валентинівна, вчитель історії, спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист. Завдання: вироблення системи аналізів урок
Учасники проекту: учнівський та педагогічний колективи Рокитнянського районного ліцею
Автор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст. Усний журнал iconРозподіл обов’язків членів атестаційної комісії Кам’янської зош І-ІІІ ступенів 2012-2013 н р
Відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії»
Автор: Забишна Л. А. спеціаліст вищої категорії вчитель історії Ситняківської зош І-ІІІ ст. Усний журнал iconГоловне управління освіти і науки Полтавської облдержадміністрації
Вишняківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хорорльської районної ради, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, старший...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи