Твори поради плани доповіді твори реферати icon

Твори поради плани доповіді твори реферати




Скачати 13.22 Mb.
НазваТвори поради плани доповіді твори реферати
Сторінка12/53
Дата конвертації12.02.2013
Розмір13.22 Mb.
ТипДокументи
джерело
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   53
1. /2009 сочинений(укр) в_дпр.pdf
2. /2009 сочинений(укр).doc
3. /Биографии укр писателей(укр).doc
Твори поради плани доповіді твори реферати
П. Сподарець біографії українських письменників

ОПИС ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ

ЗА КАРТИНОЮ І. ЇЖАКЕВИЧА «МАМА ЙДЕ!»

Іван Їжакевич правдиво передав ситуацію з селянського життя: батьки пішли на роботу, а найменшу дитину залишили зі старшою сестричкою.

Я думаю, що уже вечір, бо діти, відчуваючи, що скоро повернеться додому мама, вийшли її зустрічати. А може, вона вже поспішає до дітей, тому їх очі і личка засяяли радістю.

Постаті дітей художник змалював із великою любов'ю. На дівчинці білосніжна сорочка, вишивана червоними нитками, спідничка, сережки. Русяве волосся заквітчане віночком з польових квітів. Вона тримає на руках братика, якого загорнула в м'яку домоткану ряднину. З усього вид­но, що діти люблять один одного. Підтвердженням цього є і довірливий, спокійний погляд хлопчика, і материнська турбота дівчинки про свого братика. Через портрети дітей художник показав високу духовність членів родини, лад і сердечність у їхніх стосунках. Спокійні, усміхнені личка, люблячі погляди, чистий, охайний одяг підкреслюють, що в сім'ї пану­ють злагода і благополуччя.

Барв використано дуже мало, але вражає багатство відтінків: від темно-коричневих до золотистих. Картина ненасичена дрібними де­талями, тому читається легко, привертає особливу увагу, запам'ято­вується.

ТВІР-ОПИС ЗА КАРТИНОЮ І. ЇЖАКЕВИЧА «КРІПАКІВ МІНЯЮТЬ НА СОБАК»

З першого погляду картина І. Їжакевича «Кріпаків міняють на собак» вражає правдивість відтворення художником важкої долі селян-кріпаків. Жахливе явище відобразив мистець: безправних, принижених людей кріпосники міняють на собак.

На передньому плані — поміщики. Господар у халаті й домашніх туф­лях зручно вмостився на м'якому стільці біля круглого столу, застелено­го білою скатертиною. В руках у нього чубук. Він спокійно веде розмову про обмін людей на собак. Поміщик-гість сидить, спершись ліктем на стіл. По одягу видно, що він з дороги. Вказуючи руками на кріпаків, гість щось жваво говорить господарю, розпитує про тих, кого хоче обміняти на своїх собак. Торгується завзято, бо кожного з породистих псів оцінює дорож­че, ніж кріпака.

Трохи далі — група селян-кріпаків. Стоять вони тісним півколом, ніби шукають захисту і підтримки один в одного. Вони покірно чекають ви­року. Кого забере приїжджий пан, відірве від сім'ї, вивезе в чуже село? У постатях людей відчувається німа покірність кріпацькій долі. Вони схилили голови, зіщулилися від усвідомлення неминучої біди. Зображені на картині слуга, що притримує собак, та старий візник, який сидить біля воза. Обом їм тяжко дивитися на жорстокий торг, боляче усвідомлювати, що життя нещасних кріпаків гірше від собачого. Група кріпаків розташо­вана на фоні бідної селянської хатини. Це теж підкреслює безпросвітні злидні селян.


ТВІР-ОПИС ЗА КАРТИНОЮ

С.В.ГЕРАСИМОВА «МАТИ ПАРТИЗАНА»

Картина С. В. Герасимова «Мати партизана» за своїм ідейним звучан­ням близька до твору О. Довженка і на ній зображено героїчний подвиг жінки в роки війни.

На передньому плані картини зображено жінку — матір партизана — і німецького карателя. Це проста жінка у звичайному селянському одязі: рясній спідниці темного кольору в червоні цяточки, просторій світлій кофті. На голові — хустина. Ноги босі — фашисти виштовхали її з хати, і взутись не встигла. За її спиною — односельці, яких зігнали карателі, щоб залякати і примусити зізнатися, чий партизан.

Ліворуч від матері — її син — партизан. По розірваній сорочці, змуче­ному обличчю можна здогадатись, що його люто катували, але він ні в чо­му не зізнався. І молодий партизан, і його мати, і селяни, що стоять щільно стіною за матір'ю, тримаються мужньо, гордо, з гідністю.

Обличчя карателя налилося кров'ю від люті і безсилля. Стара жінка, яку він думав залякати, поставити на коліна, зневажає не тільки його, а й саму смерть.

У картині немає світлих, радісних барв. На тлі чорного диму і червоних язиків полум'я — гітлерівець у темно-зеленому мундирі. Картина ви-кли-кає ненависть до фашистів. Мати партизана і селяни зображені в теплих кольорах, а біла кофта матері, підкреслює її душевну чистоту.

У мене картина викликала почуття гордості за наш народ, за його мужність і безстрашність.

ТВІР-ОПИС ЗА КАРТИНОЮ

Т.ШЕВЧЕНКА «АВТОПОРТРЕТ» (1840р.)

За своє життя Шевченко створив понад тридцять малярських та гра­фічних автопортретів, в яких передав свої думки, почуття, переживання. Одним із них є автопортрет 1840 року.

На картині бачимо зосереджене обличчя молодої людини. Гарної, сповненої гідності, з граціозним поворотом голови. Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя, все інше ховається у напівпрозорих тінях. Яскраво осяяне чоло і затінені очі. І хоча Шевченко затінює їх, все ж по­мічаємо, що це всепроникний погляд очей, сповнений невисловленого запитання. Різкий злам брів і цей не по літах серйозний погляд здаються дивними на округлому юнацькому обличчі. Це образ юнака, якого суворі обставини рано зробили дорослим. Портретне зображення свідчить про високу гідність молодої людини, незламну волю, високий дух творчої особистості.

8 КЛАС

Написання твору на літературну тему завжди становило складність для учнів і, зокрема, восьмикласників, які часто зводять розкриття теми чи проблеми до переказу прочитаного, не вміють достатньою мірою розрізняти особу автора і ліричного героя, конкретне явище й типове, реальну подію й художньо узагальнену. Наприклад, часто учні заявляють, що їм не подо­бається повість, оповідання, поема, тому що твір сумно закінчується або тому, що його герої вчинили підлість, зраду чи злочин. Тобто, літературні образи конкретизуються, переносяться в реальність, проектуються на власні почуття й проблеми. Але художній твір із негативними героями, не зовсім щасливим кінцем, якщо він справді талановитий, якраз і покликаний збу­дити почуття читачів, викликати відповідні емоції, не залишити читачів байдужими.

Отже, при написанні твору на літературну тему передусім необхідно бути добре обізнаним із художнім текстом: сюжетом, композицією, сис­темою образів, зображувально-виражальними засобами. По-друге, необ­хідно продумати план твору, щоб кожне його питання «працювало» на розкриття теми та ідеї письмової роботи, давало відповідь на питання: що це доводить? про що свідчить? яка думка з цього випливає?

Обсяг твору для восьмикласників у класах з російською мовою на­вчання — 1,5—2 сторінки зошита, з українською — 2—2,5 сторінки.

При написанні твору слід дбати про логічну послідовність викладу думок, цікавість, аргументованість, точність фактів, дотримання абзаців, використання художніх засобів.

Твір повинен складатися з коротенького вступу, основної частини і стислого висновку (такі елементи не обов'язкові при написанні твору в художньому стилі, жанрі оповідання, новели, есе). В учнівській роботі доцільно використовувати короткі уривки з художнього тексту (цитати) на підтвердження своїх думок. Цитати необхідно підбирати невеликими за обсягом і оформляти відповідно до правил. Не можна допускати по­вторів, однакових чи спільнокореневих слів, виразів.

Після написання твору на чернетці бажано прочитати його вголос — одразу будуть помітні змістові та мовні недоліки.

ЩО ДАЛО МЕНІ ВИВЧЕННЯ БАЙКИ У ШКОЛІ?

Протягом навчання у школі я познайомився з байками Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, Л. Глібова. Байка увійшла в моє життя як своєрідна казка з життя тварин. Так байки я сприймав у ранньому ди­тинстві, коли в початковій школі ознайомились ми з таким твором як байка. Байки вчили нас бути щедрими на добро, на правду, на красу.

Уже в 5—7 класах ми вчилися критично оцінювати події, заглиблю­ватися в алегоричний зміст байок, що захищали інтереси скривджених і пригноблених.

Байки наших українських байкарів — це глибокі спостереження життя, в яких виявляються критичний розум людини, дотепний і дошкульний гу­мор, демократичні погляди.

Назавжди в моїй пам'яті залишаться мудрі слова П. Гулака-Арте­мовського з твору «Пан та Собака»:

Той дурень, хто дурним іде панам

служити,

А більший дурень, хто їм дума угодити!

І хоча ця байка розповідає про безправне життя кріпака, викриває соціальні проблеми часів кріпацтва, ми вчимось у неї не бути жорсто­кими, не знущатись над беззахисними, не бути самодурами у житті.

Байки Є. Гребінки осуджують події того часу, але я вважаю, що можна провести паралель і з сьогоденням. «Ведмежі суди» і сьогодні є у нашому житті, тож і нас байка вчить бути чесними і справедли­вими.

Байки Л. Глібова вчать нас поглянути на себе з боку, критично ос­мислити риси свого характеру і вчинки. Байки Л. Глібова спрямовані проти паразитизму, марнотратства, жорстокості, бездушності людини. А хіба це не актуально і зараз?

Тож, читаючи байки класиків та сучасних письменників, ми вчимося критично осмислювати нашу дійсність і наші вчинки, замислюватися над тим, що треба робити конкретне, аби життя в нашій країні поліпшилося. Байки навчили мене помічати комічне в житті, де на кожному кроці є місце гумору.


«ОЙ У ЛУЗІ ЧЕРВОНА КАЛИНА»

історії стрілецьких пісень)

Коли почалася імперіалістична війна, був створений легіон під наз­вою Українські Січові Стрільці. Мужньо билися воїни з ворогами, відстоюючи незалежність України. Проводили вони і культурно-осві­тню роботу: створювали курси української мови, театральні гуртки, читальні. Стрілецькі поети Л. Лепкий та Р. Купчинський складали пісні.

Пісня «Ой у лузі червона калина» виникла у період зародження січового стрілецького руху і зразу набула широко розголосу, а для січо­вих стрільців стала своєрідним гімном. Ця пісня сповнена щемливої любові до рідної Вітчизни, пройнята духом нескореності нашого на­роду. Вона уславлює січових стрільців, які вели збройну боротьбу про­ти царських та польських військ. І слова, і мелодія пісні наскрізь на­родні. В уяві українців червона калина була символом рідного краю і дівочої вірності та краси. Найбільшу ідейно-художню енергію випромінюють слова, запозичені з історичного першоджерела:

Ой у лузі червона калина

похилилася,

Чогось наша славна Україна

зажурилася,

А ми тую червону калину

підіймемо,

А ми нашу славну Україну

гей, гей, розвеселимо.

Пісня «Видиш, брате мій» сповнена невимовного болю, бездонного жалю і глибокого відчаю. Але і цей біль, і ця туга освячені великою лю­бов'ю до України, глибоким жалем за її безповоротною втратою: «В чу­жині умру...». Пісня народилася з любові до народу, до тих скривджених і знедолених, які змушені були розпливатися, як журавлі, у сірій мряці під голодним чужим небом.

Пісні Січових Стрільців поширювалися і поміж мирним населенням, стаючи народними.

ХИЖАЦЬКА НАТУРА ГЕРАСИМА КАЛИТКИ

(За п'єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»)

Герасим Калитка — сільський багатій, у якого є двісті десятин землі. Та це його не задовольняє, він прагне збільшити свої володіння. Про свою мрію він говорить: «Ох, земелько... Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку...» Власницькі прагнення цього чер­ствого і занопадливого «стяжателя» сягають далеко. Він упевнений, що настане день і він скупить усю землю навкруги. Жадоба збагачення — єдина пристрасть Калитки. Вона повністю ним заволоділа. Навіть уві сні глитай марить: «Кругом, кругом усе моє».

Калитка — трудолюбива людина. Він не доспить, не доїсть і не прогу­ляє, але і своїм рідним та наймитам не дає перепочинку. Бо праця, він вважає,— то гроші, багатство. Він часто дорікає наймитам, що вони мало роблять, але багато їдять: «Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають». Власницькі інтереси навіть родинні та батьківські почуття притупили.

В одруженні сина шукає вигоду, бо хоче невістку і з приданим, і з грішми. А віддавши дочку заміж, Герасим Калитка відмовився дати за нею посаг. І хоча він і постраждав, навіть два зуби втратив, був задоволе­ний, бо п'ять тисяч зосталися у нього.

Калитка заздрить іншим і докладає зусиль, щоб досягнути ще більшо­го багатства. Тому і вирішив придбати фальшиві гроші. При цьому він пробує обдурити досвідченого шахрая, заплативши замість п'яти тільки три тисячі карбованців. Але сам потрапив у пастку, і це доводить його до самогубства: «Краще смерть, ніж така потеря!»

Отже, І. Карпенко-Карий у п'єсі «Сто тисяч» показав хижака-«стя-жателя», розкрив риси його характеру, примусив замислитися над такою вічною проблемою, як людське щастя і багатство.

ПОЕТ— ДРУГ І ЗАХИСНИК НАРОДУ

(За поемою Лесі Українки «Давня казка») Поему «Давня казка» Леся Українка написала у 1893 році. У цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспіль­ному житті Леся Українка і написала в поемі «Давня казка». Саме тому головний герой твору — поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була «і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною». За здібність писати вірші, у яких люди знаходили і пораду, і розвагу, співця всі любили, особливо молодь. А ще поет при­глядався до людського життя і, бачачи лихо і несправедливість, намагав­ся зброєю сміху його полегшити. Розширюється і тематика його пісень. Спочатку сатиричні вірші, що висміюють вади людського характеру, потім їдка сатира, сповнена ненависті до гнобителів і закликами до розправи:

Чи блакитна кров поллється,

Як пробити пану груди?

Поет розуміє, що краса невіддільна від служіння народу. Ця горда, безкорислива людина так відповідає графу на пропозицію продати свій талант за золото:

Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!

Поет завжди серед народу, запалює його і підтримує своїми піснями, коли у країні спалахує повстання. Поетові думи-чарівниці служили по­встанцям. І хоча графські слуги кидають митця у в'язницю, його пісні і гадки не можна замкнути у тюремних стінах:

І мого прудкого слова Не затримає темниця, Полетить воно по світі, Наче тая вільна птиця.

Отже, пісні поета потрібні людям. Вони підіймають бойовий дух, про­тистоять песимістичним настроям. Вони стають здобутками трудящих і допомагають у боротьбі за правду.

РОЛЬ ПОЕТА І ПОЕЗІЇ В СУСПІЛЬСТВІ

(За поемою Лесі Українки «Давня казка») План

  1. Розуміння мужньою поетесою Лесею Українкою ролі художньо­го слова в житті народу.

  2. Образ народного співця — оповідача «Давньої казки».




  1. Моральна перевага співця над графом, мудрість і сила його поетичного слова.

  2. Безкорислива допомога поета Бертольду у здобутті коханої і в перемозі над ворогами.

  1. Боротьба з несправедливістю, за людські права.

  2. Непідкупність, незламність і вірність своїм ідеалам. Попу­лярність поета в народі.

  3. Художня довершеність і привабливість образу народного співця в поемі «Давня казка».

6. Значення назви твору, прийомів гумору та сатири.
ІІІ. Чи стала давня казка сучасною?

ВОЛЯ Й ЛЮБОВ — ДВІ СТИХІЇ ОПОВІДАННЯ М. КОЦЮБИНСЬКОГО «ДОРОГОЮ ЦІНОЮ»

План

  1. Оповідання М. Коцюбинського «Дорогою ціною» — художнє відображення волелюбності українців, їх вірності в коханні.

  1. Остап і Соломія — виразники найяскравіших рис українського народу




  1. Стихія боротьби проти поневолення в пролозі оповідання.

  2. Причини втечі Остапа.

  3. Важкі шляхи героїв до волі.

  4. Глибина і щирість почуттів Остапа й Соломії.

  5. Саможертовність Соломії.

  6. Висока моральність героїв, їх вірність своїм ідеалам.

III. Художня майстерність М. Коцюбинського в реалізації ідейного
задуму оповідання.

МОЇ ВРАЖЕННЯ ВІД ВІРША В. САМІЙЛЕНКА «УКРАЇНСЬКА МОВА»

План

  1. В. Самійленко — поет українського національного відродження, ревний захисник рідної мови.

  2. Вірш В. Самійленка «Українська мова» — діамант у короні ук­раїнської поезії.




  1. Алегоричність першої частини вірша.

  2. Паралелізм як основа композиції поезії.

  3. Значення творчості Т. Шевченка в утвердженні української літературної мови.

  4. Оригінальність і несподіваність художніх прийомів вірша «Ук­раїнська мова».

  5. Стан розвитку української мови на сучасному етапі і ставлен­ня до цього моїх товаришів.

  6. Мова — душа нації. Заклик у вірші В. Самійленка до збере­ження і збагачення мови.

III. Рідна мова — в рідній школі.

ПРОБЛЕМА ВІРНОСТІ ЛЮДИНИ РІДНОМУ КРАЮ, ВІДДАНОСТІ СВОЇЙ НАЦІЇ У ПОЕМІ М. ВОРОНОГО «ЄВШАН-ЗІЛЛЯ»

Талановитий український поет, перекладач, критик та історик вітчиз­няної літератури, пропагандист української культури Микола Вороний довгий час був невідомий нам, бо його ім'я і творчість були заборонені. А по­ет лише намагався вивести українську літературу на європейський рівень.

Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патріо­тизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ, рідну Україну.

У поемі «Євшан-зілля» М. Вороний порушує проблему вірності лю­дини рідному краєві, своєму народові. Використавши легенду про пере­бування сина половецького хана у полоні, його забуття про рідний край і батька, поет із болем у серці звертається до людей, які відцуралися від своєї батьківщини, які, потрапивши на чужу землю, забули рідну мову. Чимало синів і дочок України блукають по світу у пошуках щастя. Це до них звернені слова поета:

Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій, В славі й шані пробувати.

У поемі «Євшан-зілля» в образі ханського сина бачимо тих українців, які шанують чужі звичаї і занедбали рідний край, які забули свої звичаї. Микола Вороний задає риторичне запитання:

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить,—

Шлях у край свій повороту?!

Роздумуючи над поемою, я пригадав слова Т. Шевченка «Хто матір забуває, того Бог карає». Я переконаний, що горе тій людині, тому наро­дові, який забуває своє коріння, свою мову, не дбає про свою країну. Тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи.

Ми, молоде покоління, піднімаємось у своєму духовному і національ­ному зрості, крокуючи шляхами розбудови самостійної України, віддає­мо всі сили на благо нашої країни, мріємо про свій вагомий внесок у цю справу. Ми любимо свою Батьківщину, свій народ, свою мову, а тому такі близькі нам слова поета:

За честь і правду все віддай, Коли ти любиш рідний край!

Я гадаю, що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації, свого краю. Отож, я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові, своїй країні.

ПРОБЛЕМА ІСТОРИЧНОЇ ПАМ'ЯТІ НАРОДУ В ПОЕМІ М. ВОРОНОГО «ЄВШАН-ЗІЛЛЯ»

Тривалий час перебували у забутті ім'я і творчість Миколи Кіндра­товича Вороного. Видатного майстра поетичного слова віднесли до роз­ряду дрібнобуржуазних поетів і понад тридцять років не друкували його твори, а самого М. Вороного знищили у сталінських таборах. Але ім'я поета назавжди вписане в історію нової української літератури. М. Вороний своєю творчістю намагався вивести українську літературу на європейський рівень.

Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патр­іотизм і гаряче бажання щастя рідному народу, рідній Україні.

Проблема історичної пам'яті народу розкривається в поемі «Євшан-зілля». Твір був написаний у 1899 році, але зовсім недавно дійшов до нас.

Поема переносить читача у сиву давнину. Князь Володимир Моно­мах «під час походу» взяв у полон улюбленого сина половецького хана. Швидко юнак забув рідний степ, став «край чужий, чужі звичаї як свої рідні уважати». Але старий хан сумує за сином і споряджує до Києва по­сланця, щоб той відшукав хлопця й нагадав тому про рідний край. Знай­шов посланець юнака в Києві і заспівав йому пісень половецьких:

Але спів цей ніжний, любий Ані перший, сильний, дужий, Не вразив юнацьке серце,— Він сидить німий, байдужий.

Мудрий співак Ор все-таки знаходить спосіб зворушити душу юна­ка. Він дає йому понюхати сухого євшан-зілля. І відбувається диво:

Рідний степ — широкий, вільний, Пишнобарвний і квітчастий Раптом став перед очима, З ним і батенько нещасний.

Для чого автору ця стара легенда? Чи тільки цікава подія? Поет відпо­відає:

Ні, про інше щось говорить Те старе оповідання.

М. Вороний із болем у серці звертається до людей, які відцуралися від своєї батьківщини, які, потрапивши на чужу землю, забули рідну мову. Чимало синів і дочок України блукають по світу в пошуках щастя. Це до них звернені слова поета:

Краще в ріднім краї милім Полягти кістьми, сконати, Ніж в землі чужій, ворожій В славі й шані пробувати!

Чи не згадаємо ми, прочитавши ці рядки, славнозвісне Шевченкове: «Хто матір забуває, того Бог карає»? Горе тій людині, тому народу, який забуває своє коріння. Історичне безпам'ятство руйнує нації.

Патріотизм М. Вороного, його любов до батьківщини не можуть не хви­лювати. Порушена поетом проблема історичної пам'яті народу і через сто років після написання твору продовжує бути актуальною. У нашого наро­да намагалися відібрати пам'ять, писали й переписували нашу історію. Але були і є в Україні люди, патріоти, які домагаються історичної правди для народу України. Тільки пізнавши свою історію, усі світлі і темні її боки, ук­раїнський народ може усвідомлено будувати своє майбутнє.

ВІДГУК НА ЗБІРКУ МИКОЛИ ПОБЕЛЯНА «СНІГИ НА ДВОХ»

(З літератури рідного краю)

У 1999 році вийшла друком нова книжка харківського поета Миколи Побеляна «Сніги на двох». Вийшла вона у серії «Бібліотека альманаху українців Європи «Зерна». Із поезією для дітей цього автора ми знайо­милися уже в попередніх класах, а тому було приємно гортати сторінки нової збірки цього автора.

«Сніги на двох» — це збірка ліричної по езії, автор якої запрошує нас у світ його любові, населений людьми, птахами, деревами, квітами:

Любове ніжна, Я перед тобою Уклінно так, Благоговійно так... Без тебе я З життєвого Двобою Не вийшов би Ніколи і ніяк.

У передмові до збірки Анатолій Мойсієнко пише: «Микола Побелян — лірик від природи. У його поезії править бал любові... » Мені дуже сподо­балися теплі, задушевні інтимні вірші поета.

Ліричний герой його збірки — закохана людина, щира і відверта у своїх почуттях:

Мені так радісно з тобою В оцих снігах ції зими... Де під зорею голубою На всю планету — тільки ми...

Для нього любов — це всесильне, всеохоплююче почуття:

Фарбує космос Рами в золоте... Земля мов Жінка, що Любити хоче...

Ліричний герой не уявляє собі без любові навіть миті життя:

Вечоріє Тобою щоденно, І світає Тобою — без мене... День палає Тобою огненно І ночіє Тобою — теж...

Щиро, відверто ліричний герой говорить нам про свої почуття:

Всупереч, Мабуть, Самому Богу... Я тебе

Безбожно так Люблю...

Мені дуже сподобалися вірші М. Побеляна зі збірки «Сніги на двох», а тому я вам і раджу ознайомитися з ними. Відкрийте для себе харківсько­го поета Миколу Побеляна, його ліричну поезію, відкриту у своїх радо­щах і болях, у своїй відвертості і щирості.

ТВІР-ОПИС ЗА КАРТИНОЮ О. МУРАШКА «ПОХОРОН КОШОВОГО»

На картині «Похорон кошового» художник О. Мурашко відтворив народний ритуал похорону, якого строго дотримувалися запорізькі ко­заки.

На передньому плані — старий козак, який попереду похоронної про­цесії на шкіряній подушці несе булаву. Іде він повільно, малими кроками, ніби несе величезний тягар. Трохи зліва від нього іде козак, який, можли­во, заступить місце покійного. Художник, бажаючи привернути увагу, освітлив його постать. Козак ще молодий, міцної статури, приємної зов­нішності. У нього мужнє обличчя, засмагле від вітру і сонця. Здається, він нічого не бачить і не чує, бо важка дума тривожить його душу. На крок позаду несуть труну на дерев'яних ношах. За труною — чорний пра­пор як символ жалоби та невимовного смутку.

За труною ідуть козаки. На їхніх обличчях відбилася не тільки скор­бота, а й неповторні характерні риси людей сильних і мужніх, щирих і правдивих. Одягнені вони по-казацьки: шаровари, вишиті сорочки, жу­пани, чоботи-сап'янці.

Похоронна процесія заповнила всю широку долину вздовж старого лісу. Темний фон картини підкреслює душевний стан учасників процесії. Віє від неї і оптимізмом, впевненістю, що справа, за яку поклав голову кошовий, не загине. Її доведе до кінця молоде козацтво.

9 КЛАС

Дев'ятий клас — найбільш відповідальний і важкий етап шкільного курсу літератури. Перехід від уроків літературного читання до вивчення система­тичного курсу літератури на основі художньо-історичних принципів вимагає якісно нового ставлення школярів до красного письменства. Дев'ятикласни-ки-читачі перебувають у складному стані переходу від переважно моральної оцінки літературних творів до їх соціально-естетичного осмислення.

Дев'ятикласникам притаманні своєрідні якості, пов'язані з віковим розвитком, віковою психологією, переходом від підліткового віку до юна­цтва. Якщо п'ятикласники-шестикласники відзначаються «наївним реа­лізмом», тобто злиттям мистецтва і дійсності, емоційною цілісністю та схематизмом читацького сприйняття, то для учнів сьомих-восьмих класів художній текст цікавий настільки, наскільки він співзвучний з їхніми етичними проблемами у зв'язку з усвідомленням себе як особистості; у школярів стрімко розвивається читацька уява, здатність до конкретизації літературних образів. У дев'ятому-одинадцятому класах школярі повинні усвідомити історичні та естетичні зв'язки мистецтва і життя, причинно-наслідкові зв'язки у творі і відійти від конкретизації літературних образів.

Відповідно до чинних програм обсяг творчої роботи дев'ятикласника повинен складати 2,5—3 сторінки у класах з українською мовою навчан­ня та 2—2,5 сторінки у класах з російською мовою навчання.

Серед видів творів на літературну тематику можна виділити: харак­теристику героя; аналіз окремого епізоду, картини твору; порівняльну характеристику образів; аналіз твору чи творчості письменника в ціло­му; розгляд проблеми, порушеної у творі чи проблематики творчості; з'я­сування вражень і почуттів, які виникли під час прочитання книги.

Здебільшого при написанні таких творів використовується тричленна форма побудови: вступ, основна частина, висновок, хоча можлива й інша, оригінальна композиція.

Написання твору складається з таких етапів:

- вибір і осмислення теми;

визначення основної думки (що ставиш за мету довести, утверди­ти, схвалити, засудити, у чому переконати);

збір потрібного матеріалу (елементів характеристики героїв, фактів, доказів, спостережень, узагальнень, асоціативних образів), випи­сування відповідних цитат;

- з'ясування основного типу мовлення твору (розповідь, опис, роз­дум) та стилю мовлення (публіцистичний, художній, художньо-публіци­стичний тощо);

- складання плану (простого, складного, цитатного);

- написання твору на чернетці й перевірка.

У вступі до твору на літературну тему, як правило, характеризується час, про який ідеться, історія написання художнього полотна, згадується автор або характеризується основна проблема, яку порушує і намагається вирішити письменник.

В основній частині твору-характеристики героя (а також узагальне­ного образу) описується: зовнішність; соціальний стан; рід діяльності; здібності, інтереси, захоплення; вчинки та дії; стосунки з оточуючими — рідними, близькими, друзями, співробітниками, сторонніми людьми, во­рогами; ставлення до природи; моральні якості; мова; ставлення автора та власні враження того, хто пише твір.

Про моральні якості героя можна дізнатися з того, як його характе­ризують інші персонажі, із самохарактеристики, із вчинків та дій, які ви­являють його ставлення до оточуючих, до навколишнього середовища, із того, як герой говорить.

Аналіз епізоду твору можна зробити: визначивши його тему; корот­ко з'ясувавши його зміст; схарактеризувавши образи (це можуть бути також узагальнені образи, наприклад, рідної землі, степу, отчого дому, дороги, моря); визначивши значення епізоду у розкритті загальної теми та ідеї; розкривши роль виражально-зображувальних засобів для ство­рення яскравої, художньо переконливої картини.

Порівняльна характеристика передбачає: коротку характеристику об'єктів порівняння; визначення спільних рис; з'ясування відмінностей та їх причин.

При аналізі художнього твору з'ясовується: літературний вид і жанр; тематика і проблематика; сюжет і композиція; позасюжетні елементи (ав­торські відступи, вставні епізоди, обрамлення, присвята, епіграф); систе­ма образів; символіка, художні прийоми та засоби; значення назви твору.

При аналізі творчості письменника в цілому: визначається темати­ка, проблематика творів, їх види і жанри; робиться узагальнений аналіз творів за темами та жанрами (особливо у поезії) з прикладами, цитуван­ням; з'ясовується відповідність змісту й форми; визначаються виражаль­но-зображувальні засоби, прийоми, які найчастіше використовує автор.

Твір дев'ятикласника може бути присвячений і розгляду окремої пробле­ми, висвітленої в окремому творі, у творах одного чи кількох письменників.

Найлегшим і найважчим одночасно є написання твору типу «Мої думки з приводу прочитаного та враження від прочитаного... » й твори, пов'язані з проблемними питаннями. Ці роботи вимагають не лише знан­ня літературного матеріалу, а й уміння формулювати свої думки, знахо­дити асоціативні зв'язки, паралелі, аналогії в реальному житті, застосо­вувати власний життєвий досвід, передавати свої враження.

Структура основної частини твору, в основі якого власні спостере­ження, думки і враження від прочитаного, може бути такою:

які епізод(и), образ(и), проблема(и) привернули увагу і чому;

- що приваблює більше і чому — зміст чи форма;

- з чим асоціюється, з яким фактом, явищем, спостереженням із власного життя перегукується твір, проблема;

- який настрій викликає, до яких висновків підводить.

У висновку твору будь-якого виду підсумовується сказане, з'ясовується значення образу, теми, проблеми, творчості письменника, його місце в літе­ратурному процесі; відзначається художня майстерність; висловлюються власне ставлення до прочитаного, враження, які справив твір у цілому.

У творі на літературну тему думки повинні викладатися в логічній по­слідовності, без повторів слів та виразів; твердження мають бути аргументо­ваними. Цитати використовуються помірно, вони повинні бути невелики­ми за обсягом, влучними, точними і відповідати оригіналу. Твір може мати епіграф — висловлювання відомих людей, яке асоціюється або перегукуєть­ся з основною думкою чи проблемою, порушеною у творчій роботі учня.

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   53



Схожі:

Твори поради плани доповіді твори реферати iconКонкурс по 2 різнохарактерні твори (українські народні, сучасні популярні пісні, твори вітчизняних, зарубіжних авторів, авторська пісня) із супроводом, без супроводу, або фонограма (-)
Загальна тривалість виступу колективу до 10 хв., виступ солістів і ансамблів малих форм – 8 хв
Твори поради плани доповіді твори реферати iconІнформація хзош №131
В фонді шкільної бібліотеки хзош №131 є у наявності програмні твори 5-9 класі з інтегрованого курсу «Література» та твори з української...
Твори поради плани доповіді твори реферати icon1. Твори класиків української літератури
Твори класиків української літератури (в тому числі лауреатів Національної премії ім. Т. Г. Шевченка)
Твори поради плани доповіді твори реферати iconКнига на сайте: Сканирование и распознавание текста: сайт «Ирпенская буквица» передмова
Укладач низки антологій, деякі його твори перекладалися угорською та іншими мовами. З 1971-го до 1985-рр його твори не видавалися,...
Твори поради плани доповіді твори реферати iconДокументи
1. /Реферати по ЗВ/Iсторiя збройних сил Украхни. фх участь у ВВВ.doc
2. /Реферати...

Твори поради плани доповіді твори реферати icon10 клас «Методи самостійної роботи з книгою»
...
Твори поради плани доповіді твори реферати iconДокументи
1. /Literatura10/_.Франко/franko.doc
2. /Literatura10/_.Франко/franko1.doc
Твори поради плани доповіді твори реферати iconДокументи
1. /Реферати(doc)/Ankylosis.rtf
2. /Реферати(doc)/Compomers_Hohnk_DP_sm.doc
Твори поради плани доповіді твори реферати iconОснащення проекту: Відеопроектор Слайд презентації Музичний ряд: твори – композиторів Дж. Гершвін, Равель «Болеро», Сергій Прокоф`єв, Елвіс Преслі, Бітлз, танці в стилі модерн Тип проекту
Музичний ряд: твори – композиторів Дж. Гершвін, Равель «Болеро», Сергій Прокоф`єв, Елвіс Преслі, Бітлз, танці в стилі модерн
Твори поради плани доповіді твори реферати icon"Знавці творчості Т. Г. Шевченка"
Як в Україні називали мандрівних співців, що в супроводі музичних інструментів виконували народопісенні твори? (кобзарі)
Твори поради плани доповіді твори реферати iconТема: «Як ведмідь зимує» Дидактична мета
Закріпити вміння дітей уважно слухати літературні твори, сприймати та аналізувати їх зміст
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи