Твори поради плани доповіді твори реферати
Скачати 13.22 Mb.
|
ТВІР-ОПИС ПРИМІЩЕННЯ НАШ КЛАС Наша класна кімната велика, світла, простора. У ній троє великих вікон. Праворуч від дверей стоять книжкові шафи. Їх п'ять, і кожна заповнена книгами, журналами, газетами. У класі у три ряди стоять дерев'яні столи з двома стільцями біля кожного. Біля вікна — учительський стіл. Він прикрашений білою з червоним орнаментом скатертиною. На одній стіні висить дошка, а зверху — портрет Тараса Шевченка, прикрашений вишиваним рушником. На іншій стіні знаходяться планшети з основними правилами української мови. А ще квіти. Їх багато, вони скрізь: на підвіконнях, шафах, учительському столі. Я завжди із хвилюванням і радістю переступаю поріг нашої класної кімнати. НАШ ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ Сьогодні наш клас був на екскурсії у шкільному музеї «Українська світлиця». З першої ж хвилини на нас війнуло історією, побутом українців і тією любов'ю, з якою зібрано кожний експонат. Праворуч від вхідних дверей знаходиться справжнісінька піч, розмальована квітами та півниками. Поруч стоїть стіл, а над ним — два мисники. Якого посуду тут тільки нема! І полумиски, і глечики, і куманці, і форми для випікання пасок. Ліворуч від дверей стоїть скриня, а над нею висить одяг. Аж очі розбігаються від краси вишиваних сорочок, спідниць, керсеток, вінків з різнокольоровими стрічками, синіх, зелених, білих та червоних з великими квітами хусток. Навпроти скрині — речі домашнього вжитку. Тут є і прядка, і веретено, і гребінь з гребінкою. Та найбільше мені сподобалася колекція рушників. Зібрані вони з різних куточків України. І про все це цікаво розповідали екскурсоводи — старшокласники. Мені радісно і приємно вчитися в школі, де є такий музей. МОЯ КІМНАТА У мене невеличка світла кімната з приємними світло-сірими шпалерами. На всю стіну — величезне вікно, через яке до кімнати зранку заглядає сонечко. Посеред приміщення — круглий стіл коричневого кольору, з вишуканою різьбою, прикрашений червоними гвоздиками у керамічній вазі. Біля стола — два стільці. Навпроти дверей стоїть книжкова шафа, в надрах якої зберігаються справжні скарби — книги. Ліворуч від шафи знаходиться ліжко, дерев'яне, невисоке, з різнокольоровими маленькими подушечками. Біля вікна стоять журнальний столик, крісло і торшер. Це мій улюблений куточок, тут я довгими зимовими вечорами читаю або малюю. Підлога застелена темно-червоним із вигадливими візерунками килимом. Моя кімната затишна, привітна, світла. ТВІР-ОПИС ЗА КАРТИНОЮ В. НАВРОЦЬКОГО «НАТЮРМОРТ» Художник зобразив найцінніші для життя людини дари природи. Хліб і мед — символ добробуту. Квіти — символ краси. У першу чергу привертають увагу великі золотоголові соняшники, що розмістилися серед дозрілих колосків пшениці. Крізь сіточку з гілок і зеленого листя видніють сині волошки і голубуваті ромашки. Ще нижче на картині — духмяний хліб, золотисті груші, соти запашного меду, червонобоке яблуко. Усе це багатство митець розмістив на дерев'яному столі. Людини немає, але присутність її відчувається. Уся картина дихає теплом і спокоєм, злагодою і любов'ю. ТВІР-РОЗДУМ ПРО ВЧИНКИ ЛЮДЕЙ ПРО ТАТА У нас дружна сім'я, а на чолі її — наш тато. Я дуже люблю свого батька і хочу бути схожим на нього. Співробітники поважають мого тата за професіоналізм і дружню підтримку. Та й сусіди нерідко приходять за порадою. Мені подобаються хвилини, які ми проводимо разом. Особливо приємно спостерігати, як тато працює. Що б він не робив — чи допомагав мамі в господарстві, чи рубав дрова — усе він робить із легкістю, красиво й упевнено. А головне — працює із задоволенням. І тоді вже не можеш встояти без діла, а тим більше відмовитися від роботи. Батько не дуже часто сварить мене. Досить його погляду, і я ладен зробити все можливе, аби тільки він не сердився. Інколи мені здається, ніби тато надто суворий, і я ображаюсь. Але минає час — і я розумію, що він був правий. Ось такий у мене тато — суворий, але справедливий і люблячий. ВИПАДОК НА ЗУПИНЦІ Теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. Людей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти в автобус. Люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали. А осторонь від натовпу стояли дві бабусі. Вони дивилися на нас, молодих, і спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. У їх погляді було німе питання: «Куди ви так поспішаєте? Ще встигнете! Не ображайте гідність людей!» Нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми спокійно відійшли. Ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро. Мабуть, усім нам треба іноді замислитись над тим, що ми робимо. ТВІР-ОПОВІДАННЯ ПРО ВИПАДОК ІЗ ЖИТТЯ СУМНИЙ УРОК ВЕСЕЛОГО ДНЯ Однієї травневої суботи ми з однокласниками зібрались іти до лісу. Плани мали грандіозні: зварити кашу, насмажити шашликів, а ще награтись і набігатись досхочу. Аж ось нарешті всі зібралися. Перевірили, чи все взяли, і хутко рушили. Сонячне проміння пестило нас, зігріваючи уже по-справжньому. Незрівнянні аромати дарувала яскрава травнева зелень. Зупинившись на улюбленому місці, ми звично і швидко розвели вогонь, а незабаром запах польової каші уже розносився по галявині. Посмакувавши кашею, хлопці побігли грати у волейбол, за ними попрямували й дівчата. Чаклувати над шашликом залишився лише Андрій — великий знавець і любитель цієї справи. Гра була чудовою, і Максим навіть роззувся — аби легше було бігати. Ось тут і сталася біда. Побігши в кущі за м'ячем, Максим наступив на уламок скла. Хлопець скрикнув від пекучого болю, а за мить уся шкарпетка була в крові. Першою отямилася Марійка. Вона завжди брала з собою ліки першої необхідності. Швидко обливши рану перекисом водню, туго затягла її бинтом. Першу допомогу було надано, тепер необхідно було терміново повертатись у місто. Друзі обережно посадили Максима на велосипед і доправили до лікарні. Провідувати однокласника прийшли всім гуртом. І назавжди запам'ятали сумний урок, що бігати без взуття не можна, а тим більше бити й розкидати скло! НІЧНА ПРИГОДА Ціле літо я гостював у своїх родичів, допомагав пасти телят. Одного разу мені довелося на кілька днів залишитися на острові з маленькими телятками. Увечері, коли їх заганяв, помітив, що серед них немає білолобої Зірочки. Я злякався, що на неї можуть напасти вовки, і пішов її шукати. Сонце швидко зайшло, на землю спали сутінки. Кущі і дерева, привітні і зелені вдень, тепер стали чорними і зловісними. Довго я шукав Зірочку, але так і не знайшов. Вирішивши продовжити пошуки зранку, я наблизився до куреня і побачив, що з пітьми на мене блимали чиїсь зелені очі. «Вовки»,— промайнуло в голові, і я за якусь мить виліз на високе дерево. Довелося там і ніч провести. Я боявся рухатися, боявся заснути, з нетерпінням чекав ранку. А коли зійшло сонце, із куреня вийшла Зірочка, на ходу дожовуючи мій сніданок. Я застиг із несподіванки, розсердився, закричав на теля, а потім голосно і весело розсміявся. ЗАМІТКА В ГАЗЕТУ ДЯКУВАТИ ЗА ЧИСТОТУ? Часто доводиться спостерігати, як учні в школі з неповагою ставляться до технічних працівників. Звичайно, прибиральниця — не престижна робота, але це не означає, що вона не потрібна і не достойна пошани. Уявімо собі, що ми залишилися без техпрацівників. Як буде виглядати школа в кінці робочого дня? Яким буде повітря без вологого прибирання? Нещодавно я дізналася, що за кордоном прибиральники називаються гордо — рятівники від сміття. Я думаю, це цілком справедливо. І нам слід замислитися, кому маємо сказати «спасибі» за сяючу чистоту в школі. ШАНУЙМО ХЛІБ Якось я ненароком наступив ногою на шматок хліба, який упав зі столу. Бабуся за це насварилася на мене. Вона пригадала, як у роки Великої Вітчизняної війни, коли мій дідусь був на фронті, вона не мала хліба нагодувати мого батька. Як плакав тато, просивши хліба. Дідусь воював за нашу землю, щоб ми ніколи не були голодні, завжди мали на столі смачний хліб. Тепер у нас є хліб, є й до хліба. Але треба берегти кожен шматок. Після цього випадку я вирішив у школі провести розмову з моїми однокласниками про ціну хліба в родині. Адже в хлібі — праця і сила нашого народу. 7 КЛАС Згідно з програмою учні 7-го класу мають навчитися виконувати такі види творчих робіт:
Твір-опис зовнішності людини належить до складних творчих завдань. Провівши спостереження за портретними характеристиками літературних героїв, проаналізуйте зовнішність однокласників за такими ознаками: очі, брови, волосся, ніс, губи, вуха, шия, руки, хода, зріст, одяг, манери поведінки, стосунки в колективі, розумові та фізичні дані, культура мовлення. Опис зовнішності людини може бути виконаний у художньому, науковому та діловому стилі. Діловий та науковий опис містить об'єктивну і точну інформацію про зовнішність людини. Слова вживаються тільки в прямому значенні, авторська оцінка відсутня. Описуючи зовнішність людини в художньому стилі, необхідно насамперед вказати на характерні деталі (риси обличчя, деталі одягу, манеру поведінки), що створюють певне враження. Використання оцінних слів, художніх засобів виразності (епітетів, порівнянь, метафор) мають викликати у читача певне ставлення до описуваної людини. Після такої підготовки можна написати твір-опис людини будь-якого віку: малюка, ровесника чи дорослого. Для створення опису можна скористатися таким планом:
Твір-опис процесу праці. Не підміняйте опис процесу праці розповіддю про цей процес. З описами процесів праці ви зустрічалися на уроках трудового навчання, коли одержували настанови викладача до виконання тих чи інших дій. Такі описи вимагають високої точності та логічної послідовності. Обирайте конкретну тему, описуйте знайому вам справу. Твір розповідного характеру (оповідання) за поданим сюжетом. Робота над оповіданням, розпочата в шостому класі, допоможе семикласникам закріпити знання про композицію твору (зав'язка, розвиток подій, кульмінація, розв'язка). Разом із тим учні мають розвивати уміння володіти словом, з його допомогою передавати почуття, емоції, настрої. Не треба забувати також про позакомпозиційні елементи, які можна ввести до оповіді: різноманітні описи, роздуми тощо. Замітка дискусійного характеру в газету є продовженням роботи над текстами газетних жанрів, розпочатої в шостому класі. Замітка дискусійного характеру належить до полемічного жанру про позитивні чи негативні факти з життя школярів. Робота над заміткою вимагає:
ТВІР-ОПИС ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ МОЯ БАБУСЯ Я люблю свою бабусю, і всі вихідні дні проводжу у неї. Бабуся невеличка на зріст, худенька, з блакитними жилками на шиї й руках. Риси обличчя виразні, чітко окреслені, правильні. Вони вказують на те, що раніше вона була красунею. Особливо мені подобаються її очі. В її погляді ніколи не було ні фальші, ні лукавості, ні хитрування. Її голубі очі освітлені зсередини м'яким живим сяйвом, вони випромінюють тепло і щирість навіть тоді, коли бабуся гнівається. Коли б я не приїхала, на бабусі була біленька хусточка, яка різко відтіняла чорні брови і засмагле обличчя. Іноді хусточка зсувалася набік, і з-під неї вибивалося пасмо сивого волосся. Бабуся знає багато казок, і мені подобається слухати її тиху неквапну оповідь. Ось така вона, моя люба бабуся. МІЙ ТОВАРИШ Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими. Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом. ОПИС ЗОВНІШНОСТІ ЛЮДИНИ ЗА КАРТИНОЮ Ф. ПАНКА «ЮВІЛЕЙНЕ ПАННО Т. ШЕВЧЕНКА» У нашій школі є Шевченківська світлиця. Там зібрано величезний матеріал про Тараса Шевченка, зберігаються твори поета, його картини. Центральне місце займає «Ювілейне панно Т. Шевченка», виконане заслуженим народним художником України Ф. Панком. Кожного разу, коли ми заходимо до світлиці, зустрічає нас мужнє, вольове обличчя Великого Кобзаря. Мудрий задумливий погляд темно-карих очей і зморшки на лобі свідчать, що на його долю випало немало важких випробувань. На голові в нього сива смушева шапка, на плечах кожух. З-під кожуха видніється сорочка червоного кольору. Портрет поета виконаний на тлі червоних ягід калини, квітів соняшника, дубового листя. Це символи України. Соняшники символізують сонце, листя дуба — мужність і нескореність, калина — красу. Фарби, якими виконаний портрет, яскраві, насичені, що створює урочистість та святковість. Цю картину художник написав до 175-річчя з дня народження Тараса Шевченка. З того часу вона гостинно зустрічає відвідувачів нашої світлиці. ТВІР-ОПИС ПРОЦЕСУ ПРАЦІ ВИШИВАНКА Вишивана сорочка — улюблений одяг кожної українки. Вони прикрашали сорочку магічними знаками сонця, поля, води. Вважалося, що ці символи відводять від людини хвороби і нещастя. І сама тканина сорочки, і вишивка, і колір ниток мали чарівну силу. Для вишивання потрібні нитки «муліне». Їх слід спочатку проварити із сіллю, щоб вони не линяли. Потім нитки слід гарненько прополоскати й висушити. Найлегше вишивати на канві, бо на цій цупкій тканині плетиво ниток утворює маленькі й великі дірочки. Потрібно порахувати, скільки клітинок займе орнамент у ширину і, накинувши з кожного краю по чотири клітинки, відрізати шматок канви. Втягнувши нитку у голку, можна братися до вишивання. Вколювати нитку потрібно у велику дірочку канви і виколювати нижче у дірочку так, щоб зверху утворився косий стібок. Це буде півхрестик. Коли зробити такі самі стібки назад по тих же проколах, косі стібки ляжуть в іншому напрямку і утворять хрестики. Я вдячна бабусі за її науку, за те, що відкрила мені таємниці вишивки. ПРОФЕСІЯ МОГО ТАТА Здійснилася моя давня мрія. Нещодавно я побував у тата на заводі. Мій батько слюсар-оператор, працює у технічному відділі програмної обробки. Ось тато приніс перфострічку з програмою-завданням для верстата. Перфострічка — це креслення деталі, перекладене на мову чисел. Тато швидко переписав програму-завдання в пам'ять верстата, який відразу ж зашелестів мотором і притягнув до себе робочий стіл-палету із складнющою деталлю. Моргнувши лампою, верстат висвітив на пульті стрункі ряди цифр. Потім потягнувся вгору, вибрав потрібний інструмент і переніс його у шпиндель. Із неголосним дзижчанням шпиндель увійшов до горловини деталі і почав свердлити. На екран висипалися все нові й нові стовпчики цифр. Це верстат розповідав, що й як він робить. Тато зосереджено вичитував цифри, слідкуючи за роботою верстата. Деталі, що виготовляються, настільки складні, що вручну їх і перевірити неможливо. Побувавши на заводі, я зрозумів, як багато треба вміти і знати, щоб працювати з найсучаснішими верстатами. МОЯ БЕРІЗКА Щодня я прокидаюсь від легенького постукування у вікно. Це будить мене красуня-берізка, струнка, висока, білокора. Я пригадую, як одного весняного ранку дідусь приніс маленький саджанець із зламаними гілками. Зібравши інструмент, дідусь почав розмічати місце для ями, а я замішував у чавунці глиняний розчин. Дідусь тим часом почав копати яму. Коли вона була готова, я, зануривши кореневище у глиняну купелю, опустив саджанець у ямку. Потім почав закидати її, а дідусь ніжно підтримував берізку, легенько підтрушуючи. Зробили красиву луночку, полили деревце. Я щодня бігав до своєї берізки, доглядав, поливав. І вона прийнялася, зашуміла листочками. Моє деревце — це радість і краса, це гарний настрій і задоволення від праці. ОПОВІДАННЯ ЗА ПОДАНИМ СЮЖЕТОМ ЯК ІВАНКО СТАВ ХОРОБРИМ На шкільному подвір'ї росла велика і висока яблуня. Яблука у неї були рожевобокі, смачні. Учні завжди ласували ними і невдовзі яблук майже не залишилося. Іванко прийшов до школи рано. На лавці під яблунею вже сиділо двоє дівчаток. Вони дивилися вгору на яблуню, де росло ще кілька плодів. Дівчатка подивилися на Іванка, і в їх погляді він відчув прохання. Нічого не кажучи, він рішуче підійшов до яблуні і поліз за яблуками. Іванко був боязким хлопчиком, але для дівчаток, коли поруч нікого з хлопців не було, йому хотілося бути хоробрим лицарем. Раптом під ногою вломилася гілка, хлопчик ледве встиг схопитися рукою за міцний стовбур. Як же важко йому було втриматися, як страшно! Але він знав, що йому ніхто не допоможе, нікому прийти, треба подолати страх самому. Дівчатка внизу закричали, підскочили на ноги і злякано дивились на Іванка. — Нічого, зараз дістану вам яблук, крикухи,— сказав Іванко, переводячи дух. Хлопчик продовжував лізти до останніх яблук. І ось вони — великі, золотобокі, рожеві, смачні. Поклавши яблука до пазухи, хлопчик поступово спускався донизу. Знову тріснула поруч гілка, але Іванко вже не боявся — він же спускався з яблуками додолу. Спустившись із дерева, Іванко повагом підійшов до дівчат і кожній дав по яблуку. — А тобі? — здивовано спитали дівчата. — Та нічого, обійдусь, я не дуже хочу. Дівчата захоплено подивилися на нього. НЕЗНАЙОМЕ СВЯТО Це була перша ніч у бабусі. Я довго не міг заснути, все слухав незнайомі досі шерехи лісу, переспів птахів, незнайомі голоси. Сон непомітно зморив мене — і ось я чую ласкаве бабусине:
Вийшовши з будинку на подвір'я, я слухав бабусину розповідь: — Свято це — одне з найважливіших у нашій країні. Святкують його 6—7 липня біля водойми. Хлопці вдень ходять лісом збирають хмиз, полінця, щоб було чим запалити вогнище. А дівчата йдуть у луки, збирають квіти, роблять ритуальне дерево «Купайла» чи «Марену», прикрашають його стрічками, квітами. А ввечері всі збираються: дівчата пускають вінки на воду, хлопці стрибають через вогнище, всі співають пісень, розважаються. — Як розважаються? — все допитувався я у бабусі. — Побачиш, синку, ввечері, так всього не розповіси. Давай зараз попораємось по господарству, а тоді зайдем до дядька Івана і разом підем на свято. Згода? У мене ще було багато питань, але я зрозумів, що бабусі важко буде мені все словами пояснити. Ну що ж, почекаю до вечора. Дивно, про яке ж я свято ще не знаю, адже я так люблю свята! ЗАМІТКА ДИСКУСІЙНОГО ХАРАКТЕРУ В ГАЗЕТУ ЧИСТОТА — ЗАПОРУКА ЗДОРОВ'Я ЧИ ПРЕДМЕТ СУПЕРЕЧОК? Щовесни, тільки-но сходить сніг, вулиці і парки нашого міста набувають жахливого вигляду: за зиму там накопичилася велика кількість сміття. Влада, як завжди, оголошує двохмісячник «Зелена весна», і починається боротьба за... так-так, за чистоту. Звучать заклики до населення взяти участь у цій благородній справі. Хтось з ентузіазмом береться за мітлу чи граблі і має від цього задоволення. Хтось скептично або навіть грубо відмахується, вважаючи, що це справа двірників. Дехто по-своєму реагує на такі заклики, продовжуючи смітити, де захочеться. Що ж до нас, учнів шкіл, то вибір ми маємо багатий: можемо допомагати батькам біля будинку чи на присадибній ділянці, а можемо тренуватись із граблями біля школи. Є ще один варіант — брати участь у розчищенні міських парків. Ось де цікава робота! Після уроків або навіть і в навчальний час (мабуть, навчання вже не має такого значення, як чистота в парку), ми змушені воювати із купами листя — і не тільки листя. Скажете, що ми не надто перепрацювалися і наш святий обов'язок — допомагати. А у влади не вистачає коштів... Та все ж таки, може, для такої роботи варто залучити більш серйозні сили, а не прикриватися школярами? Я вважаю, що кожен має займатися своєю справою. Тим більше, що прибирати за вас листя, шановні дорослі, ми можемо, а от ви за нас навчатися — ні... ДОРОГА ДО СПОРТИВНИХ ВЕРШИН Хто не мріє стати спортсменом? Хто не хоче бути сильним та здоровим? Мабуть, усі, хто займається спортом, мріють стати чемпіонами. Я, як і більшість моїх ровесників, теж захоплююся спортом. Люблю грати у футбол, кататися на ковзанах. Я також пробував займатись і бігом, і стрибками, і гімнастикою, але особливих успіхів не досягав. Мої однокласники кажуть, що в мене немає здібностей. Але хіба займатися спортом повинні тільки «перспективні» хлопці й дівчата? А як же дізнатися чи «перспективний» ти чи ні, якщо тебе не розглядатимуть на фоні інших спортсменів. Тож на мою думку, спортом повинні займатися всі, хто відчуває внутрішню потребу в цьому. У кожного є своя спортивна вершина, і кожний прямує до неї своїм шляхом. ЧИ ПОТРІБНО ВИВЧАТИ ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ Мова обслуговує усі сфери суспільного життя: державних і громадських установ, навчальних закладів, науки, літератури, ділового спілкування. Ділова документація відображає характер суспільних відносин, у ній зосереджується інформація про події, явища, приватні стосунки між людьми. Слід знати, що будь-який документ складається лише в офіційно діловому стилі. У документах не вживаються емоційно-забарвлені слова, розмовні звороти, слова зі зменшувально-пестливими суфіксами. Неприпустимі в документах епітети, порівняння, метафори. Точність досягається вживанням тільки однозначних слів, використанням термінів, цифрових даних, зазначенням дат, прізвищ. Документи мають різний ступінь стандартизації. Одні більш регламентовані: розписки, заяви, протоколи. Листи й оголошення менш регламентовані. А автобіографії та характеристики мають незначний рівень стандартизації. Для документів характерні усталені мовні звороти, стандартні початки і закінчення. Отже, уміння складати ділові папери, вдумливо їх читати, правильно розуміти — обов'язок кожної сучасної людини. КОЖЕН ІЗ НАС ПОВИНЕН БУТИ ТЕРПИМИМ (Твір-роздум) Я часто замислююся над вчинками та поведінкою людей, які мене оточують. Щось у них мені подобається, а щось — ні. Але я помітив, що всім нам не вистачає терпимості у наших діях та вчинках. Терпимість — якість, що характеризується намаганням досягти взаємного розуміння інтересів, переконань, віросповідань, звичок, поведінки людей. Узгодження різних інтересів та поглядів за умови терпимості здійснюється без тиску та образ. А ви як думаєте? Я за терпимість між однокласниками: ми всі різні, але ж ми — клас. Я за терпимість між батьками і дітьми, бо ми ж — родина. Я вважаю, що в наш час, терпимість між різними політичними системами, культурами, світоглядами, а також окремими особами є необхідною умовою виживання людства. 8-9 КЛАСИ Програма пропонує навчитися писати твори таких жанрів: — твір-опис місцевості (на основі особистих спостережень і вражень);
— твір-оповідання на основі почутого; — повідомлення на теми про мову, що вимагають зіставлення й узагальнення матеріалу (в науковому стилі). Обсяг твору у 8—9 класах: 2—2,5 сторінки у класах з українською мовою навчання і 1,75—2 сторінки у класах із російською мовою навчання. Твір-опис місцевості має такі особливості:
При написанні творів учні повинні використовувати терміни з географії, мистецтвознавства (живопису, архітектури, музики, скульптури та ін.), суспільно-політичного життя, з морально-етичних проблем. Наприклад, твір-опис місцевості може включати такі поняття, як забудова, планування, державні установи, громадські заклади, архітектурний стиль, майданчики, газони, пейзаж, околиця, мікрорайон. В описі місцевості можна виділити такі види, як міський пейзаж, сільський пейзаж, індустріальний пейзаж; опис моря, гір, лісу, поля, ріки, будь-якої місцевості; опис вулиці, площі, частини міста, села, околиці. При цьому доречне вживання художніх засобів: епітетів, порівнянь, метафор та інших виражально-зображувальних засобів. Твір-опис пам'яток історії та культури також вимагає спеціальних знань і вживання відповідної лексики. Що можна описати? Старовинну книгу, картину, ікону, ювелірний виріб, виріб народно-ужиткового мистецтва, пам'ятник, храм, будівлю, що є історичною пам'яткою й охороняється законом. Отже, восьмикласник має знати і вживати у своєму описі такі слова, як реліквія, раритет, оправа, палітурка, емаль, застібка, шрифт, устав, на-півустав, оздоба, техніка виконання, лик, обрис, фоліант, орнамент, мініатюра, реставрація, оригінал, копія, фреска, іконостас, шаблон, формат, титульний аркуш, репродукція, олія, колористика, світлотінь, пропорція, композиція, гармонія, передній план, задній план, фон, статуя, стела, обеліск, постамент, фасад, профіль, анфас, виступ, колона, пілястр, пілон, аркада, пояс, лоджия, карниз, фронтон, балкон, інтер'єр. При описі пам'яток історії чи культури можливе помірне вживання різних художніх засобів. Твір-опис пам'яток історії та культури включає такі відомості:
6. Загальна оцінка і значення для історії культури народу |
Схожі:
 | Конкурс по 2 різнохарактерні твори (українські народні, сучасні популярні пісні, твори вітчизняних, зарубіжних авторів, авторська пісня) із супроводом, без супроводу, або фонограма (-) Загальна тривалість виступу колективу до 10 хв., виступ солістів і ансамблів малих форм – 8 хв | | Інформація хзош №131 В фонді шкільної бібліотеки хзош №131 є у наявності програмні твори 5-9 класі з інтегрованого курсу «Література» та твори з української... |
| 1. Твори класиків української літератури Твори класиків української літератури (в тому числі лауреатів Національної премії ім. Т. Г. Шевченка) | | Книга на сайте: Сканирование и распознавание текста: сайт «Ирпенская буквица» передмова Укладач низки антологій, деякі його твори перекладалися угорською та іншими мовами. З 1971-го до 1985-рр його твори не видавалися,... |
| Документи 1. /Реферати по ЗВ/Iсторiя збройних сил Украхни. фх участь у ВВВ.doc 2. /Реферати... | | "Знавці творчості Т. Г. Шевченка" Як в Україні називали мандрівних співців, що в супроводі музичних інструментів виконували народопісенні твори? (кобзарі) |
| Тема: «Як ведмідь зимує» Дидактична мета Закріпити вміння дітей уважно слухати літературні твори, сприймати та аналізувати їх зміст | | Книга на сайте: Сканирование и распознавание текста: сайт «Ирпенская буквица» Издание: Стельмах М. Вибрані твори. Передмова М. Ткачука. –К.: Сакцент Плюс, 2005 |
| Контрольна робота життя І творчість м. Коцюбинського та о. Кобилянської Твори яких українських письменників спрямували М. Коцюбинського ще хлопцем «на свідомий український шлях»? | | Іv всеукраїнський вокальний конкурс «Весняні наспіви 2013» Виступ учасників конкурсу номінації «Народний спів»- 2 твори (ІІ корпус університету, актова зала) |
| Тема: світ дитинства мета Обладнання. Твори А. Костецького, В. Сухомлинського, Г. Бойка, Ю. Ярмиша, В. Кави, Н. Забіли, Б. Стельмаха, О. Вишні. Роботи учнів... |