П. Сподарець біографії українських письменників icon

П. Сподарець біографії українських письменників




НазваП. Сподарець біографії українських письменників
Сторінка1/11
Дата конвертації12.02.2013
Розмір2.36 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
1. /2009 сочинений(укр) в_дпр.pdf
2. /2009 сочинений(укр).doc
3. /Биографии укр писателей(укр).doc
Твори поради плани доповіді твори реферати
П. Сподарець біографії українських письменників


О. І. Борзенко, М. П. Сподарець


БІОГРАФІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ


Веста

Борзенко О. І., Сподарець М. П.

Біографії українських письменників.- Харків: Веста, 2007.­45 с.


БІОГРАФІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ


Редактор В. В. Круглое Технічний редактор В. І. Труфен Коректор О. Г. Неро


ТОВ «Веста». Свідоцтво ДК № 2540 від 26.06.2006. 61064 Харків, вул. Бакуніна, 8А.

З питаннями та пропозиціями звертатися за тел.: (057) 719-48-65, 719-58-67. Для листів: 61045, Харків, а/с 3355, «Ранок». E-mail: office@ranok.kharkov.ua Адреса редакції: 61145, Харків, вул. Космічна, 21а.

З питань реалізації звертатися за тел.: у Харкові — (057) 712-91-44, 712-91-46, 712-91-47; у Києві — 495-14-53, 241-40-20; у Дніпропетровську — 43-46-95; у Донецьку — 345-98-24; у Житомирі — 41-35-98; у Львові — 233-53-39; у Сімферополі — 29-94-14. e-mail: commerce@ranok.kharkov.ua www.ranok.com.ua


© ТОВ Видавництво «Ранок», 2007

© ТОВ «Веста», 2007

© Борзенко О. І., Сподарець М. П., 2007


ЗМІСТ:



Іван Вишенський

3

Олександр Олесь

18

Себастіан Фабіан Кленович

3

Степан Васильченко

19

Лазар Баранович

3

Володимир Винниченко

19

Іван Величковський

3

Павло Тичина

21

Климентій Зиновіїв

4

Максим Рильський

22

Семен Климовський

4

Володимир Сосюра

23

Феофан Прокопович

4

Павло Тичина

25

Ілля Турчиновський

4

Максим Рильський

26

Григорій Сковорода

4

Микола Бажан

27

Іван Котляревський

5

Володимир Свідзинський

27

Григорій Квітка-Основ'яненко

6

Микола Хвильовий

28

Петро Гулак-Артемовський

6

Григорій Косинка

30

Євген Гребінка

6

Остап Вишня

30

Микола Костомаров

7

Євген Маланюк

31

Михайло Петренко

7

Юрій Яновський

32

Віктор Забіла

7

Валер'ян Підмогильний

33

Маркіян Шашкевич

8

Богдан-Ігор Антонич

33

Тарас Шевченко

8

Олександр Довженко

34

Марко Вовчок

9

Іван Кочерга

35

Пантелеймон Куліш

10

Улас Самчук

36

Леонід Глібов

10

Іван Багряний

36

Юрій Федькович

11

Тодось Осьмачка

38

Іван Нечуй-Левицький

11

Василь Барка

39

Панас Мирний

11

Андрій Малишко

40

Іван Карпенко-Карий

12

Олесь Гончар

40

Михайло Старицький

13

Василь Симоненко

41

Іван Франко

13

Дмитро Павличко

41

Павло Грабовський

14

Ліна Костенко

42

Михайло Коцюбинський

14

Павло Загребельний

42

Леся Українка

15

Григір Тютюнник

43

Василь Стефаник

16

Олексій Коломієць

44

Ольга Кобилянська

17

Юрій Мушкетик

44

Микола Вороний

18







ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ


Іван Вишенський народився в 30- 40-х роках XVI ст. в м. Судова Вишня на Львівщині. Вірогідно, там здобув початкову освіту. Проживав у Луцьку та в Острозі. У 70— 80-х рр. переселився в Грецію на Афон, де прожив майже сорок років. Помер у 20-х рр. XVII ст., усамітнившись у печері-келії над Егейським морем.

Іван Вишенський — видатний український письменник-полеміст, автор багатьох трактатів і послань. Його діяльність була пов'язана з полемічним протистоянням між католицькою та православною церквами в Польській державі. Полеміка загострилася після Берестейської церковної унії, яку ухвалив православний церковний собор 1596 р. Тоді частина православних єпископів визнала юридичну зверхність католицької церкви. Прихильників унії почали називати уніатами, або греко-католиками. Деякі православні єпископи не визнали унії. Спираючись на підтримку православних братств, вони виступили за збереження попереднього статусу церкви. Церковний розкол і пов'язане з ним протистояння зумовили пожвавлення полемічного руху, де кожна сторона обґрунтовувала виправданість власної позиції. Полеміка мала значний суспільний резонанс, що нерідко виходив за межі релігійної та церковної проблематики.

Творчість Івана Вишенського тісно пов'язана з церковним життям. У церковній полеміці він виступив як послідовний прихильник збереження давніх традицій українського православ'я. Серед його послань і трактатів особливою силою викривального пафосу відзначається «Послання до єпископів», де автор засуджує церковних владик, які виступили ініціаторами Берестейської унії. Полеміст звинувачує їх у нехтуванні євангельських заповідей та церковних традицій. Унія для Івана Вишенського — логічний наслідок моральної деградації церковних ієрархів, що поставили користолюбство вище за скарби духовного вдосконалення. Полеміст дає церковним владикам надзвичайно гострі негативні характеристики, застерігає їх від подальших непродуманих вчинків, закликає до покаяння й виправлення.

Усі полемічні твори Івана Вишенського вражають силою духу, енергією слова та емоційною напругою. їх стиль образний і яскравий, позначений виразною печаткою авторської індивідуальності.


СЕБАСТІАН ФАБІАН КЛЕНОВИЧ (1545—1602)


Себастіан Фабінович Кленович народився близько 1545 р. у м. Каліші. Навчався у Кракові. Писав польською та латинською мовами. Відомий як автор латиномовної поеми «Роксоланія», в якій оспівав природні багатства, міста та людність українських земель.


ЛАЗАР БАРАНОВИЧ (1620—1693)


Лазар (світське ім'я — Лука) Баранович народився 1620 р. (за іншими даними — 1615 р.). Навчався в Київській братській школі, у школах Вільна й Каліша. Викладав поетику, риторику, філософію в Києво-Могилянській колегії, був її ректором. Пізніше служив єпископом та архієпископом чернігівським. Помер 1693 р., похований у Чернігові.

Лазар Баранович був центральною постаттю Києво-Чернігівського культурного осередку, активно сприяв розвиткові українського книгодрукування. В історію української літератури увійшов як автор богословських трактатів, проповідей, барокових поезій. Більшу частину творчої спадщини Лазаря Барановича складають польськомовні вірші.


ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ

(р. н. невід. — 1701)


Іван Величковський народився в 40-х — 50-х рр. на Чернігівщині. Навчався в Києво-Могилянській колегії. Упродовж певного часу належав до Києво-Чернігівського культурного осередку. Служив священиком у Полтаві, де й помер у 1701 р.

В історію української літератури Величковський увійшов як поет, теоретик і практик фігурного віршування.


КЛИМЕНТІЙ ЗИНОВІЇВ


Климентій Зиновіїв народився в середині XVII ст. Рано осиротів. Одержавши освіту, став священиком. Овдовівши ще молодою людиною, вступив до монастиря як ієромонах. Багато мандрував. На схилі життя уклав книгу своїх поезій, відобразивши в них багаторічні спостереження над життям різних верств українського народу. Помер Климентій Зиновіїв не раніше 1712 р.


СЕМЕН КЛИМОВСЬКИЙ


Біографічних даних про Семена Климовського майже не збереглося. Він був козацького роду, походив з Харківщини. Помер близько 1730 р.

Климовський увійшов в історію української літератури як поет. Його вважають автором тексту популярної в народі пісні «їхав козак за Дунай», що є яскравим зразком любовної лірики.


ФЕОФАН ПРОКОПОВИЧ (1681—1736)


Феофан (світське ім'я — Єлеазар) Прокопович народився 1681 р. у Києві. Навчався в Києво-Могилянській колегії. Удосконалював освіту в європейських школах. Викладав у Києво-Могилянській академії поетику, риторику, філософію. Був ректором академії. 1816 р. переїхав до Петербурга. Пізніше служив єпископом псковським та архієпископом новгородським. Помер у 1736 р. в Новгороді.

В історію української літератури Феофан Прокопович увійшов як талановитий поет і драматург.


ІЛЛЯ ТУРЧИНОВСЬКИЙ (1695 — р. н. невід.)


Ілля Турчиновський народився 1695 р. у містечку Березані в сім'ї сотника. Здобувши початкову освіту, навчався в Києво-Могилянській академії. Через родинні обставини був змушений залишити навчання. Близько семи років вів мандрівне життя, сповнене різноманітних пригод і митарств. Потім повернувся до рідної Березані, став священнослужителем. Помер у похилому віці парафіяльним священиком. Історію свого життя письменник виклав у автобіографічній повісті «Моє життя і страждання...». У читача викликає захоплення яскрава індивідуальність автора й водночас складається уявлення про досить поширений у XVIII ст. соціальний тип мандрівного студента. Такі студенти називалися ще мандрівними дяками, бурсаками, спудеями, іноді — пиворізами. Під час шкільних канікул або більшої перерви в навчанні вони мандрували по селах і містечках, шукаючи випадкових заробітків. Заробляли на життя, розважаючи людей виконанням віршів, співів, театральних вистав. Дехто з таких студентів так і не повертався до школи, влаштувавшись на посаду сільського дяка або писаря. У своєму творі Турчиновський розповідає про власне мандрівне життя. Автор створює колоритний портрет «маленької людини», яка поринула у сповнений небезпек, але водночас такий цікавий для її допитливого розуму світ. Історія життя мандрівного студента розповідається просто й водночас майстерно. Значну роль в опо­відній манері відіграє елемент авторської самоіронії, завдяки якому досягається ефект невимушеного спілкування автора з читачем.


ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА (1722—1794)


Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в с. Чорнухах на Полтавщині. Походив з козацького роду. Здобувши початкову освіту, вступив до Київської академії. Повного академічного курсу не закінчив, залишивши навчання «студентом богословських наук». Був співаком придворної капели в Петербурзі, входив до складу російської місії в Угорщині. Працював домашнім учителем, викладав у Харківському колегіумі. Через конфлікт з керівництвом колегіуму був змушений залишити посаду. Останні двадцять п'ять років життя, не маючи власної домівки, провів у мандрах. Помер Сковорода 29 жовтня 1794 р. в с. Іванівці, що на Харківщині.

Сковорода — автор літературних і філософських творів. їх ідейний зміст підпорядкований пошуку смислу життя людини та визначенню шляхів до щастя. Розуміючи філософію як науку життя, письменник, аби найточніше виразити свої погляди, поступово переходив від літературних до філософських жанрів

  • діалогів, трактатів, притч. Свою поетичну діяльність Сковорода розпочав ще в 50-х рр., а в 70— 80-х об'єднав раніше створені поезії у збірку «Сад божественних пісень». Це духовно-філософська лірика, навіяна переважно релігійними переживаннями автора. Найбільшої популярності набула десята пісня збірника «Всякому місту — звичай і права», де вічні людські чесноти — чисте сумління й мудрість

  • протиставляються марноті щоденних спокус. У вісімнадцятій пісні «Гей ти, пташко жовтобоко» письменник виявив високу майстерність у філософському осмисленні фольклорного матеріалу. У пісні двадцятій «Чистий можеш буть собою» автор підносить душевну чистоту як найбільший людський скарб, що не боїться злих наклепів і ворожих підступів. Значна частина поезій Сковороди залишилася поза збірником. Серед них становить інтерес вірш «De libértate» («Про свободу»), у якому автор визначає особисту свободу людини як одну з найбільших життєвих цінностей.

Сковорода увійшов в українську літературу як талановитий байкар, автор збірки «Байки харківські». Частину творів він написав ще наприкінці 60-х рр., частину — 1774 р. У своїх байках письменник звертається переважно до морально-філософських аспектів життя людини й суспільства. У збірці байок однією з найголовніших є проблема індивідуального самопізнання та визначення людиною свого природного шляху. У байках «Бджола та Шершень», «Зозуля та Дрізд» автор обґрунтовує ідею «сродної праці», засуджуючи людей, які легковажать своїми природними нахилами. У байці «Собака і Вовк» письменник звертається до з'ясування тих чинників, які сприяють утвердженню душевної спорідненості й дружніх стосунків між людьми.

Серед філософських праць Сковороди складною побудовою та смисловою глибиною відзначається діалог «Алфавіт, чи Буквар світу». Автор звертається до важливих питань самопізнання, визначення людиною своїх природних нахилів, розглядає проблеми «сродної праці» та людського щастя.

Філософський досвід Сковороди відчутно вплинув на розвиток нової української літератури. Його ідеї стали важливим духовним орієнтиром, що визначив особливу увагу українських письменників до морально-філософської проблематики.


ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ (1769—1838)


Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня 1769 р. в Полтаві в сім'ї канцеляриста. Навчався в духовній семінарії, працював канцеляристом, домашнім учителем. Майже дванадцять років перебував на військовій службі. Повернувшись до Полтави, працював наглядачем (завідувачем) Будинку виховання дітей бідних дворян. Брав участь у діяльності масонської ложі «Любов до істини». У 1818-1821 рр. виконував обов'язки директора Полтавського театру. Упродовж тривалого часу обіймав посаду попечителя полтавських богоугодних закладів. Помер письменник 29 жовтня 1838 р., похований у Полтаві.

Котляревський вважається першим представником нової української літератури. Він відомий як автор «Енеїди», «Наталки Полтавки» й «Москаля-чарівника». Над «Енеїдою» письменник працював понад чверть століття. Поема є бурлескно-травестійною переробкою твору давньоримського автора Вергілія, у якому розповідається про пригоди мандрівної ватаги троянців на чолі з Енеєм. Згідно з вимогами бурлескно-травестійного жанру, український автор змінив національне тло першоджерела. Персонажі давньоримського твору набули виразних українських рис — троянців з поеми Котляревського цілком правомірно ототожнюють з українським козацтвом. Українське життя представлене автором переважно в побутово-етнографічному вимірі. Котляревський прагнув якнайповніше змалювати традиційний народний побут. Недарма його «Енеїду» називають енциклопедією української старожитності.

Яскравим явищем в історії української драматургії є п'єси Котляревського. Вони були створені 1819 р. і тоді ж уперше виставлені на сцені Полтавського театру. Серед них особливої популярності набула

«Наталка Полтавка». Майстерність у змалюванні персонажів, їхня простота і природність, м'який гумор, вдало дібрані пісні — усе це зумовило високі сценічні якості твору.

Художні здобутки Котляревського помітно вплинули на розвиток української літератури ХІХ ст. Поезія і драматургія після Котляревського надовго зберегли риси його стилю. Досвід письменника в зображенні народу, у відтворенні його мовного багатства став важливим чинником творчого становлення цілої низки українських літераторів.


ГРИГОРІЙ КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО

(1778—1843)


Григорій Федорович Квітка народився 18 листопада 1778 р. у слободі Основа, що під Харковом. Походив з дворянської сім'ї, яка мала давнє козацьке коріння. Навчався у приватних учителів та в монастирській школі. Деякий час провів у монастирі як послушник. Залишивши монастир, працював на різних державних та виборних посадах. Кілька разів обирався предводителем дворян Харківського повіту, був совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Виступив ініціатором заснування Харківського інституту шляхетних панн. Виконував обов'язки директора Харківського театру, входив до складу редакції журналу «Украинский вестник». Помер Квітка 8 серпня 1843 р., похований у Харкові.

Перші літературні спроби Квітки припали на 1816 рік. Українською мовою Квітка почав писати на початку 30-х рр., уже немолодою людиною. Свої твори частіше підписував псевдонімом Грицько Основ'яненко. Перша публікація української прози письменника з'явилася на сторінках харківського альманаху «Утренняя звезда» (1834, кн. 2).

Проза Квітки-Основ'яненка була для свого часу явищем новаторським. Представників простого народу автор наділив такими рисами, як релігійність і патріархальність, розсудливість і доброчесність, щирість і безпосередність у вияві почуттів. У повісті «Маруся» письменник змалював зворушливу історію кохання, у якій розкривається душевне багатство, незіпсованість і краса почуттів простих людей. У повісті «Конотопська відьма» автор майстерно переосмислив народні демонологічні вірування. Марновірству й забобонам письменник протиставив християнську моральність та раціонально зумовлені правила людського співжиття. Яскравий гумор, добре збудована оповідь, колоритні образи персонажів — усе це визначило високі художні якості твору.

Квітка є також автором цілої низки драматургічних творів. Найбільшу популярність завоювали його п'єси «Шельменко-денщик» та «Сватання на Гончарівці». У драматургії Квітка виступив продовжувачем традицій, започаткованих І. Котляревським.


ПЕТРО ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ

(1790—1865)


Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 р. в містечку Городище на Київщині. Походив з родини священнослужителя. Здобув початкову освіту, навчався в Київській академії. Учителював на Волині. 1817 р. переїхав до Харкова, закінчив словесне відділення університету. Невдовзі став професором цього навчального закладу. Був деканом і ректором університету. Помер Гулак-Артемовський 13 жовтня 1865 р., похований у Харкові.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11



Схожі:

П. Сподарець біографії українських письменників iconДискурс материнства у творчості українських письменників ХІХ – ХХ століття
Багато письменників різних часів зверталися до теми материнства: Тарас Шевченко, Панас Мирний, Леся Українка, Ольга Кобилянська,...
П. Сподарець біографії українських письменників iconО мово, ночі колискова!
Святково прибрана зала. На стінах – портрети українських письменників, плакат з вислвлюваннями про мову, слово…
П. Сподарець біографії українських письменників iconКонтрольна робота життя І творчість м. Коцюбинського та о. Кобилянської
Твори яких українських письменників спрямували М. Коцюбин­ського ще хлопцем «на свідомий український шлях»?
П. Сподарець біографії українських письменників iconЕміграції у творчості І. Франка та інших прогресивних українських письменників. С. 42-47
Міжвідомчий республіканський збірник. Випуск VII. Іван Франко. Статті І матеріали. – Львів: Видавництво Львівського університету,...
П. Сподарець біографії українських письменників iconЗ біографії О. Бісмарка
З біографії О. Бісмарка 1 квітня 1815 в маєтку Шенхаузен в Бранденбурзі в сім'ї, що об'єднала по лінії батька старовинний рід прусських...
П. Сподарець біографії українських письменників iconКалендар ювілеїв українських та зарубіжних діячів (письменників, науковців, митців тощо), що відзначатимуться у 2014 році. У 2014 році виповнюється
Тараса Григоровича Шевченка (1814 1861), великого українського письменника, художника
П. Сподарець біографії українських письменників iconСценарій поетичної години по творчості Неоніли Стефурак для учнів 5-9 класів
Любов до батьківської землі, до рідної неньки, оспівана в творах багатьох українських письменників і поетів, не залишила байдужою...
П. Сподарець біографії українських письменників iconThe Pleasure of Reading Тип уроку : узагальнюючий
Обладнання: проектні роботи,плакати,виконані учнями,що містять стислу інформацію про життя та діяльність улюблених письменників та...
П. Сподарець біографії українських письменників iconЗміст навчального матеріалу
Літературна карта Володарщини, портрети і короткі біографічні відомості про всіх письменників Володарщини, виставка літератури письменників-земляків,...
П. Сподарець біографії українських письменників iconСценарій Сценарій до Дня української писемності й мови: "Рідна мова чиста, як роса" дійові особи ведучий Ведуча
Свято відбувається в актовому залі школи або бібліотеці. Приміщення прикрашено вишитими рушниками, кетягами калини, портретами українських...
П. Сподарець біографії українських письменників iconКнига пам’яті жертвам голодомору
Тема: Літературна діяльність українських письменників і поетів в еміграції. Роман Василя Барки «Жовтий князь» книга пам’яті жертвам...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи