Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 \"Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян\" із змінами icon

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 "Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян" із змінами




Скачати 125.36 Kb.
НазваПостанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 "Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян" із змінами
Дата конвертації10.12.2012
Розмір125.36 Kb.
ТипПостанова


Деякі аспекти легалізації об’єднань громадян, їх діяльності та державної реєстрації юридичної особи


Конституція України;

Закон України “Про об’єднання громадян”;

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 “Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян” із змінами;

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №143 "Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію об’єднань громадян" із змінами і доповненнями.

Лист Вищого арбітражного суду України від 30.12.97 №01-8/500 «Про Закон України «Про об’єднання громадян» (із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого арбітражного суду №01-8/319 від 06.07.2000);

Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.11.2004 №7801 «Про реєстрацію об’єднання громадян»;

Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 01.12.2006 №8700 «Про державну реєстрацію змін до установчих документів об’єднання громадян».


^ Про Закон України “Про об’єднання громадян"


Згідно із статтею 36 Конституції України громадяни України мають право об’єднуватися у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом. Заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється лише у судовому порядку (стаття 37 Конституції України).

Основні засади створення та діяльності об’єднань громадян передбачені Законом України “Про об’єднання громадян” (далі — Закон).

Про порядок створення, легалізацію та діяльність об’єднань громадян.

Перелік осіб, які можуть бути засновниками об’єднань громадян, наведений у статті 11 Закону. Останній не надає права підприємствам та організаціям виступати засновниками чи співзасновниками об’єднань громадян.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону легалізація (офіційне визнання) об’єднань громадян є обов’язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування.

Легалізація всеукраїнських об’єднань громадян, діяльність яких поширюється на територію всієї України, здійснюється Міністерством юстиції України.

Легалізація місцевих об’єднань громадян здійснюється місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів — у залежності від того, на територію якої адміністративно-територіальної одиниці поширюється діяльність відповідного об’єднання громадян. Якщо ж така діяльність поширюється на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, її легалізація здійснюється тим із зазначених органів, на територію якого поширюється вся діяльність громадської організації.

Порядок легалізації об’єднань громадян визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року N 140 “Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян” із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року N 280 “Про внесення змін до Положення про порядок легалізації об’єднань громадян”. Наведений у пункті 3 цього Положення перелік документів, що подаються для легалізації громадського об’єднання, є вичерпним.

Відповідно до статті 24 Закону об’єднання громадян вправі здійснювати господарську та іншу комерційну діяльність виключно шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.

Відповідні підприємства, установи і організації мають статус юридичних осіб і здійснюють свою діяльність відповідно до цілей і завдань, передбачених їх статутами (положеннями). Розмежування відповідальності об’єднання громадян та заснованого (створеного) ним підприємства, установи, організації здійснюється за правилами, передбаченими статтею 32 Цивільного кодексу України.

Політичні партії та створювані ними установи і організації не можуть бути засновниками підприємств, крім засобів масової інформації, а також займатись господарською та іншою комерційною діяльністю за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою та проведення суспільно-політичних заходів (фестивалів, свят тощо).

Недодержання об’єднаннями громадян встановлених законом вимог щодо господарської діяльності може бути підставою для визнання у судовому порядку недійсними установчих документів заснованих ними підприємств, установ і організацій.

Відповідальність об’єднань громадян за порушення законодавства.

Передбачені статтею 28 Закону стягнення за порушення законодавства можуть бути застосовані до об’єднання громадян за поданням легалізуючого органу або прокурора чи його заступника. Процесуальною формою названого подання є позовна заява, яка повинна відповідати вимогам статті 54 АПК України.

Стягнення у вигляді письмового попередження застосовується щодо об’єднань громадян відповідним легалізуючим органом у разі вчинення об’єднанням громадян правопорушення, яке не тягне обов’язкового застосування іншого передбаченого Законом виду стягнення (стаття 29 Закону).

З метою припинення незаконної діяльності об’єднання громадян за поданням легалізуючого органу або прокурора чи його заступника суд на підставі статті 31 Закону може тимчасово заборонити окремі види діяльності або тимчасово заборонити діяльність об’єднання громадян на строк до трьох місяців. Питання про продовження терміну тимчасової заборони діяльності об’єднання громадян (частина друга цієї статті) вирішується судом на підставі відповідної позовної заяви з урахуванням того, що загальний термін тимчасової заборони не повинен перевищувати шість місяців.

Відповідно до частини четвертої статті 31 Закону при усуненні причин, що стали підставою для тимчасової заборони за клопотанням об’єднання громадян, його діяльність може бути відновлена судом в повному обсязі.

До конституційних гарантій права громадян на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації належить вичерпний перелік підстав та порядок припинення діяльності громадських об’єднань. Встановлений в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей перелік підстав заборони діяльності об’єднань громадян визначається статтею 37 Конституції України та статтею 4 Закону.

Заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється лише у судовому порядку. За рішенням суду може бути здійснено примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян (стаття 32 Закону). Рішення державного чи іншого, крім судового, органу про заборону діяльності громадських об’єднань за позовами самих об’єднань, прокурора чи його заступника повинні визнаватися недійсними з моменту їх прийняття.

Об’єднання громадян створюються для спільної реалізації його членами (учасниками) своїх прав і свобод на основі єдності інтересів та виконання обов’язків, що відображають головну мету, завдання, напрямки, форми та методи діяльності об’єднань. Отже у разі подання позову про заборону діяльності об’єднання громадян через порушення законодавства України його місцевим структурним осередком суду слід керуватися статтями 4 та 32 Закону.

Під грубим порушенням слід розуміти одноразове порушення законодавства, яке свідчить про явне і умисне нехтування його вимогами з боку об’єднання громадян і яке потягло наслідки у вигляді значної шкоди, завданої державі, юридичним чи фізичним особам (наприклад, продовження протиправної діяльності, незважаючи на вимогу уповноважених на те органів припинити її).

Такими, що систематично порушують законодавство, слід вважати об’єднання громадян, які раніше допускали порушення законодавства і вчинили його знову, незалежно від того, чи притягалися вони до відповідальності за попередні порушення. Як виняток з урахуванням конкретних обставин, пов’язаних із характером вчиненого порушення законодавства, причин його здійснення, тривалості у часі та наслідків систематичним може бути визнане і повторне порушення законодавства.

Оскільки підставою скасування запису в Реєстрі об’єднань громадян є судове рішення про припинення діяльності об’єднання громадян, арбітражний суд повинен надіслати копію відповідного рішення органу, що здійснив реєстрацію.

Підвідомчість та підсудність справ.

У визначенні підвідомчості справ зі спорів, що виникають у застосуванні Закону, суд враховує загальні правила, наведені у листі Верховного Суду України та Вищого арбітражного суду України від 20.07.95 N 01-8/518, тобто виходити з суб’єктного складу учасників спору.

Відповідно до частини шостої статті 14 Закону місцеві органи державної виконавчої влади, виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад реєструють в обов’язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних об’єднань громадян за умови, якщо така реєстрація передбачена статутними документами цих об’єднань.


^ Щодо державної реєстрації юридичної особи


Відповідно частини другої статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців” (далі — Закон) можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об’єднань громадян.

Об’єднання громадян, профспілки, партії, релігійні організації реєструються в порядку і органами, визначеними відповідно до законів, якими регулюються особливості їх створення (Закони України “Про об’єднання громадян”, “Про політичні партії” тощо). Після реєстрації в цих органах вищезазначені суб’єкти звертаються до державного реєстратора у виконавчій комітет міської ради міста обласного значення або району, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію за місцезнаходженням юридичної особи для засвідчення факту створення та включення їх до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. При цьому подається заповнена реєстраційна картка (форма N 6), пред’являється оригінал свідоцтва про державну реєстрацію у відповідному органі та ідентифікаційний код, отриманий від органу статистики (якщо це не новостворене об’єднання).

На підтвердження включення до Єдиного державного реєстру державним реєстратором оформлюється та видається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи встановленого зразка.

Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців” від 16.03.2006 р. N 3575-IV, передбачено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи здійснюють реєстрацію (легалізацію) об’єднань громадян та видають свідоцтво про державну реєстрацію, оформлене державним реєстратором у відповідному виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи.

Механізм, форми і строки передачі Міністерством юстиції та його територіальними органами (далі — Мін’юст (територіальний орган)) даних про зареєстровані відповідно Мін’юстом та його територіальними органами і юридичні особи встановлено Регламентом передачі Міністерством юстиції та його територіальними органами державним реєстраторам даних про юридичних осіб, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства юстиції України від 27.02.2007 № 23/74/5 зареєстрованого Міністерством юстиції України 03.03.2007 за № 184/13451 (далі – Регламент).

Об’єднання громадян, благодійні організації, політичні партії, місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних громадських організацій, що є юридичними особами, обласні, міські, районні організації та інші структурні утворення політичних партій, що є юридичними особами, інші установи та організації, для яких Законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації і які зареєстровані до набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців” N3575-IV від 16 березня 2006 року, подають безпосередньо державному реєстратору копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі — ЄДРПОУ) (у разі її наявності) та заповнену реєстраційну картку форми N 6, а також пред’являють свідоцтво про реєстрацію або документ, який підтверджує їх легалізацію Мін’юстом (територіальним органом).

Дані передаються для внесення державним реєстратором відповідних записів до ЄДР, оформлення свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (далі — свідоцтво) та передачі його відповідно Мін’юсту (територіальному органу) для видачі юридичній особі (її уповноваженому представнику).

Державний реєстратор, Мін’юст (територіальний орган) організовують передачу даних та свідоцтв таким чином, щоб забезпечити реєстрацію юридичної особи у можливий найкоротший термін.

Передача даних здійснюється каналами поштового або електронного зв’язку. Каналами електронного зв’язку передаються виключно дані реєстраційних карток. Поштою надсилаються реєстраційна картка (у разі зміни найменування або місцезнаходження юридичної особи також надсилається свідоцтво) та супровідний лист Мін’юсту (територіального органу), у якому вказуються найменування організації, дата її реєстрації (легалізації, реєстрації або взяття до відома змін тощо) у Мін’юсті (територіальному органі), номер реєстраційного свідоцтва, що видано Мін’юстом (територіальним органом), та опис документів, які були подані заявником для здійснення відповідних реєстраційних дій.

На останній сторінці реєстраційної картки ставиться підпис посадової особи Мін’юсту (територіального органу) та проставляється штамп (печатка) відповідного органу.

Мін’юст (територіальний орган) одержує зазначені в пункті 1.3 розділу I Регламенту дані про юридичних осіб з реєстраційних карток, заповнення яких Законом покладено на засновника (засновників) або уповноважених ним осіб (далі — заявник). Відповідальним за достовірність даних є засновник чи керівник юридичної особи.

Мін’юст (територіальний орган) може вимагати від заявника подання (надіслання) відповідних реєстраційних карток у день подання документів або наступного (робочого) дня після дня прийняття рішення Мін’юстом (територіальним органом) про державну реєстрацію (легалізацію) організації, реєстрацію змін до статуту, узяття до відома змін до статутних документів (складу керівних органів) тощо відповідно до законодавства.

У разі зміни найменування або місцезнаходження юридичної особи заявник додатково подає свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Мін’юст (територіальний орган) протягом наступного робочого дня з дня одержання заповнених реєстраційних карток передає відповідну реєстраційну картку або дані, що зазначені в реєстраційній картці (у разі зміни найменування та/або місцезнаходження юридичної особи також свідоцтво), у одному примірнику на адресу державного реєстратора відповідного виконавчого комітету міської ради міста обласного значення, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації.

Державний реєстратор зобов’язаний у день надходження реєстраційної картки внести до ЄДР запис про проведення відповідної реєстраційної дії щодо юридичної особи в порядку, встановленому Законом, оформити свідоцтво відповідно до вимог Закону та надіслати (передати) це свідоцтво відповідно до Мін’юсту (територіального органу).

Державний реєстратор може надіслати свідоцтво поштою (рекомендованим листом) або передати кур’єром. Разом зі свідоцтвом надсилається заповнена остання сторінка реєстраційної картки. Після видачі свідоцтва заявнику Мін’юст (територіальний орган) направляє державному реєстратору копію останньої сторінки відповідної реєстраційної картки з відміткою про видачу свідоцтва.

Свідоцтво може бути видано державним реєстратором заявникові на його письмову вимогу з одночасним повідомленням Мін’юсту (територіального органу).

Передача Мін’юстом (територіальним органом) даних про припинення юридичної особи. Мін’юст (територіальний орган) для внесення запису про припинення юридичної особи передає державному реєстратору лист-повідомлення про надходження рішення щодо припинення юридичної особи, копію рішення повноважного керівного органу, яким визначено, зокрема, склад ліквідаційної комісії (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові, ідентифікаційних номерів за ДРФО (за наявності) та місця проживання її членів), та документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття рішення щодо припинення юридичної особи в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації — Бюлетені державної реєстрації.

Державний реєстратор у день надходження документів зобов’язаний внести до ЄДР запис про рішення заявника щодо припинення юридичної особи в порядку, установленому статтею 35 Закону.

Мін’юст (територіальний орган) приймає від заявника відповідні реєстраційні картки не раніше двох місяців з дати публікації у Бюлетені державної реєстрації повідомлення про рішення про припинення юридичної особи.

Мін’юст (територіальний орган) протягом наступного робочого дня з дня прийняття рішення про скасування (анулювання) запису у відповідному реєстрі передає реєстраційну картку або дані, що зазначені в реєстраційній картці, а також копію свого рішення про скасування (анулювання) запису у відповідному реєстрі в порядку, визначеному пунктами 3.3-3.5 Регламенту.

Державний реєстратор зобов’язаний у день надходження реєстраційної картки внести до ЄДР запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в порядку, установленому статтями 36-39 Закону.

Державний реєстратор або Мін’юст (територіальний орган) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження рішення суду про припинення юридичної особи повідомляє відповідно Мін’юст (територіальний орган) або державного реєстратора.

Реєстрація змін до статутних документів. Відповідно до розділу 3 Регламенту Мін’юст (територіальний орган) передає державному реєстратору дані про внесення змін до установчих документів юридичних осіб з реєстраційної картки за формою N 3, заповнення якої Законом про реєстрацію покладено на засновника (засновників) або уповноважених ним осіб.

Згідно з пунктом 3.3 Регламенту Мін’юст (територіальний орган) протягом наступного робочого дня з дня одержання заповнених реєстраційних карток передає відповідну реєстраційну картку або дані, що зазначені в реєстраційній картці (у разі зміни найменування та/або місцезнаходження юридичної особи також свідоцтво), у одному примірнику на адресу державного реєстратора відповідного виконавчого комітету міської ради міста обласного значення, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації.

Відповідно до пункту 3.4 Державний реєстратор зобов’язаний у день надходження реєстраційної картки внести до ЄДР запис про проведення відповідної реєстраційної дії щодо юридичної особи в порядку, встановленому Законом, оформити свідоцтво відповідно до вимог Закону та надіслати (передати) це свідоцтво відповідно до Мін’юсту (територіального органу). Державний реєстратор може надіслати свідоцтво поштою (рекомендованим листом) або передати кур’єром. Разом зі свідоцтвом надсилається заповнена остання сторінка реєстраційної картки. Після видачі свідоцтва заявнику Мін’юст (територіальний орган) направляє державному реєстратору копію останньої сторінки відповідної реєстраційної картки з відміткою про видачу свідоцтва. Свідоцтво може бути видано державним реєстратором заявникові на його письмову вимогу з одночасним повідомленням Мін’юсту (територіального органу).

Таким чином, для проведення державної реєстрації змін до установчих документів об’єднання громадян, необхідно подати реєстраційну картку за формою N 3 до органу юстиції за місцезнаходженням об`єднання громадян.




Схожі:

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 \"Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян\" із змінами iconЗакон України "Про об'єднання громадян" постанова Кабінету міністрів України від 26. 02. 1993 р. №40. «Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднання громадян»
Закон України "Про об'єднання громадян" постанова Кабінету міністрів України від 26. 02. 1993 р. №40. «Про затвердження Положення...
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 \"Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян\" із змінами iconПостанова від 26 лютого 1993 р. N 140 м. Київ Про затвердження Положення про порядок легалізації об'єднань громадян
Постановами км n 280 ( 280-93-п ) від 19. 04. 93 N 1640 ( 1640-98-п ) від 16. 10. 98)
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 \"Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян\" із змінами iconОголошення постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 р. №17 „Про затвердження Положення про дослідницький університет Оголошую постанову Кабінету Міністрів України Кабінет Міністрів України Постанова від 17 лютого 2010 р. №163
...
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 \"Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян\" із змінами iconРішення від 11 лютого 2011р. №60 м. Знам’янка Про підготовку і проведення призову громадян України 1986-1993 років народження на строкову військову
Постановою Кабінету Міністрів України №352 від 21. 03. 2002 року „Про затвердження положення про підготовку і проведення призову...
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 \"Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян\" із змінами iconВитяг з історії хвороби пацієнта в двох примірниках
Постанова Кабінету Міністрів України„Про затвердження положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон”” 08. 12....
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 \"Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян\" із змінами iconМетодичні рекомендації на тему: „ Основні положення та порядок дії виконавчих комітетів сільських та селищної рад з питань легалізації об’єднань громадян смт. Томаківка 2009 Основні положення та порядок дії
Основні положення та порядок дії виконавчих комітетів сільських та селищної рад з питань легалізації об’єднань громадян”
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 \"Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян\" із змінами iconПостанова Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004 р. №1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року №873 9
Витяг із Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 \"Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян\" із змінами iconП о с т а н о в а від 26 лютого 1993 р. N 143 Київ Про порядок справляння І розміри збору за реєстрацію об'єднань громадян { Із змінами, внесеними згідно з Постанова
Постановами км n 113 ( 113-94-п ) від 22. 02. 94 n 621 ( 621-96-п ) від 08. 06. 96 N 283 ( 283-98-п ) від 07. 03. 98 N 840 ( 840-2001-п...
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 \"Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян\" із змінами iconЗакон України „про освіту" (від 23 вересня 1996 року №100/96-вр із змінами І доповненнями) Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про Всеукраїнський конкурс „Учитель року" (11. 08. 1995 року №638)
Прийнята на Всесвітній зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей, яка відбулася в ООН в м. Нью-Йорку 30 вересня 1990 року
Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №140 \"Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян\" із змінами iconПоложення про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання Із змінами І доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 21 травня 1997 року n 487, від 28 січня 2004 року n 93
Про затвердження Положення про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи