Наказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, icon

Наказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення,




НазваНаказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення,
Сторінка1/3
Дата конвертації14.12.2012
Розмір0.53 Mb.
ТипНаказ
джерело
  1   2   3

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Н А К А З

172 від 19.06.96
м.Київ


Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
24 липня 1996 р.
за № 378/1403


Про затвердження Державних санітарних правил розміщення,

улаштування та експлуатації оздоровчих закладів

Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"  НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів, що додаються (розроблені вперше).

2. Всім міністерствам та відомствам, керівникам державних, кооперативних, колективних та приватних підприємств, організацій та установ незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовим особам та громадянам України, інвесторам, громадянам інших держав прийняти указані правила до керівництва та виконання.

3. Заступникам головного державного санітарного лікаря України, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України прийняти указані Правила до керівництва та виконання.

4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Головний державний санітарний
лікар України,
перший заступник Міністра




В.Ф.Марієвський



Затверджено

наказом Міністерства охорони

здоров'я     України     від

19 червня 1996 року № 172

Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів

1. Загальні положення

1.1. Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів обов'язкові для виконання проектними, будівельними та іншими організаціями, що займаються проектуванням, будівництвом, реконструкцією та експлуатацією оздоровчих закладів, а також органами, установами та закладами санітарно-епідеміологічної служби, що здійснюють контроль за дотриманням цих Правил.

1.2. Правила поширюються на всі діючі оздоровчі заклади, а також на ті, що проектуються, будуються та реконструюються, як для дорослих, так і змішані для дорослих та дітей (будинки відпочинку, пансіонати та комплекси цих закладів, туристичні бази, туристичні притулки, бази відпочинку та ін.) незалежно від форм власності та відомчої належності.

При будівництві, реконструкції, обладнанні та експлуатації закладів відпочинку або окремих підрозділів, які входять до їх складу, необхідно керуватися також вимогами чинних будівельних норм і правил та інших нормативно-технічних документів, що регулюють проектування, будівництво та благоустрій територій оздоровчих закладів.

1.3. Особи, винні у порушенні санітарних правил, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням цих Правил покладається на органи, установи і заклади системи державної санітарно-епідеміологічної служби України.

^ 2. Вимоги до розміщення оздоровчих закладів

2.1. Розміщення нових і розширення існуючих оздоровчих закладів слід проводити відповідно до затверджених у встановленому порядку генеральних планів та проектів детального планування та забудови оздоровчих комплексів та зон відпочинку.

2.2. Планування та забудова зон відпочинку повинні забезпечувати створення комфортних умов для відпочиваючих, а також здорові та безпечні умови для праці, побуту, відпочинку місцевого населення.

Границі зон відпочинку, функціональне зонування та планувальна організація їх територій повинні відповідати чинним містобудівним і гігієнічним нормам та вимогам до планування та забудови зон відпочинку (ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", розділ 5; СанПіН "Планування та забудова населених місць", розділ 6).

2.3. У проектах планування і забудови зон відпочинку передбачаються заходи щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів.

На території зон відпочинку забороняється будівництво нових, розширення та реконструкція існуючих виробничих та інших об'єктів, що не пов'язані з безпосереднім обслуговуванням відпочиваючих та населення, яке постійно проживає в даній місцевості. Наявні в межах зон відпочинку промислові підприємства та інші об'єкти, які є джерелами шкідливого впливу на навколишнє природне середовище і перешкоджають розвитку зон відпочинку, підлягають виносу за межі зон відпочинку або зміні їх виробничого профілю.

2.4. Вибір території для зон відпочинку слід здійснювати на основі розробки техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) або техніко-економічних розрахунків (ТЕР), комплексної оцінки природних ресурсів з урахуванням санітарно-гігієнічних та епідеміологічних вимог до чистоти грунту, рівня стояння грунтових вод, відводу стоку атмосферних опадів, наявності доброякісних джерел водопостачання.

При виборі та відведенні земельних ділянок, окрім цих правил, необхідно керуватись вимогами чинних нормативних документів.

2.5. В рекреаційних зонах повинні створюватись комплекси курортно-рекреаційних закладів, які формуються близькими за профі- лем установами, об'єднаними на основі спільного архітектурно-просторового рішення та централізації медичного, культурно-побутового, господарського, інженерного та енергетичного обслуговування.

2.6. Вибір земельної ділянки для розташування закладів відпочинку, проекти прив'язки типових проектів, індивідуальних та повторного застосування, а також проекти реконструкції та переобладнання (перепланування) будівель і приміщень вказаних закладів підлягають обов'язковому погодженню з органами, установами та закладами санепідслужби.

2.7. Для комплексів та окремих оздоровчих закладів, розташованих на берегах морів, річок, озер та інших водойм, придатних для купання, обладнуються пляжі відповідно до вимог ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (розділ 5) і ГОСТу 17.1.5.02-80 "Гигиенические требования к зонам рекреации водных обкектов".

2.8. При виборі майданчиків для будівництва оздоровчих закладів слід виходити із можливості випереджаючого розвитку всіх інженерних систем, в першу чергу водопостачання, каналізації, теплопостачання, а також забезпечення високого рівня санітарної очистки (механізоване прибирання території, організоване видалення сміття, відходів і т.ін.).

При забудові рекреаційних територій оздоровчими закладами необхідно розглядати рішення щодо кооперування коштів для будівництва загальнокурортних інженерних мереж та споруд, а також інших споруд, необхідних для нормального функціонування закладів відпочинку.

2.9. Методи очистки, умови та місця скидання стічних вод встановлюються відповідно до рішень генпланів зон відпочинку з урахуванням вимог Санітарних правил і норм охорони поверхневих вод від забруднення (СанПін № 4630-88), охорони прибережних вод морів від забруднення в місцях водокористування населення (СанПін № 4631-88), планування та забудови населених місць.

2.10. Розміри земельних ділянок, що відводяться під будівництво закладів відпочинку та туризму, слід приймати відповідно до вимог ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (розділ 6).

2.11. На підставі розгляду поданої проектної документації та санітарного огляду земельної ділянки органи, установи та заклади державного санітарного нагляду дають протягом 15 днів висновок про можливість будівництва.

Строк дії погодження санепідслужби повинен відповідати тривалості проектування та будівництва закладів відпочинку, але не більше чотирьох років.

У разі виникнення суперечностей між закладами санепідслужби та підприємствами або організаціями, які зацікавлені у виділенні земельної ділянки, питання розглядається вищими органами санепідслужби, які повинні у двотижневий строк прийняти відповідне рішення.

^ 3. Вимоги до планувальної організації території та конструктивних рішень будівель та споруд

3.1. Архітектурно-планувальна організація території та конструктивні рішення будівель, споруд та окремих приміщень закладів відпочинку повинні забезпечувати комфортні умови відпочиваючим, безпечні умови праці обслуговуючого персоналу, оптимальні санітарно-гігієнічні та протиепідемічні режими та умови на даній території.

3.2. Ділянки закладів відпочинку повинні мати такі зони: спальних приміщень, господарських та службових приміщень (приймально-адміністративні, складські, клуб, їдальня, медпункт з ізолятором), відпочинку, ігор та розваг (майданчик для ігор та фізкультурних вправ, майданчик для тихого відпочинку з альтанками, літня естрада).

На територію закладу відпочинку повинно бути передбачено не менше двох в'їздів, у т.ч. ізольований в'їзд у господарську зону та під'їзд до медпункту.

3.3. На території закладів відпочинку не допускається розташування будь-яких сторонніх закладів, житла, а також розташування будівель та споруд, що не пов'язані функціонально з обслуговуванням відпочиваючих.

У деяких випадках у господарській зоні допускається розмі- щення гуртожитку для обслуговуючого персоналу цього закладу.

3.4. Санітарні розриви між будівлями повинні бути:

- по фасаду між основними будівлями закладів відпочинку - не менше двох висот найвищої будівлі, між такими ж будівлями на сусідніх ділянках - не менше трикратної висоти найвищої будівлі;

- при наявності на сусідніх ділянках господарського двору розрив між спальними корпусами, їдальнею закладів відпочинку та господарськими будівлями повинен бути не менше 100 м;

- від спальних корпусів до відкритих кіномайданчиків, танцювальних майданчиків та спортивних споруд - не менше 50 м;

- від спальних корпусів до відкритих стоянок для зберігання автомобілів до 30 місць - 50 м, від 30 до 100 місць - 80 м, більше 100 місць - 100 м;

- від спальних корпусів до надвірних вбиралень - не менше 25 м і не більше 50 м;

- від спальних корпусів до їдальні - 50 м;

- від спальних корпусів до межі земельної ділянки закладу відпочинку, яка проходить уздовж вулиць зон відпочинку, - 30 м;

- від спальних корпусів до службово-побутових приміщень господарської зони не менше - 50 м.

3.5. Їдальня (клуб-їдальня) та інші господарські приміщення повинні бути розташовані по відношенню до спальних корпусів з підвітреної сторони з урахуванням рози вітрів.

3.6. Заклади для відпочинку сімей з дітьми в обов'язковому порядку обладнуються, з дотриманням норм інсоляції, ігровими майданчиками для дітей з розрахунку 5 м2 на одну дитину з одночасним перебуванням 30% кількості дітей. Ігровий майданчик повинен бути розрахований на групу 25-30 дітей. Майданчик обладнується тіньовими навісами.

3.7. Територія оздоровчого закладу повинна бути упорядкована, озеленена. Площа зелених насаджень і газонів повинна становити не менше 60% загальної площі ділянки.

Ділянка закладу відпочинку, розташована в межі населеного пункту, повинна мати за периметром смугу зелених насаджень шириною не менше 15 м, що складається з дворядної посадки високостовбурних дерев та ряду кущів.

На територіях закладів відпочинку забороняється посадка колючих кущів та дерев, а також тих, що дають дрібне насіння, пух, отруйні плоди, листя і викликають у відпочиваючих та обслуговуючого персоналу алергію та інші захворювання. При проектуванні закладів відпочинку повинен розроблятися дендрологічний склад зелених насаджень, які рівномірно розподіляються на кожній функціональній зоні та забезпечують сприятливий мікроклімат.

3.8. До території закладу відпочинку повинні бути підведені зручні під'їздні шляхи з твердим покриттям. Тверді покриття повинні мати і внутрішні проїзди та пішохідні доріжки. Забороняється застосування для дорожніх покриттів дьогтьобетонних сумішей на автомобільних дорогах, які проходять у безпосередній близькості від зон відпочинку, на внутрішніх проїздах, автостоянках, пішохідних доріжках і т.ін.

При проведенні будівництва, реконструкції, ремонтних робіт автомобільних доріг, покриттів автостоянок, пішохідних доріжок забороняється використання агресивних та шкідливих для людини і навколишнього природного середовища матеріалів, а також матеріалів із вмістом природних радіонуклідів вище допустимих рівнів.

3.9. Склад та площі основних та допоміжних приміщень повинні визначатись завданням на проектування у відповідності з чинними будівельними нормами і правилами, а також іншими нормативними документами і забезпечувати комфортні умови для відпочиваючих, здорові та безпечні умови праці персоналу.

3.10. Не допускається розташування під вікнами спальних корпусів тарних, вантажних, експедиційних та інших приміщень, функціонування яких пов'язане з використанням автотранспорту.

3.11. У підвальних та цокольних поверхах спальних корпусів допускається розташування кладових госпінвентаря, приміщень для зберігання чистої білизни, збору та сортування брудної білизни, для зберігання речей відпочиваючих, санітарно-побутових приміщень для персоналу (гардеробні, душові).

Не допускається розташування у підвальних та цокольних поверхах спальних корпусів: складів отруйних, сильнодіючих, легкозаймистих горючих матеріалів, матеріалів з сильним запахом; акумуляторних, майстерень, які створюють шум, вібрацію; джерел надвисокочастотного (НВЧ) випромінювання; їдалень, буфетів для персоналу.

3.12. Приміщення для вентиляційного обладнання, теплопункти, охолоджувальні камери з машинними відділеннями, машинні відділення та шахти ліфтів, підйомників та інші приміщення, що є джерелами шуму та вібрації, не допускається розташовувати суміжно зі спальними приміщеннями, а також над і під ними.

3.13. При проектуванні, реконструкції та експлуатації виробничих приміщень, в яких розміщується обладнання, що генерує шум та вібрацію, повинні здійснюватись заходи щодо захисту працюючих від його шкідливого впливу:

- обладнання приміщень шумоізолюючими матеріалами;

- використання амортизуючих пристроїв при монтажі обладнання;

- виділення приміщень для короткочасного відпочинку персоналу, обладнаних засобами звукоізоляції та звукопоглинання.

3.14. Міжповерхові перекриття, перегородки, стики між ними та отвори для проходження інженерних комунікацій повинні забезпечити непроникність для гризунів та комах.

3.15. Забороняється зміна планування приміщень, передбаченого проектом, без згоди з місцевими органами, закладами та установами санепідслужби, а також використання приміщень не за прямим функціональним призначенням.

3.16. Кількість спальних кімнат різної місткості встановлюється завданням на проектування із забезпеченням для відпочиваючих максимальної комфортності проживання.

3.17. Спальні кімнати, призначені для відпочинку сімей з дітьми, необхідно розташовувати в окремих будівлях або ізольованих частинах будівель.

3.18. Кімнати для чистки та прасування одягу повинні бути обладнані раковинами, мийками, столами для прасування та вбудованими шафами.

3.19. Пральня повинна бути відокремлена від коридорів шлюзом, відгороджуючі конструкції пральної повинні бути водо- і паронепроникні.

3.20. У будівлях, що проектуються для районів із середньомісячною температурою липня +21 гр.С та вище, світлові прорізи приміщень з постійним перебуванням людей і приміщень, де за гігієнічними вимогами не допускається перегрів, при орієнтації у межах 130-310 гр. повинні бути обладнані сонцезахисними пристроями (штори, жалюзі і т.п.), кондиціонерами з центральною або місцевою системами подавання охолодженого повітря.

3.21. Орієнтація спальних кімнат за секторами горизонту повинна забезпечувати інсоляцію приміщень прямими сонячними променями протягом 2-3 годин.

3.22. Цілодобове затінення фасадів будівель і території закладів відпочинку не припускається. Піврічні тіні (з 22.09 по 22.03) за загальною площею не повинні перевищувати 10% вільних від забудови територій закладів.

3.23. У будівлях, що проектуються для III і IV кліматичних районів, повинно бути передбачено наскрізне або кутове провітрювання приміщень з постійним перебуванням людей.

3.24. У складі оздоровчих закладів відпочинку відповідно до завдання на проектування та залежно від місцевих умов допускається влаштовувати лікувально-профілактичні кабінети. Загальна площа кабінетів повинна становити: для закладів відпочинку до 500 місць - не менше 100 м2, до 1000 місць - не менше 160 м2, для комплексів відпочинку - не менше 0,15 м2 на одне місце.

3.25. Площа палати ізолятора повинна бути не менше 7 м2 на одне ліжко (при місткості оздоровчого закладу 250 ліжок). У кожній палаті потрібен окремий санвузол, обладнаний унітазом, умивальником та душем. Ізолятор повинен мати окремий вхід та бути обладнаний окремою вентиляцією.

3.26. При місткості закладу відпочинку до 500 ліжок слід передбачати в ізоляторі одну палату на 1 ліжко та одну на 2 ліжка; при місткості до 1000 місць - дві палати на 1 ліжко та дві на 2 ліжка.

Ізолятор у період роботи закладу повинен бути забезпечений твердим та м'яким інвентарем, посудом, мати достатню кількість медикаментів для надання термінової допомоги.

3.27. Склад та площа приміщень пралень, гаражів, майстерень, харчоблоку визначається завданням на проектування.

^ 4. Вимоги до санітарно-технічного обладнання

4.1. Нові заклади відпочинку, що проектуються, будуються та реконструюються, повинні бути обладнані системами господарськопитного та гарячого водопостачання, каналізації, центральним опаленням та іншими інженерними комунікаціями.

Пасажирськими ліфтами обладнуються будівлі 4-поверхові та вище, сміттєпроводами - 5-поверхові та вище.

4.2. Оздоровчі заклади повинні бути забезпечені доброякісною питною водою відповідно до вимог державного стандарту. Норми добових витрат води на 1 місце при обладнанні усіх спальних приміщень душовими установками - 250 л, ваннами - 350 л, у т.ч. відповідно 20 та 30 л гарячої води.

4.3. Витрата води на механізований полив територій з удосконаленим покриттям становить 0,3-0,4 л/м2, при ручному поливі витрата води 0,4-0,5 л/м2. Витрата води на поливання зелених насаджень становить 3-4 л/м2, газонів та квітників - 4-6 л/м2.

4.4. В окремих випадках, з метою економії питної води, для змиву санітарно-технічного обладнання у туалетах допускається влаштування внутрішнього технічного водопроводу, з'єднання якого з господарсько-питним категорично заборонено.

4.5. Системи водоводів оздоровчих зон та окремих закладів повинні бути кільцевими або з закільцьованими вводами та забезпечувати безперервну подачу води; кільцеві мережі оздоровчого закладу повинні бути приєднані до зовнішньої мережі не менше як двома вводами.

4.6. При наявності на території оздоровчих закладів водонапірних башт, резервуарів та інших ємкісних споруд з насосними станціями повинні дотримуватись такі вимоги:

- ввід трубопроводів, що подають воду, повинен проводитись тільки у верхню частину будь-якої ємкісної споруди;

- витратні трубопроводи, що приєднуються до насосів або безпосередньо до водопровідної мережі, розміщуються тільки у нижній частині ємкості. При встановленні декількох ємкостей з пристроями єдиного витратного трубопроводу між ємкостями встановлюються відсікаючі засувки або вентилі, за допомогою яких можливе випорожнення ємкостей, проведення ремонтних, дезінфекційних та інших робіт;

- переливні трубопроводи повинні розміщуватись у верхній частині ємкості і служити для попередження переповнення ємкостей та водонапірних башт;

- грязьовий трубопровід з засувкою встановлюється в найнижчій частині резервуарів на відстані 30-50 см по вертикалі від витратного трубопроводу.

Скидання переливної та забрудненої води допускається в зливну каналізацію з розривом потоку або у відкриті канали з встановленням на кінці труби сітки та клапана.

4.7. Територія зони суворого режиму водонапірних башт, ємкостей запасу питної води з насосними повинна бути упорядкована, озеленена, освітлена та огороджена. Стік поверхневих вод відводиться водовідвідними канавами за межі зони суворого режиму.

4.8. У резервуарах водонапірних башт і в інших ємкостях, призначених для зберігання питної води, повинна бути забезпечена циркуляція води та її повна заміна у строк не більше ніж 2 доби.

4.9. Стіни, дно і перекриття резервуарів повинні бути водонепроникними. Металічні ємкості та водонапірні башти обов'язково термоізолюються.

4.10. З перекриттів резервуарів та ємкостей повинне бути забезпечене стікання атмосферних вод. У резервуарах обов'язково влаштовують пристрій для обміну повітря.

4.11. Для попередження повторного забруднення води слід вживати такі заходи:

- ізоляція та пломбування всіх люків, входів у сховища чистої води;

- виведення вентиляційних труб на висоту не менше 2 м над насипом;

- захист приймальних отворів вентиляційних труб густими вентиляційними сітками;

- обладнання гідравлічними засувками переливних пристроїв;

- обладнання резервуарів дистанційними вимірювачами рівня води (рівнемірами).

4.12. До паспорта оздоровчого закладу в обов'язковому порядку додається документація на водопровідні споруди, у складі якої повинні бути:

- схема водопровідних споруд і мереж, які проходять на території закладу, з нанесенням усіх сховищ питної води, камер перемикання, гідрантів оглядових колодязів, сухих колодязів, ділянок спорожнення водопровідної мережі та інше в масштабі 1:500;

- технологія промивки та дезинфекції водопроводу;

- документи, що підтверджують проведення промивки та дезинфекції, засвідчені підписами відповідальних осіб;

- акти про проведення планово-попереджувальних ремонтів.

4.13. У будівлях та приміщеннях закладів відпочинку, обладнаних внутрішнім господарсько-питним або технічним водопроводом, обов'язково влаштовують системи внутрішньої каналізації.

4.14. В основу прийняття рішень по проектуванню та будівництву каналізації закладів відпочинку, вибору схем каналізації, способів очистки та скидання стічних вод повинні бути покладені вимоги чинних будівельних норм і правил, а також інших нормативних документів, погоджених з Міністерством охорони здоров'я України.

4.15. Оптимальним рішенням скидання стічних вод є транспортування їх у централізовані системи каналізації, що забезпечує групи оздоровчих комплексів або населені пункти.

4.16. При неможливості підключення до централізованих мереж каналізації населених пунктів або кооперування систем каналізації оздоровчої зони в окремо розміщеному закладі дозволяється обладнання місцевих очисних споруд.

4.17. Обладнання місцевих очисних споруд для закладів відпочинку, розташованих в існуючих або перспективних оздоровчих зонах, зонах санітарної охорони курортів, забороняється.

4.18. Санітарно-захисні зони від споруд каналізаційних систем слід приймати:

- мінімальна санітарно-захисна зона каналізаційної насосної станції - 15 м;

- санітарні розриви від септиків місцевих очисних споруд до будівель складають 5 м, фільтрувальних колодязів - 8 м, фільтрувальних траншей і піщано-гравійних фільтрів - 25 м, полів підземної фільтрації потужністю менше 15 м3/добу - 15 м.

4.19. Усі механізми та майстерні, технічні засоби для експлуатації каналізаційної мережі та споруд повинні бути промаркіровані - "каналізація".

4.20. Каналізаційні зовнішні трубопроводи, запірна арматура повинні бути пофарбовані. Люки на оглядових колодязях повинні бути промаркіровані зверху червоною незмивною фарбою літерою "К".

4.21. Ємкість для відходів з грат каналізаційних насосних станцій повинна бути промаркірована, герметична, закрита щільною кришкою. У міру накопичення відходи дезинфікуються і вивозяться спецавтотранспортом.

4.22. У закладах відпочинку передбачаються дві системи внутрішньої каналізації:

- побутова - для відведення стічних вод від санітарно-технічних пристроїв;

- виробнича - для відведення виробничих стічних вод від їдальні.

4.23. Мережі виробничої та побутової систем каналізації повинні бути відокремленими.

4.24. Виробничі стічні води від їдальні слід піддавати локальній попередній обробці та очистці.

4.25. Санітарно-технічні пристрої та приймачі стічних вод, які приєднуються до побутової або виробничої каналізації, обладнуються засувками (сифонами), що розміщуються на випусках під пристроями.

4.26. Для групи умивальників (не більше 6 штук), встановлених в одному приміщенні, та від групи душових піддонів допускається встановлювати один загальний сифон з ревізією.

4.27. Для кожної виробничої мийки (мийної ванни їдальні) слід передбачати тільки окремий сифон для кожного відділу.

4.28. Приєднання двох умивальників, розташованих з двох сторін загальної стіни різних приміщень, до одного сифона забороняється.

4.29. У чоловічому відділенні вбиралень слід передбачати встановлення індивідуальних настінних пісуарів, у приміщеннях особистої гігієни жінки - гігієнічних душів.

4.30. Для відведення стічних вод з підлоги слід встановлювати трапи:

- в душових;

- на підлозі санвузлів у номерах або загальних вбиральнях;

- у виробничих приміщеннях;

- у приміщеннях особистої гігієни жінки.

Трапи встановлюються з нахилом підлоги до них з розрахунку 1 трап на 100 м2 площі, не менше одного на приміщення.

У тамбурі туалету для персоналу слід передбачати окремий кран на рівні 0,5 м від підлоги, призначений для миття підлоги. Унітази та раковини для миття рук персоналу обладнуються педальними пусками та зливами.

4.31. У ванних кімнатах трапи дозволяється не обладнувати.

4.32. Прокладка внутрішніх каналізаційних мереж категорично забороняється:

- під стелею, в стінах і в підлозі спальних кімнат, медичних кабінетів, обідніх залів, бібліотек, виробничих приміщень, що вимагають особливого санітарного режиму;

- під стелею (відкрито та приховано) усіх приміщень їдалень, вестибюлів.

4.33. Прокладку трубопроводів виробничих стічних вод у їдальні, продовольчих складах, підсобних приміщеннях їдальні допускається розміщувати в коробах без встановлення ревізій.

4.34. Від мереж виробничої та побутової каналізацій їдальні допускається приєднання двох окремих випусків у один колодязь зовнішньої каналізації.

4.35. Встановлення оглядових колодязів на дитячих ігрових майданчиках, спортивних майданчиках забороняється.

4.36. Територія оздоровчого закладу обладнується системою дощової каналізації, яка повинна забезпечити очистку найзабрудненішої частини поверхневих вод.

4.37. Колектори системи дощової каналізації повинні бути запроектовані з урахуванням пропуску води при інтенсивності дощу 100 мм/годину. Основним показником потужності дощу є інтенсивність, яка змінюється від 0,25 мм/хв (мряка) до 100 мм/сек (злива). Коефіцієнт переводу із мм/хв в л/сек на 1 га дорівнює 166,7.

4.38. Для регулювання стоку дощових вод слід споруджувати резервуари чи загати на укріплених ярах. Можливе використання існуючих ставків, що не використовуються для господарського або побутового водокористування населення.

4.39. Очистка поверхневих вод здійснюється на спорудах механічної (грати, пісколовки, відстійники, фільтри) очистки.

Рівень очистки поверхневих вод має бути таким, щоб очищені поверхневі води використовувались для поливу територій та зелених насаджень.

4.40. Поверхневі води, що надходять з найзабрудненіших територій (комунальна зона, майданчик відстою автотранспорту, магістральні автошляхи, які проходять вздовж чи по зоні відпочинку тощо), повинні очищатися на локальних очисних спорудах.

4.41. Поверхневі води забороняється скидати у водоймища в межах рекреаційних зон, що використовуються для відпочинку населення.

4.42. Навколо споруд об'єднаної дощової централізованої каналізації треба створювати санітарно-захисну зону шириною 100 м.

4.43. Робота систем опалення та вентиляції повинна забезпечити оптимальний тепловий та повітряний режим у житловій та виробничій зонах: температура повітря +20-22 гр.С при вологості 30-45% та швидкості руху повітря 0,1-0,15 м/сек в опалювальний період року та +20-25 гр.С при вологості 30-60% і швидкості руху повітря 0,25 м/сек у теплий період року.

4.44. Один раз на рік, а при необхідності частіше, повинен проводитись профілактичний огляд, ремонт та випробування систем вакуумної пилоочистки з оформленням відповідного акта.

4.45. У їдальнях закладів відпочинку з метою створення комфортних умов для відпочиваючих та обслуговуючого персоналу повинні бути передбачені системи кондиціонування повітря в обідніх залах та у виробничих приміщеннях харчоблоку при значних тепловиділеннях, а також припливно-витяжна вентиляція в інших службових приміщеннях.

4.46. Об'єм повітря, що подається, повинен бути не менше 20 м3/годину, а для ефективнішого видалення теплових надлишків з варильного залу і приміщень мийної столового посуду слід передбачати збільшення площ (варильного залу) в 1,5-2 рази та збільшення висоти приміщень до 4 м.

Подавання повітря як у обідній зал, так і у виробничі приміщення повинно передбачатись із комфортними швидкостями.

4.47. Кратність обміну повітря в туалетах при розрахунковій температурі +22 гр.С повинна складати не менше 1,5-3 м3/годину, приміщеннях басейнів при температурі +30 гр.С не менше 50 м3/годину і за розрахунком, глядацьких залах місткістю до 800 місць та більше при температурі +20 гр.С за розрахунком, але не менше 20 м3/годину зовнішнього повітря на 1 глядача.

4.48. Всі спальні та підсобні приміщення, виробничі приміщення їдальні, адмінпобуткорпусу, загальні коридори та холи повинні мати природне освітлення. Допускається без природного освітлення, за згодою закладів санепідслужби, влаштовувати приміщення санвузлів, душових, кладових та інших допоміжних приміщень з короткочасним перебуванням людей.

Коефіцієнт природного освітлення (КПО) у приміщеннях культурно-масового та оздоровчого призначення, їдальнях повинен бути не менше 1%, у житлових кімнатах - не нижче 0,5%.

4.49. Штучне освітлення повинне відповідати призначенню приміщення, бути достатнім та безпечним, регулюватись, не осліплювати, а також не діяти несприятливо на людину та на внутрішнє середовище приміщення.

4.50. У приміщеннях з вологим режимом експлуатації і в санітарно-побутових приміщеннях на освітлювальних приладах повинна застосовуватись спеціальна захисна арматура (плафони та ін.), що забезпечує їх гідроізоляцію. Використання відкритих ламп розжарювання та люмінесцентних ламп не допускається.

4.51. Для загального освітлювання виробничих приміщень, їдалень слід використовувати світильники, що мають захисну арматуру у вибухобезпечному виконанні. Розміщення світильників над казанами, плитами і т.п. забороняється. В окремих цехах (кондитерських, м'ясо-рибних, холодних закусок, мийних столового посуду) необхідно встановлювати бактерицидні лампи.

4.52. Огляд і очистку освітлювальних приладів загального освітлення основних приміщень необхідно проводити не рідше одного разу на місяць, світильників загального освітлення сходів, вестибюлів, холів, підсобних приміщень - один раз у три місяці.

4.53. З метою підвищення освітленості забарвлення стін та перегородок, конструкцій і обладнання повинне бути світлих тонів.

  1   2   3

Додати документ в свій блог або на сайт


Схожі:

Наказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, iconНаказ №173 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №379/1404
Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів
Наказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, iconНаказ №89 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2012 р за №284/20597
Про затвердження Державних санітарних норм та правил влаштування, утримання та організації режиму [ ]
Наказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, iconНаказ №476 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 р за №203/7524
Про затвердження Державних санітарних норм та правил при роботі з джерелами електромагнітних полів
Наказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, iconНаказ №1140 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 січня 2013 р за №88/22620
Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Медичні вимоги до якості та безпечності харчових продуктів та продовольчої...
Наказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, iconНаказ №197 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 червня 2003 р за №435/7756
Про затвердження Державних санітарних правил і норм для підприємств і суден, що виробляють продукцію з риби та інших водних живих...
Наказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, iconНаказ №678 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 серпня 2013 р за №1370/23902
Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації...
Наказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, iconП о с т а н о в а n 28 від 31. 07. 96 Зареєстровано в Міністерстві м. Київ юстиції України 2 серпня 1996 р за n 417/1442 Про затвердження Правил користування електричною енергією { Із змінами, внесеними згідно з Постанова
В тексті Постанови слова "розподільчий рахунок" в усіх відмінках та числах замінено словами "поточний рахунок
Наказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, iconНаказ №81 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 травня 2004 р за №620/9219 Зміни тексту: Наказ зареєстровано №1290/14557 20.
Про затвердження Правил безпеки під час навчання в кабінетах інформатики навчальних закладів системи загальної середньої освіти
Наказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, iconНаказ №992 від 16 липня 2012 року Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03. 08. 2012 за №1332/21644 Про затвердження Правил безпеки під час проведення
Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці", підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій...
Наказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, iconНаказ №348/70 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 грудня 1998 р за №800/3240 Зміни тексту: Наказ Міносвіти №64/12 12. 03. 1999 Наказ мон №80/16 21. 02. 2001 На виконання Закону України "Про пожежну безпеку" наказуємо
Про затвердження Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи