Сучасні освітні технології Укладач icon

Сучасні освітні технології Укладач




НазваСучасні освітні технології Укладач
Сторінка1/5
Дата конвертації10.12.2012
Розмір0.72 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5





Сучасні освітні технології

Укладач:


Каліта В.В.



методист І кваліфікаційної категорії Харцизького міського методичного кабінету




Рецензенти:


Красна О.В.



Методист з дошкільної освіти Харцизького методичного кабінету




Схвалено рішенням Методичної ради міського методичного кабінету міста Харцизька від __________Протокол №__.


У збірці представлено опис відомих технологій навчання та надаються рекомендації щодо планування уроку відповідно до наведених технологій. Сподіваємось, що Ви оціните лаконічність, зручність викладу матеріалу і він стане Вам Навігатором у професійній діяльності

^ Збірник призначений для широкого кола вчителів, методистів, адміністрації навчальних закладів.


Інформаційно-комунікаційні

технології


Суть. Як зазначає Г.Селевко, на практиці ін­формаційними технологіями називають ті, що ви­користовують спеціальні технічні інформаційні за­соби (ЕВМ, аудіо, кіно, відео). З появою комп'ютерів з'являється новий термін — «нові інформаційні технології навчання». Термін «інформаційно-комунікаційні» є об'єднуючим для різних варіантів технологій та вказує на специфіку інтерактив­ного навчання — діалог у системі «користувач — комп'ютер».


^ На практиці технологія використовується в трьох варіантах:


  • «проникаюча» (застосовується у процесі ви­вчення певних тем, розділів для розв'язання кон­кретних дидактичних завдань);

  • «основна» (визначальна, особливо у складі технологій програмованої та дистанційної форм навчання тощо);

  • монотехнологія (увесь процес навчання й управління, зокрема і всі види діагностики та моні­торинг, ґрунтується на використанні комп'ютера).


Інформатизація навчально-виховного про­цесу передбачає широке використання у процесі вивчення навчальних предметів інформаційно орієнтованих засобів навчання на базі сучасних комп'ютерів і телекомунікаційних мереж. До них належать інформатизація системи управління навчальним закладом, створення баз даних та пе­реробка інформації, участь у міжнародних проек­тах тощо. Широке застосування інформаційно-комунікаційних технологій (програмоване навчання, експертні системи, мультимедіа, імітаційне моде­лювання, предметні комп'ютерні уроки) сприяє ре­алізації особистісно орієнтованого підходу до учнів, поетапному засвоєнню знань, умінь і навичок.


Прогнозовані результати: формування умінь працювати з інформацією, розвиток комунікатив­них здібностей.


Ігрові технології


Автори-розробники — Д.Ельконін, В.Коваленко, Б.Нікітін, П.Підкасистий, М.Стронінта ін.


Суть. Технологія за своєю суттю є поліваріативна. Вона може реалізуватися за технологічними схемами Д.Ельконіна, Б.Нікітіна, П.Підкасистого, М.Строніна, М.Шуть та ін., використовуватись у процесі навчання дітей різних вікових груп. Гра як вид навчальної діяльності в умовах конкретної ситуації спрямована на засвоєння соціального досвіду, в якому формуються й удосконалюються вміння та навички учнівського самоуправління.


Структура гри як діяльності охоплює: ціле-покладання (уміння поставити мету, завдання), планування (здатність передбачити розвиток подій, дійових процесів, операцій), реалізацію цілей (уміння реалізувати ігровий задум), аналіз отриманих результатів (здатність проаналізувати набутий ігровий досвід). Мотивація ігрової діяль­ності забезпечується добровільністю включення в гру, можливістю вибору й елементами змагання, що сприяє задоволенню потреб у самоствердженні та самореалізації учнів як суб'єктів учіння.

У навчанні старшокласників використовуються різні модифікації ділових ігор: імітаційні, опера­ційні, рольові ігри, діловий театр, психо- та соціодрама. Технологія ділової гри представлена етапами, що наведено нижче (за Г.Селевко).

Етап підготовки:

  • розробка гри: написання сценарію; укла­дання плану ділової гри; загальний опис гри; зміст інструктажу; підготовка матеріального за­безпечення;

  • вхід у гру: постановка проблеми, цілей; умови, інструктування; регламент, правила; роз­поділ ролей; об'єднання у групи; консультування.

Етап проведення:

  • групова робота над завданням: робота з дже­релами; тренінг; мозковий штурм; робота з агро­техніком;

  • міжгрупова дискусія: виступи груп; захист результатів; правила дискусії; робота експертів.

Етап аналізу та узагальнення:

  • висновки з гри; аналіз, рефлексія; оцінка та самооцінка роботи; висновки й узагальнення; рекомендації.

Прогнозовані результати: розвиток суб'єктності школяра, процесів саморегулювання та самоуправління власною навчальною діяль­ністю.


Інтерактивні технології


Автор-розробник — О.Пометун, Л.Пироженко.


Суть. Інтерактивне навчання ґрунтується на концептуальній ідеї співробітництва, взаємо-навчання. Автори зазначають, що процес пізнання відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Залежно від мети уроку, форм органі­зації навчальної діяльності, використовуються ін­терактивні технології кооперативного, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань. Деякі локальні технології використовуються на будь-якому етапі традиційного уроку, трансформуючи його в інтер­активний.

^ Структура технологічного інтерактивного уроку представлена такими етапами.


  • Мотивація: фокусується увага учнів (або учасників заходу) на проблемі, робиться спроба викликати інтерес до теми, що обговорюється. При­йомами навчання можуть бути запитання, цитати, коротка історія, невеличке завдання, розминка тощо. Етап займає не більше 5 % часу заняття.

  • ^ Оголошення, представлення теми та очі­куваних навчальних результатів. Він забезпе­чує розуміння учнями (учасниками) змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку (заходу), і що від них очікує вчи­тель, викладач. Також доцільно залучити до визна­чення передбачуваних результатів усіх учасників заняття або заходу. На це витрачається приблизно 5 % часу.

  • ^ Надання необхідної інформації. Під час його реалізації важливо дати учням (учасникам) достатньо інформації для того, щоб на її основі ви­конувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздавального матеріалу, вико­нання домашнього завдання. Для економії часу та максимального ефекту уроку можна подавати ін­формацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. Витрачається приблизно 10 % часу заняття.

  • Інтерактивна вправа, яка вважається цент­ральною частиною заняття (заходу). Вона охоплює не більше 60 % часу, що відводиться на практичне освоєння матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку.


^ Послідовність проведення інтерактивної вправи:

  • інструктування — вчитель розповідає учас­никам про цілі вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам;

  • об'єднання в групи і/або розподіл ролей;

  • виконання завдання, за якого вчитель висту­пає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум мож­ливостей для самостійної роботи й навчання у спів­робітництві один з одним;

  • презентація результатів виконання вправи.




  • ^ Підбиття підсумків, оцінювання резуль­татів уроку. На цьому етапі передбачаєтеся реф­лексія, усвідомлення того, що зроблено на занятті (заході), чи досягнуто поставлених цілей, як можна застосувати отримане в майбутньому. Останній етап бажано проводити у формі запитань: що но­вого дізналися; якими навичкам оволоділи; чи може це бути корисним у житті. Слід обговорити питання щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим; що не сподобалося; що потрібно змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні (учасники) змогли сформулювати відповіді на всі запитання. Для підбиття підсумків бажано від­вести до 20 % часу уроку (заходу).


Інтерактивні технології (мозковий штурм, «займи позицію», розігрування ситуацій у ролях, ток-шоу тощо) активно використовуються у вихов­ній роботі зі школярами.


Прогнозовані результати:

  • активізація пізна­вальної діяльності всіх учнів, формування вмінь і навичок, ціннісно-смислових орієнтацій;

  • розвиток суб'єктності, мотивації до навчання.



Технологія

інтенсифікації навчання

на основі опорних схем і знакових моделей

Автор-розробник — В.Шаталов.


Суть. Принципи технології інтенсифікації навчання В.Шаталова: багаторазове повторення; обов'язковий поетапний контроль; високий рівень складності; блочне вивчення матеріалу; динаміка діяльності; використання опор, орієнтовної основи дій.

Особливості змісту (за Г.Селевко): матеріал подасться великими дозами; поблочне структурування матеріалу; оформлення навчального ма­теріалу у вигляді опорних схем-конспектів; опор­ний конспект є наочною схемою, у якій подано інформацію, що потрібно засвоїти. Він є своєрідною конструкцією системи взаємопов'язаних символів як замінників системи фактів, понять, ідей, наді­лених певним смисловим значенням.

Технологічні етапи:

  • перший — вивчення теорії у класі (пояс­нення біля дошки з допомогою крейди, наочних матеріалів, ТЗН; повторне пояснення за опорним конспектом — кольоровим плакатом; короткий ог­ляд за плакатом; індивідуальна робота учнів над своїми конспектами; фронтальне поблочне закріп­лення матеріалу за конспектом);

  • другий — самостійна робота вдома (опорний конспект + підручник + допомога батьків);

  • третій — перше повторення — фронтальний контроль засвоєння конспекту (всі учні відтворю­ють конспект по пам'яті; учитель перевіряє роботи в міру надходження; одночасно проводиться «тихе» та магнітофонне опитування; після письмової ро­боти — опитування вголос);

  • четвертий — усне проговорювання опорного конспекту (це необхідний етап мовленнєвої діяль­ності при засвоєнні, що реалізується під час різних видів опитування);

  • п'ятий — друге повторення: узагальнення і систематизація (уроки взаємоконтролю; публі­кація списку залікових питань; підготовка; вико­ристання усіх видів контролю (біля дошки, «тихе», письмове опитування тощо); взаємоопитування та взаємодопомога; ігрові елементи (змагання ко­манд, розв'язування ребусів тощо)).

Прогнозовані результати:

  • формування си­стеми знань, умінь і навичок;

  • навчання всіх дітей незалежно від індивідуальних даних;

  • прискорене навчання.



Технологія

рівневої диференціації навчання

на основі обов'язкових результатів

Автор-розробник — В.Фірсов.

Суть. Технологія передбачає уведення двох стандартів: обов'язкової загальноосвітньої підго­товки (базовий рівень обов'язкового мінімального засвоєння знань всіма школярами); підвищеної під­готовки (додатковий рівень визначає глибину ово­лодіння змістом навчального предмета здібними та працелюбними учнями).

Простір між ними заповнюється діяльністю, що забезпечує поступове та різнорівневе опа­нування навчального матеріалу, вибудуваного на основі запланованих обов'язкових результатів навчання. Останні мають бути доведені до учнів завчасно, зрозумілі й доступні абсолютній біль­шості. Проходження базового рівня є передумовою навчання за додатковими, підвищеними стандар­тами. Навчальний процес здійснюється на індивідуально та максимально посильному для учнів рівні.

Особливості технології: блочна подача ма­теріалу; робота з малими групами на декількох рівнях засвоєння; наявність навчально-мето­дичного комплексу (банк завдань обов'язкового рівня, система спеціальних дидактичних ма­теріалів, виокремлення обов'язкового матеріалу в підручниках та завдань необхідного рівня в за­дачниках).

Основна умова рівневої диференціації — систематична повсякденна робота щодо усунення прогалин у засвоєнні матеріалу шляхом органі­зації перездачі заліків. Система контролю та оці­нювання навчальних досягнень передбачає:

  • тема­тичний контроль;

  • повну перевірку обов'язкового рівня підготовки;

  • відкритість взірців перевірних завдань обов'язкового рівня; виставлення оцінки методом складання (загальний залік = сума певних заліків);

  • подвійність в оцінці обов'язкового рівня (зараховано — не зараховано);

  • підвищення оцінки за досягнення, які перевищують базовий рівень;

  • «закриття» проблем (доздача, а не перездача);

  • мож­ливість «дрібних» заліків;

  • кумулятивність підсум­кової оцінки (річна оцінка виставляється на основі отриманих).


Прогнозовані результати: досягнення всіма дітьми обов'язкових запланованих результатів на­вчання з огляду на рівень розумового розвитку.


Технологія

модульно-блочного навчання

Автори-розробники — Г.Лєвітас, В.Гузєев.

Суть. Мінімальною одиницею навчального про­цесу є не урок, а цикл уроків — модуль. Він буває одно-, дво- (два цикли) або чотириурочний (чотири цикли), кожен з яких є блоком із чіткою послідов­ною структурою.

^ Розглянемо структуру модуля 4-х циклів.

  • Перший урок — вивчення нового матеріалу (новий матеріал вивчається за завчасно складе­ним конспектом з одночасним поясненням учителя. Первинне закріплення відбувається у процесі ро­боти над зошитами з друкованою основою).

  • ^ Другий урок — урок узагальнення (перед уроком конспект вивченого матеріалу та запитання до нього відтворюються на дошці (екрані). Учні оп­рацьовують матеріал за підручником самостійно та обговорюють у парах, відповідають на постав­лені запитання учителю або учню-консультанту. Практикується відтворення конспекту в зошиті або його самостійне укладання учнями. Зазна­чимо, що учнівські пари формуються за принци­пом об'єднання дітей з однаковим рівнем розвитку і темпом роботи).

  • ^ Третій урок — закріплення (робота із зоши­тами з друкованою основою, виконання індивіду­альних завдань творчого характеру).

  • Четвертий урок — корекція (опитування за конспектом, підготовка й написання самостій­ної роботи).

Якщо тема програми складається із 15 уроків, то вони можуть вибудовуватися так: 2 цикли, 4 цикли, 4 цикли, 2 цикли, 1 цикл програмованого опиту­вання, 1 цикл контролю, 1 цикл корекції.

Особливості технології:

  • основний навчальний період — модуль або цикл (уроків);

  • пояснювально-ілюстративні, евристичні, програмовані методи навчання;

  • основні форми організації навчання — бесіда, практикум;

  • засоби діагностики — поточні письмові програмовані опитування (тести), конт­рольні роботи або заліки.

Домінуючий елемент технології — зошит з друкованою основою, який розроблено за принци­пами теорії поетапного формування розумових дій як типовий засіб програмованого навчання.

Прогнозовані результати:

  • формування си­стеми знань, умінь і навичок учнів;

  • досягнення запланованих результатів навчання.



Технологія

блочно-консультативного навчання


Автори-розробники — П.Ерднієв, П.Ібрагімов, М.Щетінін, Н.Ґудзик, В.Шаталов та ін.


Суть. Концептуальні ідеї технології розробля­лися на основі методів укрупнення (П.Ерднієв), концентрованого навчання (П.Ібрагімов), зану­рення (М.Щетінін) та ін. Блок — це логічно за­кінчений, дидактично обґрунтований навчальний матеріал кількох уроків теми, розділу, що дає змогу сконцентрувати інформацію навколо провідних ідей навчального курсу. Блочний підхід до ви­вчення програмового матеріалу супроводжується систематичним консультуванням. Він реалізується через систему уроків блочного викладу матеріалу.


Етапи технології (за С.Боднар, Л.Момот, Л.Липовою, М.Головко):


  • Лекція (усний виклад учителем матеріалу навчального блоку, що слугує основою для по­дальшої самостійно пізнавальної діяльності шко­лярів).




  • ^ Семінарські заняття (обговорення учнями проблем, порушених на лекції. Кількість семінарів залежить від складності й обсягу теми, що ви­вчається. Вони поділяються на класичні (учні го­тують повідомлення, доповіді на основі запропо­нованої системи питань), робочі (план і завдання семінару повідомляються безпосередньо на занятті, що передбачає поточний контроль засвоєння нав­чального матеріалу в процесі виконання трену­вальних вправ, розв'язування задач, обговорення проблем тощо)).




  • ^ Лабораторний практикум або практична робота (самостійно пошукова діяльність учнів; формування вмінь і навичок).




  • Уроки розв'язування задач (занурення у проблему з метою розширення горизонту ро­зуміння програмового матеріалу).




  • Залік (теоретичні питання заліку доводять учням ще на початку вивчення теми, практичні — безпосередньо на занятті. Контрольно-оцінювана діяльність учителя).




  • Уроки цікавих повідомлень (розвиток пізнавального інтересу, мотивації; застосування набутих знань на практиці).


Особливості технології:


  • блочний виклад матеріалу;

  • систематичне консультування (ін­дивідуальне, групове; поточне, підсумкове; учитель-консультант, учень-консультант), що супро­воджує кожен технологічний етап;

  • групова форма роботи;

  • алгоритмізація навчального процесу (ро­бота за картками-інструкціями, схемами-конспектами, використання методичних порад, пам'яток тощо);

  • самостійна пошукова діяльність школярів;

  • обов'язковий перелік базових знань і вмінь, що слу­гує своєрідною програмою дій для вчителя, учнів;

  • систематичний контроль та оцінка успішності (по­передній, поточний, тематичний).


Прогнозовані результати:


  • формування ціліс­них знань школярів;

  • розвиток системного мис­лення, самостійної пошукової активності учнів;

  • економія часу.



Технологія

колективного способу навчання


Автор-розробник — А.Рівін.

Суть. Колективний спосіб навчання — це така організація праці, в процесі якої навчання здійс­нюється шляхом спілкування в динамічних (змін­них) парах, коли учасники вчать один одного. Технологія ґрунтується на принципах наявності динамічних (змінних) пар учнів, взаємонавчання, взаємоконтролю, взаємоуправління.

До складу технології належать такі методики:

  • вивчення текстового матеріалу;

  • взаємообмін текс­тами та завданнями;

  • розв'язання задач і прикладів за підручником;

  • взаємні диктанти;

  • вивчення вір­шів у змінних парах;

  • робота з опитувальниками;

  • вивчення іноземної мови.

Розглянемо одну з них.

Методика вивчення текстового матеріалу для будь-якого навчального предмета.

Основні технологічні етапи:

  • Складається маршрут вивчення тексту за підручником. Навчальний матеріал ділиться на 3—6 частин. Кожен учень працює в індивіду­альному режимі.

  • Вивчення першої частини тексту в парі: один учень читає текст, інший слідкує за підруч­ником; прочитане обговорюється: один переказує, інший доповнює.

  • ^ Практикується паралельна робота з інформа­цією за іншими джерелами (хрестоматія, підруч­ник іншого автора тощо); придумується заголовок до частини і складається план; записується погод­жена назва заголовку і план цієї частини у зошит. На цьому пара завершує роботу. Учні об'єднуються у нові пари для роботи з другою частиною тексту.

  • ^ У нових парах учні спочатку коротко повторюють зміст першої частини; звіряють та уточнюють свої плани; один переказує першу частину, інший із його зошитом слідкує за викла­дом, уточнює та доповнює. Відпрацьовується друга частина тексту (аналогічно першій). Учні розхо­дяться та об'єднуються в нові пари для опрацю­вання третьої, четвертої, п'ятої частин тексту.

  • ^ Опрацювавши текст в останній групі, учень повідомляє учителю (черговому учневі) про завершення роботи.

  • Формуються малі групи (4—6 осіб); оби­рається ведучий, який надає кожному можливість викласти новий матеріал; група виставляє оцінки кожному індивідуально; ведучий подає вчителю список з оцінками. Останній з метою контролю може додатково перевірити знання двох-трьох осіб. Оцінки переносяться до класного журналу.

Прогнозовані результати:

  • засвоєння знань, умінь і навичок;

  • розвиток комунікативних якостей особистості;

  • виховання працелюбності.


  1   2   3   4   5



Схожі:

Сучасні освітні технології Укладач iconЩо таке сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання. Сизько В. С.,учитель англійської мови зош №17 м. Донецьк
Сучасні інформаційні технології це – форми і методи передачі інформації при допомозі новітніх засобів та пристроїв зв’язку(телебачення,...
Сучасні освітні технології Укладач iconСучасні технології прийняття управлінських рішень
Основним завданням збірника є формування у директорів шкіл комплексу теоретичних знань, вмінь і навичок щодо технології підготовки,...
Сучасні освітні технології Укладач iconМетодичні вказівки до написання контрольної роботи з дисціпліни «Інформаційні системи І технології в фінансах»
«Інформаційні системи І технології в фінансах» (для студентів, що навчаються за напрямком підготовки «Економіка І підприємництво»,...
Сучасні освітні технології Укладач iconСучасні прислів’я про інформаційні технології The Internet Proverbs

Сучасні освітні технології Укладач iconПрограма курсу за вибором «Сучасні офісні інформаційні технологи»
Курс за вибором «Сучасні офісні інформаційні технології» рекомендується вивчати паралельно з основним курсом інформатики в 10-11...
Сучасні освітні технології Укладач iconВиступ на педраді: «Активізація роботи педагогічного колективу з творчого впровадження перспективного педагогічного досвіду з проблеми нвк»
Тими поняттями. Сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології змінили не тільки те, як люди виробляють продукти і послуги,...
Сучасні освітні технології Укладач iconСучасні технології естетичного виховання школярів у навчальній та позакласній діяльності
Н. П. Сухомлинова, зам директора по научно-методической работе Краснолучской сш №20
Сучасні освітні технології Укладач iconМузичне мистецтво
Програма визначає концептуальні підходи до музичної освіти учнів початкових класів, конкретизує музично-освітні завдання, розподіляє...
Сучасні освітні технології Укладач iconМузичне мистецтво
Програма визначає концептуальні підходи до музичної освіти учнів початкових класів, конкретизує музично-освітні завдання, розподіляє...
Сучасні освітні технології Укладач iconМузичне мистецтво
Програма визначає концептуальні підходи до музичної освіти учнів початкових класів, конкретизує музично-освітні завдання, розподіляє...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи