Положення про логопедичні пункти системи освіти Загальні положення Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови icon

Положення про логопедичні пункти системи освіти Загальні положення Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови




Скачати 309.95 Kb.
НазваПоложення про логопедичні пункти системи освіти Загальні положення Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови
Дата конвертації10.12.2012
Розмір309.95 Kb.
ТипПоложення

Логопед

  • Нормативно-правова база;

  • Словник логопедичних термінів;

  • Рекомендації вчителям-логопедам;

  • Поради педагогам;

  • Логопедичні ігри та вправи




  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА:


Положення про логопедичні пункти системи освіти

1. Загальні положення

1.1. Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови.

Основним завданням логопедичних пунктів є усунення різних порушень усного і писемного мовлення, запобігання різних відхилень мов­ного розвитку учнів, пропаганда логопедичних знань серед педаго­гів та батьків.

  1. Логопедичні пункти відкриваються районними, міськими органами державного управління освітою в межах асигнувань, пе­редбачених у бюджеті для цієї мети.

  2. Орган державного управління освітою за кожним логопе­дичним пунктом закріплює дошкільні заклади і школи, загальна кількість підготовчих груп і початкових класів у яких має бути не менш як 20, у сільській місцевості — не менш як 4 школи і дошкіль­ні заклади незалежно від кількості дітей.

Тривалість робочого тижня логопеда - 20 годин. Підготовка до занять, робота з документами проводиться у неробочий час.


2. Організація логопедичної роботи

2.1. На логопедичні пункти зараховують учнів загальноосвітніх шкіл, вихованців підготовчих груп дитячих садків, що мають різні відхилення мовного розвитку, виявлені учителем-логопедом або лі­карем районної поліклініки.

До логопедичних пунктів насамперед приймають дітей, мовні вади яких перешкоджають успішному навчанню.

Мова навчання на логопедичному пункті визначається відповід­но до Закону України про мови.

Прийом учнів з вадами мови до логопедичних пунктів прово­диться протягом усього навчального року в міру звільнення місць.

2.2. Обстеження учнів для зарахування їх до логопедичного пун­кту проводиться з 1 по 30 вересня і з 1 по 30 травня.

Логопед проводить облік дітей з вадами мови.

Відомості про них подаються в орган державного управління ос­вітою, у підпорядкуванні якого перебуває логопедичний пункт.

Логопеди обстежують направлених до логопедичного пункту дітей, які зараховуються у перші класи шкіл, а також дітей підго­товчих груп дошкільних закладів конкретного району. З дітьми, які мають мовленнєві відхилення, логопеди проводять корекційні заняття.

Відомості про дітей, зарахованих до логопедичного пункту, ло­гопед занотовує у мовній картці.

2.3. Початок і закінчення навчального року встановлюється відповідно до Положення про середній навчально-виховний заклад України.

2.4. У логопедичному пункті одночасно працює 25-30 дітей. За­няття з ними, як правило, проводять у години, вільні від уроків.

Основна форма організації навчально-корекційної роботи - гру­пові заняття. Наповнюваність груп - 4-5 чоловік.

2.5. У логопедичному пункті комплектують такі групи дітей: з вадами читання і письма, зумовленими порушеннями мовленнєво­го розвитку, з відхиленнями фонетичного і лексико-граматичного розвитку (нерізко виражений загальний недорозвиток мовлення), із заї­куватістю, з вадами вимови окремих фонем, з дизартрією, алалією, ринолалією.

Якщо є можливість, до груп добирають дітей з однорідними по­рушеннями мовлення й однакового віку. Допускається комплектування груп учнів з різних класів.

2.6. Заняття з кожною групою дітей на логопедичному пункті проводять 3 (три) рази на тиждень (через день) і відмічають у журналі об­ліку відвідування.

Тривалість логопедичних занять для кожної групи - одна ака­демічна година (45 хвилин).

З учнями, у яких наявні дизартрія, ринолалія або інші мовні де­фекти, спричинені порушенням будови артикуляційного апарату, проводять індивідуальні заняття 2-3 рази на тиждень по 15-20 хви­лин з кожною дитиною.

  1. Навчальний матеріал (слова, тексти, малюнки тощо), що використовується для виправлення мовлення, має відповідати навчально - корекційним завданням, вікові й рівню загальноосвітньої підготовки дітей.

  2. Результати логопедичних занять відмічають у мовній карт­ці дитини і доводять до відома класного керівника, вихователя, ад­міністрації школи чи дошкільного закладу та батьків.

  3. У разі потреби дітей з вадами мовлення логопед направляє до районної поліклініки для обстеження лікарями-спеціалістами (не­вропатологом, психоневрологом, отоларингологом та ін.). Виснов­ки лікарів-спеціалістів зберігаються на логопедичному пункті.

  1. Відповідальність за обов'язкове відвідування учнями ло­гопедичних занять, а також за дотримання розкладу занять покла­дається на вчителя-логопеда, класного керівника та адміністрацію школи, де навчаються ці учні.

  2. Випуск дітей із логопедичного пункту проводиться впро­довж усього навчального року після усунення в них дефектів мовлення.


3. Учитель-логопед

3.1. Учителями-логопедами призначають осіб, які мають вищу дефектологічну освіту.

3.2. Учителі-логопеди призначаються і звільняються в порядку, встановленому для вчителів загальноосвітніх шкіл.

3.3. Праця вчителів-логопедів, які працюють у логопедичних пунктах, оплачується в установленому порядку відповідно до чин­ного законодавства.

3.4. Учитель-логопед веде заняття з дітьми щодо виправлення дефектів усного і писемного мовлення, сприяє подоланню зумов­леної ними неуспішності з рідної мови; здійснює систематичний зв'язок із заступниками директорів шкіл з навчальної роботи і класними керівниками учнів, які відвідують логопедичний пункт, відвідує уроки у роботі з учнями, які мають вади мовлення; складає щорічний звіт про роботу і подає його у районний (міський) орган де­ржавного управління освітою; бере участь у засіданнях методичних об'єднань учителів-логопедів - інформує педагогічні ради прикріп­лених шкіл про завдання, зміст, наслідки роботи логопедичного пункту; здійснює зв'язок з дошкільними закладами, школами для дітей з важкими порушеннями мовлення, логопедами та лікарями-спеціалістами дитячих поліклінік; веде пропаганду логопедичних знань серед батьків; періодично виступає на батьківських зборах з доповідями про завдання і специфіку логопедичної роботи щодо підвищення успішності учнів; надає батькам консультації, які за­нотовуються у журналі обліку консультацій.

3.5. Учитель-логопед зобов'язаний систематично підвищувати свою кваліфікацію. Логопед проходить перепідготовку та атестацію у порядку, передбаченому для вчителів-дефектологів.

3.6. Для учителів-логопедів логопедичних пунктів діючим зако­нодавством передбачено всі пільги і переваги, тривалість чергової відпустки і порядок пенсійного забезпечення, встановлені для учи­телів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.


4. Керівництво і контроль за логопедичною роботою

4.1. Безпосереднє керівництво і контроль за логопедичною робо­тою учителів-логопедів здійснюють органи державного управління освітою, у підпорядкуванні яких перебувають логопедичні пункти.

4.2. У разі наявності в районі, місті, області кількох логопе­дичних пунктів при дитячих садках, загальноосвітніх школах, ін­ших закладах для дітей з вадами мовлення створюються методичні об'єднання учителів-логопедів.

Керівництво методичним об'єднанням учителів-логопедів пок­ладається на одного з найдосвідченіших учителів-логопедів або ме­тодистів інституту удосконалення вчителів, якого призначає орган державного управління освітою.


5. Приміщення, обладнання і фінансування логопедичного пункту

5.1. Логопедичний пункт може розташовуватися у приміщенні дитячого садка, однієї із загальноосвітніх шкіл або у приміщенні методичного кабінету районного (міського) органу державного уп­равління освітою.

  1. Логопедичний пункт, розміщений у школі, вважається класом-комплектом при встановленні штатів школи тільки сто­совно кількості ставок робітничого і обслуговуючого персоналу.

  2. Для логопедичного пункту виділяється кабінет площею не менше 20 м2, який відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

Логопедичний пункт забезпечується спеціальним обладнанням.

На районні (міські) органи державного управління освітою пок­ладається відповідальність за обладнання логопедичного пункту, санітарне утримання і ремонт приміщення. Логопедичний пункт фінансується відділом освіти, у віданні якого він перебуває.

З прийняттям цього Положення вважати таким, що не засто­совується "Положення про логопедичні пункти при загальноосвіт­ніх школах", затверджене Міністерством освіти СРСР 09. 04. 1976 року.

Посадові обов’язки вчителя-логопеда

1. Учителями-логопедами призначають осіб, які мають вищу дефектологічну освіту.

2. Учителі-логопеди призначаються і звільняються в порядку, встановленому для вчителів загальноосвітніх шкіл.

3. Праця вчителів-логопедів, які працюють у логопедичних пунктах, оплачується в установленому порядку відповідно до чин­ного законодавства.

4. Учитель-логопед:

- веде заняття з дітьми щодо виправлення дефектів усного і писемного мовлення;

- сприяє подоланню зумов­леної ними неуспішності з рідної мови;

- здійснює систематичний зв'язок із заступниками директорів шкіл з навчальної роботи і класними керівниками учнів, що відвідують логопедичний пункт;

- відвідує уроки у роботі з учнями, які мають вади мовлення;

- складає щорічний звіт про роботу і подає його у районний (міський) орган де­ржавного управління освітою;

- бере участь у засіданнях методичних об'єднань учителів-логопедів - інформує педагогічні ради прикріп­лених шкіл про завдання, зміст, наслідки роботи логопедичного пункту;

- здійснює зв'язок з дошкільними закладами, школами для дітей з важкими порушеннями мовлення, логопедами та лікарями-спеціалістами дитячих поліклінік;

- веде пропаганду логопедичних знань серед батьків;

- періодично виступає на батьківських зборах з доповідями про завдання і специфіку логопедичної роботи щодо підвищення успішності учнів;

- надає батькам консультації, які за­нотовуються у журналі обліку консультацій.

5. Учитель-логопед зобов'язаний систематично підвищувати свою кваліфікацію. Логопед проходить перепідготовку та атестацію у порядку, передбаченому для вчителів-дефектологів.

6. Для учителів-логопедів логопедичних пунктів діючим зако­нодавством передбачено всі пільги і переваги, тривалість чергової відпустки і порядок пенсійного забезпечення, встановлені для учи­телів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.



  • ^ CЛОВНИК ЛОГОПЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ


Автоматизація звуку - один з етапів корекції неправильної звуковимови. Проводиться після постановки звуку. Правильна вимова звуку закріплюється в складах, словах, фразах, самостійному мовленні шляхом частого повторення і застосування спеціальних вправ.


Аграмматизм – порушення розуміння і вживання граматичних засобів мови.


Алалія – відсутність чи недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовних зон кори головного мозку у внутрішньоутробному чи ранньому періоді розвитку дитини. Розрізняють моторні і сенсорні алалії.


Амімія - відсутність мімічних рухів, спостерігається при парезах і паралічах.


Артикуляція – діяльність мовних органів, зв'язана з промовлянням звуків мови та різних їх комплексів, що складають склади, слова.


^ Артикуляційна гімнастика - підготовчі вправи, метою яких є вироблення правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів, необхідних для правильної вимови звуків.


^ Аутизм - замкнутість, відстороненність від реального світу, занурення у світ власних внутрішніх переживань.


Афазія – повна чи часткова втрата мовлення, обумовлена локальними ураженнями головного мозку.


^ Афонія – повна відсутність голосу.


Брадилалія – патологічно уповільнений темп мовлення.


Гаммацизм – недолік вимови звуків г, гў.


Дисграфія – порушення процесу письма.


Дислалія – порушення звуковимови при нормальному слухові і збереженній інервації мовного апарату.


Дислексія - порушення процесу читання.


Дизартрія – порушення вимовної сторони мовлення, обумовлене недостатністю іннервації мовного апарату.


Заікання – порушення темпо-ритмічної організації мовлення, обумовлене судомним станом м'язів мовного апарату.


Каппацизм – недолік вимови звуків к, кў.


Контамінація - помилкове відтворення слів, що полягає в об'єднанні в одне слово складів, що відносяться до різних слів.


Корекція – педагогічний та лікувальний вплив, спрямований на подолання вад у розвитку дитини.


Логопедія – наука про порушення мовлення, про методи їх попередження, виявлення, усунення засобами спеціального навчання і виховання.


Ламбдацизм – неправильна вимова звуків л, лў.


Мутизм – припинення мовного спілкування з оточуючими внаслідок психічної травми.


^ Недорозвинення мовлення – якісно низький рівень сформованості порівняно з нормою тієї чи іншої мовної функції або мовної системи в цілому.


Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – різні мовленнєві розлади, при яких у дітей порушене формування всіх компонентів системи мовлення , що відносяться до звукової і змістовної сторони.


Парафазія – порушення мовленнєвого висловлювання, що виявляється в неправильному вживанні звуків чи слів в усному і письмовому мовленні (заміна звуків, заміна слів близькими за звучанням або за змістом).


^ Розпад мовлення – втрата вже сформованих мовних навичок і комунікативних умінь внаслідок локальних уражень мозку.


Ринолалія – порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовного апарату.


Ротацизм – неправильна вимова звуків р, рў.


Сигматизм – неправильна вимови свистячих і шиплячих звуків.


Тахілалія – патологічно прискорений темп мовлення.


^ Фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення (ФФНМ) – порушення процесів формування вимовної сторони мовлення в дітей з різними мовними розладами внаслідок дефектів сприйняття і вимови фонем.


Эхолалія – автоматичне повторення слів слідом за їхнім відтворенням.



  • ^ Рекомендації вчителям-логопедам;


Робота з батьками

Успіх корекційного навчання багато в чому визначається тим, наскільки чітко організована наступність роботи логопеда, педагогів та батьків. В логопедичній практиці існують стабільні форми роботи з батьками, які є достатньо ефективними. Це батьківські збори, консультації, показ відкритих занять, оформлення стендів чи папок-пересувок.

^ Перша організаційна зустріч з батьками проводиться в кінці вересня. На цій зустрічі логопед в доступній формі:

  • пояснює необхідність спеціального, спрямованого навчання дітей в умовах закладу;

  • аналізує результати психолого-педагогічного обстеження дітей;

  • інформує про організацію роботи логопеда та педагога впродовж навчального року, а також про зміст логопедичних занять в перший період навчання;

Доцільно в переконливій формі розповісти про негативні наслідки несформованого мовлення в процесі оволодіння дітьми грамотою (можна використовувати зразки дисграфічних диктантів). При цьому необхідно підкреслити, що саме раннє виявлення мовної патології та надання дітям своєчасної допомоги допоможуть попередити труднощі при навчанні читати і писати. Цим самим логопед обґрунтовує необхідність корекційних занять кожній дитині зокрема.

Розкриваючи завдання та зміст логопедичних занять спеціаліст знайомить батьків з прийомами педагогічного впливу, які є необхідними для здійснення диференційованого підходу до кожної дитини. Доцільно відмітити особливу роль батьків в комплексі наступних заходів:

  • дотримання єдиних вимог до дитини;

  • контроль за виконанням завдань в домашніх умовах;

  • допомога в оформленні зошита дитини чи завдань;

  • присутність на відкритих заняттях, батьківських зборах тощо.

Таким чином логопед акцентує увагу батьків на свідомому включенні їх в корекційний процес.

^ В кінці навчального року на батьківських зборах підводяться підсумки корекційної роботи, дається аналіз повторного обстеження мовлення дітей, надаються рекомендації до подальшого їх навчання. Рекомендовано організувати святковий випуск дітей, під час якого кожна дитина зможе продемонструвати свої можливості та успіхи.

Впродовж навчального року для батьків систематично проводяться консультації. На них логопед показує прийоми корекційної індивідуальної роботи з дитиною, інформує про її труднощі та успіхи, підказує, на що доцільно звернути увагу вдома. У кожної дитини повинен бути зошит, де фіксується зміст логопедичної роботи. Батькам необхідно пояснити їх роль у допомозі дітям під час виконання домашніх завдань (замальовування чи штрихування малюнків, промовляння слів, речень чи текстів на задані звуки, переказуванні казок чи оповідань, записування придуманих речень, придумування своїх розповідей і т.д.).

Можна також проводити з батьками цикли бесід по тематиці, яка пов’язана з особливостями виховання та навчання їх дітей.


Рекомендовані теми бесід:


  1. Мовленнєві порушення та причини їх виникнення.

  2. Психологічні особливості дітей із системними порушеннями мовлення.

  3. Поради батькам, діти яких мають ЗНМ.

  4. Виховання та навчання дитини в ранньому віці.

  5. Як розвивати слухове сприймання у дітей.

  6. Рухливі ігри в системі корекційної роботи.

  7. Граємо по дорозі додому (на кухні, на прогулянці, у ванні тощо).

  8. Чи слід батькам спішити з навчанням дітей читанню?

  9. Як і що читати дітям з ЗНМ?

  10. Зв'язок пальців дитини та її мовлення.

  11. Як навчити дитину розповідати?

  12. Способи запам’ятовувати вірші. тощо


Подібні теми доцільно подавати і в інформаційні кутки. Вони повинні знаходитись у місці, яке розташоване близько до дверей. Цим самим батьки матимуть змогу ознайомитись з новинками чи з порадами логопеда, поки їх дитина буде одягатися. Вимоги до оформлення таких повідомлень єдині:

    • актуальність проблеми для певного віку;

    • конкретність та практичність порад;

    • невеликий об’єм інформації;

    • естетичність оформлення.


Залучення батьків до корекційної роботи допоможе скоротити час її проведення, підвищить її результативність та допоможе відчути дитині бажання батьків їй допомогти.


^ Обстеження зв´язного мовлення:

лексико – граматичної сторони мовлення


В процесі бесіди з дитиною логопед налагоджує контакт з нею, націлюючи на живе спілкування. Дитині задають питання, які допомагають виявити її світогляд, інтереси, відношення до оточуючих, орієнтацію в часі й просторі. Бесіда дає певні свідчення про мовлення дитини, встановлює напрямок подальшого детального обстеження різних сторін мовлення.

Логопед спочатку обстежує активний, а потім пасивний словник дитини. Паралельно з перевіркою активного словника з´ясовується розуміння слів шляхом ставлення питань, уточнення змісту слів та їх узагальнення. Доцільно обстежувати також знання слів – узагальнених понять; слів, які означають частини предметів, частини тіла тварини, людини; слів, які означають дію, ознаки предметів; вміння підбирати синоніми, антоніми, спільнокореневі слова.

Перевіряється спочатку активний словник дитини. Малюнки, які дитина не змогла назвати, беруться логопедом на замітку, а пізніше демонструються знову (для перевірки пасивного словника) з проханням показати той чи інший предмет, виконувану дію тощо.

Словник дітей не завжди є достатнім показником загального недорозвитку мовлення. Залежно від середовища, виховання та інших причин може спостерігатися багатство чи обмеженість словника дитини. Він повинен розглядатися не ізольовано, а в сукупності з іншим проявами, зокрема з особливостями розвитку фонематичної та граматичної будови мовлення.

Обстежуючи граматичну будову мовлення, логопед звертає увагу та фіксує таке: чи вдається дитині описати зміст сюжетних малюнків у формі розповідного мовлення чи шляхом перерахування окремих предметів, зображених на малюнку, без описування дій та якостей; які речення – прості чи поширені – використовує дитина, які частини мови при цьому використовує й яке їхнє граматичне оформлення, чи правильно вживає прийменники.

Доцільно використовувати різні прийоми обстеження для перевірки таких вмінь у дитини:

  • вживання та розуміння прийменників;

  • вміння визначати рід іменників та займенників;

  • вміння змінювати іменники у множині;

  • вміння узгоджувати числівники з іменниками;

  • вміння відмінювати іменники та прикметники;

  • вміння узгоджувати іменники з прикметниками у роді та числі;

  • вміння відмінювати дієслова у особах та числах;

  • вміння утворювати нові слова з допомогою суфіксів та префіксів.

Діти з нормальним мовленнєвим розвитком справляються з даними завданнями, а у дітей з недорозвиненим мовленням обов’язково трапляються помилки, які вказують на недостатнє сформування граматичної будови мовлення. А загальний недорозвиток мовлення є причиною ускладнення оволодіння дитиною читанням та письмом.


Оцінювання усного мовлення


  1. Будова та стан рухових функцій органів артикуляції.

    • Рот – нормальний, великий, маленький і т.п.

    • Губи – нормальні, товсті, вузькі; наявність незрощення, рубців, парезу і т.п.

Рухи губ - точні, активні; швидкі; повільні і т.п.

    • Зуби – нормальні, великі, дрібні, рідкі, деформовані, поза щелепною дугою, відсутні і т.п.

  • Прикус - нормальний, прогнатія, прогенія, відкритий (боковий, передній) і т.п.

    • Язик –нормальний, великий, маленький; довгий, короткий;

широкий, вузький; м’ясистий, малорухливий, в’ялий; напружений, наявність парезу і т.п.

Рухи язика - точні, активні; швидкі; повільні; об’єм рухів неповний, обмежений, недостатньо точний; наявність тремору, гіперметрії і т.п.

Під’язикова вуздечка– нормальна, коротка, приросла, відсутня і т.п.

    • Тверде піднебіння – нормальне, високе, низьке, вузьке, широке, розщеплене (повне, часткове) і т.п.

    • М’яке піднебіння - нормальне, вкорочене, роздвоєне, відсутнє, в’яле, напружене - наявний парез (повний, однобічний) і т.п.


Оцінюється:

      • розмір, будову органів артикуляції;

      • наявність парезів, паралічів, порушень тонусу; наявність сінкінезій, підсиленої салівації;

      • об’єм та сила рухів, точність їх виконання, переключення з одного руху на інший;

      • ступінь вираження рухових дефектів під час мимовільних і довільних рухів.




  1. Стан звуковимови.

Стан звуковимови оцінюється під час самостійного мовлення дитини або відповідей на поставлені педагогом запитання. Доречно додатково обстежити ізольовану вимову звуків та звуків в окремо взятих словах.

Вказується:

    • звуки, які мають дефектну вимову;

    • характер порушення (стійкий чи нестійкий характер прояву дефекту);

    • орієнтована причина виникнення даного порушення.




  1. Стан фонематичного сприймання.

Для оцінювання стану фонематичного сприймання логопедом перевіряється фонематичний слух дитини, здатність її до аналізу та синтезу (виконання звукового та звуко-буквенного аналізу).

Вказується:

  • які звуки та за якими ознаками змішуються;

  • стійкий чи нестійкий характер змішування;

  • орієнтовні фактори погіршення розрізнення опозиційних звуків.




  1. Стан складової структури слова.

Для оцінювання стану складової структури логопед пропонує дитині повторити за ним ряд спеціально підібраних слів.

Вказується:

  • тип складової структури слів (багатоскладові, із збігом приголосних, малознайомі, кількість складів);

  • характер помилок: пропускає, уподібнює, переставляє, добавляє склади; спрощує збіг, перетворює збіг приголосних у додатковий склад; перставляє приголосні; дуже нечітко, майже нерозбірливо відтворює контур слова; під час повторного промовляння відтворює слово гірше або краще без зразка/за зразком.




  1. Загальна характеристика мовлення.

Для оцінювання стану зв΄язного мовлення дитини доречно запропонувати їй описати предмет, переказати заданий текст або взяти участь у бесіді, організованій логопедом.

Вказується:

  • вид завдання: складання розповіді за серією малюнків, за малюнком, з опорою на реальний предмет або ситуацію, за враженням; на задану тему; за жанром (розповідь, опис);

  • самостійність під час виконання завдання - (склала(в) самостійно; потрібна була допомога;склала(в) за запитаннями; не змогла(зміг) скласти;

  • ступінь розгорнутості;

  • тематичність (розповідь відповідає вибраній або запропонованій темі; тема розкрита повністю/неповністю;

  • зв΄язність (в розповіді всі речення пов΄язані між собою; використовує різноманітні засоби зв΄язку – сполучники, займенники; синоніми; лексичні повторення та інші; в розповіді відсутні зв΄язки між реченнями;

  • послідовність і логічність (розповідь має чітку внутрішню структуру, є логічна послідовність; розповідь складається із окремих речень, не пов΄язаних між собою; називає окремі слова).


При оцінюванні словникового запасу вказується:

  • об΄єм відповідає віковій нормі; нижче вікової норми; обмежений лепетними словами, побутовою лексикою;

  • наявність у словникому запасі різних морфологічних категорій-іменників, дієслів, прикметників, прислівників;

  • співвідношення активного та пасивного словника;

  • труднощі в актуалізації словника;

  • рівень сформованості узагальнюючої функції слова – наявність побутових узагальнюючих поеять, використання слів у переносному значенні.; використання багатозначних слів;


При оцінюванні граматичної будови вказується:

  • тип речення;

  • розгорнутість;

  • ступінь вираженості аграматизму при його наявності: відсутність граматичних форм, початки граматичного оформлення; використання окремих граматичних форм (яких?), окремі аграматизми (які?), нестійкі помилки;

  • проявлення аграматизму: словозміна, словотворення, синтаксис;

  • характер аграматизму: відсутність граматичних засобів, змішування моделей, порушення порядку слів у реченні, пропуски (заміни, змішування) прийменників;

  • та інше.




  1. Темп і виразність мовлення.

За темпом та виразністю мовлення дитини логопед спостерігає постійно впродовж розмови з нею.

Вказується:

  • голос без особливостей, хриплий, фальцетний, мало модульований та ін.;

  • мовлення виразне/невиразне; інтонаційно оформлене, монотонне; труднощі у виділенні логічного наголосу, паузи;

  • темпо-ритмічна сторона мовлення без особливостей; темп швидкий, повільний, скандований; наявність тривалих пауз;

  • мовленнєве дихання без особливостей, поверхневе, короткий мовленнєий видих, короткий судомний вдох, мовлення на вдосі;


^ Обстеження фонетико – фонематичної сторони мовлення

дітей дошкільного віку

Вивчаючи вимову кожного звука дитиною необхідно виявити вміння її вимовляти його ізольовано, в словах, у реченнях, у самостійному зв’язному мовленні та у відображеній вимові.

Вимова звуків перевіряється у такій послідовності: логопед пропонує дитині назвати малюнки, у назвах яких потрібний звук стоїть у різних позиціях: на початку, у кінці та по середині слова. Якщо дитина не може вимовити звук у слові, їй пропонується вимовити ті самі слова відображено за логопедом, а також повторити прямі та зворотні склади з цим звуком. Далі пропонується повторити назви малюнків, розповісти знайомий вірш, повторити за логопедом скоромовку, або певне речення.

Дефекти вимовляння звуків фіксуються: спотворення, заміна, змішування, відсутність певного звука; записуються приклади спотвореного вимовляння структури слів. При обстеженні стану звуковимови слід звернути увагу на можливе плутання у самостійному промовлянні звуків, подібних за артикуляцією чи звучанням (с-ш, с-з, з-ж, ш-ж…). Якщо виявлені порушення такого типу, то доцільно детально обстежити стан фонематичних процесів та фізичний слух.

Обстеження фонематичних процесів рекомендуємо проводити в такій послідовності:

  1. Розрізнення близьких фонем.

  2. Виділення певного звука з ряду звуків.

  3. Визначення наявності звука в слові.

  4. Визначення стану фонематичного аналізу:

    • назвати перший та останній звук у словах;

    • назвати звуки по порядку в словах;

    • назвати кількість слів у реченні, складів у слові;

    • визначити звук (склад), на який падає наголос у слові.




  • Поради педагогам


^ НАПРЯМИ ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ


Корекційно – формуючий аспект виховання дошкільників з різноманітними видами мовленнєвих порушень є складовою частиною освітньо – виховного процесу. Планування й зміст корекційного навчання визначається програмами, методичними матеріалами і будується з урахуванням віку дитини та індивідуальних проявів мовленнєвої вади. Досягнення мети забезпечується постановкою широкого кола освітніх, виховних і корекційних завдань. Вирішення їх здійснюється логопедами на індивідуальних та фронтальних заняттях.

^ Логопедична робота – складний динамічний процес, який передбачає комплексну роботу в таких напрямках:


  1. Обстеження та діагностика мовлення, при якому визначаються комунікативність, стан зв’язного мовлення, рівні словникового запасу та граматичної сторони, сформованість фонематичних процесів та звуковимовляння.




  1. Корекційна робота, яка включає:

    • уточнення та розвиток лексичної сторони мовлення;

    • формування граматичних умінь та навичок;

    • розвиток фонематичних процесів;

    • формування правильної вимови звуків та введення їх у зв’язне мовлення;

    • розвиток дрібної та артикуляційної моторики;

    • розвиток мовного дихання.


3. Профілактика мовленнєвих порушень є дуже важливим напрямом логопедичної роботи. Вона проводиться шляхом пропаганди логопедичних знань серед батьків і педагогів через засоби масової інформації, виступи на батьківських зборах, педагогічних радах та методичних об´єднаннях в шкільних та дошкільних закладах.


^ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИХОВАТЕЛЯМ

ЩОДО ФОРМУВАННЯ У ДІТЕЙ ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ

Від своєчасного формування правильної вимови залежить загальна культура мовлення, нормальне спілкування дитини з однолітками й дорослими, успішне засвоєння грамоти, а після вступу до школи - засвоєння шкільної програми.

Вимова в основному формується в дошкільному віці.

На заняттях і в повсякденному спілкуванні вихователь може впливати на мовлення дітей наступними засобами:

  • вправляти дітей у чіткій вимові слів;

  • навчати дітей правильно користуватися інтонацією;

  • вчити говорити досить голосно, не поспішаючи;

  • розвивати фонематичний слух;

  • збагачувати словниковий запас;

  • навчати правильно використовувати граматичні конструкції речень.

Але діти багато часу знаходяться за межами дошкільного закладу: в колі сім’ї, з однолітками у дворі.

Дошкільники успішніше оволодіватимуть мовленням, якщо з ними займатимуться не лише в дошкільному закладі, а й у сім’ї. Саме з цієї причини пропаганда знань із питань мовленнєвого розвитку серед батьків є актуальною. Вона здійснюється перш за все через бесіди та консультації. Ефективні й такі форми роботи, як наочна агітація, наприклад, організація стендів чи кутків для батьків, де можна було б отримати інформацію про вікові норми розвитку мовлення, поради щодо подолання дефектів звуковимови.

Вихователь може рекомендувати для заучування з дітьми вдома чистомовки, скоромовки, вірші, потішки.

Доцільно проводити відкриті для батьків заняття з розвитку мовлення, щоб вони мали можливість спостерігати прийоми роботи вихователя по збагаченню лексики.

Цікавим засобом пропаганди є “круглі столи”, під час яких виступають і діляться своїм досвідом про виховання мовлення і вихователь, і логопед, і батьки, і лікарі. Логопед повідомить про те, коли й які звуки в процесі оволодіння звуковимовою з’являються у дітей, які вади мовлення пов’язані з віковими особливостями розвитку. Зверне увагу батьків на те, що не можна розмовляти з дітьми “по - дитячому”. Це нічого, крім шкоди, дитині не принесе - буде лише гальмувати засвоєння звуків, затримувати своєчасне оволодіння словником.

Ортодонт пояснить батькам важливість і можливість попередження дефектів мовлення внаслідок слідкування за станом і розвитком зубо-щелепної системи, вчасного звертання за порадами до стоматолога, лікування зубів.

Отоларинголог зверне увагу батьків на роль слуху в розвитку мовлення дитини, на необхідність оберігати його від постійних сильних звукових впливів, а при захворюваннях органів слуху – на своєчасне лікування в медичних установах.

В бесідах із батьками вихователь повинен підкреслити, що мовлення не передається у спадок, дитина переймає досвід мовленнєвого спілкування від оточуючих. Саме з цієї причини оволодіння мовленням знаходиться в прямій залежності від оточуючого мовного середовища. Дорослі повинні в спілкуванні з дитиною слідкувати за своєю вимовою, говорити в нормальному темпі, використовувати слова в потрібному значенні.

Батькам слід нагадувати, що оволодіння дитиною мовленням тісно пов’язане з її розумовим і психічним розвитком. Розширюючи коло знань дитини про оточуючі предмети та явища, знайомлячи її з художніми творами, проводячи бесіди на різні побутові теми, близькі й доступні розумінню дитини, батьки тим самим не лише розширюють її світогляд, але й сприяють швидкому оволодінню нею правильним мовленням.



  • ^ ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ


Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, памяті

Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання

Ігри та вправи на розхвиток дихання

Ігри та вправи на подолання заікання


Ігри та вправи на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті

“Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.


“Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула сплеск.


“Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сімўї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з іших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.


“Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: “Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: “Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.


“Ехо”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).


“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).


“Слухаємо музику”. Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.


Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання

“Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного:

- звук [а] серед у, у, а, у;

- звук [а] серед о, а, і, о;

- звук [і] серед и, е, і, и;

- звук [с] серед л, н, с, п;

- звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.


“Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади

- та-та-да - пі- пи - ат-от

- па-па-ба - мі-ми - ум-ом

- ка-ка-га - ді-ди - іт-ит

- ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк


“Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:

- мак, лак, так, бак;

- тачка, качка, дачка;

- сік, вік, тік, бік;


“Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:

- на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;

- на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;

- на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.


“Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”


- Оля, осінь, овочі, окунь - [о]

- Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с]

- Аня, агрус, акула, автобус - [а]

- Маша, мак, мама, сом - [м]


Ігри та вправи на розвиток дихання

“Забий м'яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.


“Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.


“Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.


“Пелюстки”. Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.


“Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук “ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.


Ігри та вправи на подолання заікання

Вправи для зняття м'язової напруги

При заіканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.


«Пташка махає крильцями». Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.


«Допоможемо мамі» Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни.


Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.


«Стряхнемо водичку з рук». Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води.


Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу.


Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.


«Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати.


Вправи для розвитку мовного дихання

Майже у всіх дітей, що заікаються порушене мовленнєве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.


«Кулька». Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.


«Задуй свічку». Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).


«Літак». Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.


«Нюхаємо квіточку». Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.


«Усі мовчать». Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.


«Де дзвенить комарик?» Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.


«Гарячий чай». У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.


«Кораблик». Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.


Вправи для розвитку голосу

Важливо проводити також вправи для розвитку голосу. Такі ігрові вправи необхідно проводити на добре знайомих дітям звуконаслідуваннях. Під час занять необхідно стежити за тим, щоб усі звуконаслідування дитина вимовляла на видиху.«Аня співає пісеньку». А-а-а, а-а-а.

«Гуде потяг». У-у-у, у-у-у.

«Болить зуб». О-о-о, о-о-о.

«Пароплав гуде». И-и-и, и-и-и.

«Жабенята посміхаються” І-і-і, і-і-і.

«Заблукали в лісі». Ау-ау-ау-ау.

«Малюк плаче». Уа-уа-уа-уа.

«Пісенька водички». С-с-с-с.

«Пісенька комарика». З-з-з-з.

«Пісенька вітру». В-в-в.

«Гріємо ручки». Х-х-х-х.

«Стукають підбори ». К-к-к-к.

«Граємо на барабані». Д-д-д-д.

«Гусак сичить», «Кулька сдувається». Ш-ш-ш-ш.

«Жук дзижчить». Ж-ж-ж-ж.

«Зозуля кує». Ку-ку, ку-ку.

«Гусак». Га-га-га.

«Корова». Му-му-му.


Проспівування на одному видиху звукової доріжки а-о-у-и-е (один звук плавно переходить в інший, і кожний тягнеться не менше 2 сек.);


Проспівування на одному видиху звукової доріжки зі зміною висоти і сили голосу (пошепки, тихо, голосно, тоненьким голоском, грубим голосом);


Проспівування звуку А на видиху (зробили глибокий вдих, надули животик, плечі не піднімаються, на видиху співаємо «А-а-а-а-а-а-а!»)


Проспівування простої мелодії (наприклад, «У лісі, лісі темному, де ходить хитрий лис, росла собі ялинонька, і зайчик з нею ріс…») на звук М чи У. Тобто, дитина робить глибокий вдих, надуває животик, а потім, на безперервному видиху, начебто наспівує тільки мелодію пісеньки («м-м-м-м м-м-м-м…»);


Вправи для розвитку координації мовлення з рухами

Велике значення для нормалізації темпу і ритму мовлення має виконання спеціальних вправ спрямованих на розвиток координації мовлення з рухами.


«Машина». Бі-бі-бі гуде машина, (ритмічно плескати в долоні)

Не поїду без бензину. (ритмічно тупотіти ногами)


«Дощик». Дощик, дощик, крап-крап-крап, (вказівним пальцем правої руки стукати по лівій долоні)

Мокрі всі доріжки.

Нам не можна йти гуляти, («погрозити» вказівним пальчиком)

Ми промочимо ніжки. (ритмічно потупати ногами)


«Листочки». Листочки над нами кружляють, (руки підняти нагору, махати кистями рук)

Листочки на землю лягають. (присісти)

Вони з височині злетіли, (піднятися і потягнуться на носочках)

Листочки кружляти хотіли. (плавні рухи руками праворуч, ліворуч)



Схожі:

Положення про логопедичні пункти системи освіти Загальні положення Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови iconПоложення про логопедичні пункти системи освіти положення про логопедичні пункти системи освіти загальні положення
України “Про затвердження Положення про логопедичні пункти системи освіти” від 13. 05. 1993 р. №135, основним завданням логопедичного...
Положення про логопедичні пункти системи освіти Загальні положення Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови iconПоложення про логопедичні пункти системи освіти з метою реалізації державної політики в галузі освіти, виконання Закону України "Про освіту" та розширення мережі логопедичних пунктів І посилення їх ролі у наданні
Положення про логопедичні системи освіти (додається). Управлінням освіти Ради Міністрів Республіки Крим
Положення про логопедичні пункти системи освіти Загальні положення Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови iconПоложення про логопедичні пункти системи освіти
З метою реалізації державної політики в галузі освіти, виконан¬ня Закону України "Про освіту" та розширення мережі логопедич¬них...
Положення про логопедичні пункти системи освіти Загальні положення Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови iconЗакон України про освіту, Конвенція ООН про права дитини, Положення про логопедичні пункти системи освіти, підзаконні І нормативно-правові акти та документи з питань навчання та виховання дітей із особливими потребами. Кваліфікаційні вимоги
Призначається та звільняється наказом рво (муон) відповідно до законодавства про працю
Положення про логопедичні пункти системи освіти Загальні положення Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови iconПоложення про логопедичний пункт відділу освіти Богуславської райдержадміністрації Загальні положення Логопедичний пункт організовується для надання кваліфікованої допомоги дітям з вадами мовлення
Основна мета діяльності логопедичного пункту надання допомоги дітям, що мають мовленнєві вади, усунення порушень усної і писемної...
Положення про логопедичні пункти системи освіти Загальні положення Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови iconПоложення про логопедичні пункти системи освіти з метою реалізації державної політики в галузі освіти, виконання Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) та розширення мережі логопедичних пунктів І посилення їх ролі у наданні
З метою реалізації державної політики в галузі освіти, виконання Закону України "Про освіту"
Положення про логопедичні пункти системи освіти Загальні положення Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови iconПоложення про логопедичні пункти системи освіти з метою реалізації державної політики в галузі освіти, виконання Закону України "Про освіту" та розширення мережі логопедичних пунктів І посилення їх ролі у наданні спеціалізованої
З метою реалізації державної політики в галузі освіти, виконання Закону України "Про освіту" та розширення мережі
Положення про логопедичні пункти системи освіти Загальні положення Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови iconПоложення про логопедичний пункт дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №7 «Оленка» І. Загальні положення
Логопедичний пункт при дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) №7 «Оленка» (далі днз №7),організовується для надання допомоги...
Положення про логопедичні пункти системи освіти Загальні положення Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови iconПоложення логопедичного пункту відділу освіти Богуславської райдержадміністрації
Логопедичний пункт організовується для надання кваліфікованої допомоги дітям з вадами мовлення
Положення про логопедичні пункти системи освіти Загальні положення Логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкіль­них закладах організовуються для надання допомоги дітям з вада­ми мови iconПоложення про музей при закладі освіти системи Міністерств освіти України (додається) > Вважати таким, що втратило чинність Положення про шкільний музей, затверджене наказом Міністерства освіти СРСР від 15. 10. 1985 р. №190
Вр І розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1995 року №15233/1, 15232/3 та з метою подальшого удосконалення роботи...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи