Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів icon

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів




НазваПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів
Сторінка1/4
Дата конвертації06.05.2013
Розмір0.66 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4



Українська мова

8-9 класи


Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів


Пояснювальна записка


Програму з української (рідної) мови для профільних загальноосвітніх навчальних закладів укладено відповідно до вимог Закону України “Про загальну середню освіту”, Державного стандарту базової і повної середньої освіти, постанови Кабінету міністрів України від 16.11.2000 №1717 “Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання”, Концепції профільного навчання в старшій школі і скореговано зі змістом чинної програми для загальноосвітніх навчальних закладів “Українська мова” 5-12 класи.

У ній враховано державний статусу української мови, її суспільні функції, взято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний, розвивальний і виховний впливи на учнів, сприяти формуванню особистості, готової до активної, творчої діяльності у всіх сферах життя демократичного суспільства, сучасні організаційні форми, методи і технології навчання української (рідної) мови у профільному загальноосвітньому навчальному закладі.

Профільне навчання здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах різного типу: однопрофільних і багатопрофільних школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах.

Допрофільна підготовка здійснюється у 8-9 класах для професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напряму профільного навчання в старшій школі. Форми її реалізації – введення курсів за вибором, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі, ознайомлення з виробництвами, ВНЗ.

Профільні предмети вивчаються поглиблено. Особливостями вивчення є:

  • більш глибоке і повне опанування понять, законів, теорій, передбачених стандартом освіти;

  • дотримання системного викладу навчального матеріалу, його логічного упорядкування;

  • широке використання знань із споріднених предметів (міжпредметні зв'язки);

  • застосування активних методів навчання;

  • організація дослідницької, творчої, проектної діяльності учнів.

Курс поглибленого вивчення української (рідної) мови зорієнтований на те, щоб закласти основу ґрунтовної лінгвістичної підготовки учнів і вдосконалити їхню мовну компетенцію. Основна мета навчання – української (рідної) мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка во­лодіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно ко­ристуватися засобами рідної мови — її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, гово­ріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції.

З урахуванням цього основними завданнями допрофільної підготовки учнів 8-9 класів є:

  • забезпечити володіння нормами української літературної мови, дотриман­ня вимог культури усного й писемного мовлення, навичок комунікативно виправданого користування засобами мови в різних життєвих ситуаціях; поглибити знання учнів з усіх розділів науки про мову на соціокультурних засадах;

  • ознайомити із словниковим багатством, своєрідністю звукової та інтона­ційної системи, словотворчими властивостями, особливостями граматич­ної будови, художньо-зображальними засобами мови;

  • сформувати уміння й навички використання мовних знань на практиці;

  • виробити досконалі орфографічні та пунктуаційні навички;

  • розкрити невичерпні скарби рідного слова, сформувати особистість, яка відзначалася б свідомим ставленням до рідної мови, високою компетентністю й готовністю до подальшого профільного навчання;

Досягнення основної мети і завдань конкретизується залежно від обраного учнем напряму допрофільного навчання і відповідно передбачає: а) певний розвиток передусім мовленнєвої компетенції учнів (рівень стандарту); б) істотне поглиблення їх­ньої мовної і мовленнєвої компетенцій (академічний рівень); в) різ­нобічне поглиблене вивчення мови й розвиток мовлення з метою підготовки учня до здобуття професії філологічного профілю.

Для досягнення основної освітньої мети в профільному загально­освітньому навчальному закладі та її конкретизованих варіантів у 8-9 класах є комунікативно-функціональний та особистісно-орієнтований підходи до навчання української (рідної) мови.

Програма складається із пояснювальної записки, основної частини і додатків.

Навчальний матеріал основної частини розподіляється відповідно на курси української (рідної) мови для 8 і 9 класів разом з вимогами до рівня навчальних досягнень учнів.

Кожен із курсів для певного класу складається з чотирьох змістових ліній (мовленнєвої, мовної, соціокультурної і діяльнісної, або стратегічної), які подаються у формі таблиць. У мовленнєвій і мовній змістових лініях основними є три колонки: в одній з них подано зміст навчального матеріалу, а в двох інших відповідно – державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів і кількість годин, що виділяється на вивчення певної теми.

Визначені у Програмі з української (рідної) мови для шкіл з українською мовою навчання (5-12 класи)1 стратегічні напрями (змістові лінії) та основоположні дидактичні і методичні принципи покладено в основу побудови змісту Програми для учнів 8-9 класів профільних загальноосвітніх навчальних закладів.

Так, зміст мовленнєвої змістової лінії викладається за принципом структурної систематичності, який передбачає поступове усклад­нення і поглиблення мовленнєвознавчих понять та формування вмінь у всіх видах мовленнєвої діяльності.

Зміст же мовної змістової лінії подається за лінійним принци­пом, що доповнюється реалізацією системи внутрішньопредметних зв'язків, які зумовлюють систематичне і різнобічне збагачення мовлення учнів лексико-фразеологічними, граматичними, стиліс­тичними засобами, удосконалення мовних і мовленнєвих умінь.

Зазначені дві змістові лінії (мовна і мовленнєва) є основни­ми, які визначають безпосередній предмет навчання, його струк­туру, супроводжуються вимогами до навчальних досягнень учнів, кількістю годин, що виділяються на їх засвоєння, а дві інші (соціокультурна і діяльнісна) є засобом досягнення основної освітньої мети.

Вимоги до засвоєння змісту мовленнєвої і мовної змістових ліній є спеціальними. Саме вони містять критерії, за якими визна­чається рівень навчальних досягнень учнів з предмета. А вимоги до соціокультурної і діяльнісної змістових ліній мають загальний характер, що підпорядковується освітнім завданням перших двох змістових ліній, тому їх виконання контролюється опосередкова­но, через вимоги до засвоєння мовного і мовленнєвого компонента змісту здійснюється як на спеціальних уроках з розвитку мовлення, так і на уроках засвоєння основ науки про мову, що дає змогу зробити процес розвитку мовленнєво-комунікативних умінь і на­вичок більш ефективним.

Призначення мовної змістової лінії здійснюється у процесі засвоєння учнями системних знань про мову і формування на їх основі відповідних умінь як засобу пізнання, спілкування, само­вираження людини (мовна компетенція).

Роль діяльнісної змістової лінії виявляється у вдосконаленні загальнопізнавальних, організаційних, контрольно-оцінних, твор­чих умінь, ціннісних орієнтацій, в опануванні стратегій, що визна­чають оптимальність мовленнєвої діяльності, спрямованої на роз­в'язання навчальних завдань і життєвих проблем (стратегічна компетенція). Реалізація цієї змістової лінії відбувається у процесі роботи над опрацюванням навчального матеріалу мовної, мов­леннєвої і соціокультурної змістових ліній, а також використання засвоєного інтелектуально-операційного та ціннісного змісту ін­ших навчальних предметів. Окремо години на реалізацію діяль­нісної змістової лінії не виділяються.

Соціокультурна змістова лінія є засобом опанування націо­нальних і загальнолюдських культурних і духовних цінностей, нормами, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, на­ціями, сприяють естетичному і морально-етичному розвиткові особистості, органічному входженню її в соціум (соціокультурна компетенція). Змістове наповнення цієї змістової лінії здійснюєть­ся на основі відбору соціокультурних відомостей освітніх галузей «Мови і літератури», «Суспільствознавство», «Естетична куль­тура» та ін. Реалізується ця змістова лінія на основі дібраних текстів відповідної тематики, що використовуються як дидактич­ний матеріал мовної і мовленнєвої змістових ліній, а також за допомогою системи спеціальних та інтелектуально й емоційно орієнтованих завдань, передбачають опрацювання цих текстів і, зокрема, вивчення деяких із них напам'ять. Окремо години, на реалізацію цієї змістової лінії не виділяються.

Особливістю змісту пропонованої програми є систематичне використання у процесі опрацювання мовної змістової лінії внутрішньопредметних зв'язків: 1) з лексикою, фразеологією, при­слів'ями і крилатими висловами; 2) з граматикою (морфологією і синтаксисом); 3) з культурою мовлення і стилістикою; 4) із склад­ним синтаксичним цілим, тобто текстом. Реалізація саме цих зв'язків визначає спрямування мовленнєвого розвитку учнів.
Здійснення практично на кожному уроці внутрішньопредметного зв'язку із лексикою і фразеологією, прислів'ями, приказками і крилатими висловами забезпечує можливість послідовно зба­гачувати мовлення учнів такими необхідними засобами. Важливе значення має також послідовне урізноманіт­нення грама­тичного ладу мовлення учнів на рівні слова, словосполучення і речення. Загальновизнаною є і потреба в тому, щоб мовлення учнів було правильним не лише у правописному аспекті, а й у стилістичному, а також в аспекті мовленнєвої культури. При цьо­му всі відзначені рівні та аспекти розвитку мовлення учнів можуть повноцінно реалізуватися лише за умови, якщо вони ак­туалізуються на найвищому рівні — рівні тексту. Саме на рівні тексту здійснюється вдосконалення вмінь досягати визначених ними комунікативних цілей, тобто того, що має безпосередній вихід на мовленнєву практику.

У зв'язку з цим структурування змісту навчання української мови як на рівні навчальної програми, так і підручників, з ураху­ванням зазначених внутрішньопредметних зв'язків дає змогу ней­тралізувати недоліки традиційної лінійної систематизації і викла­ду навчального матеріалу в програмах і підручниках, забезпечує можливість систематичного і різнобічного мовленнєвого розвит­ку учнів протягом усього періоду їх навчання у профільному загальноосвітньому навчальному закладі.

Добір навчального змісту й організація навчання української мови здійснюється на основі застосування і поєднання основоположних дидактичних і методичних принципів, зокрема:

^ Принцип взаємозв'язку навчання, виховання і розвитку передбачає наявність у змісті та в процесі навчання української мови таких елементів, які забезпечують гармонійну реалізацію визначених цим принципом основних загальноосвітніх функцій навчального предмета. Так, окрім навчальної функції, що є про­відною, добором системи текстів, тематично визначених соціокультурною змістовою, а також системою передбачених програ­мою усних і письмових висловлювань має здійснюватися ціле­спрямоване патріотичне, морально-етичне, екологічне, естетичне виховання учнів, які, зокрема, мають засвоїти, що на них лежить глибока відповідальність за збереження, подальший розвиток ук­раїнської мови і культури як перед нашим народом, так і перед іншими націями світу, а також глибоко усвідомити, що їхня мов­леннєва діяльність обов'язково є носієм добра чи зла, тому вони мають виробити рефлексивно-ціннісну звичку оцінювати її з по­гляду відповідності загальнолюдським моральним нормам та ес­тетичним критеріям. При цьому розвивальний вплив під час сприймання чужого мовлення і створення власних висловлювань буде тим вищий, чим послідовніше актуалізуватиметься зміст діяльнісної змістової лінії програми і чим активнішою буде участь учнів у цьому процесі.

^ Принцип демократизації і гуманізації навчання мови полягає у здійсненні методики партнерського співробітництва вчителя й учня задля досягнення визначеної програмою і прийнятої обома суб'єктами навчання освітньої мети. Це означає, що вчитель від­мовляється від диктату у взаєминах з учнями і будує стосунки з ними на основі толерантності, взаємної довіри, теплоти, сердеч­ності, високо поціновує й заохочує щирі прояви інтелектуальної й емотивної діяльності учня, що знаходять відображення у таких категоріях, як самостій­ність, патріотизм, потяг до істини, до пре­красного, душевність, людяність, добротворча спрямованість, вір­ність заповітам предків, любов до природи тощо, і які виявляють­ся не лише на словах, а й підкріплюються відповідними вчинками. Дотримання цього принципу утверджує якісні світоглядні, мо­рально-етичні, духовні зрушення в освітній культурі українського суспільства.

^ Принцип особистісної орієнтації навчання передбачає забез­печення вчителем оптимальних умов для різнобічного мовлен­нєвого розвитку кожного учня, урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохо­чення до самостійності у вивченні української мови, самопізнанні та саморозвитку. З цією метою вчитель заохочує і надає допомогу учням у визначенні індивідуальної навчальної мети, плануванні й організації роботи над її досягненням у міру їх готовності до самостійної пізнавальної діяльності. Найбільш сприятливими для реалізації цього принципу є такі сфокусовані на учневі методи і форми роботи, як дискусія, рольова гра, групова робота, керовані дослідження, контракти, проекти, самостійні дослідження, самооцінювання тощо.

^ Комунікативно-діяльнісний принцип означає вивчення мови як засобу спілкування і здійснюється у процесі взаємопов'язаного і цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої ді­яльності учнів — аудіювання, читання, говоріння й письма. Цей принцип передбачає, зокрема, широке застосування інтерактив­них методів навчання, оптимальне поєднання фронтальної, гру­пової та індивідуальної форм організації навчального процесу.

У формуванні та розвитку мовленнєвих умінь і навичок чільне місце займає вдосконалення аудіювання (слухання-розуміння), що передбачає регулярне використання спеціально підготовлених, цілеспрямованих (навчальних і контрольних) завдань з розвитку умінь слухати, розуміти, аналізувати й оцінювати усне висловлен­ня (його зміст, особливості побудови, мовного оформлення тощо), добір з прослуханої інформації тих її елементів, які необхідні для розв'язання комунікативних завдань. Зокрема, на основі прослуханих текстів інструктивного характеру доцільно застосовувати завдання, що передбачають короткі відповіді на запитання за змістом тексту, складання плану прослуханого, вибір правильної відповіді із декількох запропонованих, спостереження за мовними вира­жально-зображувальними засобами; використовувати на уроках тексти художнього, публіцистичного, наукового (науково-нав­чального, науково-популярного його різновидів) та інших стилів для диктантів, переказів, складання діалогів, читання вголос і мовчки, спостережень за мовними засобами, списування тощо.

Другий вид мовленнєвої діяльності — говоріння — передба­чає фор­муван­ня і розвиток умінь та навичок діалогічного і моно­логічного мовлення.

Формування умінь і навичок говоріння здійснюється в процесі:

  • заучування учнями невеликих текстів, віршів, загадок, при­слів'їв, приказок, матеріалів для рольових ігор тощо;

  • складання відповідей на основі почутого або прочитаного тексту, усних повідомлень та відповідей на лінгвістичну тему та ін.;

  • переказування почутого або прочитаного (докладно, стисло, вибірково) текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення;

  • складання діалогів і монологічних висловлювань різних ти­пів, стилів і жанрів мовлення.

Робота з читання спрямована на вироблення навичок виразно­го читання вголос, що передбачає його інтонаційну правиль­ність, достатню швидкість, уміння виражати за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, автор­ського задуму та ін.

Важливим аспектом навчання мови є формування навичок читання мовчки, практичне ознайомлення з його різновидами (ознайомлювальним, вивчальним, переглядовим). Учні по­винні навчитися читати мовчки незнайомий текст швидше, ніж уголос, розуміти і запам'ятовувати після одного прочитання його фактичний зміст, логічні відношення, закладені в тексті, розуміти його основну думку, позицію автора, сприймати зображувально-виражальні засоби прочитаного твору.

Навчання рідної мови передбачає розвиток навичок письма, написання робіт творчого характеру, серед яких усні й письмові перекази і твори різних типів, стилів і жанрів мовлення. При цьому оцінюється зміст і мовне оформлення (грамотність). Пере­кази і твори виступають як підготовчі вправи до оволодіння учня­ми життєво необхідними жанрами мовлення (конспект, реферат, доповідь, виступ на зборах, під час дискусії, рецензія тощо). Для активізації мовленнєвої діяльності учнів, згідно із соціокультурною змістовою лінією, передбачено надавати перевагу таким темам для створення самостійних висловлювань, які були б пов'я­зані з життєвим досвідом учнів, зацікавлювали б їх, викликали інтерес, прагнення поділитися думками, зближували реальну і навчальну мовленнєву діяльність, мали б чітке виховне спряму­вання тощо.

Заняття з української мови треба будувати так, щоб кожен із проведених видів робіт виконував свою роль у формуванні пев­ного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення.

Комунікативна діяльність має здійснюватися під час розв'я­зання учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань, розташованих у порядку зростання їх складності. Для надання школярам більше можливостей спілкуватися, висловлювати влас­ні думки і почуття, необхідно, зокрема, ширше впроваджувати групову форму проведення занять, індивідуалізувати та диферен­ціювати систему письмових робіт.

^ Соціокультурний принцип — це вивчення мови на основі ство­реної українським народом оригінальної і яскравої культури, ві­дображеної у міфології, традиціях і звичаях, усній народній твор­чості, у творах красного письменства, а також акумульованої в перекладних літературних творах культур інших народів, транс­формація учнем відомостей з мови, літератури, історії та інших предметів, власного життєвого досвіду, що здійснюється у про­цесі підготовки усних та письмових творів, під час виконання творчих робіт інших жанрів, в особистісно неповторний погляд на життя, у переконання, світоглядні установки, ідеали, у знання культурних реалій, які забезпечують органічне входження в су­спільство, визначення свого місця в ньому, реалізацію потенційних можливостей особистості. З цією метою ретельно добираються, конструюються і систематизуються тексти з виразним виховним спрямуванням і відповідна тематика творчих робіт, що перед­бачають формування патріотичних, морально-етичних, екологіч­них переконань та естетичних смаків.

^ Принцип органічного поєднання навчання мови й мовлення як засобу й способу мовленнєвої діяльності, її змісту і форми озна­чає, що вивчення мовних понять, правописних правил, орфоепіч­них норм не є самоціллю, а засобом досягнення основної освітньої мети. Тому вивчення мовних понять, явищ, закономірностей, норм, по-перше, має здійснюватися не ізольовано від мовлення, а на основі тексту (висловлювання) як результату мовленнєвої діяль­ності, по-друге, передбачати застосування вивченого в мовлен­нєвому процесі. По-третє, набуття і вдосконалення мовленнєвої компетенції повинно здійснюватися під час аналізу актуальних навчальних і життєвих проблем, у розв'язанні яких учні бачать особистісний сенс, унаслідок чого формуються їхні пізнавальні мотиви щодо вивчення мови. Дотриманням цього принципу до­лається формальний характер мовної освіти.

^ Принцип здійснення поліфункціональності рідної мови у процесі навчання — комунікативної, пізнавальної, культуроносної, експресивної, естетичної, ідентифікаційної, креативної тощо — засвідчує і реалізує, за умови вмілого його викорис­тання, невичерпні потенційні освітні можливості української мови, які визначають виняткову роль цього навчального пред­мета, що у свій час підкреслював К. Ушинський. Тому для ре­алізації цього принципу необхідний комплект навчальних засо­бів, який задовольняв би освітні потреби школярів, різнобічна система завдань і вправ, що передбачає актуалізацію і реаліза­цію зазначених функцій мови, а також високий професійний рівень вчителя, спроможного керувати процесом здійснення зазначеного принципу.

^ Принцип практичної спрямованості навчання знаходить вияв, зокрема, у різнобічному і систематичному збагаченні мовлення учнів лексичними, фразеологічними, граматичними, стилістич­ними та іншими виражальними засобами мови, що мають здій­снюватися у процесі реалізації внутрішньопредметних зв'язків і забезпечити стабільний приріст і розширення лексичного запасу учнів, урізноманітнення граматичної будови їхнього мовлення вдосконалення вправності учнів у слововживанні, доборі найбільш виправданих синонімів на рівні лексеми, словосполучення, фразеологізму, речення в конкретному контексті і ситуації спілкування.

Програмою для 8-9 класів, крім вивчення тем, визна­чених програмою основного курсу, планується засвоєн­ня учнями окремих синтаксичних понять, не передбаче­них у загальноосвітній школі (предикативність, типи під­рядного зв'язку, інфінітивні та узагальнено-особові речення, слова-речення, невласне пряма мова, період та ін.), ознайомлення з деякими важливими для практики
спілкування відомостями (способи вираження головного члена в односкладних реченнях, умови відокремлення другорядних членів, змістові відношення у складносуряд­ному реченні; лексичні, лексично-морфологічні й синтак­сичні засоби зв'язку в тексті тощо); розширення кола виучуваних питань, пов'язаних з удосконаленням культури мовлення учнів. Засвоєння названих та інших лінгвістичних понять і теоретичних відомостей забезпе­чує науковість знань і служить базою для формування мовленнєвих умінь і навичок.

Значно розширено розділ із загального мовознавст­ва. Крім тем, які вивчалися на вступних уроках, передба­чено ознайомлення учнів 8-9 класів із поняттями укра­їнської національної мови, української літературної мо­ви, літературної норми, з відомостями про писемну та усну форми літературної мови, колоритно-стильовими різновидами мовлення, поглядами на культуру мовлення видатних учених, громадських діячів, письменників та ін.
Це сприятиме поглибленню знань із загального мово­знавства, усвідомленню природи й суті мови як суспіль­ного явища, позитивно позначиться на національно-патріотичному вихованні учнів.

Важливо, щоб учні 8-9 класів усвідомили струк­турну єдність мови, елементи якої (звуки, морфеми, сло­ва, словосполучення і речення) тісно пов'язані між со­бою. Опанування учнями граматичних засобів мови спри­ятиме виконання системи вправ, які показують, як окре­мі мовні категорії і конструкції взаємодіють у мовленні.

Вивчення програмового матеріалу організовується з урахуванням міжпредметних зв'язків. Це сприяє поглиб­леному розумінню мовних явищ, розширенню кругозору учнів, формуванню в них умінь використовувати знання з інших предметів на уроках української (рідної) мови.

Оволодіння мовною системою повинне мати практич­не спрямування — використовуватись як засіб спілкуван­ня, передачі інформації. У зв'язку з цим необхідно по­всякчас дбати про мовленнєвий розвиток учнів, тобто удоско­налення їхнього мовлення.

З цією метою лінгвістичний матеріал пропонується вивчати укруп­неними блоками. Чимало місця (водночас із виробленням орфографічних і пункту­аційних навичок) відведено питан­ням культури мовлення та розвитку зв'язного мовлення, зокрема аудіюванню, читанню, аналізу мови текстів-зраз­ків, обговоренню актуальних для особистісного розвитку учнів морально-етичних, естетичних, світоглядних, історико-культурних проблем, організації дискусій, ситуатив­них діалогів, написанню різноманітних творчих робіт тощо.

Опанування мовленнєвою діяльністю, тобто процесом спілкування, комунікацією можливе лише в процесі мов­лення. При цьому гармонійно мають розвиватися всі чо­тири види мовленнєвої діяльності — аудіювання, гово­ріння, читання і письмо. У зв'язку з цим програмою збільшено кількість годин для практичного ознайомлення учнів з видами мовленнєвої діяльності: глобальним, докладним і критичним аудіюванням; ознайомлювальним, вивчальним і вибір­ковим читанням. Відповідно розширено перелік видів робіт, до якого введено аудіювання (слухання — розу­міння), читання (вголос і мовчки) текстів різних типів і жанрів мовлення, складання діалогів.

Мовленнєва змістова лінія містить:

  1. відомості про мовлення;

  2. перелік основних видів робіт.

У процесі її опрацювання учні ознайомлюються з по­няттями, що стосуються мовлення: мова і мовлення, мов­лення і спілкування, текст, ситуація спілкування, монолог і діалог, типи, стилі й жанри мовлення та ін.

Формування комунікативних умінь передбачає і тра­диційні творчі роботи — перекази і твори різного стилю. Перекази текстів різних стилів і жанрів відіграють роль підготовчих вправ до оволодіння учнями необхідними у майбутньому дорослому житті такими жанрами мовлен­ня, як виступ на зборах, під час дискусії, реферат, конс­пект, доповідь, рецензія тощо.

Навчання продукту мовлення — тексту — буде ефек­тивним, якщо учні активно включаться в мовленнєву діяльність. Це стане можливим за умови, коли теми ви­словлювань будуть цікавими для школярів, пов'язаними з їхнім власним життєвим досвідом, реальними обставинами життя. Учителеві треба подбати про те, щоб учні успішно оволодівали як монологічним, так і діалогічним мовленням, різними жанрами і стилями мовлення.

У процесі формування комунікативних умінь учні повин­ні навчитися вибирати мовні засоби відповідно до стилю, жанру і типу мовлення з урахуванням ситуації спілкування.

З метою наближення умов спілкування до реальних життєвих ситуацій необхідно ширше використовувати гру­пові форми і види робіт: складання діалогів, полілогів, проектів на задану тему. Таким чином, комунікативний лінгводидактичний принцип має бути одним з основопо­ложних у навчанні мови.

Чимало місця відведено у програмі вдосконаленню культури та розвитку зв'язного мовлення. У цій частині доповнено перелік видів робіт (переказів, творів, ділових паперів), призначених для формування вмінь складати усні
й письмові висловлювання в різних стилях. Значну увагу приділено роботі над науковим і публіцистичним стиля­ми: випускники шкіл (класів) з поглибленим вивченням української мови, ліцеїв, гімназій і колегіумів мають добре володіти вміннями і навичками складати конспекти, анотації, ре­цензії, реферати, готувати й виголошувати доповіді на лін­гвістичні, політичні, морально-етичні теми.

Навчанню спілкування служить система лексико- та граматико-стилістичних вправ, аналіз мовних засобів різних за жанром і стилем текстів, робота з лексичними і грама­тичними синонімами, мовний експеримент, конструюван­ня, редагування речень, текстів та інші види робіт, які за­кладені в нові підручники для шкіл (класів) з поглибленим вивченням мови, ліцеїв та гімназій.2 Вони допоможуть учителеві реалізувати завдання збагачення словникового запасу учнів власне українською лексикою, практичного засвоєння норм української літературної мови, підвищен­ня культури мовлення і спілкування.

Вправи, запропоновані у підручниках, розвивають мов­не чуття, уміння бачити (чути) незнайомі слова, виробля­ють звичку звертатися до словників, довідкової літерату­ри за поясненням їх семантики і правопису. Тексти вправ зорієнтовані на тематику культурологічної змістової лінії, побудовані на кращих зразках художніх і публіцистичних творів. Культурологічний компонент у текстах пред­ставлений у вигляді системи тем: національне — загаль­нолюдське, духовна спадщина народу і людства; краса в природі і людині, в мистецтві і мові.

Засвоєння учнями фонетичних, орфоепічних, лексич­них, граматичних та стилістичних норм української літе­ратурної мови проводиться у зв'язку із засвоєнням відпо­відних розділів програми та на уроках розвитку зв'язного мовлення. Зміст роботи над засвоєнням норм визначе­ний програмою в рубриці "Культура мовлення". Учитель на кожному уроці має приділяти цьому увагу, вчити учнів аналізувати своє і чуже мовлення, зіставляти з ви­могами літературних норм, вчасно виправляти помилки.

Для вироблення навичок красномовства велике зна­чення має формування вміння швидко і виразно читати, що виявляється в умінні учнів правильно наголошувати слова, інтонувати речення, обирати темп мовлення то­що. У зв'язку з цим усі тексти, що опрацьовуються на уроці, треба читати виразно й емоційно.

Отже, комунікативний лінгводидактичний принцип має бути одним з основоположних у навчанні рідної мови.

Національні особливості культури найяскравіше вияв­ляються у мові. Важливо, щоб слово було для учнів не просто мовним знаком — симво­лом, а й знаком — темою (наприклад, оберіг, Славутич, тризуб, ненька, рушник...), конденсатом певних культуроло­гічних відомостей про національну культуру, духовність, мен­тальність народу. Треба, щоб для учнів це були не просто слова на позначення конкретних предметів, а слова-символи, знаки національної культури.

Цьому мають сприяти тексти, зміст яких концентро­вано представляє націо­нальну культуру українського на­роду в тісному зв'язку з загально­людською культурою.

З цією метою у програмі значно розширено соціокультурну змістову лінію. Вона являє собою пе­релік культурологічних тем, які орієнтують учителів рід­ної мови на добір відповідних текстів, що знайомитимуть учнів з історією, звичаями і традиціями, духовними скар­бами і видатними постатями рідного народу, із загаль­нолюдськими моральними нормами у певній системі. Зміст цих текстів має стати зразком і опорою учням під час творення власних висловлювань. Таким чином, культурологічний принцип також належить до базових і має реалізуватися на кожному уроці.

Поглиблене вивчення рідної мови має забезпечити єдність навчання і виховання з цілеспрямованим інте­лектуальним розвитком особистості, культурою мислен­ня, що перебуває у діалектичному зв'язку з культурою мовлення, крім того, передбачає створення умов для самореалізації й саморозвитку особистості.

Щоб учні оволоділи вмінням самостійно здобувати знання, працювати з науковою і довідковою літературою, у процесі засвоєння курсу необхідно широко практикува­ти розв'язання проблемно-пошукових завдань, які подаються в програмі як перелік орієнтовних тем усних і пись­мових висловлювань учнів паралельно з переліком куль­турологічних тем. Виконання цих завдань слід індивідуалізувати, даючи можливість кожному самостійно сформулювати відповідь на проблемне запитання теми. Отже, третій основоположний дидактичний принцип на­вчання мови — проблемно-пошуковий, що спрямований безпосередньо на саморозвиток особистості.

Велике значення для інтелектуального зростання учнів має розвиток у них умінь здійснювати мислительні операції (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, систе­матизація, узагальнення, формулювання самостійних висновків та ін.), що знаходить своє вираження у системі завдань (проблемно-пізнавальних, проблемно-ситуатив­них, конструктивних, творчих), які визначатимуть харак­тер роботи учнів із мовним і мовленнєвим матеріалом.

Усвідомлення учнями власної пізнавальної діяльності відображено у діяльнісній змістовій лінії, яка має суто процесуальний характер. Тобто її зміст на рівні знань у програмі не висвітлено, а подано на рівні узагальнених умінь. І реалізується вона через систему вправ комплексного характеру, як їх органічний складник, що забезпе­чує цілеспрямоване набуття учнями досвіду творчої ді­яльності.

Отже, програма з української (рідної) мови для учнів 8-9 класів профільних загальноосвітніх навчальних закладів має двовимірну структуру:

1) чотири змістові лінії: мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна, кожна з яких є відносно са­мостійним компонентом програми, хоч і органічно по­в'язаним з іншими;

2) окремі змістові лінії (мовленнєва, мовна) поділяються на якісно відмінні складники:

а) відомості про українську мову та норми літера­турної мови, включаючи норми правопису; основні відо­мості про мовлення, види робіт;

б) вимоги до знань і вмінь учнів.

Програма ґрунтується на лінійному та спіралевидному принципах і передбачає вивчення курсу української (рідної) мови шляхом виділення укрупнених логічно завершених частин, органічного поєднання розвитку культури мови й мовлення, спілкування з одночасним підвищенням правописних і стилістичних умінь та навичок.

За своїм характером вимоги до знань і вмінь станов­лять певну систему, в якій виділяються знання і вміння за­гального і часткового (спеціального) характеру. Зокрема до загальнонавчальних умінь належить уміння аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати; конкретизувати, моделювати, мислено експериментувати, доводити і спростовувати; вміння користуватися словниками і довідниками різного характеру, складати анотації й реферати тощо.

Серед спеціальних умінь розрізняють навчально-мов­ні (вміння розпізнавати різні за характером звуки значу­щі частини слова частини мови та ін.. групувати мовні одиниці за певною ознакою, робити їх розбір): право­писні (вміння правильно писати слова і правильно роз­ставляти розділові знаки в реченнях); нормативні (вмін­ня правильно вимовляти словосполучення і речення та ін.); комунікативні (вміння сприймати, відтворювати і створювати усні й письмові висловлювання) тощо.

Наявність у програмі вимог до знань і вмінь учнів сприяє практичному спрямуванню навчання української (рідної) мови, міцному засвоєнню теоретичного матеріалу, вільному володінню українською мовою в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Інноваційні елементи нового варіанта програми – реальний крок у напрямі реалізації ідей державного стан­дарту з української (рідної) мови, більш послідовного за­своєння учнями чотирьох основоположних елементів змісту освіти; знань, умінь і навичок, досвіду творчої діяльності і досвіду емоційно-ціннісного ставлення до навко­лишнього середовища.

У програмі подано орієнтовний розподіл годин. Учитель у разі потреби має змогу вносити в нього деякі корективи, не скорочуючи при цьому кількості уроків з роз­витку зв'язного мовлення.

8-й клас

(136 годин, 4 години на тиждень)

(8 годин — резерв годин для використання на розсуд учителя)

^ Мовленнєва змістова лінія

(27 годин)


Дата проведення уроку



п/п

К-ть

год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




1.

26

^ Відомості про мовлення

Повторення відомостей про мовлення, текст, стилі і типи мовлення. Визначення теми, основної думки тексту. Різновиди аудіювання: ознайомлювальне, вивчальне, критичне.

Вивчальне читання (практично). Особливості побудови опису місцевості, пам'яток історії і культури. Жанри мовлення: оповідання, повідомлен­ня, тематичні виписки, конспект прочита­ного, протокол, особливості їх побудови.

Учень:

розрізняє такі поняття, як види, форми мовлення, вимоги до мовлення; різновиди аудіювання, читання (вивчальне), складові ситуації спілкування; текст, його основні ознаки, структуру, види зв'язку речень у тексті, загальні мовні засоби міжфразного зв'язку (повторення і узагальнення знань); визначає стилі (розмовний, художній, науковий, офіційно-діло­вий, публіцистичний), сферу їх використання, типи (розповідь, опис місцевості, пам'яток історії і культури, роздум) і жанри мовлення (оповідання, повідомлення, тематичні виписки, кон­спект, протокол).





2.




В и д и р о б і т

Сприймання чужого мовлення

^ Аудіювання (слухання-розуміння) текстів, що належать до стилів: розмовного, художньо­го, офіційно-ділового, публіцистичного, на­укового; типів: розповідь, опис (в т. ч. опис місцевості, пам'яток історії і культури), роз­дум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п'єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітні жанри фольклору. Різновиди аудіювання — ознайомлювальне, вивчальне, критичне (практично).


^ Читання мовчки текстів, що належать до стилів: розмовного, художнього, офіційно-ділового, наукового, публіцистичного; ти­пів: розповідь, опис (в т. ч. опис місцевості, пам'яток істерії і культури), роздум; жанрів мовлення (оповідання, стаття, повість, п'єса, нарис, замітка, вірш, байка), різноманітних жанрів фольклору. Вивчальне читання. Засвоєння нових слів, фразеологізмів, прислів'їв, висловлювань про мову. Правильне наголошування слів, що часто вживаються в усному мовленні з помилковим наголосом.

^ Культура мовлення і стилістика. Вживання сполучень слів з орудним відмінком часу, наприклад: цими днями, іншим часом, останнім часом; іменників жіночого роду стаття, доповідь, галузь, середнього роду знання, чоловічого роду ліс, робітник, селянин і подібних у родовому відмінку множини. Варіантне вживання окремих відмінкових форм: написати (лист, листа), пришити (ґудзик, ґудзика) в усному розмовному мовленні та художній літературі. Особливості вживання окремих форм якісних прикметників, числівників, займенників, дієслів, службових слів і вигуків у різних стилях української мови.

Учень:

розуміє фактичний зміст, тему та основну думку висловлювань інших людей з одного прослуховування (розповіді, лекції, пові­домлення, радіо- і телепередачі та ін.), слідкуючи за особливос­тями їх змісту і мовного оформлення (тривалість звучання ху­дожнього тексту 7—8 хв, інших стилів — б—7 хв);

визначає причинно-наслідкові зв'язки, зображувально-виражаль­ні особливості в текстах, складніших, ніж у попередніх класах;

користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації різновидами слухання: ознайомлювальним (розуміє загальний зміст повідомлення), вивчальним (усвідомлює всі елементи по­чутого і запам'ятовує їх, розрізняє основну і другорядну ін­формацію), критичним (визначає власне ставлення до змісту);

визначає зображувально-виражальні особливості тексту (помі­чає мовні засоби, що забезпечують зв'язність тексту), формулює висновки щодо сприйнятого, оцінює прослухане, співвідносячи його із задумом мовця, своїм життєвим досвідом; складає простий і складний плани почутого;

читає мовчки незнайомий текст, складніший і довший, ніж у попередніх класах (швидкість читання — 130—240 слів за 1 хв); користується з певною метою залежно від мовленнєвої ситуації вивчальним різновидом читання (глибоко проникаючи в зміст тексту, розуміє взаємозв'язок, послідовність його композиції, максимально повно охоплює нову інформацію, визначає основне

і другорядне, причинно-наслідкові зв'язки між явищами);

робить короткі записи (план, тематичні виписки, конспект) у процесі читання;

ставить самостійно запитання під час читання і шукає на них відповідь;

оцінює прочитане з погляду змісту, форми, авторського задуму і мовного оформлення.








3.

^ Відтворення готового тексту

Виразне читання вголос художніх, науко­вих, публіцистичних, ділових текстів, що належать до таких жанрів мовлення: стаття, оповідання, повість, нарис, п'єса, замітка, легенда, байка, вірш, пісня, прислів'я і при­казки (вивчення деяких напам'ять або близько до тексту).

^ Перекази (навчальні й контрольні) за склад­ним планом.

Говоріння. Стислий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в ху­дожньому стилі.

Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії та куль­тури в науковому стилі. Стислий переказ токсту публіцистичного стилю (у тому числі на основі прослуханих радіо- і телепередач).

Письмо. Стислий переказ розповідного тек­сту з елементами опису місцевості в худож­ньому стилі.

Вибірковий переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії та куль­тури в публіцистичному стилі. Докладний переказ тексту художнього сти­лю із творчим завданням. Конспектування як різновид стислого пере­казу прочитаного науково-навчального тек­сту; тематичні виписки.











4.

^ Створення власних висловлювань

Діалогічне мовлення

Монологічне мовлення

Письмо. Твори-описи місцевості (вулиці, села, міста), пам'яток історії і культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.

Твір-оповідання на основі почутого (з об­рамленням).

Твір-роздум на морально-етичну чи су­спільну теми в публіцистичному стилі.
Ділові папери. Протокол

Учень:

складає діалог (орієнтовно 10—12 реплік для двох учнів) як обмін думками, повідомлення на основі самостійно дібраних за­питань за текстом, прослуханих радіо- і телепередач, що містять розповідь чи роздум дискусійного характеру; додає чи змінює окремі репліки діалогу відповідно до зміненої ситуації спілкування;

підтримує діалог, використовуючи репліки для стимулювання, формули мовленнєвого етикету, демонструючи певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, виразність, доречність тощо), дотримуючись норм української літературної мови; обирає самостійно аспект запропонованої теми, висловлюючи осо­бисту позицію щодо її обговорення, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;

складає усні й письмові твори (зазначених у програмі видів) за складним планом, обираючи відповідний ситуації спілкування і комунікативного завдання стиль мовлення (розмовний, худож­ній, науковий, публіцистичний, офіційно-діловий), використо­вуючи різні типи мовлення (в тому числі опис місцевості, пам'я­ток історії і культури, роздум на морально-етичну чи суспільну теми) і жанр мовлення (оповідання з обрамленням, протокол); додержується основних вимог до мовлення та правил спілку­вання;

знаходить і виправляє недоліки в змісті, побудові і мовному оформленні власного і чужого висловлювання; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.





^ Міжпредметні зв'язки. Роздуми з елементами аналізу художнього твору, письмова порівняльна і групова характеристики літературних героїв (література); роздуми на суспільну тему (історія).



  1   2   3   4



Схожі:

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів iconПро затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеню з поглибленим вивченням окремих предметів На виконання статей 9 І 15 Закону України «Про загальну середню освіту» наказую
Типовий навчальний план для класів з поглибленим вивченням окремих предметів з українською мовою навчання, що додається
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів iconПро затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеню з поглибленим вивченням окремих предметів На виконання статей 9 І 15 Закону України «Про загальну середню освіту» наказую
Типовий навчальний план для класів з поглибленим вивченням окремих предметів з українською мовою навчання, що додається
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів iconПро затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеню з поглибленим вивченням окремих предметів На виконання статей 9 І 15 Закону України «Про загальну середню освіту» наказую
Типовий навчальний план для класів з поглибленим вивченням окремих предметів з українською мовою навчання, що додається
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів iconПро затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеню з поглибленим вивченням окремих предметів На виконання статей 9 І 15 Закону України «Про загальну середню освіту» наказую
Типовий навчальний план для класів з поглибленим вивченням окремих предметів з українською мовою навчання, що додається
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів iconПро затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеню з поглибленим вивченням окремих предметів На виконання статей 9 І 15 Закону України «Про загальну середню освіту» наказую
Типовий навчальний план для класів з поглибленим вивченням окремих предметів з українською мовою навчання, що додається
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів iconПро затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеню з поглибленим вивченням окремих предметів На виконання статей 9 І 15 Закону України «Про загальну середню освіту» наказую
Типовий навчальний план для класів з поглибленим вивченням окремих предметів з українською мовою навчання, що додається
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів iconПро підсумки моніторингу навчальних досягнень учнів профільних класів та класів з поглибленим вивченням окремих предметів (2012 р.)
На виконання наказу відділу освіти від 23. 04. 2012 року №113 у загальноосвітніх навчальних закладах ІІ-ІІІ ступенів у травні 2012...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів iconПро підсумки моніторингу навчальних досягнень учнів профільних класів та класів з поглибленим вивченням окремих предметів (2011-2012 р р.)
На виконання наказу відділу освіти від 23. 04. 2012 року №113 у загальноосвітніх навчальних закладах ІІ-ІІІ ступенів у травні 2012...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української мови. 8-9 класи
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української мови. 8-9 класи / Програму підготували...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням окремих предметів iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української мови. 8-9 класи
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української мови. 8-9 класи / Програму підготували...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи