Методичні рекомендації „ Нормативно-правові акти icon

Методичні рекомендації „ Нормативно-правові акти




Скачати 115.3 Kb.
НазваМетодичні рекомендації „ Нормативно-правові акти
Дата конвертації05.02.2013
Розмір115.3 Kb.
ТипМетодичні рекомендації






ГОРОДОЦЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ

ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


Нормативно-правові акти.

Види та характеристика”


Городок 2009





Зміст


Вступ


  1. Правотворчість. Принципи правотворчості. Стадії правотворчості.

  2. Властивості та види нормативно-правових актів. Поняття юридичної сили нормативно-правового акту.

  3. Закон, загальне поняття та види законів.

  4. Підзаконні нормативно-правові акти та інші види.

  5. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб.



ЗАТВЕРДЖЕНО”

Начальник Городоцького районного

управління юстиції


_________________ Є.І.Сухович

13.10.2009 р.


Вступ


Основним джерелом права у сучасній Україні є нормативно-правовий акт.

Нормативно-правовий акт – акт правотворчої діяльності компетентних державних органів, що встановлює, змінює чи скасовує норми права.

Іншими словами, нормативно-правовий акт – це документ, прийнятий у встановленому порядку компетентним державним органом, у якому містяться норми права.

Існують і закони, які приймаються державою, як один із видів нормативно-правових актів.

В більшості країн світу закони приймаються парламентами – найвищими представницькими органами влади. В Україні право приймати закони належить до повноважень Верховної Ради України (стаття 85 Конституції України). Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від їх конституційного складу.

Крім того, можуть бути і закони прийняті на загальнонародних референдумах, а також міжнародно-правові акти, які ратифіковані Верховною Радою України, входять в систему законодавства на рівні із законами республіки. Також можуть бути правові закони і неправові, демократичні і авторитарні, по галузях права і законодавства – кримінальні, цивільні, процесуальні тощо.



  1. ^ Правотворчість. Принципи правотворчості. Стадії правотворчості.

Правотворчість — це діяльність компетентних державних органів або самого народу (на референдумах) зі встановлення, зміни чи скасування правових норм.

Результатом правотворчості є нормативно-правовий акт. У системі правотворчості особливе місце займає законотворчість парламенту – Верховної Ради України.

    Правотворчість базується на таких принципах:

  • гуманізм. Цей принцип означає, що завданням правотворчого процесу є забезпечення і захист прав індивіда, їхньої пріоритетності у системі інших соціальних цінностей;

  • демократизм, який означає, що у процесі правотворчості повинні враховуватися і втілюватися воля й інтереси переважної більшості суспільства при забезпеченні прав й інтересів меншості;

  • поєднання національного і загальнолюдського. Цей принцип означає, що процес правотворчості повинен опиратися на правові традиції того чи іншого народу, відповідати тим поняттям про право, які склалися в даного народу у процесі його історичного розвитку, і, разом з тим, врахування національних традицій та особливостей не повинно суперечити загальнолюдським цінностям та ідеалам;

  • науковість. Суть цього принципу полягає у тому, що у процесі правотворчості повинні використовуватися і враховуватися досягнення та рекомендації юридичної та інших наук, а також те, що нормативно-правові акти повинні відповідати рівню реально існуючих правових відносин, об'єктивним потребам правового регулювання;

  • законність. Цей принцип передбачає, що процес правотворчості повинен проходити у тих рамках та за тією процедурою, яка передбачена в законодавстві, нормативно-правові акти приймаються відповідними державними органами відповідно до їхньої компетенції і у суворій відповідності до всього раніше прийнятого законодавства і, перш за все, Конституції;

  • техніко-юридична досконалість. Суть цього принципу полягає у тому, що при розробці і прийнятті відповідних правових норм необхідно використовувати розроблені юридичною наукою та випробувані юридичною практикою засоби правотворчої техніки.

Стадії правотворчості.

Правотворчість, як процес, у результаті якого створюються нові нормативно-правові акти (норми права), складається з певних стадій.

Першою стадією є підготовча стадія, яка включає у себе такі етапи:

1) виявлення потреби у прийнятті, зміні чи скасуванні правової норми чи нормативно-правового акту;

2) прийняття рішення про необхідність підготовки проекту нормативно-правового акту;

3) визначення кола осіб, які повинні готувати проект, та його підготовка;

4) обговорення тексту проекту, його узгодження з зацікавленими органами та особами та остаточне доопрацювання проекту.

Друга стадія — це прийняття нормативно-правового акту (правової норми). Вона складається з наступних етапів:

1) внесення проекту нормативно-правового акту на обговорення відповідного компетентного органу (або подання на розгляд відповідної посадової особи);

2) обговорення проекту (можливо, у кількох читаннях);

3) прийняття нормативно-правового акту та його підписання.

Третя стадія — це надання нормативно-правовому актові юридичної сили, або введення його в дію. Ця стадія складається, по суті, з одного етапу — обнародування, тобто доведення змісту нормативно-правового акту або правової норми до відома тих суб'єктів, дії яких він повинен регулювати.



  1. ^ Властивості та види нормативно-правових актів. Поняття юридичної сили нормативно-правового акту.


Нормативно-правовий акт — це письмовий документ компетентного органу держави або самого народу, в якому закріплюються встановлені та забезпечувані державою формально обов'язкові правила фізичної поведінки суб'єктів суспільного життя.

Порівняно з іншими джерелами права, нормативно-правовий акт має ряд істотних переваг. Зокрема:

  • він найбільш чітко, повно і однозначно формулює права і обов'язки суб'єктів суспільного життя;

  • дає можливість найшвидше і найповніше довести зміст норм права до суб'єктів суспільного життя;

  • дає можливість та створює умови для адекватного (належного) і однакового розуміння норм права;

  • дає можливість оперативно реагувати на потреби правового регулювання, змінюючи, встановлюючи чи скасовуючи відповідну правову норму;

  • нормативно-правові акти найбільш повно і легко можуть бути систематизовані, що сприяє полегшенню користування ними, крім того, вони дають можливість для узгодження і впорядкування чинних правових норм.

^ Юридичні властивості нормативно-правових актів наступні:

  • вони є волевиявленням держави або всього народу, тобто приймаються тільки державними або іншими органами, які мають відповідні державно-владні правотворчі повноваження, і є їхнім одностороннім волевиявленням;

  • містять у собі правові норми;

  • мають зовнішню форму у вигляді письмового документу встановленої форми;

  • володіють юридичною силою, яка відображає їхнє співвідношення з іншими нормативно-правовими актами, місце і роль у системі законодавства та правового регулювання.

Головним критерієм поділу нормативно-правових актів є їхня юридична сила. Вони, відповідно, поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Юридична сила — це специфічна властивість нормативно-правових актів. Вона визначається політичною силою, місцем і значенням, повноваженнями тих державних органів, які видають їх.

Юридична сила або ієрархія нормативних актів визначається ієрархією державних органів і їх підпорядкуванням. Найвищим законодавчим органом України є парламент – Верховна Рада України, яка лише одна в державі має право видавати закони. Серед законів найвищу юридичну силу має Конституція. Разом з тим в Конституції закріплено принцип верховенства права над законами.


  1. ^ Закон, загальне поняття та види законів.

Закон — це нормативно-правовий акт органу законодавчої влади держави або самого народу, який приймається та змінюється в особливому порядку, регламентує найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.

    ^ Юридичні властивості закону:

  • він є нормативно-правовим актом органу законодавчої влади, тобто вищого представницького органу держави або самого народу. В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України та безпосередньо народові шляхом проведення всенародного голосування (референдуму);

  • закони встановлюються для регулювання найважливіших питань суспільного і державного життя. Зокрема, як передбачено ст. 18 Конституційного договору: “Виключно законами визначаються: 1) регулювання питань про права та свободи людини і громадянина, громадянство” і т. д. (всього 12 пунктів);

  • він має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативних актів. Це знаходить свій вираз у тому, що акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або змінений лише тим суб'єктом, який його встановлював;

  • для законів встановлюється особливий порядок їхнього прийняття і введення в дію, який закріплюється у конституції та інших спеціальних законах.

Закріплена в законах обов'язкова послідовність певних дій зі створення законів називається законодавчим процесом.

Його порядок та стадії в Україні закріплені в Регламенті Верховної Ради України.

    ^ Стадії законодавчого процесу:

  • законодавча ініціатива, суть якої полягає у внесенні до Верховної Ради пропозиції про необхідність прийняття того чи іншого закону;

  • розробка проектів законів;

  • розгляд законопроектів у комісіях Верховної Ради України;

  • розгляд законопроектів на сесії Верховної Ради у першому, другому та третьому читаннях;

  • прийняття закону;

  • опублікування закону;

  • набрання законом чинності, або вступ закону в силу.

    Види законів:

    За значенням і місцем законів у системі законодавства вони поділяються на:

  • конституційні, або основні. Це Конституція та закони з питань, безпосередньо врегульованих Конституцією, наприклад “Про громадянство”, “Про загальний військовий обов'язок” та ін. Конституція є основним законом держави, саме в цьому законі закріплюються основи суспільного, економічного і політичного устрою країни, правове становище особи, її права та обов'язки, форма правління та форма державного устрою, порядок організації та компетенція органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Положення, закріплені у Конституції, конкретизуються у конституційних законах.

  • звичайні, або біжучі, які регулюють інші важливі суспільні відносини. Вони можуть бути кодифіковані і некодифіковані і складають найбільшу кількість законів. Наприклад, Закон “Про власність”, “Про підприємництво”, Цивільний і інші кодекси.

  • надзвичайні, тобто закони, які приймаються у певних, передбачених Конституцією, випадках, наприклад надзвичайний стан, різні стихійні лиха, загрозою і станом війни, оголошення військового стану тощо.



  1. ^ Підзаконні нормативно-правові акти та інші види.

Підзаконні нормативно-правові акти — це нормативні акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.

Підзаконних нормативно-правових актів дуже багато і їх можна класифікувати за суб’єктами видання і юридичною силою:

  • Укази Президента України;

  • постанови Президії Верховної Ради України;

  • постанови Кабінету Міністрів України;

  • інструкції, розпорядження і накази міністерств, державних комітетів і відомств України;

  • розпорядження глав обласних та районних державних адміністрацій;

  • рішення виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів;

  • нормативні накази та інструкції адміністрації підприємств, установ, організацій.

Всі підзаконні нормативно-правові акти повинні відповідати Конституції, вимогам і принципам права. Вони повинні мати всі реквізити: назву, хто видав, дату видання, причини видання, підпис уповноваженої особи і печатку.


  1. ^ Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб.


Дія нормативно-правових актів — це їхній фактичний вплив на суспільні відносини. Кожен нормативно-правовий акт призначений для врегулювання певних суспільних відносин, тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які складають зміст цього акту.

Дія нормативно-правового акту обмежена трьома параметрами:

а) дією у часі, тобто терміном дії, або часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу;

б) простором, на який розповсюджується дія нормативно-правового акту;

в) колом осіб, які підпадають під дію нормативно-правового акту, тобто в яких на підставі цього нормативно-правового акту виникають конкретні юридичні права та обов'язки.

Дія нормативно-правового акту у часі обмежена моментом набрання ним юридичної сили та моментом втрати останньої. Тобто, слід розрізняти: 1) введення в дію; 2) припинення дії; 3) зворотну силу дії.

^ Нормативно-правові акти починають діяти:

а) з часу, що зазначений у самому нормативно-правовому акті чи спеціально прийнятому акті;

б) після 10 днів з моменту його опублікування;

в) якщо нормативно-правовий акт не публікується, то з моменту одержання його виконавцями.

^ Нормативно-правові акти втрачають чинність:

а) закінчення терміну, на який видавався акт;

б) відміни даного нормативно-правового акту іншим;

в) зміни обставин, для врегулювання яких був призначений нормативно-правовий акт.

    Дія нормативно-правових актів у часі є:

  • пряма, тобто він поширюється на всі факти, які виникли після набрання ним чинності, та на факти, які виникли до набрання ним чинності, але продовжують існувати, проте тільки з моменту набрання ним чинності;

  • зворотна дія, яка має місце тоді, коли нормативно-правовий акт поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, але вже з моменту їхнього виникнення, тобто відбувається перегляд попередніх рішень з цих фактів вже за новим нормативно-правовим актом;

  • переживаюча дія, яка має місце у випадку, коли нормативно-правовий акт поширює свою дію тільки на нові факти, а на факти, які виникли раніше і продовжують існувати, діє попередній нормативно-правовий акт.

Пряму дію мають всі нормативно-правові акти, зворотну та преживаючу тільки у випадках, спеціально передбачених законом.

Темпоральна чинність нормативно-правових актів, тобто їхня дія у часі, звичайно, встановлюється законодавством відповідної держави. Знання цих правил — неодмінна передумова належного законного застосування і здійснення норм юридичного права.

Дія нормативно-правового акту у просторі — це поширення його впливу на певну територію, державу в цілому чи певний регіон.

Дія нормативно-правового акту за колом осіб визначається підлеглістю осіб вимогам нормативно-правових актів. Згідно зі загальним правилом, дія нормативно-правового акту поширюється на всіх осіб, що перебувають на певній території.


Провідний спеціаліст

Городоцького районного

управління юстиції Шпільман Х.М



Схожі:

Методичні рекомендації „ Нормативно-правові акти iconМетодичні рекомендації проведення державної реєстрації нормативно-правових актів
Нормативно-правові акти, що подаються на державну реєстрацію, заносяться до журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли...
Методичні рекомендації „ Нормативно-правові акти iconТема Нормативно-правові акти План
Поняття, властивості нормативно-правових актів. Юридична сила нормативно-правового акту. Види нормативно-правових актів за юридичною...
Методичні рекомендації „ Нормативно-правові акти iconМетодичні рекомендації щодо відзначення 22-ї річниці незалежності України
Державне будівництво незалежної України ускладнювалося відсутністю відповідної законодавчої бази, перш за все нової Конституції,...
Методичні рекомендації „ Нормативно-правові акти iconТема Правоутворення. Джерела права План
Види джерел права: нормативно-правовий акт, правовий звичай, нормативно-правовий договір, правовий прецедент, релігійно-канонічні...
Методичні рекомендації „ Нормативно-правові акти iconЗакон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», інші законодавчі й нормативно-правові акти та документи з питань навчання й виховання; державну мову відповідно до чинного законодавства про мови в Україні. Повинен вміти
Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», інші законодавчі й нормативно-правові акти та документи...
Методичні рекомендації „ Нормативно-правові акти iconМіністерство юстиції україни
Усі нормативно-правові акти за часовим критерієм, тобто тривалістю їх дії, можуть бути поділені на два види
Методичні рекомендації „ Нормативно-правові акти iconРішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах?
У відповідях під якими номерами правильно вказано підзаконні нормативно-правові акти України
Методичні рекомендації „ Нормативно-правові акти iconУдк 329 + 324] (031) ббк ф69я20+Х805. 26я20
У додатках до слов- ника вміщені найважливіші міжнародні нормативно-правові акти, які стосуються політичних виборів
Методичні рекомендації „ Нормативно-правові акти iconКабінет міністрів україни п о с т а н о в а від 30 вересня 2009 р. N 1104 Київ
Міністерству регіонального розвитку та будівництва привести у тримісячний строк власні нормативно-правові акти у відповідність з...
Методичні рекомендації „ Нормативно-правові акти iconІ. Вступ Нормативно-правові та науково-методичні засади організації допрофільного і профільного навчання
Нормативно-правові та науково-методичні засади організації допрофільного і профільного навчання
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи