Дмитро Павличко сонця І правди сурмач icon

Дмитро Павличко сонця І правди сурмач

Реклама:



Скачати 250.25 Kb.
НазваДмитро Павличко сонця І правди сурмач
Дата конвертації16.12.2012
Розмір250.25 Kb.
ТипДокументи
джерело
1. /Literatura11/_.Багряний/_ван Багряний.doc
2. /Literatura11/_.Багряний/Твори/bagriani1.doc
3. /Literatura11/_.Багряний/Твори/bagriani100.doc
4. /Literatura11/_.Багряний/Твори/bagriani101.doc
5. /Literatura11/_.Багряний/Твори/bagriani102.doc
6. /Literatura11/_.Багряний/Твори/bagriani2.doc
7. /Literatura11/_.Багряний/Твори/bagriani3.doc
8. /Literatura11/_.Багряний/Твори/bagriani4.doc
9. /Literatura11/_.Багряний/Твори/bagriani5.doc
10. /Literatura11/_.Багряний/Череватенко про Багряного.doc
11. /Literatura11/А.Малишко/А.Малишко.doc
12. /Literatura11/А.Малишко/Картки.doc
13. /Literatura11/А.Малишко/Павличко про А.Малишка.doc
14. /Literatura11/А.Малишко/План. ПРОМЕТЕЙ.doc
15. /Literatura11/А.Малишко/План.Гом_н,гом_н по д_бров_.doc
16. /Literatura11/А.Малишко/План.П_сенна творч_сть.doc
17. /Literatura11/А.Малишко/Твори/Люб.до земл_ 3.doc
18. /Literatura11/А.Малишко/Твори/Любов до земл_ 2.doc
19. /Literatura11/А.Малишко/Твори/Любов до земл_.doc
20. /Literatura11/А.Малишко/Твори/П_сенна творч_сть.doc
21. /Literatura11/А.Малишко/Твори/П_сня про рушник.doc
22. /Literatura11/А.Малишко/Твори/Р_дна мати моя.doc
23. /Literatura11/А.Малишко/Твори/Цикл ЗАПОРОЖЦ_.doc
24. /Literatura11/А.Малишко/Твори/ЦиклМОЯ УКРАфНО.doc
25. /Literatura11/А.Малишко/ТекстПрометей.doc
26. /Literatura11/Барка/Автоб_ограф_я.doc
27. /Literatura11/Барка/Б_ограф_я.doc
28. /Literatura11/Барка/Життєва основа.doc
29. /Literatura11/Барка/План.В_зитка твору.doc
30. /Literatura11/Барка/Твори/В_дтворення трагед_х голодомору.doc
31. /Literatura11/Барка/Твори/Злочинна д_яльн_сть влади.doc
32. /Literatura11/Барка/Твори/Катранники.doc
33. /Literatura11/Барка/Твори/Трагед_я Катранник_в.doc
34. /Literatura11/В.Стус/Василь Стус.doc
35. /Literatura11/В.Стус/Заповн_ть таблицю.doc
36. /Literatura11/В.Стус/Питання для анал_зу в_рша.doc
37. /Literatura11/В.Стус/План. Стус.doc
38. /Literatura11/В.Стус/Стиль.doc
39. /Literatura11/В.Стус/Стус _ Шевченко.doc
40. /Literatura11/В.Стус/Твори/Головна тема.doc
41. /Literatura11/В.Стус/Твори/Дозволь мен_ 2.doc
42. /Literatura11/В.Стус/Твори/Дозволь мены, мый вечоровий.doc
43. /Literatura11/В.Стус/Твори/Мужнысть лырич.гер.doc
44. /Literatura11/В.Стус/Твори/Народе м_й 2.doc
45. /Literatura11/В.Стус/Твори/Народе м_й,до тебе я ще.doc
46. /Literatura11/В.Стус/Твори/Переконання.doc
47. /Literatura11/В.Стус/Твори/Подвиг.doc
48. /Literatura11/В.Стус/Твори/Схож_сть доль.doc
49. /Literatura11/В.Стус/Твори/Чим близький мен_.doc
50. /Literatura11/В.Стус/вк вв цьовст у _м_аипи.doc
51. /Literatura11/З якого твору.doc
52. /Literatura11/Загребельний/Павло Загребельний.doc
53. /Literatura11/Контрольн_ питання до тематичних атестац_й.doc
54. /Literatura11/Кочерга/_ВАН КОЧЕРГА.doc
55. /Literatura11/Кочерга/План.Значення творчост_.doc
56. /Literatura11/Кочерга/План.Саобутн_сть драматург_х.doc
57. /Literatura11/Кочерга/Проблематика ЯРОСЛАВ.doc
58. /Literatura11/Кочерга/Твори/_стор_я народу у творах.doc
59. /Literatura11/Кочерга/Твори/Патр_отизм у ЯРОСЛАВ_.doc
60. /Literatura11/Кочерга/Твори/Св_ччине вес_лля.doc
61. /Literatura11/Кочерга/Твори/Символ_чний образ св_чки.doc
62. /Literatura11/Кочерга/Твори/Символ_чний образ св_чки1.doc
63. /Literatura11/Кочерга/Твори/ЯРОСЛАВ.doc
64. /Literatura11/Кочерга/Твори/Ярослав Мудрий.doc
65. /Literatura11/Кочерга/Тестов_ завд.по жит._ тв.Кочерги.doc
66. /Literatura11/Л.Костенко/Л_НА КОСТЕНКО.doc
67. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko1.doc
68. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko10.doc
69. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko100.doc
70. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko101.doc
71. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko102.doc
72. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko103.doc
73. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko104.doc
74. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko105.doc
75. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko11.doc
76. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko12.doc
77. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko2.doc
78. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko3.doc
79. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko4.doc
80. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko5.doc
81. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko6.doc
82. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko7.doc
83. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko8.doc
84. /Literatura11/Л.Костенко/Твори/kostenko9.doc
85. /Literatura11/М.Кул_ш/МИКОЛА КУЛ_Ш.doc
86. /Literatura11/М.Кул_ш/Список л_тератури для вивчення творчост_ Миколи Кул_ша.doc
87. /Literatura11/М.Кул_ш/Твори/kulish_m1.doc
88. /Literatura11/М.Кул_ш/Твори/kulish_m100.doc
89. /Literatura11/М.Кул_ш/Твори/kulish_m101.doc
90. /Literatura11/М.Кул_ш/Твори/kulish_m2.doc
91. /Literatura11/М.Кул_ш/Твори/kulish_m3.doc
92. /Literatura11/М.Кул_ш/Твори/kulish_m4.doc
93. /Literatura11/М.Кул_ш/Твори/kulish_m5.doc
94. /Literatura11/М.Кул_ш/Твори/kulish_m6.doc
95. /Literatura11/М.Кул_ш/Твори/kulish_m7.doc
96. /Literatura11/М.Хвильовий/План.Доктор Тагабат.doc
97. /Literatura11/М.Хвильовий/План.Л_тературна дискус_я.doc
98. /Literatura11/М.Хвильовий/План.Траг_зм дол_.doc
99. /Literatura11/М.Хвильовий/Твори/_мпрес_он_зм у К_Т У ЧОБОТЯХ.doc
100. /Literatura11/М.Хвильовий/Твори/Голов.герой Я(РОМАНТИКА).doc
101. /Literatura11/М.Хвильовий/Твори/К_т у чоботях 2.doc
102. /Literatura11/М.Хвильовий/Твори/К_т у чоботях.doc
103. /Literatura11/М.Хвильовий/Твори/Мох враження.doc
104. /Literatura11/М.Хвильовий/Твори/Траг_зм дол_.doc
105. /Literatura11/М.Хвильовий/Твори/Я(РОМАНТИКА).doc
106. /Literatura11/М.Хвильовий/ь1 Микола Хвильовий.doc
107. /Literatura11/М.Хвильовий/ь2 Запитання до твору М. Хвильового.doc
108. /Literatura11/М.Хвильовий/ь3 Є. Маланюк.doc
109. /Literatura11/Мушкетик/Б_ограф_я.doc
110. /Literatura11/Мушкетик/В_дпов_дь 1.doc
111. /Literatura11/Мушкетик/В_дпов_дь 2.doc
112. /Literatura11/Мушкетик/В_дпов_дь 3.doc
113. /Literatura11/Мушкетик/В_дпов_дь 4.doc
114. /Literatura11/Мушкетик/В_дпов_дь 5.doc
115. /Literatura11/Мушкетик/В_дпов_дь 6.doc
116. /Literatura11/Мушкетик/Мушкетик СУД.doc
117. /Literatura11/Мушкетик/Питання для самоконтролю.doc
118. /Literatura11/Мушкетик/План розгорнутох в_дп._СТОР.ТВ..doc
119. /Literatura11/Мушкетик/Твори/Ганна.СУД.doc
120. /Literatura11/Мушкетик/Твори/Засудили Ганну.doc
121. /Literatura11/Мушкетик/Твори/Народ у СУД.doc
122. /Literatura11/Мушкетик/Твори/Типов_сть под_й,персонаж_в.СУД.doc
123. /Literatura11/О.Вишня/Рильський про О.Вишню.doc
124. /Literatura11/О.Вишня/Твори/vishnia1.doc
125. /Literatura11/О.Вишня/Твори/vishnia2.doc
126. /Literatura11/О.Вишня/Твори/vishnia5.doc
127. /Literatura11/О.Вишня/Твори/vishnia6.doc
128. /Literatura11/О.Вишня/Твори/Мисливськ_ усм_шки.doc
129. /Literatura11/О.Вишня/Твори/План.ОСТАП ВИШНЯ.doc
130. /Literatura11/О.Вишня/Твори/ПланГУМОР.doc
131. /Literatura11/О.Вишня/ь4 Остап Вишня.doc
132. /Literatura11/О.Гончар/А.Погр_бний про Гончара.doc
133. /Literatura11/О.Гончар/Анал_з роману.doc
134. /Literatura11/О.Гончар/Бокий про СОБОР.doc
135. /Literatura11/О.Гончар/Доля Гончара пысля виходу СОБОРУ.doc
136. /Literatura11/О.Гончар/Жит _ творч.шлях.doc
137. /Literatura11/О.Гончар/Життєвий _ творчий шлях Гончара.doc
138. /Literatura11/О.Гончар/Матер_али до уроку СОБОР.doc
139. /Literatura11/О.Гончар/Моделювання в_дпов_д_ СОБОР.doc
140. /Literatura11/О.Гончар/ПАМятник студбат_вцям.doc
141. /Literatura11/О.Гончар/Перел_к основних питань до творчост_ О.doc
142. /Literatura11/О.Гончар/План.Володька Лобода.doc
143. /Literatura11/О.Гончар/Слово пр Гончара.doc
144. /Literatura11/О.Гончар/Твори/_сторична память у СОБОР_.doc
145. /Literatura11/О.Гончар/Твори/Володька Лобода.doc
146. /Literatura11/О.Гончар/Твори/Краса духовного св_ту герохв.doc
147. /Literatura11/О.Гончар/Твори/Людина-головний герой твор_в.doc
148. /Literatura11/О.Гончар/Твори/Моє розум_ння заклику у СОБОР_.doc
149. /Literatura11/О.Гончар/Твори/План.ПРАПОРОНОСЦ_.doc
150. /Literatura11/О.Гончар/Твори/Подвиг у ПРАПОРОНОСЦЯХ.doc
151. /Literatura11/О.Гончар/Твори/СОБОР 2.doc
152. /Literatura11/О.Гончар/Твори/Символ_чн_сть назви СОБОРУ.doc
153. /Literatura11/О.Гончар/Твори/Собор 3.doc
154. /Literatura11/О.Гончар/Твори/Собор-символ.doc
155. /Literatura11/О.Гончар/Твори/Собор.doc
156. /Literatura11/О.Гончар/Твори/Собор1.doc
157. /Literatura11/О.Гончар/Твори/Соц_альна небезпечн_сть Лободи.doc
158. /Literatura11/О.Довженко/dovjenko.doc
159. /Literatura11/О.Довженко/dovjenko1.doc
160. /Literatura11/О.Довженко/dovjenko2.doc
161. /Literatura11/О.Довженко/Життєвий _ творч. шлях Довженка.doc
162. /Literatura11/О.Довженко/Крилат_ вислови Олександра Довженка.doc
163. /Literatura11/О.Довженко/Рильський про Довженка.doc
164. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko1.doc
165. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko10.doc
166. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko100.doc
167. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko101.doc
168. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko102.doc
169. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko103.doc
170. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko104.doc
171. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko105.doc
172. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko106.doc
173. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko107.doc
174. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko108.doc
175. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko109.doc
176. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko11.doc
177. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko2.doc
178. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko3.doc
179. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko4.doc
180. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko5.doc
181. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko8.doc
182. /Literatura11/О.Довженко/Твори/dovjenko9.doc
183. /Literatura11/О.Довженко/Твори/План.ЩОДЕННИК..doc
184. /Literatura11/О.Довженко/Твори/ПланУКРАхНА.doc
185. /Literatura11/О.Довженко/УРОК про ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА.doc
186. /Literatura11/О.Довженко/ь8 Зачарованга Десна Довженка.doc
187. /Literatura11/О.Довженко/ь9 Украхна в Огн_ Довженка.doc
188. /Literatura11/П_дсумк. тести з укр.л_т 11/Result.txt
189. /Literatura11/Павличко/Б_ограф_я.doc
190. /Literatura11/Павличко/В_дпов_дь 1.doc
191. /Literatura11/Павличко/В_дпов_дь 2.doc
192. /Literatura11/Павличко/В_дпов_дь 3.doc
193. /Literatura11/Павличко/Вс.Нед_лько про Павличка.doc
194. /Literatura11/Павличко/Загал.х-ка творчост_.doc
195. /Literatura11/Павличко/Питання для самоконтролю.doc
196. /Literatura11/Павличко/План.П_сенна творч_сть.doc
197. /Literatura11/Павличко/Твори/_нтимна л_рика 2.doc
198. /Literatura11/Павличко/Твори/_нтимна л_рика 3.doc
199. /Literatura11/Павличко/Твори/_нтимна л_рика.doc
200. /Literatura11/Павличко/Твори/_нтимна л_рика4.doc
201. /Literatura11/Павличко/Твори/_нтимнв л_рика5.doc
202. /Literatura11/Павличко/Твори/Два кольори.doc
203. /Literatura11/Павличко/Твори/Л_рика.doc
204. /Literatura11/Павличко/Твори/Любов до мови.doc
205. /Literatura11/Павличко/Твори/Мох почуття.ДВА КОЛЬОРИ.doc
206. /Literatura11/Павличко/Твори/Поетич.тв_рДОБРИЙ ДЕНЬ.doc
207. /Literatura11/Питання до п_дсумкового тесту.doc
208. /Literatura11/Симоненко/В_дпов_дь 2.doc
209. /Literatura11/Симоненко/В_дпов_дь 3.doc
210. /Literatura11/Симоненко/В_дпов_дь1.doc
211. /Literatura11/Симоненко/Вистражданий долею.doc
212. /Literatura11/Симоненко/Джерела поез_х.doc
213. /Literatura11/Симоненко/Жулинський про СИМОНЕНКА.doc
214. /Literatura11/Симоненко/Конспект ур. по жит._ тв. шляху.doc
215. /Literatura11/Симоненко/КонспектЖиттєвий _ творчий шлях В.Симоненка.doc
216. /Literatura11/Симоненко/Мотиви л_рики.doc
217. /Literatura11/Симоненко/О.Мус_єнко про СИМОНЕНКА.doc
218. /Literatura11/Симоненко/Питання для самоконтролю.doc
219. /Literatura11/Симоненко/План. Л_ричний герой.doc
220. /Literatura11/Симоненко/План.Образ Украхни.doc
221. /Literatura11/Симоненко/Твори/_нт.л_р. 2.doc
222. /Literatura11/Симоненко/Твори/_нт.л_р.3.doc
223. /Literatura11/Симоненко/Твори/_нтим.л_р4.doc
224. /Literatura11/Симоненко/Твори/_нтимна л_рика.doc
225. /Literatura11/Симоненко/Твори/Значення творчост_.doc
226. /Literatura11/Симоненко/Твори/Лебед_ материнства.doc
227. /Literatura11/Симоненко/Твори/Правозахисний св_тогляд.doc
228. /Literatura11/Симоненко/Твори/Тема Батьк_вщини.doc
229. /Literatura11/Симоненко/Твори/Ти знаєш,що ти-людина.doc
230. /Literatura11/Симоненко/Твори/Украхна в творчост_.doc
231. /Literatura11/Симоненко/Творче кредо.doc
232. /Literatura11/Тематична атестац_я ь1.doc
233. /Literatura11/Тестов_ завдання з л_тератури. 11 клас.doc
234. /Literatura11/У.Самчук/Образ Мар_х.doc
235. /Literatura11/У.Самчук/План до темиМАР_Я.doc
236. /Literatura11/У.Самчук/Роман Мар_я. _дейно-художн_й зм_ст.doc
237. /Literatura11/У.Самчук/У.Самчук НАР_Д ЧИ ЧЕРНЬ.текст.doc
238. /Literatura11/У.Самчук/Улас Самчук. Життєвий _ творчий шлях.doc
239. /Literatura11/У.Самчук/Улас Самчук.doc
240. /Literatura11/Ю.Яновський/Бажан про Яновського.doc
241. /Literatura11/Ю.Яновський/В_дпов_дь 1.doc
242. /Literatura11/Ю.Яновський/В_дпов_дь 2.doc
243. /Literatura11/Ю.Яновський/В_дпов_дь 3.doc
244. /Literatura11/Ю.Яновський/Гончар про Ю.Яновського.doc
245. /Literatura11/Ю.Яновський/Жит._ тв. шлях Яновського.doc
246. /Literatura11/Ю.Яновський/Картка 1.doc
247. /Literatura11/Ю.Яновський/Кросворд.doc
248. /Literatura11/Ю.Яновський/П.doc
249. /Literatura11/Ю.Яновський/Питання для самоконтролю.doc
250. /Literatura11/Ю.Яновський/План. Тема выйни.ВЕРШНИКИ.doc
251. /Literatura11/Ю.Яновський/План.Фольклор.джерелаВЕРШНИКИ.doc
252. /Literatura11/Ю.Яновський/Портрет.doc
253. /Literatura11/Ю.Яновський/Твори/_дея твору.doc
254. /Literatura11/Ю.Яновський/Твори/Вершники.doc
255. /Literatura11/Ю.Яновський/Твори/Враження ЛИСТ У В_ЧН_СТЬ.doc
256. /Literatura11/Ю.Яновський/Твори/Трагед_я роду Половц_в.doc
257. /Literatura11/Ю.Яновський/Твори/Трагед_я роду.doc
258. /Literatura11/Ю.Яновський/Твори/Чотири шабл_.doc
259. /Literatura11/Ю.Яновський/Юр_й Яновський (фото).doc
260. /Literatura11/Ю.Яновський/Яновський.doc
261. /Literatura11/Ю.Яновський/ь5 Життєвий _ творчий шля Яновського.doc
262. /Literatura11/Ю.Яновський/ь6 Запитання до твору Вершники Яновського.doc
263. /Literatura11/Є.Маланюк/Б_ограф_я.doc
264. /Literatura11/Є.Маланюк/В_дпов_дь 1.doc
265. /Literatura11/Є.Маланюк/В_дпов_дь 2.doc
266. /Literatura11/Є.Маланюк/В_дпов_дь 3.doc
267. /Literatura11/Є.Маланюк/В_дпов_дь 4.doc
268. /Literatura11/Є.Маланюк/Загальна х-ка творчост_.doc
269. /Literatura11/Є.Маланюк/Л.Куценко про Маланюка.doc
270. /Literatura11/Є.Маланюк/Питання для самоконтролю.doc
271. /Literatura11/Є.Маланюк/Твори/Л_ричний герой.doc
272. /Literatura11/Є.Маланюк/Твори/План.Украхна.doc
273. /Literatura11/Є.Маланюк/Твори/Творче кредо.doc
Іван багряний
Змалювання типових рис українського національного характеру в романі І. Багряного «Тигролови» (за уривком «Постріли в тайзі») Іван Багряний, письменник-емігрант, у романі «Тигролови»
Художнє осмислення загальнолюдських цiнностей у романi Iвана Багряного "Тигролови"
Смiливi завжди мають щастя (за романом Iвана Багряного "Тигролови")
Роман Iвана Багряного "Сад Гетсиманський" возвеличення вiдважних i чесних
Життя і доля Івана Багряного
План до відповіді Історія родини Сірків в романі І. Багряного «Тигролови» І. Роман І. Багряного «Тигролови»
Доля України та українців за романом І. Багряного «Тигролови»
«Тигролови» І. Багряного як пригодницький роман Роман І. Багряного «Тигролови»
Я повернуся до своєї вітчизни …
Продовжує серію
Як позначилися 30-ті роки на формуванні А. Малишка-поета і громадянина?
Дмитро Павличко сонця І правди сурмач
План відповіді Краса подвигу (за поемою А. Малишка «Прометей»)
План відповіді Спогади про героїчну битву козаків під Жовтими Водами (за віршем А. Малишка «Гомін, гомін по діброві»)
План розгорнутої відповіді
Зразок творчої роботи
Людська доля та любов до рiдної землi у творах Андрiя Малишка
Людська доля та любов до pідної землі в твоpчості Андpія Малишка
Пісенна творчість Андрія Малишка
Зразок творчої роботи
"Рiдна мати моя" (за поезiєю Андрiя Малишка)
Зразок творчої роботи Далеке минуле українського народу у творах А. Малишка цикл «Запорожці»
Зразок творчої роботи Поетичні образи циклу «Україно моя!»
На допомогу учням андрій малишко прометей
Василь Барка (Справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет) (Народився 16 липня 1908)
Василь барка (1908-2003)
Життєва основа роману Василя Барки "Жовтий князь"
Картка твору „Жовтий князь
Роман-хронiка Василя Барки "Жовтий князь" широке полотно вiдтворень трагедiї голодомору
Злочинна дiяльнiсть радянської влади в Українi (за романом Василя Барки "Жовтий князь")
Сiм'я Катранникiв у романi Василя Барки "Жовтий князь" втiлення страхiть голодомору
Трагедія сім'ї Катранників (за романом В. Барки «Жовтий князь»)
Василь стус
Тема Ідея
Питання для аналізу вірша «За літописом Самовидця»
Василь Стус та його час
Особливостi iндивiдуального стилю Василя Стуса
Схожість долі Василя Стуса і Тараса Шевченко
Головна тема поезiї Василя Стуса
"Дозволь менi, мiй вечоровий свiте, упасти зерном в рiднiй сторонi " (за творчiстю Василя Стуса)
Дозволь мені, мій вечоpовий світе, Упасти зеpном в pідній стоpоні (Василь Стус)
У в. Стуса є прекрасні слова про поета: "Поет це людина. Насам­перед. А людина це добродій". Коли ж довкола тебе зло, сваволя, наруга І беззакон
"Народе мiй, до тебе я ще верну " (Василь Стус)
Народе мій, до тебе я ще верну (В. Стус)
Стійкість і незалежність поетичних переконань В. Стуса
Подвиг Василя Стуса
Схожість долі Василя Стуса і Тараса Шевченко
Чим близький мені поет Василь Стус
Питання для самоперевірки
З якого твору?
Павло Загребельний
Шпаргалка Всього тем: 60 Сторінка
Іван кочерга (1881 1952)
Значення творчості Івана Кочерги в українській драматургії
Самобутність драматургії І. Кочерги
Основні проблеми драматичної поеми І. Кочерги «Ярослав Мудрий» Однією з кращих драматичних поем І. Кочерги на історичну тему є п'єса «Ярослав Мудрий»
Історія українського народу в творчості Івана Кочерги
Художнє втiлення патрiотичної iдеї в драматичнiй поемi Iвана Кочерги "Ярослав Мудрий"
І свічки миpної не ваpта та кpаїна, що в боpотьбі її не засвітила (за дpамою Івана Кочеpги «Свіччине весілля»)
Символiчний образ свiчки як джерела свiтла i добра
I свiчки мирної не варта та країна, Що в боротьбi її не засвiтила (за драмою Iвана Кочерги "Свiччине весiлля")
I поки жив, стояти я клянусь за руську правду i єдину Русь (Iван Кочерга)
Ярослав Мудрий вершина майстерності І. Кочерги
„Життєвий і творчий шлях Івана Кочерги
Ліна костенко я, що прийшла у світ не для корид, Що не люблю юрби та телекамер, О, як мені уникся І набрид Щоденний спорт боротися з биками.
Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у твоpчості Ліни Костенко
Драма «нерівні душ» Марусі Чурай і Гриця Бобренка (за романом Ліни Костенко «Маруся Чурай») «Маруся Чурай»
Художнє осмислення загальнолюдських цiнностей у творчостi Лiни Костенко
"Поезiя це завжди неповторнiсть, якийсь безсмертний дотик до душi" (за поезiями Лiни Костенко)
Втiлення в образi Марусi Чурай моральної краси й таланту українського народу (I варiант)
Втiлення в образi Марусi Чурай моральної краси I таланту українського народу (II варiант)
Дiвчина з легенди (за iсторичним романом Лiни Костенко "Маруся Чурай")
Думки про безсмертя народу та його пiснi
Життєві ідеали Марусі Чурай (за однойменним романом Ліни Костенко)
Близькі мотиви творчості Ліни Костенко і Лесі Українки
Втілення в образі Марусі Чурай моральної Краси й таланту українського народу
Втілення в обpазі Маpусі Чуpай моpальної кpаси й таланту укpаїнського наpоду (за однойменним pоманом Ліни Костенко)
Духовні цінності людини в поезії Ліни Костенко
Найяскравіші риси національного характеру героїв роману "Мару­ся Чурай" Ліни Костенко
Ліричні героїні Ліни Костенко
Трагічні картини минулого українського народу в творі Л. Костенко «Маруся Чурай» I. Роман «Маруся Чурай»
Поетичні мотиви ранньої лірики Ліни Костенко
Поезія це зажди неповторність (про творчість Ліни Костенко)
Микола куліш микола куліш
Список літератури для вивчення творчості Миколи Куліша
Укpаїнське село 20-х pоків у п'єсах Миколи Куліша
"Україна мусить дати найкращих у свiтi Марк Твенiв" (за комедiєю Миколи Кулiша "Мина Мазайло")
"Патетична соната" найвищий злет драматичного генiя Миколи Кулiша
Проблема українізації у драмі Миколи Куліша "Мина Мазайло"
Значення п'єси Миколи Куліша "Мина Мазайло" вчора і сьогодні
Художнє відтворення проблеми українізації у комедії "Миііа Ма­зайло" Миколи Куліша
Проблеми чистоти і розвитку української мови в комедії М. Куліша «Мина Мазайло» I. «Мина Мазайло»
Прихильники та супротивники українізації (за комедією М. Куліша «Мина Мазайло») Драма «Мина Мазайло»
Чи актуальні сьогодні проблеми, які порушує М. Куліш у творі «Мина Мазайло»? П'єса М. Куліша «Мина Мазайло»
План відповіді Доктор Тагабат символ безглуздої жорстокості більшовицької революції (за новелою «Я (Романтика)» М. Хвильового)
Літературна дискусія 1925-1928 років та Микола Хвильовий
Робота в групах Трагізм життєвої долі Миколи Хвильового
Проблеми роздвоєностi особистостi у новелi Миколи Хвильового "Я (Романтика)"
Головний герой твору М. Хвильового «Я (Романтика)» Новела М. Хвильового «Я (Романтика)»
Iмпресiонiстичнi засоби зображення дiйсностi в новелi Миколи Хвильового "Кiт у чоботях"
"Кiт у чоботях" мiй улюблений твiр Миколи Хвильового
Мої враження від творів Миколи Хвильового
Трагізм життєвої долі Миколи Хвильового та його героїв
Розвiнчання романтики бiльшовицької революцiї новелою "Я (Романтика)" Миколи Хвильового
Микола Хвильовий Яке справжнє прізвище Миколи Григоровича?
Запитання до твору М. Хвильового „Я (Романтика)
Тестові завдання на тему: „Життєвий і творчий шлях Євгена Маланюка
Юрій мушкетик (Нар. 1929 p.)
Зображення тяжкого життя українського селянства першої половини XX століття тема оповідання «Суд»
Штучно створений голодомор 1933 року був найстрашнішою трагедією українського народу, який завдав народові безодню людського горя й відчаю. Сім'я Розсох теж ледве вижила
Вирядивши чоловіка і двох старших синів на фронт, вона залишилася із мен­шим сином Микитою
Залишившись одна, Ганна, незважаючи на те, що отримала похоронки, все одно вірила у повернення додому чоловіка і синів
Беззаконня, розгул, зловживання владою були характерними і досить типо­вими явищами сталінського режиму
Відповідь 6
Юрій мушкетик (Нар у 1929 р.) Суд
Яка тема оповідання Ю. Мушкетика «Суд»?
Історичні романи Юрія Мушкетика
Втiлення кращих рис трудового народу в образi Ганни-колгоспницi
Засудили Ганну (за оповiданням Юрiя Мушкетика "Суд")
Відображення трагічного становища народу в оповіданні Ю. Мушкетика «Суд»
Типовість подій і персонажів у творі "Суд" Юрія Мушкетика
Максим Рильський
Ліризм, гумор і сатира у творах Остапа Вишні
Що я дізнався про життя сільської бідноти з оповідання Остапа Вишні «Перший диктант»
Образ оповідача в усмішках Остапа Вишні
Мої почуття після прочитання усмішок Остапа Вишні в українській літературі особливе місце посідає Остап Вишня: «Він світив, як сонце, до нього люди тяглись, як до сонця»
На полювання iз девiзом: "хай живуть зайцi!"
Робота в групах Спадщина Остапа Вишні відбиття тогочасних проблем
План відповіді Національний характер гумору Остапа Вишні
„Життєвий і творчий шлях Остапа Вишні
Олесь гончар (1918 — 1995)
Аналіз роману \"Собор\" Олеся Гончара
Із «собором» — у майбутнє!
Після «Собору» Олесь Гончар: прихований трагізм долі
Олесь гончар (1918-1995)
Олесь гончар
Живіть так, щоб встигли зоставити по собі путящий слід. Живе не той, хто чадить, живе – хто іскрить
Моделювання відповіді Завдання: за поданим планом та висновком змоделюйте відповідь на питання
Пам'ятник воїнам-студбатівцям
Перелік основних питань до творчості О. Гончара: Яке місце в українській літературі посідає творчість О. Гончара?
Володька Лобода типовий представник своєї епохи (за романом Олеся Гончара «Собор») І. Тематика «багатостраждального»
"Його душа мов Тронка у степах, Його душа Собор надiй високих". (Д. Кононенко)
Історичної та національної пам'яті в романі "Собор" Олеся Гончара
Образ Володьки Лободи (за романом Олеся Гончара "Собор")
Краса духовного світу героїв Олеся Гончара
Людина головний герой Олеся Гончара
Моє розуміння заклику автора роману «Собор». «Собори своїх душ бережіть, друзі Собори душ!» Твір Олеся Гончара, за висловом Григора Тютюнника, — «орлиний, соко­линий»
Героїзм народів у Другій світовій війні (за романом Олеся Гончара «Прапороносці») I. «Згустки фронтових вражень»
Героїчний подвиг радянського солдата у романi Олеся Гончара "Прапороносцi"
"Моя душа храм чи купа цегли?" (за романом Олеся Гончара "Собор") (I варiант)
Символічність назви роману Олеся Гончара «Собор»
"Моя душа це храм чи купа цегли?" (за романом Олеся Гончара "Собор") (II варiант)
Собор символ духовної краси людини е однойменному романі Олеся Гончара
Моя душа це хpам, чи купа цегли? (за pоманом Олеся Гончаpа "Собоp")
Iз "Собором" у майбутнє
Соцiальна небезпечнiсть Володьки Лободи (за романом Олеся Гончара "Собор")
Олександр Довженко (12 вересня 1894 — 25 листопада 1956)
Довженко Олександр Петрович (1894-1956)
Олександр довженко
Олександр довженко (1894 1956)
Крилаті вислови Олександра Довженка
Максим Рильський олександр довженко
Моpальна кpаса і духовна велич людини в кіноповісті Олександpа Довженка "Зачаpована Десна"
Історична доля української нації в творчості О. Довженка
"Благословенна будь, моя Десно" (за кiноповiстю Олександра Довженка "Зачарована Десна")
Людина землi у фiлософському осмисленнi Олександра Довженка (за кiноповiстю "Зачарована Десна")
Моральна краса i духовна велич людини у кiноповiстi Олександра Довженка "Зачарована Десна"
Краса людини i природи у кiноповiстi Олександра Довженка "Зачарована Десна"
Патрiотизм i духовна велич героїв повiстi "Україна в огнi"
Україна у творчостi Олександра Довженка (за твором Олександра Довженка "Україна в огнi")
Засудження вiйни в кiноповiстi Олександра Довженка "Україна в огнi"
"Щоденник" Олександра Довженка трагiчний, вистражданий документ
Трагiзм творчої долi Олександра Довженка
Моє ставлення до Олександра Довженка, людини i митця
Автобіографічний характер кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна» Повість «Зачарована Десна»
Образ людини-трудівника в повісті “Зачарована Десна” Олександ­ра Довженка
Історична доля української нації в творчості О. Довженка
Відображення національної самосвідомості героїв у творах Олек­сандра Довженка
Олександр Довженко «душі людської дивний чарівник»
Трагедійне звучання твору О. Довженка «Україна в огні» «Україна в огні»
Україна в огні неприхована правда про війну Олександр Довженко в своєму «Щоденнику»
Робота в групах я син свого часу І весь належу сучасникам своїм («Щоденник» О. Довженка)
План відповіді Україна в творчості О. Довженка
Тема: Олександр Довженко. Огляд життя і творчості. Автобіографічний твір „Зачарована Десна”. Мета: познайомити старшокласників із біографією непересічного українського митця, опрацьовуючи сторінки автобіографічної повісті „Зачарована Десна”
Учениця 11-а класу спеціалізованої зош №2
Підготувала учениця 11-а класу
Дмитро павличко (рік народження 1929)
Не усміхались навіть крадькома
Пахнуть хлібом гаї
Тема рідної землі, Вітчизни, України посідає в творчості Дмитра Павличка особливе місце
Дмитро Павличко (Народився 28 вересня 1929)
Дмитро Павличко (нар. 1929)
Як у вірші «Коли помер кривавий Торквемада » поет сказав правду про сталін­ську добу та її наслідки?
Пісенна творчість Дмитра Павличка
Червоне то любов, а чорне то журба (Iнтимна лiрика Дмитра Павличка)
Чеpвоне то любов, а чоpне то жуpба (Інтимна ліpика Дмитpа Павличка)
Iнтимна лiрика Дмитра Павличка
Iнтимна лiрика Дмитра Павличка
Червоне то любов, а чорне то журба (Iнтимна лiрика Дмитра Павличка)
Мої почуття щодо поезії Д. Павличка «Два кольори» Поезія Дмитра Павличка «Два кольори»
Червоне то любов, а чорне то журба (за лірикою Д. Павличка)
Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови в поезії Дмитра Павличка
Мої почуття щодо поезії Д. Павличка «Два кольори» Поезія Дмитра Павличка «Два кольори»
Чого нас навчає поетичний твір Д. Павличка «Добрий день» Перша книжка Д. Павличка «Любов і ненависть»
Якого року розпочалася літературна дискусія, що тривала до 1928 року?
Можна все на світі вибирати, сину
Бо дома змолоду вріжеш
Відкрив читачеві Симоненка-поета, як це часто буває, випадок. Після закінчення 1957 року університету молодий журналіст працював у газеті «Черкаська правда», куди був запрошений редакцією
Василь симоненко
Творчі джерела поезії Василя Симоненка Василь Симоненко. Поет-«шістдесятник»
Василь симоненко
Тема: Життєвий і творяий шлях Василя Андрійовича Симоненка за збіркою Василь Симоненко «В твоєму імені живу» Поезії Мета
Тема: Життєвий і творяий шлях Василя Андрійовича Симоненка за збіркою Василь Симоненко «В твоєму імені живу» Поезії Мета
Мотиви лiрики Василя Симоненка
Василь Симоненко
Як був відкритий читачеві Симоненко-поет?
Головний герой поезій В. Симоненка
Я без тебе нічого не зможу, наче птиця без крил. Образ України в творчості Василя Симоненка I. «Я — українець. Оце і вся моя біографія»
«я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю »
Краса і щирість почуттів в інтимній ліриці Василя Симоненка
Нев'януча квiтка любовi у поезiї Василя Симоненка
Я б побажав тобі когось отак любити, як я тебе люблю (за поезією Василя Симоненка)
Місце і значення творчості В. Симоненка в українській літературі
Розкриття єдностi образу матерi-людини з образом Матерi-Батькiвщини у "Лебедях материнства" Василя Симоненка
Правозахисний свiтогляд поета (за твором Василя Симоненка "Ти знаєш, що ти людина")
У мене стукотить у грудях грудочка любимої землi (за поезiєю Василя Симоненка)
В. Симоненко про історичну місію людини на землі («Ти знаєш, що ти людина?»)
Образ України у творчості Василя Симоненка
Творче кредо Василя Симоненка
Тема: „Життєвий і творчий шлях Остапа Вишні, Миколи Хвильового
Тестові завдання з української літератури для 11 класу
Вступне слово вчителя. (зачитує з твору) „ Чую біль твій, біль матері, яка тратить свого первенця ”(„Марія” с. 43 ) Повідомлення теми і мети уроку
Роман Уласа Самчука "Марія" — розповідь про трагедію України й української люди­ни в умовах тоталітарної радянської системи
Тема: Роман у ласа Самчука „Марія”. Ідейно-художній зміст роману Мета: допомагати учням засвоїти зміст, ідейне спрямування роману-хроніки, осягти духовний світ персонажів, створити на основі художнього матеріалу узагаль­нений образ свідомого українця;
Улас самчук (1905— 1987) нарід чи чернь?
Тема: Улас Самчук. Життєвий і творчий шлях. Епічна творчість Мета: домагатися розуміння учнями своєрідності життєвого і творчого шляху У.
Улас самчук (1905-1987)
Микола Бажан майстер залізної троянди
На творчу манеру Юрія Яновського найбільший вплив мав фольклор. І це зримо відбилося уже в першій новелі роману «Вершники» «Подвійне коло»
На початку XX століття кінематограф був загальним захопленням. Новий, демократичний, доступний вид мистецтва приваблював видатних письменників
Юрій Яновський один із найяскравіших представників неоромантичної течії в українській літературі
Гончар про Яновського Особисто з Яновським я познайомився далеко пізніше, аніж з його «Вершниками»
Псевдоніми Георгій Ней, Юрій Юрченко
Юрiй Яновський"Вершники"
Literatura11
Кросворд до твору Юрія Яновського „Вершники”
Які традиції найбільше вплинули на формування стилю Юрія Яновського?
Тема громадянської війни в романі Ю. Яновського «Вершники» I. «Вершники»
Фольклорні джерела роману «Вершники» I. Романтик Ю. Яновський та його роман у новелах «Вершники»
Literatura11
Трагедiя роду Половцiв (за романом Юрiя Яновського "Вершники")
Роман Юрiя Яновського "Вершники" талановита данина своєму часу
Що мене найбільше вразило в новелі Ю. Яновського «Лист у вічність»
Зразок творчої роботи
Трагедія роду Половців у романі Ю. Яновського «Вершники» Ось і прочитано роман Ю. Яновського «Вершники»
Мої роздуми над романом Юрiя Яновського "Чотири шаблi"
Юрій Яновський
Юрій яновський (1902 — 1954)
Учениця 11-а класу спеціалізованої
Учениця 11-а класу спеціалізованої
Євген маланюк (1897-1968)
На початку XX століття у місті Єлисаветграді було близько 80 тисяч жите­лів. Та невелике містечко мало таке училище, якому могли б позаздрити І зна­чно більші міста. У різні роки його закінчили письменники: А
Тема вірша «Ісход» це від'їзд воїнів унр з України
«Празької школи» як організації чи спілки ніколи не було. До «празької школи» пізніше стали зараховувати тих митців, які у 20-ті роки перебували в Чехословаччині і там починали друкувати свої твори
Пишучи про Україну, він звертається до неї, називаючи Степовою Елладою. Цим іменем поет підкреслює слабкість держави, яка має талановитий, роботя­щий, але з лінивою душею народ
Євген Маланюк (1897-1968)
Євген маланюк (1897 — 1968) «на хресті слова розіп'ятий…»
Яку роль у житті Євгена Маланюка відіграло Єлисаветградське училище, де він навчався?
Український князь б'є чолом рiднiй Українi (Євген Маланюк)
План відповіді Україна центральний образ лірики Є. Маланюка
Як в нації вождя нема, тоді вожді її поети (Є. Маланюк)

Дмитро Павличко

СОНЦЯ І ПРАВДИ СУРМАЧ

1

Рубежі творчого життя Андрія Малишка на подив точно збігаються з межами центрального сорокаріччя XX століття (1930-1970 pp.). Ідейні, в суті своїй життєстверджуючі й основоположні начала Малишкової поезії лежать в історичних акціях і звершеннях того сорокаріччя. Вони — насам­перед в твердженні радянського ладу на нашій землі, в мирній, а потім і воєнній перемозі соціалізму, в ясній скерованості нашого народу на спільне з іншими радянськими націями осягнення комуністичної мети.

[...] Творчий шлях Малишка має свої етапи. 1930-1936 pp. — учнівство й становлення, 1936-1941 pp. — зростання й вияв головних якостей таланту. Вже на цьому, другому етапі Малишко показався майстром ліричних мініа­тюр, віршів-пісень, сюжетних класичних балад, широких ліро-епічних поло­тен, явив титанічну енергію і невгасний громадянський пал. 1941-1946 pp. — найвищі творчі досягнення Малишка, базовані на збігу воєнного лихоліття з роками розквіту його фізичного і поетичного здоров'я. Твори цього періоду мають значення художніх документів часу, з яких постає образ нескореної фашистськими поневолювачами України. В них обезсмертилась духовна велич всього радянського народу. 1946- 1958 рр.— тематичне збагачення, перехід до героїки трудових буднів, викриття капіталістичного «раю». Але і певне сповільнення в пошуках новизни, і навіть переспівування мотивів з попередніх своїх книжок. 1958-1970 pp.— новий зліт, патріотична і грома­дянська лірика з підсумково-філософськими творами в центрі.

Одначе цей поділ дуже умовний, бо всю творчість Малишка об'єднують певні ідейно-тематичні кола, по яких він повторно «ходить» у кожному окремому періоді, певні улюблені образи, до яких систематично повертається. Тому в життєписі поета, в аналізі окремих творів, жанрів, наскрізних образів і мотивів шукати будемо моментів узагальнюючих, щоб накреслити синтезований образ Малишкової творчості, її засновки, провід­ні ідеї і мистецькі достоїнства.

Феномен Малишка буде розгадуватися ще не раз у майбутньому, бо він — рідкісне явище. Безсумнівним, одначе, є те, що найкращі твори поета входять до золотого реєстру духовних цінностей, придбаних українським народом упродовж своєї пореволіоційної історії.

2

[...] Про Малишка поки що не написано ґрунтовних біографічних на­рисів, але є в нас його поезія — його біографія. її написав сам поет, і все-таки вона біографія, а не автобіографія, бо Малишкові був чужий суто ав­тобіографічний тон. Недаремно він у поезії «Учитель», ще в другій своїй книжці, кинув їдкий афоризм, який початкуючим поетам варто прибити над робочим столом:

Бо часто, хто в піснях не має вдачі, — Береться славить дні свої дитячі.

Якщо ж Малишко повертається у своє дитинство, то повертається не так до себе, як до своєї матері, до батька, до діда, до братів і сусідів, до вог­ника рідної хати, який не згасав поетові ні в чорному бліндажі війни, ні в світанковому залі засідань Верховної Ради УРСР, ні в холодних вогнях за­океанської подорожі, ні в сліпучому світлі його щоденної слави. Все, що робилося в його дитячій душі, Малишко відкриває сам. [...]

[...] Якщо пригадати мотиви з багатьох попередніх його збірок, стане ясно, що він постійно звітував своїми книжками перед своїм родом і всім народом, переливаючи давні болі в активну вірність новій меті. Не треба, здається, доводити, що почуття відповідальності перед стражденним мину­лим українського народу, притаманне Малишкові, не обмежувало його світогляду, його зацікавлення сучасністю, не відтинало поета від будущини, а якраз навпаки — засвічувало йому дороговказний маяк на її обріях. Лю­дина нічого не може змінити в минулому, але її невдоволення минулим бу­дує майбутність. Те невдоволення, ясна річ, не може бути нігілістичним, якщо воно справді прагне будувати, а не знищувати. В Малишковому не­вдоволенні минулим чуємо насамперед захист людяності, яка в усі часи поривалася до свободи, і ця його, так би мовити, загальнолюдська позиція була водночас класовою і творчо продуктивною, оскільки вона дає худож­никові можливість відчути себе необхідною частиною не одного дня, а всієї історії свого народу. Отож колос Малишкової свідомості вистрілює з рідної землі і хилиться до рідної землі. Той колос пробринить у Жовтневих загра­вах, наллється ленінським ідеалом світу, затужавіє ненавистю до гнобителів, дасть небачений урожай любові до людей. Талант Малишка — це любов, а любов завжди народжується з правди. Його ж любов до народу, до людей праці і до самої праці народжена з тієї правди, якій заглядав у вічі поет ще дитиною. То була правда тяжкої праці його батька, то була правда вічної журби і гризоти його матері. Він жив сам тією правдою, і вона була його повітрям і водою, а потім стала його чуттям і думками.

Щоб окреслити характер Малишкового поетичного таланту, треба мати на увазі не лише соціальні умови, які його формували, але й приро­джені, генетичні його прикмети. Одною з них є його спорідненість із іншими обдарованнями. Вони, підкоряючись талантові, накидають йому свої особ­ливості. Нема сумніву, що музикальні здібності Малишка відкрили його душу для народної пісні. Він писав, що його «напували» з дитинства пісня­ми, але головнішим було те, що його душа постійно і жадібно прагнула того трунку. Мелодії народних пісень розпрацьовували і насичували його пам'ять, відкладалися в його підсвідомості, щоб згодом на поклики натх­нення підніматися звідтіля і втручатися в роботу його словотворчого мис­лення. [...]

[...] У підсвідомій розрахованості на слухача (а багато поезій Малишка призначені ніби заздалегідь для сценічного виконання) є елемент, що впли­ває не тільки на композицію, розмір, підбір лексики і т. д., але й на ідейну сторону поетичного твору. Якщо ж навіть ця розрахованість певною мірою була свідомою, то не для того, щоб запобігати перед аудиторією, а щоб володіти нею за допомогою зрозумілих їй почувань і образів.

[...] У Малишка було багато літературних учителів. Навіть осягнувши мистецьку незалежність, він інколи по-молодечому захоплювався творами інших поетів. Благородний спокій канонічних віршованих форм, як і білий вірш, у доробку Малишка — це слід такого захоплення творчістю Рильсько­го. Якщо ж говорити про глибинний зв'язок зрілої поезії Малишка з певним постійним центром впливу, який посилає життєві імпульси і принаджує, як зоря, то це зв'язок із геніальним словом Кобзаря.

У 1938 р. вийшли майже одночасно дві його збірки: «Лірика», «З книги життя», і поезія з того часу стала щоденною працею Малишка. Він не був поетом кабінетного типу, і його важка праця за письмовим столом майже завжди продовжувала або розпочинала ті думки, з якими він проводив дні, сповнені комсомольської молодечої гарячковості, громадянських уболівань і радощів. Комсомол дав Малишкові глибоке і правильне розуміння різних життєвих конфліктів і насамперед ідеологічних боїв, зарядив його поезію пафосом життя нинішнього, вмінням знаходити і стверджувати нові риси цього життя.

[...] Зіставляючи факти особистого й творчого плану, які в багатьох ін­ших поетів є нерозривною цілістю, бачимо, що деякі «малі трагедії» Мали­шкової душі залишилися ненаписаними. Потаємна словесна трутизна новіт­ніх Сальєрі, гіркота розчарування в деяких найближчих людях — цього в житті Малишка не бракує. Проте на його творчість у першу чергу вплива­ють події загальнонародного, державного масштабу, його особиста — не­вгамовна й широка — участь у тих подіях. Так було в 1939 p., коли він, беручи участь у визвольному поході Червоної Армії в Галичину, писав «Листи червоноармійця Опанаса Байди» і оспівував не «чічки» й «смерічки», як це робили деякі поети після нього, а болі галицького бідняц­тва, історичну справедливість возз'єднання українських земель. Так було і в часи Великої Вітчизняної війни, коли він працював кореспондентом газет «Красная Армия», «За Радянську Україну». «За честь Батьківщини» і на вогневих рубежах, у землянках, клунях і просто неба писав балади й поеми, пісні й ліричні сповіді, сповнені шевченківської любові до поневоленої України, і закликав до помсти за її рани. Так було й по війні, коли, подоро­жуючи по Канаді і США, він переливав свої враження в полум'яні рядки книжки «За синім морем». [...]

З

[...] Любов до рідної матері давала поетові ніжність і благородство, пронизувала його свідомість променем доброти, якої він тримався в творчості, в поведінці, в ставленні до людей. До образу рідної матері він додав ідеальні прикмети, витворені з почуття пошани до інших матерів. Ще в Овручі Малишко жив на квартирі неписьменної жінки, яка диктувала йому листи до свого сина — офіцера Червоної Армії. Можливо, ранні вірші Ма­лишка, в яких виступають у ніжному зв'язку почуттів мати і син-воїн, ранній твір його «Мати», де виведена жінка, яка латає гімнастерки, бинтує рани солдатам, а саму її «кулі не беруть», як і книжка «Листи червоноармійця Опанаса Байди», задумувалися при писанні листів отієї неграмотної, але мудрої жінки. Так чи інакше Малишко став поетом материнського смутку і материнської величі, він пережив — і відбив це в своєму слові — всі почуття, які йшли материнськими стежками в його душу. Та були ж і до матері стеж­ки із його синівського серця. І не тільки до рідної матері: схвильованість, із якою написана одна з найталановитіших його збірок «За синім морем», це головним чином синівські почуття. Малишко створює скорбні портрети американських матерів у віршах «Вдова», «Негритянка», «Пісня матері», «В ліфті». Він бачить у капіталістичному світі насамперед понівечену долю матері. Але його печуть не тільки материнські сльози за синами, повбива­ними даремно в Кореї та інших лакомих для імперіалістів землях. Він спо­стеріг, наприклад, що білі джентльмени не скидають капелюха в присутності чорної ліфтерки, а свою ввічливість демонструють лише перед білими жін­ками. Пригадалася мати, і він уже говорить з негритянкою, ніби з рідною матір'ю. [...]

[...] У Малишка кожен вірш про матір мав якийсь новий відтінок. На відміну від деяких інших постійних своїх тем, тему матері обробляв він як майстер-симфоніст. Власне, слово «майстер» тут не зовсім на місці. У Малишкових віршах про матір уміння писати неможливо відокремити від емо­ційного тремкоту, який вибивається з душевного дна, і думка, яка прихо­дить на зміну почуттю, його не видозмінює. Здавалося б, невиразні, часто вживані слова входять у тканину вищенаведених строф, але ж вони, мабуть завдяки органічному поєднанню з образами «Слова о полку Ігоревім», виб­лискують сліпучою новизною, затинаються в серце і щемлять, як велике диво любові, в яке прагнемо увійти і пережити його. Вірш «Мати» («Чорна хмара вкриває півнеба з дніпрового краю...») має всі найважливіші риси поетики Малишка — пісенність, розмовний ритм, новаторську інтерпрета­цію традиційних національних образів. Його зараховуємо до шедеврів не тільки української, але й світової лірики наших часів.

На війні Малишко осмислює джерела героїзму радянських людей, про­світлює свою тугу за родиною героїко-патріотичним настроєм і доходить до мислі, що мати-Батьківщина в уяві кожного бійця має свої індивідуальні прикмети і разом з тим вона є найдорожчим і спільним для мільйонів емо­ційно-ідейним осередком людської душі. Відданість Батьківщині освячується вірністю рідній матері.

З цього погляду цікава його поема («героїчна симфонія») «Сини», на­писана у формі монологів — синівських звітувань перед матір'ю. Головна постать поеми — жінка, яка послала на битву з ворогом трьох своїх синів-воїнів. Як перед Батьківщиною, перед нею відкриваються солдати, їх бесіда нагадує сповідь, їх стривоженість перед материнським словом, що або схва­лить, або й огудить їхні вчинки, нагадує зворушення людей, котрі прийшли перед очі свого наймогутнішого божества. Вони розуміють, що устами ма­тері завжди промовляє народ.

[...] Два сини розповідають про свої подвиги, а третій — про свою смерть, двох вона винагороджує поцілунком, а третього хоче обняти, але не може — він зникає. Проте не смерть визначає настрій твору, а життя. «І високі журавлині ключі курликали в небі: «Будемо жити!» І дві молоді яблу­ні під вікном хилилися матері на плечі: «Будемо жити!»

По війні Малишко знову повертається до образу матері, він знає: до­поки житиме мати, житиме й біль за тим сином, що не повернувся з битви. [...]

4

Коли в українській поезії з'явився Малишків ліричний герой, у нього закохується молодь, бо він неспокійний і не роздвоєний у душі. Він має одну велику любов — Батьківщину, одну велику мету — служіння народові. А ще подобається молоді, що він весь пройнятий героїкою громадянської війни. [...]

[...] Малишко не обмежився загальними натяками, розпливчастим пат­ріотизмом, характерним для деяких ліриків передвоєнної доби. Поряд з дзвінким, але поверховим твором «Розшумовуйся, зелений дубе», де мови­ться про те, що ми

Гнівом, порохом, вогнем Били ворога й поб'єм, — у Малишка знаходимо речі дивовижної проникливості в «мораль» і «філософію» фашизму, в його страхітливе єство. Ці твори говорили не про якусь абстрактну небезпеку, а про конкретного ворога, з котрим радянська людина на ідеологічному рівні перебуває в стані вічної війни. У вірші «Пам'ятник Марксу» поет намагається відтворити образ гітлерівської Німе­ччини як небезпечного і потворного зміїного кублища [...].

[...] Малишко прагне, щоб його сучасники відчували святість рідної зе­млі, він виховує це відчуття в собі, його ліричне «я» легко проникає в різні епохи, не розсипаючись, а міцніючи від цього. В «Запорожцях», написаних перед війною, відбувається зміщення часових площин, або, точніше, розгор­тання козацьких і сучасних битв у теперішньому часі з переплітанням давніх і сьогоднішніх прикмет бою. Це робить «Запорожців» актуальними лірично, що важливо підкреслити, оскільки політична чи соціальна актуальність поезії завжди спирається на поетове індивідуальне сприйняття світу, на його інтимне переживання історії.

[...] Взагалі Малишко в «Запорожцях» створює печальні картини. Во­рон на бойовищі, порубані лицарі, материнські плачі за синами, ясир, по­братимство, на жаль, не завжди вірне, — головні лінії цього циклу. Тут нема зухвалої бравади козацькою силою і відвагою, нема засліплення блискотом січової зброї. Малишко творить образи своїх запорожців, спираючись на демократичні традиції української дожовтневої літератури, продовжуючи шевченківську лінію в цій темі, але в його циклі нема навіть глибоко прихо­ваних книжних запозичень і ремінісценцій. Натомість деякі вірші «Запорожців» є переспівами народних пісень («Спірка», «Гомін, гомін по діброві...») або творами, написаними в дусі народної пісні («Скарга»). Проте народна пісня для Малишка була не завжди тільки зразком високомайстерної поетики, яку він подекуди відверто наслідував. Вона мала (і має!) в собі таку правду, яка допомагала поетові виробляти правильний погляд на істо­рію. І там, де гору брала саме ця правда, а не проста стилізація, Малишко досягає разючих успіхів.

У «Запорожцях» на нову силу почала виявлятись одна з найцікавіших прикмет Малишкової поезії — народність. Ясна річ, фольклорні елементи, з яких частково будується цикл, не визначають її, а тільки підсилюють. Ідейне спрямування цих поезій — воно має не декларативний, а тільки опосередко­ваний змістом переживань ліричного героя характер, — ось що робить «Запорожців» глибоко народним твором. Малишко в «Запорожцях» оспівує насамперед віру в народ, показує його непереборне правдолюбство. Народ завжди знає, де правда, він відкидає брехню і мстить як дрібним наклепни­кам, так і великим фальшівникам історії. Розуміючи класову суть самої правди, Малишко шукає борців за правду серед людей праці.

Показувати запорожців як лицарів правди і свободи Малишко про­довжував у поемі «Дума про козака Данила» (1941), в збірці «Книга братів» (1954), де ця тема осучаснюється ідеєю дружби російського й українського народів, у багатьох віршах різних літ, зокрема в енергійно-юнацькій поезії «Бій Максима Кривоноса».

5

Весною 1942 р. у Воронежі вийшла тоненька, всього на 38 сторінок (найменша з усіх Малишкових збірок), книжечка «Понад пожари». Вийшла напередодні вторгнення ворожих танків у місто, і тому майже весь тираж її загинув. Але в усі наступні свої книжки воєнного часу Малишко включав свою збірку «Понад пожари». Вона стала подібною до грудки снігу, яка скочується з гори, перетворюючись на снігову лавину. Власне кажучи, п'ять поезій з тої книжки, а саме: «Україно моя», «Київ», «Мати», «Моєму бать­кові» і «Боженко», стали серцевиною не тільки воєнної лірики, але й усієї творчості Малишка. Ці поезії відкрили поета великого, надали його постаті характерних і неповторних обрисів. Сьогодні ми дивимося на Малишка з незначної дистанції, і він вимальовується перед нами потужно й докладно — адже ми пам'ятаємо творчий розмах і життєву ненасить його останнього десятиліття. Але якщо можна було б абстрагуватися від усього, що він на­писав після згаданих творів, і подивитися на нього не з трьохлітньої, а з тридцятилітньої відстані, то й тоді постать поета не змаліє.

[...] Елегійні «зимовії пороші» і «сніжок-залєжок» Малишко тут же обертає на дим бойовища та на посвисти ворожої нагайки і підкоряє іншому настрою зимову стихію.

[...] Невтішні думки про Україну тут невіддільні від споминів про бать­ків, про місто своєї юності Київ, про героя громадянської війни Боженка — символ народних українських сил, які без оглядки стали під знамена Жовт­невої революції. Багатство тематичне, різноманітні настрої і почуття переплелися в циклі «Україно моя». Ніде Малишко не досяг такої многоплановості в показі життя українського народу, такої епічної масштабності і ра­зом з тим мимовільної метафоричної ювелірності, ніде не був таким усклад­неним і мінливо різним, як у цьому творі. Розмаїття настроїв і почувань розливалося тут широко, але й збиралося інколи, як течія ріки у вузькому плесі, в одній строфі.


Україно моя, далі, грозами свіжопропахлі,

Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.

Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,

Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла!

(«Україно моя»)


Скільки тут метафор, і кожна відбиває протилежне або принаймні ма­ло подібне у відношенні до іншої сприйняття України. Та понад усіма обра­зами рідної землі стоїть розтерзана душа поета, мужня в своїй вірі в перемо­гу, правдива в любові до рідної землі, одержима святою ненавистю до ворога.

[...] Дифузія окремих образів із «Слова о полку Ігоревім» у цикл «Україно моя», що сталася в результаті довоєнної роботи Малишка над переспівом «Плачу Ярославни», не пояснює ще всього у взаєминах нашого поета із пам'яткою давньоруської поезії. Спільним було жадання Малишка і жадання невідомого автора «Слова» — «за шеломянем», тобто за горою, або ж, кажучи інакше, за палаючим небесним пругом, шукати своєї рідної землі, злітати понад небесні долини, єднатися з природними силами, страж­дати не в стінах дому, а на всесвітньому безмежжі, заповнювати своїм голо­сом не людське приміщення, а все житло народу — землю і небо. Ясна річ, Малишко нічого й нікого не наслідував у своїй воєнній ліриці. Він виявив з вибуховою драматичністю тільки свою душу в ній, але та його душа була безмірна і багата, як сама історія нашого народу.

У «Слові про поета», розглядаючи воєнну лірику М. Рильського, Ма­лишко писав: «Талант митця, якщо він справжній талант, не може стояти осторонь від долі свого народу, тим більше, коли ця доля піддавалася таким страшним випробуванням». Малишко не тільки не стояв осторонь від долі своєї Батьківщини в найгрізніші літа, він чи не найглибше в нашій поезії відбив мужність і завзяття народу в жахному поєдинку з фашистським змі­єм. «Битва» і «Ярославна» — дві наступні збірки Малишка воєнного часу, без яких годі уявити українську радянську поезію як воїтельку і виразницю нових національних особливостей, подають у баладному жанрі картини війни. Це будні боїв, будні небаченого героїзму, панорама характерів по­движницьких і народних, зваблива дивина погірдливого ставлення до смер­ті, множество деталей, з сукупності яких постає реалістична картина суво­рого поля бою.

[...] Твори Малишка друкувалися не тільки у фронтових газетах— во­ни падали листівками на окуповану фашистами землю, ставали партизансь­кими піснями в лісах Білорусії та в українських степах. Вони воювали. Бува­ло й- так, то при зустрічі партизанів з Радянською Армією у визволених районах Малишко зустрічав їх і сам тоді відчував приплив сили, необхідної для нового переходу, для наступного кореспондентського завдання... Всім, хто береться за перо, пам'ятати про це треба, бо ж війна не надає поезії якоїсь нової функції, а тільки оголює суть її призначення, так само, як труд­нощі і горе не змінюють, а тільки розкривають сильний людський характер.

6

[...] У поемах Малишка лірик завжди бере гору над епіком, але перед нами, як правило, не бліді відбитки людських зображень, не світлини в ліри­чному серпанку, а живі люди, лаконічно, впевнено й своєрідно окреслені характери, які ніби вийшли з добрих романів.

Перша поема «Ярина», написана в 1938 p., виказує Івана Франка як першого Малишкового вчителя в ліро-епічному жанрі. Строфа «Ярини» запозичена з поеми «Іван Вишенський», але навчання у Франка приспіло тоді поки що тільки до засвоєння форми невмирущого твору. «Ярина» сприймається як довгий вірш про громадянську війну, в якому герої, на жаль, не виписані, а лише позначені іменами. В сюжетному плані «Ярина» ніби вимагала продовження і розгортання подій. Тонко вирізьблені жіночі образи з пізніших Малишкових поем «Любов» і «Марія» розкритими пелю­стками, які, як у пуп'янку, були сховані в тому ранньовесняному творі.

Одразу варто сказати декілька слів і про іншу поему Малишка, оскіль­ки вона вже не формою, а темою зв'язана з іменем Каменяра. Малишко зачитувався Франком, творив його натхненні портрети, в різні часи і по-різному тлумачив найголовніші франківські образи та ідеї. Жмуток нев'янучих віршів про Франка «Син Яцяковаля» (заголовок натякає на вірш Рильського) Малишко написав уже в останні роки свого життя. Одна­че, спробувавши відшукати шляхи думок, які привели великого поета до написання «Мойсея» — а саме цьому присвячена поема «Франко у Криворівні» (1956), — Малишко зазнав часткової невдачі. В поемі є добре написані строфи, що стосуються тих чи інших відомих фактів Франкового життя, є цікаві спостереження. Проте немає в поемі відкриття якоїсь не поміченої ніким раніше важливої деталі з життя і творчості Івана Франка. Твір трохи послаблює стилістична неопрацьованість, псевдопатетична мова, якою постійно звертаються герой поеми Франко до своїх знайомих. Але найсер­йозніша вада — трактування задуму «Мойсея» як чогось випадкового. Ма­лишко мав право по-своєму вирішити це питання. Але він не створив пере­конливої художньої версії виникнення «Мойсея», — бо, мабуть, не простудіював історії геніального Франкового творіння.

[...] Важко сказати, чи мав Малишко єдиний план-задум для всього ци­клу поем, який він розпочав писати в 1943 p., відчувши внутрішню потребу відбити «епічний стан» радянського народу в часи воєнних злигоднів і по­двигів. Але на його поеми «Полонянка», «Любов», «Марія», «Сини», «Жива легенда», «Прометей» і «Послання Олександру Твардовському», які створе­ні всього за три роки, як кажуть, одним подихом, треба дивитися як на єди­не грандіозне полотно, де героїчне переплелося із стражденним, де видно Україну очима солдата-месника і очима жертви окупації — нещасливої дівчини, яку намагаються обернути в рабиню знахабнілі завойовники. В кожній з вищеназваних поем Малишко шукає відповідь на одне і те ж пи­тання — чому фашисти, незважаючи на свою «залізну» міць, приречені на загибель, у чому сила народу, як того, що воює з ворогом, так і того, що не скоряється, хоч і позбавлений можливості вести збройну боротьбу? Поет прямо відповідає на це: духовна снага радянської людини, вихованої в ат­мосфері соціального і національного рівноправ'я, неподоланна.

Любов до рідної землі, до рідного дому, до історії свого народу, до звичаїв і пісень народних, до свого дитинства і юності, одне слово, до всього того, що складає ностальгію спогаду і моральну чистоту пам'яті, правдиво піднесена в поемах Малишка як духовна сила, що у війну має цінність ста­левого меча і щита. Патріотизм Малишка переходить національні межі — поет відкриває в ідеї дружби радянських народів нове, підтверджено суво­рою дійсністю війни, незламне патріотичне начало людської духовності.

У поемах воєнного часу Малишко прагне відбити синтетично дух воїна-героя і дух землі-полонянки, дух національної гордості і дух інтернаціо­нального братерства, притаманний радянським народам. Кожна з названих вище поем, крім «Прометея», була певною мірою втіленням якоїсь одної риси цього широкого ідейно-художнього задуму. Але тільки «Прометей» зібрав усі творчі помисли Малишка воєдино. Трагічна ситуація, в якій опи­нився герой поеми, давала можливість авторові показати одразу моральну силу радянського воїна і поневоленого народу, а російський національний характер, поєднаний з прометеїзмом Шевченка, вів до ідеї патріотизму, в основі якої була любов, ширша за національне почуття.

Малишкові пощастило — він натрапив на невигадану історію, в самій правді якої таїлися сховані ідейні багатства і мистецькі можливості на міру всіх його власних переживань війни, всіх його візій героїзму, пов'язаних з Прометеем, всієї його комуністичної пристрасті. «...Мені розповіли, — пише Малишко, — про нашого розвідника-солдата родом із Смоленщини. Його, важко пораненого, сховали в себе українські селяни. Одначе він все ж по­трапив до рук гітлерівців. Довго гітлерівці допитували селян, погрожуючи смертю, але ніхто не видав розвідника. Тоді боєць сам, щоб врятувати лю­дей від загибелі, признався, хто він. Фашисти спалили його, прив'язавши до дуба, а дітей, старців і жінок погнали в неволю. Мене схвилювало це до глибини душі. Подвиг бійця і його духовна близькість з народом стояли перед моїми очима як образ великої прометеївської сили. Так ніби сама по собі склалася моя поема — легенда «Прометей». Малишко називає поему легендою тому, що народ був співтворцем поета. І справді, «Прометей» має риси народного твору. Не лише ідеальна композиційна стрункість, образна прозорість і простота оповіді говорять про це. Народна простота характе­ризує самого Прометея-бійця, його незвичайний своєю звичайністю героїзм. У ньому немає філософської знудженості, притаманної, скажімо, Чайльду Гарольду, який бавиться в героїчність, бо всі інші забавки остогидли йому. Він не схожий на Печоріна, що ризикує життям на дуелі, бо шукає виходу із свого нестерпного становища «зайвої людини». Він і не Ян Гус, котрий знав, що пломені вогнища, на якому він згорить, стануть визвольними знаменами його нації. Малишків Прометей — син російського колгоспника, нічим не видатний юнак, який не в університетській бібліотеці, а в українській стодо­лі, переховуючись од фашистів і, може, вперше читаючи «Кобзаря», знайо­миться з Прометеем. І цей хлопець іде на смерть, щоб врятувати від спален­ня українське село, а його жителів — од тяжкої неволі на чужині. Про що він думає в останні хвилини свого життя?

[...] Вся поезія Малишка зосереджена довкола людського подвигу. її пронизують революційно-романтичні струмені, сила яких не зменшувалася навіть у «філософські» часи Малишкового життя. Поет ішов не від якоїсь романтичної школи чи програми, а від свого життєвого досвіду, від постій­ної інтуїтивної потреби митця наповнювати своє слово гарячим і неповтор­ним відчуттям доби.

«Це було на світанку» (1948) — поема так само про подвиг, але подвиг наче невидимий, який повторюється щодня в діянні людини праці. В центрі твору — образ трудівниці, селянки нового типу Докії Петрівни. Це один з найяскравіших в усій радянській поезії образ жінки-колгоспниці, не декла­ративний і не фальшивий образ, намалювати який було під силу тільки Малишкові з його знанням народного життя і пієтетом до жінки-матері. Поет згадує, що прообразом героїні була славетна колгоспниця Ганна Кошова: «В її долі і характері я побачив... близькі і рідні риси моєї матері і зрозумів, що все її життя воістину народне». Отже, Докія Петрівна має два прообрази — Кошову і матір поета. В цьому причина непідробного звору­шення, з яким веде автор читача нелегкими дорогами життя Докії Петрівни.

Можна говорити про світове значення цього образу, враховуючи чис­ленні спроби світової літератури розв'язати проблему взаємин «землі і лю­дини», показати зміни в психіці селянства соціалістичних країн. Докія Пет­рівна скинула з себе кам'яне ярмо землі. Вона усвідомила свою владу над землею, але влада ця — людяна і турботлива. Земля і Докія Петрівна — дві матері, які «порозумілися» на основі материнської людяності, розуму, спря­мованого на гуманне використання людської необмеженої влади над зем­лею. [...]

У фольклорі і в літературі десятки разів зображувалася земля як мати. Малишко новою ідеєю і, звісно, новими словесними засобами ніби прочи­щає давню метафору і надає їй нового змісту. Усталені і, здавалося б, зужиті образи поезії невисокого класу Малишко в своїх творах вміє зробити нови­ми — спираючись на їхній первісний характер, робить свої твори свіжими і водночас одразу сприйнятними для найширших народних мас.

Малишко написав 17 поем, а хочеться сказати ще й про вісімнадцяту, яку можна назвати «Тарас Шевченко». Мова йде про присвячені Кобзареві ліричні вірші Малишка, які самі собою складаються в цілісно гармонійний твір, а не про драму «Тарас Шевченко» (1964), яку Малишко спочатку писав як оперне лібретто, а потім переробив у поему. Возвеличувати Шевченка наші поети завжди вміли і завжди робили це охоче, але мало хто з них про­бував сказати, в чому його велич і геніальність. Творчі прорахунки Малиш­ка в драматичній поемі «Тарас Шевченко» випливають з невідповідності «високих слів», яких у творі забагато, і дрібки аналізу соціальних та всіх інших обставин народження і зросту Шевченкового генія. Попри всі вади збірки «Віщий голос» (1961), в якій подекуди так само відбилися традиційно-возвеличувальні мотиви в духовному розумінні малопродуктивної поезії, ця книжка все-таки є вдалою поемою про Кобзаря. Малишко підкреслює думку про те, що Шевченкові завдячуємо не тільки утвердженням нової української літератури: поет вбачає у свідомості української нації посіяні Шевченком ідеї, які допомагали сучасним поколінням сприйняти ленінізм і будувати нове, соціалістичне суспільство.

Він з великою емоційною силою стверджує і виявляє, що Шевченків духовний голос, Шевченкові заповіти увійшли навіки в душу українського народу. Навіть наш новітній краєвид з кранами та електролініями осмислю­ється поетом як вираз шевченківської мрії і доброти. [...]

7

У поезії Малишка поважне місце посідає жанр філософського вірша, цебто вірша афористичного, який оперує широкими поняттями, поєднує абстрактні категорії з пластикою конкрету, відверто формулює або подає метафорично різні етичні закони, різноманітні, часто суперечливі істини. Філософський вірш с результатом зіставлення індивідуального досвіду з досвідом колективних. У такому вірші виявляється освіченість автора, мас­штабність його мислення: Чим ширше мислить поет, тим ширшого колекти­ву досвід йому доступний. Досвід національних і класових об'єднань, до яких він належить, епоха, в якій він живе і яку життям своїм розпізнає і бу­дує, дозволяють йому звертатися до всього людства, надавати своїм творам загальнолюдського значення.

Малишко почав наполегливо працювати в жанрі філософського вірша, готуючи книжки «Що записано мною» (1956), «Полудень віку» (1960), «Листи на світанні» (1961), «Рута» (1966), віддав йому перевагу в останніх своїх збірках «Синій літопис» (1968) та «Серпень душі моєї» (1970). Серпень поетової душі був періодом проникливих медитацій, періодом золотої ліри­ки досвідченого, але не втихомиреного ні втомою, ні передчуттям смерті жвавого розуму.

«Сьогоднішнє в мені живе з віками», — писав Малишко, і це насампе­ред стосується його філософського «я», в якому обізвалися вікові традиції української філософської лірики. Багато віршів, не обов'язково суто філо­софських, він підсилює афоризмами, які не вирізняються цілковитою новиз­ною і разом з тим не є цитатами, а наслідком певного способу розмірковувань.

[...] Характерні для поезії Малишка світоглядні основи, — це, безпере­чно, основи матеріалістичного розуміння розвитку природи і суспільства. Але творчість поета не є звичайним унаочненням певного світоглядного комплексу. Вона базується на ньому, випливає з нього, одначе, торкаючись більших або менших частковостей життя, перебуваючи у віковому руслі вселюдської культури, приходить до найрізноманітніших відкриттів-узагальнень, які не суперечать світоглядові поета і які становлять чи не найбільший скарб всякої поезії, поезії Малишка зокрема.

[...] Малишка майже не зустрічаємо філософського мотиву роздвоєнос­ті, характерного, скажімо, для деяких трагічних речей Франка або молодого

Тичини. Він розумів, звичайно, сувору правду єдності суперечностей, їхньої ненастанної боротьби як рушія будь-якого розвитку і в багатьох віршах відбив оце розуміння [...].

[...] Поет рідко шукає «сюжетів» для своїх філософських віршів поза соціальною сферою. Можна говорити про громадянський, навіть політич­ний сенс його філософської поезії. Малишко благословляє світ «з вогняними квітами і криком повстань», благословляє вічність боротьби і своє духовне безсмертя мислить як участь у ній боротьбі. Проте він розкриває і зміст цієї боротьби — «людській глині» протиставлено в ній твердість характеру, «кремінь», що може стати «калиною», тобто войовнича і нескорима людя­ність, здатна невтомно перетворювати світ на краще.

Добро і зло, боротьба між ними — відкриття поетів минулого. Мали­шко відкриває наново цю боротьбу, але його цікавить не так її перебіг, як її результат. Він постійно надихає свої пошуки людського і суспільного ідеалу вірою в перемогу добра над злом. Він вірить у майбутнє, яке починається сьогодні. [...]

Пафос пророкування звитяги добра проймає багато Малишкових пое­зій. Поет пережив не як філософ, а як солдат перемогу над фашизмом, і тому він уже як філософ вдивляється ясним поглядом у будущину. На тлі його оптимістичного світосприймання є цілком природним традиційний філо­софський мотив провини за всі нинішні біди людства. [...]

[...] Свідченням того, що Малишкове філософське «я» не в силі було ві­докремитися від його громадянського єства, є надзвичайно сильно вираже­ний у його ліриці останніх років мотив смерті. Правда, не раз поет мав сум­ніви щодо «повноцінності» смерті й навіть сприймав її як сумну необхідність, повну тривожних неясностей: А в конечність виходь — наче в далеку мандрівку, Причинивши тихо двері життя.

(«Ти виходь у .життя з рокотанням весняного грому...»)

[...] Малишко — філософ і в пейзажній ліриці. Природу він бачить то як тло діяння людини, то як подобу людини, то як естетичний взірець, красу, до якої він має непереборний потяг. Не раз він пише про дуже звичайні речі, але саме таким чином відкриває далеко не банальні істини. [...]

[...] Відчувається, що Малишко в пейзажній поезії подібний до М. Рильського. Але якщо М. Рильський не любить додавати до малюнка природи ліричних пояснень, Малишко, як правило, не обходиться без них. М. Рильський ніби надає слово самій природі, пам'ятаючи, що вона завжди говорить мудро. Малишків краєвид пройнятий особистим почуттям. Поет прагне висловити пейзажем себе і водночас не загубити ні переливання кольорів, ні звукових тонів, ні запахів живої природи. [...]

8

Немає більшої радості в поета, як почути свою пісню з уст народу. Ма­лишко мав таку радість — його твори «Колгоспний вальс», «Білі каштани», «Ми підем, де трави похилі», «Рідна мати моя» з ніжною музикою Платона Майбороди стали народними піснями. [...].

Упродовж усього життя і завжди з великою охотою Малишко працю­вав як пісняр. Правда, піснярський набуток поета міг би бути чисельно більшим, якби композитори пильніше читали його. В майбутньому ще не одна пісня має бути написана на вірші Малишка, необхідно відкрити зарод­ки опер і ораторій (а вони ж там є!) в таких його поемах, як «Прометей», «Дума про козака Данила», «Сини»... Звісно, Малишко писав і спеціально призначені для музики поезії, дбаючи про їхнє самостійне літературно-мистецьке значення. Він умів, як ніхто інший, зімпровізувати слова до гото­вої вже мелодії (так було, наприклад, створено прекрасну «Пісню про коза­цькі могили» — музика П. Майбороди). [...]

З цього погляду виділяються в нього принаймні три роди віршів, які є вод­ночас трьома ступенями засвоєння народнопісенної творчості.

До першого роду належать звичайні обробки народних пісень. Головні мотиви й образи тут зберігають фольклорний вигляд. Тільки великий талант Малишка не давав подібним творам стати анемічними стилізаціями. [...]

9

[...] Малишко перекладав поезію впродовж усього творчого життя. Перші спроби його перекладацького пера з'явилися в газетах ще на початку 30-х pp. У збірці «Народження синів» (1939) він публікує шість блискучих перекладів з Г. Гейне і один з найкращих у нашій поезії переспівів фрагмен­та «Слова о полку Ігоревім» — «Плач Ярославни». Малишкова лірика во­єнної доби, як ми вже бачили, позначена благотворними впливами «Слова», і згаданий переспів зіграв роль трансплантатора образів давньоруського епосу в його творчість.

[...] Найбільше і найохочіше Малишко перекладав російських поетів. О. Пушкін, М. Лєрмонтов, М. Некрасов, В. Кюхельбекер, П. Васильєв, О. Сурков, О. Прокоф'єв, М. Светлов, М. Голодний, М. Тихонов, О. Твардовський, М. Ісаковський, С. Щипачов, М. Грибачов, Є. Євтушенко, А. Вознесенський — ось до чиїх творів була прикута його перекладацька увага. Причому він вибирав речі значні й не рахувався з труднощами, які мусив долати при їх інтерпретації. Так, наприклад, він переклав розділи з поеми «Кому на Русі жити добре» М. Некрасова, «Сторону Муравію» О. Твардовського, «Гренаду» М. Светлова, «Землянку» О. Суркова, «Лонжюмо» А. Вознесенського.

Треба відзначити так само переклади з білоруської і польської літера­тур. Особливо вдалися поетові переклади творів А. Куляшова і Я. Івашкевича. Ґрунтовна обізнаність Малишка із світовою поезією відбилася в його цікавих перекладах з Г. Аполлінера, В. Незвала, П. Неруди, Р. Альберті.

Малишко писав чимало віршів для дітей, і хоч не виділяв цього заняття для себе в особливу літературну професію, дав класичні зразки творів дитя­чої літератури. [...]

10

Як справжній сурмач української радянської літератури, Малишко ви­ступав у першій лаві її атакуючих загонів, і поклик його чути було на всю країну. Чистий, бентежний звук, проста і, здається, знана з дитинства, пере-

дана батьками з кров'ю і мовою мелодія, щемливий наддніпрянський тембр. Сурмач — це чи не друге ім'я Малишка. Може, заблиснуло воно в його свідомості, коли він уперше почув український переклад «Інтернаціоналу»:


Чуєш, сурми заграли,

Час розплати настав!


[...] Одною з головних прикмет Малишкового характеру була невси­тима жадоба життя. В душі поета вона перетворилася в жадобу творчості, прагнення осягти таємниці світу, дати їм поетичне тлумачення. Виховання в нелегкій школі життя, події громадянської війни, які йому довелось бачити дитячими очима, залишили в ньому тривогу, що потім розвинулася в гостру чутливість до несправедливості.

[...] Творчість Малишка, як зрештою творчість кожного великого ху­дожника, має цілісну мистецько-ідеологічну концепцію світу і людини. Вона скристалізувалася вже в перших його книжках і до кінця поетового життя не перебудовувалася в своїй основі, а тільки прочищалася в гранях, збираючи все більше світла Малишкової душі. Шевченківська пристрасть, глибоке знання і розуміння революційних перемін у житті українського народу, жертовність громадянина в ім'я ленінської суспільної і національної справе­дливості, безмежна любов до рідної землі — все це у поєднанні з ясним, оригінальним, близьким до народнопісенного ладу поетичним висловом створює алмаз Малишкової творчості. [...]

1972 Павличко Д. В. Магістралями слова. — К., 1977. — С 106-171

Додати документ в свій блог або на сайт


Реклама:

Схожі:

Дмитро Павличко сонця І правди сурмач iconОсобливості видимого руху Сонця, Місяця І планет
Ще через три місяці ці ж зорі вже зникали у вечірній заграві на заході. І, навпаки, зоря, що весною безпосередньо перед сходом Сонця...

Дмитро Павличко сонця І правди сурмач iconУрок 11 Дата Тема: Фізичні характеристики Сонця. Будова Сонця, джерело його енергії
Тема: Фізичні характеристики Сонця. Будова Сонця, джерело його енергії Мета: сформувати в учнів уявлення про Сонце та його будову,...

Дмитро Павличко сонця І правди сурмач icon11 клас (в учасників та в членів журі були інші варіанти)
Т = 409діб = 1,12 р): Велика вісь орбіти відповідно буде рівною 2,156 а о. Максимальне віддалення Ікара від Сонця знаходимо як різницю...

Дмитро Павличко сонця І правди сурмач iconГордість села кирилюк Дмитро Никифорович
Кирилюк Дмитро Никифорович – здобув вищу освіту за Румунії, закінчив Ві­денський університет

Дмитро Павличко сонця І правди сурмач iconДмитро Донцов
Дмитро Іванович Донцов на­родився 30 (17 за старим стилем) серпня 1883 ро­ку в степовій Україні, у місті Мелітополі, що на Запоріжжі....

Дмитро Павличко сонця І правди сурмач iconДмитро чижевський філософія г. С. Сковороди
Леонід Ушкалов. Дмитро Чижевський та його книга про філософію Сковороди

Дмитро Павличко сонця І правди сурмач iconІнвестиційні проекти альтернативної енергетики з використанням енергії сонця в районі 19 серпня 2013 року в районній державній адміністрації відбувся «круглий стіл»
Учасники «круглого столу» обговорили потенціал та практичне втілення виробництва електроенергії з використання енергії сонця

Дмитро Павличко сонця І правди сурмач iconГоловне управління освіти І науки Київської облдержадміністрації Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів ІІ етап Всеукраїнської учнівської олімпіади з астрономії 2012/2013 н р
А. Від Сонця. Б. До Сонця. В. Від Землі. Г. До Землі. Д. Їх орієнтація в просторі довільна

Дмитро Павличко сонця І правди сурмач iconОлімпіадні завдання з астрономії
Кількість затемнень Сонця і Місяця протягом року приблизно однакова. Але чому набагато частіше ми спостерігаємо повні затемнення...

Дмитро Павличко сонця І правди сурмач iconЗавдання для ІІ етапу олімпіади з астрономії
Кількість затемнень Сонця і Місяця протягом року приблизно однакова. Але чому набагато частіше ми спостерігаємо повні затемнення...

Дмитро Павличко сонця І правди сурмач iconЛітературні організації 20-х р
Д. Павличко, Л. Костенко, В. Стус, В. Симоненко, Б. Олійник, М. Вінграновський, І. Драч

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи