Закон україни від 23 травня 1991 р. №1060-хіі нова редакція: Закон №100/96-вр 23. 03. 1996 Зміни тексту: Закон №608/96-вр 17. 12. 1996 Закон №178-хіv 14. 10. 1998 Інформаційний зв\

Закон україни від 23 травня 1991 р. №1060-хіі нова редакція: Закон №100/96-вр 23. 03. 1996 Зміни тексту: Закон №608/96-вр 17. 12. 1996 Закон №178-хіv 14. 10. 1998 Інформаційний зв'язок: Закон №2120-ііі 07. 12. 2000




НазваЗакон україни від 23 травня 1991 р. №1060-хіі нова редакція: Закон №100/96-вр 23. 03. 1996 Зміни тексту: Закон №608/96-вр 17. 12. 1996 Закон №178-хіv 14. 10. 1998 Інформаційний зв'язок: Закон №2120-ііі 07. 12. 2000
Сторінка3/4
Дата конвертації20.12.2012
Розмір0.57 Mb.
ТипЗакон
1   2   3   4
Автономія вищого навчального закладу

1. Автономія може надаватися вищому навчальному закладу відповідно до рівня акредитації і передбачає права закладу на:

визначення змісту освіти;

визначення планів прийому студентів, аспірантів, докторантів з урахуванням державного контракту (замовлення) та угод з підприємствами, установами, організаціями, громадянами;

встановлення і присвоєння вчених звань вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації;

інші повноваження, що делегують вищому навчальному закладу відповідно до його статусу державні органи управління освітою.

2. Вищий навчальний заклад може делегувати окремі свої повноваження державним органам управління освітою.

Стаття 47. Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів)

1. Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

(частина у новій редакції: Закон № 1158-ІV 11.09.2003)

2. (частину виключено: Закон № 1158-ІV 11.09.2003)

3. Форми, терміни і зміст навчання, методичної та науково-дослідної діяльності визначаються закладами післядипломної освіти за погодженням із замовником.

Стаття 48. Заклади післядипломної освіти

1. До закладів післядипломної освіти належать:

академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати;

підрозділи вищих навчальних закладів (філіали, факультети, відділення та інші);

професійно-технічні навчальні заклади;

(абзац у новій редакції: Закон № 1158-ІV 11.09.2003)

науково-методичні центри професійно-технічної освіти;

(частину доповнено абзацом: Закон № 1158-ІV 11.09.2003)

відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

2. Заклади післядипломної освіти можуть працювати за очною, вечірньою, заочною формами навчання, мати філіали і вести науково-дослідну роботу.

Стаття 49. ^ Самоосвіта громадян

Для самоосвіти громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіонавчальні програми тощо.


Розділ ІІІ

^ Учасники навчально-виховного процесу

Стаття 50. Учасники навчально-виховного процесу

Учасниками навчально-виховного процесу є:

діти дошкільного віку, вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;

(абзацу новій редакції: Закон № 2628-ІІІ 11.07.2001)

керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти;

батьки або особи, які їх замінюють, батьки–вихователі дитячих будинків сімейного типу;

представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.

Стаття 51. ^ Права вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів

1. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на:

навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

вибір навчального закладу, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять;

додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

продовження освіти за професією, спеціальністю на основі одержаного освітньо-кваліфікаційного рівня, здобуття додаткової освіти відповідно до угоди із навчальним закладом;

одержання направлення на навчання, стажування до інших навчальних закладів, у тому числі за кордон;

користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою навчального закладу;

доступ до інформації в усіх галузях знань;

участь у науково-дослідній, дослідно-конструкторській та інших видах наукової діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах;

особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні, в обговоренні, вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо;

участь в об'єднаннях громадян;

безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;

забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час;

перерву в навчанні у вищих та професійно-технічних навчальних закладах;

користування послугами закладів охорони здоров'я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров'я;

захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність.

2. Відволікання учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов'язаних з процесом навчання, забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України.

Стаття 52. ^ Обов'язки вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів

1. Обов'язками вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів відповідно є:

додержання законодавства, моральних, етичних норм;

систематичне та глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня;

додержання статуту, правил внутрішнього розпорядку навчального закладу.

  1. Випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

  2. Інші обов'язки осіб, що навчаються, можуть встановлюватися законодавством, положеннями про навчальні заклади та їх статутами.

Стаття 53. Додаткові види соціального і матеріального забезпечення вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів

  1. Вихованням, учням, студентам, курсантам, слухачам, стажистам, клінічним ординаторам, аспірантам, докторантам може надаватися додатково соціальна і матеріальна допомога за рахунок місцевих бюджетів, міністерств і відомств, підприємств, установ, організацій, коштів громадян, юридичних і фізичних осіб за межами України, благодійних організацій, а також з інших надходжень.

  2. При загальноосвітніх закладах утворюються фонди загального обов'язкового навчання для надання матеріальної допомоги учням, їх оздоровлення, проведення культурних заходів, інших передбачених законодавством витрат. Фонди загального обов'язкового навчання утворюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі не меншому трьох відсотків витрат на утримання шкіл, а також за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, інших джерел.

  1. Для учнів, які проживають у сільській місцевості на відстані понад 3 кілометри від школи, забезпечується безкоштовне регулярне підвезення до школи і зі школи рейсовим транспортом або транспортом підприємств, установ та організацій.

  2. На час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці.

Порядок оплати виконаної роботи під час виробничого навчання і практики визначається Кабінетом Міністрів України.

П'ятдесят відсотків заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів, слухачів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.

(абзац у новій редакції: Закон № 1158-ІV 11.09.2003)

Стаття 54. Кадрове забезпечення сфери освіти

  1. Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

  2. Педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти – науково-педагогічні працівники.

Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.

  1. Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

  2. Педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні звання. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється Міністерством освіти України.

Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, порядок їх присвоєння визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рішення атестаційної комісії є підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 55. ^ Права педагогічних та науково-педагогічних працівників

1. Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на:

захист професійної честі, гідності;

вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи;

індивідуальну педагогічну діяльність;

участь у громадському самоврядуванні;

користування подовженою оплачуваною відпусткою;

забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кредити для індивідуального і кооперативного будівництва;

придбання для працюючих у сільській місцевості основних продуктів харчування за цінами, встановленими для працівників сільського господарства;

одержання службового житла;

підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, навчальних закладів, установ та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку.

2. Відволікання педагогічних та науково-педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків не допускається, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

Стаття 56. ^ Обов'язки педагогічних та науково-педагогічних працівників

Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані:

постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординаторами, аспірантами навчальних програм на рівні обов'язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів;

настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

виховувати у дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни;

готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента;

захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

Стаття 57. ^ Гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів

1. Держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам:

належні умови праці, побуту, відпочинку, медичне обслуговування;

підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п'ять років;

правовий, соціальний, професійний захист;

надання пільгових довготермінових кредитів на будівництво (реконструкцію) і придбання житла;

(частину доповнено абзацом: Закон № 3461-IV 22.02.2006)

компенсації, встановлені законодавством, у разі втрати роботи, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці;

призначення і виплату пенсії відповідно до чинного законодавства;

встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за наукові ступені і вчені звання;

виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки – 10 відсотків, понад 10 років – 20 відсотків, понад 20 років – 30 відсотків;

надання педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків;

виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;

*** (дію абзацу зупинено на 2002 рік: Закон № 2905-ІІІ 20.12.2001;

дію абзацу зупинено на 2003 рік: Закон № 380-IV 26.12.2002;

дію абзацу зупинено на 2004 рік: Закон № 1344-IV 27.11.2003;

дію положень і норм абзацу зупинено у 2006 році: оплата праці зазначених працівників здійснюється в межах бюджетних призначень на оплату праці та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

^ Закон № 3235-IV 20.12.2005;

дію положень і норм абзацу зупинено у 2007 році: оплата праці зазначених працівників здійснюється в межах бюджетних призначень на оплату праці та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України:

Закон № 489-V 19.12.2006;

дію абзацу відновлено: РКС № 6-рп/2007 09.07.2007;

абзац виключено: Закон № 107-VI 28.12.2007)

*** (дію абзацу зупинено на 2002 рік: Закон № 2905-ІІІ 20.12.2001;

дію абзацу зупинено на 2003 рік: Закон № 380-IV 26.12.2002;

дію абзацу зупинено на 2004 рік: Закон № 1344-IV 27.11.2003;

дію положень і норм абзацу зупинено у 2006 році; оплата праці зазначених працівників здійснюється в межах бюджетних призначень на оплату праці та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України

^ Закон № 3235-IV 20.12.2005;

дію положень і норм абзацу зупинено у 2007 році: оплата праці зазначених працівників здійснюється в межах бюджетних призначень на оплату праці та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України:

Закон № 489-V 19.12.2006;

дію абзацу відновлено: РКС № 6-рп/2007 09.07.2007;

абзац виключено: Закон № 107-VI 28.12.2007)

*** (абзац виключено: Закон 107-VI 28.12.2007)

*** (установити що у 2001 році положення і норми, передбачені абзацами

восьмим, десятим, одинадцятим і дванадцятим частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2001 рік: Закон № 2120-ІІІ 07.12.2000;

установити, що у 2002 році положення і норми, передбачені абзацами восьмим, дев'ятим, десятим, одинадцятим і дванадцятим частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2002 рік:

Закон №2905-ІІІ 20.12.2001;

установити, що у 2005 році положення і норми, передбачені абзацами одинадцятим і дванадцятим частини першої статті 57 діють в межах бюджетних призначень на оплату праці у порядку, визначеному

Кабінетом Міністрів України: Закон № 2285-ІV 23.12.2004;

абзац виключено: Закон № 107-VI 28.12.2007)

2. Держава забезпечує встановлення посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним, педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів та установ освіти на основі Єдиної тарифної сітки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

(частину змінено: Закон № 2905-ІІІ 20.12.2001;

Закон № 380-ІV 26.12.2002;

Закон № 1344-ІV 27.11.2003;

Закон №2285-IV 23.12.2004;

Закон № 3235-ІV 20.12.2005;

Закон № 489-V 19.12.2006;

РКС № 6-рп/2007 09.07.2007;

частина в новій редакції: Закон № 107-VI 28.12.2007)

3. У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке унеможливлює виконання ним професійних обов'язків і обмежує перебування в дитячому, учнівському, студентському колективах, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу за ним зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

4. Педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм. Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та пенсіонерам за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

(дію абзацу зупинено на 2003 рік: Закон №380-ІV 26.12.2002;

дію абзацу зупинено на 2004 рік: Закон № 1344-IV 27.11.2003;

дію абзацу відновлено: Закон № 1801-IV 17.06.2004;

абзац змінено: Закон № 107-V1 28.12.2007)

Вони мають право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

(абзац змінено: Закон № 1377-1V 11.12.2003;

абзац у новій редакції: Закон № 1694-ІV 20.04.2004)

Дія абзацу другого цієї частини не поширюється на громадян, які раніше набули право на земельну частку (пай) та земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування права на земельну частку (пай), земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства відповідно до закону.

(частину доповнено абзацом: Закон № 1694-ІV 20.04.2004)

5. Педагогічним та науково-педагогічним працівникам за рахунок власних коштів навчальних закладів може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Стаття 58. Заохочення педагогічних та науково-педагогічних працівників

За особливі трудові заслуги педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть бути нагороджені державними нагородами, представлені до присудження державних премій України, відзначені знаками, грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення.

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

  1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

  2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає права сім'ї.

Стаття 60.
1   2   3   4



Схожі:

Закон україни від 23 травня 1991 р. №1060-хіі нова редакція: Закон №100/96-вр 23. 03. 1996 Зміни тексту: Закон №608/96-вр 17. 12. 1996 Закон №178-хіv 14. 10. 1998 Інформаційний зв\Закон україни про освіту
Додатково див. Закон n 2120-iii ( 2120-14 ) від 07. 12. 2000, ввр, 2001, n 2-3, ст. 10 }
Закон україни від 23 травня 1991 р. №1060-хіі нова редакція: Закон №100/96-вр 23. 03. 1996 Зміни тексту: Закон №608/96-вр 17. 12. 1996 Закон №178-хіv 14. 10. 1998 Інформаційний зв\Закон україни про освіту
Додатково див. Закон n 2120-iii ( 2120-14 ) від 07. 12. 2000, ввр, 2001, n 2-3, ст. 10 )
Закон україни від 23 травня 1991 р. №1060-хіі нова редакція: Закон №100/96-вр 23. 03. 1996 Зміни тексту: Закон №608/96-вр 17. 12. 1996 Закон №178-хіv 14. 10. 1998 Інформаційний зв\Закон україни про освіту
Додатково див. Закон n 2120-iii ( 2120-14 ) від 07. 12. 2000, ввр, 2001, n 2-3, ст. 10 )
Закон україни від 23 травня 1991 р. №1060-хіі нова редакція: Закон №100/96-вр 23. 03. 1996 Зміни тексту: Закон №608/96-вр 17. 12. 1996 Закон №178-хіv 14. 10. 1998 Інформаційний зв\Закон України від 02. 10. 1996 №393/96-вр «Про звернення громадян» (далі Закон)
Основним нормативно-правовим документом, який регулює порядок надання роз’яснень норм чинного законодавства на звернення фізичних...
Закон україни від 23 травня 1991 р. №1060-хіі нова редакція: Закон №100/96-вр 23. 03. 1996 Зміни тексту: Закон №608/96-вр 17. 12. 1996 Закон №178-хіv 14. 10. 1998 Інформаційний зв\Закон україни про позашкільну освіту
Додатково див. Закон n 2120-iii ( 2120-14 ) від 07. 12. 2000, ввр, 2001, n 2-3, ст. 10 )
Закон україни від 23 травня 1991 р. №1060-хіі нова редакція: Закон №100/96-вр 23. 03. 1996 Зміни тексту: Закон №608/96-вр 17. 12. 1996 Закон №178-хіv 14. 10. 1998 Інформаційний зв\Закон україни про позашкільну освіту ( Додатково див. Закон n 2120-iii ( 2120-14 ) від 07. 12. 2000, ввр, 2001, n 2-3, ст. 10 )

Закон україни від 23 травня 1991 р. №1060-хіі нова редакція: Закон №100/96-вр 23. 03. 1996 Зміни тексту: Закон №608/96-вр 17. 12. 1996 Закон №178-хіv 14. 10. 1998 Інформаційний зв\Закон україни про позашкільну освіту
Додатково див. Закон n 2120-iii ( 2120-14 ) від 07. 12. 2000, ввр, 2001, n 2-3, ст. 10 }
Закон україни від 23 травня 1991 р. №1060-хіі нова редакція: Закон №100/96-вр 23. 03. 1996 Зміни тексту: Закон №608/96-вр 17. 12. 1996 Закон №178-хіv 14. 10. 1998 Інформаційний зв\Закон україни про позашкільну освіту
Додатково див. Закон n 2120-iii ( 2120-14 ) від 07. 12. 2000, ввр, 2001, n 2-3, ст. 10 )
Закон україни від 23 травня 1991 р. №1060-хіі нова редакція: Закон №100/96-вр 23. 03. 1996 Зміни тексту: Закон №608/96-вр 17. 12. 1996 Закон №178-хіv 14. 10. 1998 Інформаційний зв\Закон україни про загальну середню освіту
Додатково див. Закон n 2120-iii ( 2120-14 ) від 07. 12. 2000, ввр, 2001, n 2-3, ст. 10 }
Закон україни від 23 травня 1991 р. №1060-хіі нова редакція: Закон №100/96-вр 23. 03. 1996 Зміни тексту: Закон №608/96-вр 17. 12. 1996 Закон №178-хіv 14. 10. 1998 Інформаційний зв\Закон україни про загальну середню освіту
Додатково див. Закон n 2120-iii ( 2120-14 ) від 07. 12. 2000, ввр, 2001, n 2-3, ст. 10 }
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи