Керівникам навчальних закладів icon

Керівникам навчальних закладів




Скачати 367.08 Kb.
НазваКерівникам навчальних закладів
Дата конвертації22.12.2012
Розмір367.08 Kb.
ТипДокументи



ХАРКІВСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
ВІДДІЛ ОСВІТИ

61034, м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 52

тел.(057) 372-41-62, 372-51-52 E-mail: har-rvo@bk.ru


03.11.2011 № 2720


Керівникам навчальних закладів


На виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 01.02.2010 № 59 «Про вжиття заходів щодо запобігання насильству над дітьми» з метою попередження проявів жорстокості і насильства та забезпечення прав дітей у навчальних закладах, у зв’язку зі збільшенням випадків жорстокого поводження з дітьми, відділ освіти Харківської районної державної адміністрації зобов’язує вжити наступні заходи:

1. Ознайомити всіх педагогічних працівників та забезпечити неухильне виконання спільного наказу Держкомітету у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства освіти і науки та Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2004 № 5/34/24/11 «Про затвердження порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення» та іншого законодавства щодо попередження насильства над дітьми (додаток 1).

2. Проаналізувати на педрадах стан роботи навчального закладу з питань додержання педагогічними працівниками вимог законодавства щодо забезпечення захисту дітей від будь-яких форм насильства.

3. Організувати інформування педагогічних працівників навчального закладу з питань запобігання випадків насильства над дітьми: виявлення, процедури повідомлення та особливостей роботи з дітьми, які зазнали різних форм насилля (додаток 2).

4. Проводити попереджувальну роботу з батьками з метою недопущення випадків та роз’яснення наслідків жорсткого поводження з дітьми в сім’ях.

Про проведену роботу просимо інформувати Центр практичної психології та соціальної роботи відділу освіти ХРДА м.Південне, каб.5 до 21 листопада 2011 року.


^ Начальник відділу освіти О.І.Бабельчук


Снітко, 746-70-64

Додаток 1

до листа відділу освіти

від 03.11.2011 № 2720

Нормативно-правова база

щодо попередження насильства над дітьми

^ КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ

Конвенція ратифікована Постановою ВР N 789-ХІІ ( 789-12) від 27.02.91)

Дата підписання Україною: 21 лютого 1990 р.

Набуття чинності для України: 27 вересня 1991 р.

(Витяг)

Стаття З

1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

2. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають усіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

3. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, установленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Стаття 9

1. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Стаття 18

1. Держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування

2. З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов'язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ.

Стаття 19

1. Держави-учасниці вживають усіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

2. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв'язку з випадками жорстокого, поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку, необхідності, для порушення початку судової процедури.


^ КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Прийнята на п ятій сесії Верховної Ради України

28 червня 1996 року

(Витяг)

Конституція є основним Законом країни і встановлює визначальні принципи відповідальності держави, закладає важливу основу для додаткових законодавчих стратегій, спрямованих на боротьбу з усіма формами насильства в сім'ї.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 51. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватись про своїх непрацездатних батьків.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.


^ СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Прийнятий Верховною Радою України від 10.01.2002 № 2947-111.

Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, /V 21-22. ст. 135

(Витяг)

Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини

4. Батьки зобов'язані поважати дитину.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків

2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

4 Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

^ ПРО ОХОРОНУ ДИТИНСТВА

Закон України

від 26.04.2001 №2402-111

Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001 N ЗО, ст. 142

(Витяг)

Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від:

усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;

втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства.

Дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Процедура розгляду скарг дітей на порушення їх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім'ї та поза її межами встановлюється законодавством.

^ ПРО ОСВІТУ

Закон України

від 23 травня 1991р. №1060-ХІІ

(Витяг)

Стаття 22. Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти

Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії навчальних закладів, сім'ї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють.

Педагогічний патронаж здійснюється соціальними педагогами. За своїм статусом соціальні педагоги належать до педагогічних працівників.

Стаття 51. Права вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів

Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на:

захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність.

Стаття 56. Обов'язки педагогічних та науково-педагогічних працівників Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані: додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.

^ ПРО ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

Закон України

від 15.11.2001 №2789-ІІІ

Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N10, ст. 70.

(Витяг)

Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї.

Розділ І

Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

дії сексуального характеру – це вчинення розпусних дій щодо особи, які не містять ознак злочину;

домашнє насильство – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування однієї особи по відношенню до іншої особи на яку розповсюджується дія заходів з протидії домашньому насильству (у тому числі жорстоке поводження з дитиною), якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю;

економічне насильство – умисне позбавлення однією особою іншої особи житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, у тому числі аліментів, на які потерпілий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я;

жорстоке поводження з дитиною – усі форми фізичного психічного та економічного насильства, образи, недбале поводження, залишення без догляду та піклування, результатом якого може стати нанесення шкоди фізичному чи психічному здоров'ю дитини;

захисний припис – спеціальний форма реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах дітей щодо захисту особи, потерпілої від домашнього насильства, яким особі, яка вчинила домашнє насильство, забороняється вчиняти визначені в захисному приписі дії стосовно особи, потерпілої від домашнього насильства;

запобігання та протидія домашньому насильству – система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню домашнього насильства; припинення домашнього насильства, яке готується або вже почалося; проведення корекційних програм чи притягнення до відповідальності осіб, які вчинили домашнє насильство, а також реабілітація осіб, які зазнали домашнього насильства;

віктимна поведінка – поведінка потенційної жертви насильства в сім’ї, що провокує насильство в сім’ї;

корекційна програма – комплекс заходів, спрямований на формування у особи, яка вчинила домашнє насильство, навиків ненасильницької моделі поведінки, що ґрунтується на відповідальності за свою поведінку та її наслідки;

особи, на яких розповсюджується дія заходів передбачених цим Законом з протидії домашньому насильству – особи, які перебувають у шлюбі; проживають спільно, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання; особи, які не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей;

особою, яка вчинила домашнє насильство – визнається особа, яка вчинила дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства по відношенню до осіб на яких розповсюджується дія заходів (дія цього Закону) із запобігання та протидії домашньому насильству;

особою, яка зазнала домашнього насильства (потерпіла від домашнього насильства) – визнається особа, яка зазнала фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку інших осіб на яких розповсюджується дія заходів із запобігання та протидії домашньому насильству (дія цього Закону) і якій заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду;

офіційне попередження – це спеціальний захід реагування органів внутрішніх справ щодо захисту особи потерпілої від домашнього насильства, яким особа, яка вчинила домашнє насильство, офіційно попереджається про неприпустимість вчинення домашнього насильства;

погроза вчинення домашнього насильства - висловлювання або дії про наміри вчинення умисних дій, передбачених абзацом другим цієї статті, якщо є обґрунтовані підстави очікувати її виконання;

психологічне насильство – насильство, пов'язане із застосуванням одною особою дій психологічного характеру до іншої особи шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими умисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

сексуальне насильство – протиправне посягання однієї особи на статеву недоторканість іншої особи, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини;

соціальні заходи - система заходів, спрямованих на формування ненасильницьких моделей поведінки та моделей поведінки, які зменшують ризик виникнення ситуації домашнього насильства;

спеціальні заходи – система заходів, спрямованих припинення домашнього насильства; реабілітацію осіб, які проживали в умовах домашнього насильства та відновлення ненасильницьких стосунків; притягнення до відповідальності особи, яка вчинила домашнє насильство;

фізичне насильство – умисне позбавлення свободи, спричинення болю, нанесення однією особою іншій особі побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті потерпілого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності.

Стаття 2. Законодавство про попередження насильства в сім'ї

Законодавство про попередження насильства в сім'ї складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо попередження насильства в сім'ї.

Стаття 3. Органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї

1. Здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

  1. спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'я;

  2. службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах дітей органів внутрішніх справ;

3) органи опіки і піклування;

4) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї:
кризові центри для жертв насильства в сім'ї та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї (далі - кризові центри);

5) центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.

2. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, об'єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї.

Стаття 4. Підстави для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї

1. Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї є:

  • заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;

  • висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

  • отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно дитини чи недієздатного члена сім'ї.

2. Заява та повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення приймаються за місцем проживання постраждалого органами, зазначеними в пунктах 1 та 2 частини першої статті 3 цього Закону.

3. Орган, до якого надійшла заява або надійшло повідомлення про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення, розглядає заяву чи повідомлення та вживає в межах своїх повноважень передбачені законом заходи з попередження насильства в сім'ї.

4. Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення затверджується Кабінетом Міністрів України.


Спеціальні заходи з попередження насильства в сім’ї

Стаття 10. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї

  1. Члену сім'ї, який вчинив насильство в сім'ї, виноситься офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, за умови відсутності в його діях ознак злочину, службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією у справах дітей, про що йому повідомляється під розписку.

  2. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї може бути винесено осудній особі, яка на момент його винесення досягла 16-річного віку.

3. У разі вчинення особою насильства в сім'ї, після отримання нею офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, щодо цієї особи у випадках і в порядку, передбачених цим Законом, може бути винесено захисний припис.

Стаття 11. Офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім'ї

У разі систематичної (трьох і більше випадків) віктимної поведінки члена сім'ї, внаслідок якої створюється ситуація, що може призвести до вчинення насильства в сім'ї, службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією у справах дітей даному члену сім'ї виноситься офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім'ї, про що йому повідомляється під розписку.

Стаття 12. Взяття на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї

  1. Членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах дітей беруть на профілактичний облік.

  2. Зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, проводиться органами, які брали особу на такий облік, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства в сім'ї особа жодного разу не вчинила насильства в сім'ї.

3. Порядок взяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.


Відповідальність за вчинення насильства в сім’ї

Стаття 15. Відповідальність за вчинення насильства в сім'ї.

Члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.


ПОРЯДОК

^ РОЗГЛЯДУ ЗВЕРНЕНЬ ТА ПОВІДОМЛЕНЬ З ПРИВОДУ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ АБО РЕАЛЬНОЇ ЗАГРОЗИ ЙОГО ВЧИНЕННЯ


Наказ Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України від16.01.2004 N 5/34/24/11

(Витяг)

Розділ 1.

Загальні положення

1.1. Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Держава здійснює захист дитини від усіх форм фізичного та психічного насильства, образи, недбалого й жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні домагання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

1.2. Цей Порядок визначає механізм взаємодії структурних підрозділів Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України у попередженні жорстокого поводження з дітьми, фізичного, сексуального, психологічного, соціального насильства, наданні невідкладної допомоги дітям, які потерпіли від жорстокого поводження.

1.3. Порядок розроблено відповідно до Конвенції про права дитини, Конвенції Міжнародної організації праці "Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці", Сімейного та Кримінального кодексів України, Кодексу України про адміністративні порушення, Законів України "Про охорону дитинства", "Про попередження насильства в сім'ї", "Про звернення громадян", "Про освіту", "Про міліцію", "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", Указу Президента України від 21.02.2003 N 154/2003 "Про Державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки".

1.4. У цьому Порядку поняття "жорстоке поводження з дитиною" означає будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного та соціального насилля над дитиною в сім'ї або поза нею.

Поняття "дитина" у даному Порядку означає особу у віці до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.


Розділ 2.

Порядок подання та реєстрація звернень та повідомлень

2.1. Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження з дитиною подаються як самою дитиною, так і фізичними особами за місцем їх проживання за наявності фактів такого поводження або при реальній загрозі їх учинення.

2.2. Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження приймаються посадовими особами органів внутрішніх справ, органів та закладів освіти, охорони здоров'я, управлінь у справах сім'ї та молоді, центрів соціальних служб для молоді та передаються для реєстрації до відповідного територіального підрозділу служби у справах неповнолітніх протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення).

2.3. Діти, які зазнали жорстокого поводження (або щодо яких існує загроза його вчинення), також можуть бути виявлені під час проведення рейдів служб у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей, через мережу "телефонів довіри" тощо.

У цьому разі кожен виявлений факт документується і передається до територіального підрозділу служби у справах дітей за місцем проживання дитини.

2.4. Усні повідомлення перед передачею їх до служби у справах дітей оформлюються письмово посадовою особою, яка отримала повідомлення з позначкою, від кого та коли (дата, час) отримано повідомлення.

2.5. Реєстрація повідомлень та звернень, отриманих службою у справах дітей, проводиться у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".

2.6. Не допускається розголошення відомостей по суті звернення дитини, з'ясування додаткової інформації, що не стосується суті звернення.

Ця заборона не поширюється на посадових осіб, які мають відношення до вирішення справи.

На прохання дитини, висловленого в будь-якій формі, не підлягають розголошенню її прізвище, місце проживання, навчання або роботи.


Розділ 3.

Розгляд звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення

3.1. Загальні питання розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення:

3.1.1. Координатором заходів щодо захисту дітей від жорстокого поводження з ними або реальної загрози його вчинення є служба у справах дітей.

3.1.2. Якщо в заяві (інформації офіційних органів) вбачається ознака злочину чи загроза його вчинення, вона обов'язково передається органу внутрішніх справ для вжиття заходів.

3.1.3. Усі заяви та повідомлення з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення в обов'язковому порядку реєструються у відповідному журналі обліку заяв та повідомлень.

3.1.4. У разі необхідності зазначені в Порядку установи (служби) організовують надання невідкладної медичної (викликають швидку допомогу), психологічної та інших видів допомоги дитині, яка постраждала внаслідок жорстокого поводження.

3.2. Служби у справах дітей:

3.2.1. Ведуть загальний облік дітей, які зазнали жорстокого поводження, та сімей, у яких діти зазнали жорстокого поводження.

3.2.2. Координують діяльність органів освіти, охорони здоров'я, внутрішніх справ щодо профілактики та припинення фактів жорстокого поводження з дітьми.

3.2.3. Надають необхідну допомогу дитині, яка зазнала жорстокого поводження, та в разі загрози його вчинення вживають заходів до попередження жорстокого поводження щодо дитини.

3.2.4. Направляють дитину для обстеження стану її здоров'я до установ і закладів охорони здоров'я з метою документування фактів жорстокого поводження, надання дитині необхідної медичної допомоги, у тому числі лікування в стаціонарі.

3.2.5. Уживають невідкладних заходів до ліквідації наслідків і загрози неправомірних дій щодо дитини; у разі потреби разом з кримінальною міліцією у справах дітей розв'язують питання про тимчасове вилучення дитини із середовища, де вона зазнала жорстокого поводження, та про подальше її влаштування.

3.2.6. Спільно з центрами соціальних служб для молоді надають необхідну соціально-психологічну допомогу, проводять профілактичну та роз'яснювальну роботу щодо наслідків жорстокого поводження з дітьми.

3.2.7. Представляють, у разі необхідності, інтереси дитини в суді.

3.3. Органи внутрішніх справ:

3.3.1. Працівники органів внутрішніх справ, у тому числі кримінальної міліції у справах дітей, здійснюють прийняття інформації про випадки жорстокого поводження з дітьми цілодобово.

Повідомлення зобов'язані приймати всі працівники органів внутрішніх справ.

3.3.2 У разі усного звернення або телефонного повідомлення працівником органу внутрішніх справ складається протокол цього звернення чи повідомлення.

3.3.3. Усі звернення та інформації з приводу жорстокого поводження з дітьми, у яких вбачаються ознаки злочинний діянь або загроза їх учинення, обов'язково реєструються в черговій частині органу внутрішніх справ. Інші заяви та скарги, які надходять поштою, реєструються в канцелярії органу внутрішніх справ і, якщо вони потребують додаткової перевірки, розглядаються в терміни, визначені законодавством.

3.3.4. Усі звернення та повідомлення щодо жорстокого поводження з дітьми розглядає керівництво органу внутрішніх справ і дає конкретні вказівки працівникам кримінальної міліції у справах дітей щодо необхідних матеріалів для подальшого прийняття рішення згідно із законодавством.

Після перевірки викладених у зверненні фактів керівник органу внутрішніх справ приймає рішення про притягнення винних осіб до відповідальності.

3.3.5. Якщо питання, порушені в заяві дитини, не належить до компетенції органів внутрішніх справ, працівники кримінальної міліції у справах дітей переадресовують їх за належністю і повідомляють про це відповідну службу у справах дітей та автора звернення (повідомлення).

3.3.6. Працівники кримінальної міліції у справах дітей тісно співпрацюють із службами у справах дітей, центрами соціальних служб для молоді, органами прокуратури, освіти, навчальними закладами, закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.

3.3.7. У разі потреби термінового вилучення дитини із сім'ї, де батьки чи особи, що їх замінюють, жорстоко поводяться з нею, працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх спільно зі службами у справах неповнолітніх вирішують питання щодо подальшого влаштування дитини.

3.3.8. За всіма фактами жорстокого поводження з дітьми та результатами розгляду працівники кримінальної міліції у справах дітей зобов'язані інформувати:

  • заявника;

  • службу у справах дітей;

  • батьків дитини або осіб, які їх замінюють (за згодою дитини);

  • у разі необхідності, органи прокуратури та суд.

3.4. Органи та заклади освіти:

3.4.1. Здійснюють приймання заяв та повідомлень про випадки жорстокого поводження з дітьми.

3.4.2. Терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення.

3.4.3. Уживають заходів до виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми у навчальних закладах, притягують до дисциплінарної відповідальності співробітників, учнів та інших осіб, які допускають жорстоке поводження з дітьми.

3.4.4. Керівники навчальних закладів зобов'язують педагогічних працівників, зокрема класних керівників, проводити попереджувальну роботу з батьками з метою недопущення випадків жорстокого поводження з дітьми в сім'ях, а також відстежувати подібні випадки з боку інших учнів.

3.4.5. Класні керівники організовують роботу з батьками щодо роз'яснення наслідків жорстокого поводження з дітьми в сім'ях, а також з особами, що становлять найближче оточення дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або потерпає від реальної загрози його вчинення.

3.5.Органи та заклади охорони здоров'я:

3.5.1. Лікувально-профілактичні установи та заклади цілодобово здійснюють приймання дітей, які зазнали жорстокого поводження, та надають їм потрібну медичну допомогу.

3.5.2. При обстеженні дитини медичні працівники звертають увагу на ушкодження, що могли виникнути внаслідок жорстокого поводження з дитиною, та повідомляють про це дільничного педіатра, орган внутрішніх справ та відповідну службу у справах дітей.

3.5.3. У разі виявлення або надходження звернень чи повідомлень з приводу жорстокого поводження проводять медико-соціальну реабілітацію дітей, які потерпіли внаслідок жорстокого поводження.

3.6. Управління (відділи) у справах сім'ї та молоді:

3.6.1. Здійснюють приймання та розгляд звернень і повідомлень про випадки жорстокого поводження з дітьми.

3.6.2. Терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення.

3.6.3. Направляють дітей, які зазнали жорстокого поводження, та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза його вчинення, до спеціалізованих установ для надання допомоги (кризові центри соціально-психологічної допомоги, притулки, центри медико-соціальної реабілітації, прийомні сім'ї).

3.6.4. Проводять профілактичну, роз'яснювальну роботу серед громадськості щодо попередження жорстокого поводження з дітьми.

3.7. Центри соціальних служб для молоді:

3.7.1. Здійснюють приймання заяв та повідомлень про випадки жорстокого поводження щодо дитини.

3.7.2. Терміново (протягом однієї доби) передають повідомлення у письмовій формі до служби у справах дітей, органів внутрішніх справ про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення.

3.7.3. У разі необхідності надають первинну (під час звернення) соціально-психологічну допомогу дітям, які постраждали від жорстокого поводження.

3.7.4. Надають правові, психологічні, соціально-медичні та соціально-психологічні послуги з метою збереження соціального статусу та повноцінної життєдіяльності, адаптування у суспільстві дітей, які постраждали від жорстокого поводження.

3.8. Притулок для дітей та центр соціально-психологічної реабілітації дітей.

3.8.1. Діти, які постраждали від жорстокого поводження, а також діти із сімей, перебування в яких загрожує їх здоров'ю чи життю, мають можливість цілодобово звернутися до притулку для дітей або центру соціально-психологічної реабілітації дітей.

3.8.2. Підставою для прийняття дитини є звернення дитини (усне або письмове) до адміністрації закладу за допомогою, яке обов'язково реєструється та невідкладно розглядається керівництвом закладу.

3.9. Всеукраїнська дитяча лінія (8-800-500-21-80) та система телефонів довіри:

3.9.1. Безкоштовно, конфіденційно та анонімно надає консультації і психологічну допомогу дитині, яка постраждала внаслідок жорстокого поводження з нею.

3.9.2. Надає дитині інформацію про роботу служб у справах дітей, відділів у справах сім'ї та молоді, соціальних служб для молоді, органів опіки і піклування, освіти і науки, охорони здоров'я, кримінально міліції у справах дітей, неурядових організацій, які працюють в інтересах дітей.

3.9.3. Інформує відповідну службу у справах дітей про факт жорстокого поводження (у разі якщо така дитина погодилася повідомити свою адресу проживання) з метою оперативного втручання та надання допомоги.

Додаток 2

до листа відділу освіти

від 03.11.2011 № 2720

^ Рекомендації для педагогічних працівників щодо роботи з дітьми, які зазнали різних форм насильства

(Профілактика насильства та виявлення дітей, які зазнали різних форм насильства: Методичний посібник. – Харків: ХОНМІБО, 2009)

Насильство завдає дитині тяжких травм, які мають згубні наслідки для її подальшого фізичного та психічного розвитку. Для суспільства це небезпечно тим, що діти, які були жертвами або свідками насильства в сім’ї, переносять цей негативний досвід на власне життя. Така сім’я виховує для суспільства потенційного агресора чи жертву – людину, яка вважає за норму, що інших можна принижувати, а «за необхідності» й побити.

За низкою різних даних, жорстокість щодо дітей корелює з такими характеристиками батьків, як їх молодший вік, патологія особистості, психічний розлад, низький соціальний статус, соціальна ізоляція, дисгармонія в подружніх стосунках, розлучення, кримінальне минуле. У багатьох батьків в анамнезі є інформація, що вони самі в дитинстві зазнавали жорстоке поводження або деривації.


^ Можливі наочні ознаки дітей, які зазнають насильства, жорстокого поводження

(за О.Кочемировською, А.Ходоренко; модифікація Ю.Онишка, Л.Смислової, І.Дубініною)

Тип насильства

Ознака

Фізичне

  • зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини, садна;

  • синці на тих частинах тіла, на яких вони не повинні з’являтися, коли дитина грається (наприклад, на щоках, очах, губах, вухах, сідницях, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо);

  • рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;

  • ретинальні крововиливи (у сітківку), відшарування сітківки і переломи орбіти;

  • забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);

  • рани і синці у різних фазах загоєння та/або у різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно) або незрозумілого походження;

  • сліди від укусів людиною;

  • незвичайні опіки (цигаркою або гарячим посудом).

Сексуальне

- знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

- висипи та/або кровотечі в області паху, геніталій;

- захворювання, що передаються статевим шляхом;

- ознаки вагінального або анального проникнення стороннього предмета;

- дитяча або підліткова проституція;

- вагітність;

- вчинення сексуальних злочинів;

- сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

- нерозбірлива та/або активна сексуальна поведінка;

- уникнення контактів із ровесниками;

- відсутність догляду за собою;

- синдром «брудного тіла»: постійне настирливе перебування у ванній, під душем;

- боязнь чоловіків;

- боязнь конкретних людей;

- запобіжні заходи, щоб важче знімати одяг;

- синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях;

- людські укуси.

Психологічне

- замкнутість;

- страх або, навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

- неврівноважена поведінка;

- агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення та насильства;

- уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань, відомих дітям відповідного віку («маленький дорослий»);

- уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;

- занижена самооцінка;

- тривожність;

- почуття провини;

- швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;

- демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому; небажання йти додому;

- схильність до «мандрів», бродяжництва;

- страх перед фізичним контактом;

- депресивні розлади;

- спроби самогубства або самопошкодження;

- вживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин;

- наявність стресопохідних розладів психіки, психосоматичних хвороб;

- насильство по відношенню до слабших: тварин чи інших живих істот.

Економічне насильство, занедбання дитини

- дитина постійно голодує через нестачу їжі;

- дитина надмірно набирає вагу через неправильне харчування;

- дитина завжди запізнюється до школи;

- дитина завжди пропускає школу;

- дитина носить брудний одяг;

- дитина одягнена не за погодою, не по сезону;

- дитина виглядає втомленою і хворою;

- дитина виглядає занедбаною;

- у дитини неліковані зуби;

- нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря);

- за дитиною не стежать і вона залишена напризволяще;

- дитину наражають на небезпеку;

- дитини уникають інші діти;

- у дитини немає іграшок, книжок, розваг тощо;

- удома холодно, безлад і антисанітарія;

- у дитини немає постільної білизни або постільна білизна драна та брудна;

- нігті в дитини нестрижені і брудні;

- у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;

- є інформація про трудову діяльність дитини (особливо молодшого віку);

- дитина жебракує, втікає з дому.



^ ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Якщо дитина розповідає вам про насильство:

  1. Поставтеся до дитини серйозно, покажіть, що ви їй повністю вірите та не звинувачуєте в тому, що сталося.

  2. Спробуйте зберігати спокій, задавайте питання у м’якій формі:

- «Чи правильно я розумію, що тобі зробили боляче? Розкажи, будь-ласка, як це сталося. Покажи, де в тебе болить?»

  1. Заспокойте та підтримайте дитину словами:

  • «Добре, що ти мені сказала. Ти правильно зробила»;

  • «Ти в цьому не винна»;

  • «Така ситуація трапляється і з іншими дітьми»;

  • «Не ти одна потрапила в таку ситуацію, це трапляється також і з іншими дітьми»;

  • «Мені треба сказати декому (соціальному працівникові та міліціонеру) про те, що це трапилося. Вони захочуть задати тобі кілька запитань. Вони допоможуть зробити так, щоб ти почувала себе у безпеці» (Пам'ятайте, Ви можете показати дитині, що Ви розумієте її почуття з цього приводу, але ви не повинні залишати дитині вибору.) Скажіть дитині: «Бувають такі секрети, які не можна зберігати. Наприклад, якщо тобі зробили погано».

  1. Не думайте, що дитина обов'язково ненавидить свого кривдника або гнівається на нього – батьки залишаються для неї батьками незалежно від того, як вони поводяться з дитиною, вона продовжує їх любити та боїться зашкодити їм своїми словами чи діями; тому ні в якому разі не оцінюйте особистість кривдника перед дитиною, оцінити можна тільки дію (наприклад, «так, з тобою вчинили погано»).

  2. Терпляче відповідайте на питання та розвіюйте тривоги дитини.

  3. Стежте за тим, аби не давати обіцянок, які ви не зможете виконати (наприклад: «Твоя мама не засмутиться» або «З тим, хто тебе скривдив, нічого не зроблять»).

У жодному разі фахівець при бесіді з дитиною не повинен:

- бути нетерплячим та перебивати її;

- робити поспішні висновки;

- намагатися завершити думки дитини, її висловлення;

- втрачати зоровий контакт із дитиною, жестами та рухами тіла демонструвати неуважність;

- відповідати недоладно;

- змінювати предмет розмови;

- залякувати дитину (в тому числі тим, що її родичів буде суворо покарано);

- критикувати дитину або глузувати з неї.

Якщо дитина говорить про це в класі:

- покажіть, що ви прийняли це до відома, наприклад: «Це дуже серйозно. Давай ми з тобою поговоримо про це пізніше» (і змініть тему);

- організуйте якнайшвидше розмову з дитиною наодинці (наприклад, на найближчій перерві, під час перерви на обід).

Алгоритм дій працівника закладу освіти при виявлені випадку жорстокого поводження з дитиною

Пропоновані рекомендації розроблені на основі законодавства України та практичного досвіду.

За виконання законодавства відповідає адміністрація закладу освіти, яка має розробити внутрішній механізм взаємодії учасників навчально-виховного процесу щодо попередження та виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми, попередження загрози його вчинення, реагування, якщо такі випадки мали місце.

Ні за яких умов не треба замовчувати виявлені Вами факти жорстокого поводження з дитиною або реальної загрози його вчиненню. Це не лише питання моральності. По-перше, нехтування проблемою призводить до погіршення ситуації та може мати набагато гірші наслідки; по-друге, заклад освіти несе відповідальність за виконання норм законодавства; по-третє, маючи відповідальність, адміністрація закладу освіти може притягнути працівників до дисциплінарної відповідальності.

Рекомендації:

  1. Терміново повідомте адміністрацію навчального закладу про те, що дитина розповіла вам про насильство (залиште дитину із секретарем або з іншим працівником школи, але не залишайте дитину саму).

  2. Адміністрація навчального закладу терміново, протягом однієї доби, в письмовій формі передає повідомлення про випадок жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його здійснення до:

І. Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації (м.Харків, пр.Гагаріна, 157а, тел. 51-41-41, 51-41-77).

ІІ. Органів внутрішніх справ за місцем проживання дитини:

  • Харківського районного відділу ГУМВС у Харківській області (м.Мерефа, вул.Дніпропетровська, 211, тел. 748-32-33, 748-73-50);

  • Липецького відділу ГУМВС України в Харківські області (с.Жовтневе, вул.Першотравнева, 1, тел.747-12-02, 747-11-02).

ІІІ Відділу освіти Харківської районної державної адміністрації.

ІV Харківського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (м.Харків, вул. Комсомольське шосе, 82, 4 поверх, тел. 370-09-45, 370-70-17).

  1. Зачекайте з повідомленням батьків доти, доки співробітники міліції або служби у справах дітей не визначать найкращий час і спосіб, щоб це зробити.

  1. Плануйте подальші дії разом зі співробітниками міліції або служби у справах дітей. З'ясуєте, чи збираються вони приїхати до школи або додому до дитини й коли саме, чи вони обмежаться тільки консультуванням.

  2. Повідомте органам внутрішніх справ та службі у справах дітей всю інформацію, що стосується дитини та її родини, яка може допомогти при плануванні подальших дій.

  3. Залишайтеся з дитиною, поки співробітники міліції не приїдуть до школи, розуміючи, що дитині необхідна підтримка.

  4. Проконсультуйтеся з міліцією перед тим, як відпустити дитину додому на обід або після школи, якщо їх представники ще не поговорили з дитиною.

  5. Поважайте право дитини на усамітнення, не викриваючи її іншим шкільним працівникам та учням.

  6. ^ Не відкладайте повідомлення. Пам'ятайте, якщо ви підозрюєте, що дитина стала жертвою будь-якого насильства, ви відповідальні перед законом і повинні сповістити про це владі


Чого не треба робити:

Не слід намагатися самотужки вирішити проблему. Це може призвести до порушення законодавства та бути небезпечним для Вас особисто. Наприклад, не варто самостійно приймати рішення щодо відвідування сім’ї, де за вашою підозрою жорстоко поводяться з дитиною.

Ваші дії припиняються в той час, коли звернення або повідомлення було передано до компетентних органів.


Що далі…

Далі справа є компетенцією установ, організацій і посадових осіб, до яких було передано звернення чи повідомлення.

Порядок дії відповідних служб та посадових осіб, до яких було передано звернення з приводу жорстокого поводження з дитиною та механізми взаємодії, визначаються законодавством України.

Законодавство передбачає інформування заявника (особи, яка здійснила повідомлення або звернення).


Порадник для вчителя з підтримки дитини в класі після розкриття випадку насильства

Як учитель, ви можете спостерігати, що дитина починає виявляти агресивну або деструктивну поведінку в класі, їдальні або на шкільному подвір'ї, що може бути прямим результатом вчиненого над нею насильства.

У класі дитина може бути надмірно послужливою, не здатною зосередити увагу й зазнавати труднощів у спілкуванні з однолітками. Реакція деяких дітей може бути внутрішньою, вони переживають усе в собі, і їм може бути необхідна допомога, щоб вони змогли розповісти про свої почуття, довірити їх іншим. Їх довіру підірвано, і їм необхідно заново вчитися довіряти людям.

Однак роль педагога не закінчується після розкриття випадку насильства. Педагог може і повинен відігравати істотну роль у підтримці дитини та відновлюванні її психологічного стану після насильства. Те, що відбувається в класі, може мати дуже велике значення для тих учнів, які зазнали насильства.

Важливо пам'ятати, що діти здатні відновлюватися після насильства і що педагоги можуть і навіть зобов'язані переконати дитину, що «життя триває», звертаючись до таких проблем:

  • захист від повторного насильства;

  • захист від ганьби;

  • нормалізація середовища.

Ви можете допомогти дитині, виконуючи наступні правила:

  • підтримуйте звичний та безпечний статус дитини в класі;

  • не вирішуйте за дитину, що вона хоче і чого не хоче. Запитуйте! Це допоможе вам виявляти тепле ставлення на рівні, комфортному для дитини;

  • використовуйте звичайні для дитини прояви теплого ставлення; нехай у вашому голосі відчувається тепло;

  • кивніть, підморгніть дитині, поставте якусь позначку в її роботі, що завгодно, аби підкреслити значущість дитини, почуття її цінності, прийняття та схвалення;

  • життя дитини поза класом може стати хаотичним. Клас може бути єдиним місцем, де дитина буде почувати себе безпечно. Чітко визначайте ваші вимоги та очікування від дитини;

  • заохочуйте дитину до різноманітних шкільних заходів, демонструйте роботу дитини, втягуйте дитину в дискусію тощо;

  • забезпечте дитині безпеку й конфіденційність: підтримуйте звичний спосіб життя. Не обговорюйте деталі того, що трапилося з дитиною будь з ким. Переживання дитини не призначені для загального обговорення;

- деструктивна й антисоціальна поведінка дитини, що постраждала від насильства, повинна твердо й постійно засуджуватися;

- заохочуйте і стимулюйте творчість дитини – це допоможе їй висловити свої почуття.


Скажіть дитині, яка стала жертвою насильства:

  • Я тобі вірю.

  • Мені шкода, що це з тобою трапилося.

  • Це не твоя провина.

  • Добре, що ти мені про це сказала.

  • Я намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека.

Якщо реакція дитини виражається недоречним способом або дитина здійснює насильство над іншими дітьми, не зволікаючи, проконсультуйтеся з фахівцями в галузі захисту дітей.

^ Як поводитися у випадку розкриття насильства

Роль учителя в класі у тих випадках, коли дитина стала жертвою насильства, може бути як дуже необхідною, так і негативною. Усі члени колективу повинні розуміти, який вплив справить на всіх розповідь дитини. У той же час вони повинні усвідомлювати, що дитині в цій ситуації необхідно надати підтримку. Крім того, усі зобов'язані дотримуватися закону та повідомляти про випадки насильства у відповідні органи.

Щоб правильно реагувати на розкриття випадків насильства над дитиною та забезпечити дитині необхідну підтримку, вчитель повинен бути впевненим у правильності своїх вчинків. Тривога з приводу почуттів, реакція на те, що сталося, і почуття відповідальності перед школою і громадськістю — усі ці почуття стереотипні, бо кожен вчитель перш за все є людиною. Розмірковувати про власні переживання й про те можливе почуття дискомфорту, що вони у вас викликають - це краща підготовка до того, щоб упоратися з такою ситуацією Учителеві може бути нелегко підготувати свою реакцію на розповідь дитини, але все-таки йому варто з'ясувати для себе, якими є його власні цінності і страхи перед реакцією на розповідь дитини, яка стала жертвою насильства. Краще розуміння наших власних реакцій на цю проблему допоможе нам більш ефективно впоратися із ситуацією.

Якщо дитина словами або поведінкою поінформувала свого вчителя про насильство - це значить, що вчитель досягнув успіху в забезпеченні необхідного та безпечного для дітей середовища. Не знехтуйте довірою дитини!

^ ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ З ДИТИНОЮ

Дорогі мамо і тато! Для того щоб я виріс здоровою і щасливою людиною, мені дуже потрібно, щоб ви пам'ятали про те, що для мене важливо і необхідно вже зараз.

1. Любіть мене і не забувайте виражати свою любов (поглядом, посмішкою, дотиком). Любіть мене просто за те, що я є, і я стану ще кращим. Піклуйтеся про мене.

  1. Не бійтеся проявляти ваші батьківські вимоги до мене. Я повинен знати межі дозволеного.

  2. Не порівнюйте мене з іншими. Я маю право бути іншим, і я єдиний такий на всій землі, неповторний.

  3. Більше думайте про те, які почуття я переживаю, ніж про те, як я поводжуся. Часто моя поведінка залежить від мого емоційного стану.

  4. Я дуже вас люблю і завжди хочу, щоб Ви мене любили. Тому не засмучуйтеся, коли я дратуюся і злюся на вас, коли вередую або кричу. Мої відчуття, як і ваші, змінюються. Можливо, я хочу, щоб ви більше звертали на мене увагу.

  5. Не робіть для мене те, що я можу зробити сам. Я відчуватиму себе маленьким і не захочу зростати. Продовжуватиму вимагати, щоб ви обслуговували мене.

  6. Не звертайте надто багато уваги на мої погані звички. Зайва увага, а особливо заборона, лише сприяють їх закріпленню. Краще допоможіть мені усвідомити, у чому їх шкода для мене.

  1. Ніколи не обзивайте мене. Це боляче ранить мене, здається, що я найгірший на світі і мені ні для чого робити щось хороше. Тоді руйнуються всі мої надії, і я не вірю в себе. Це впливає на мою самооцінку. Як я зможу виправдати ваші очікування відносно мого майбутнього, якщо я так і не навчуся любити себе?

  1. Не бийте і не принижуйте мене. Я виросту і мститиму всьому світу, караючи себе і своїх дітей, роблячи вас нещасними. Мені не хочеться жити у злому і непривітному світі, тому не бийте мене зараз, від цього я не стану кращим.

  2. Пред'являйте вимоги, які відповідають моєму віку, тоді я зможу їх виконати.

  3. Дайте мені право на помилку і не заставляйте мене вважати, що мої помилки -злочини. Усі люди можуть помилятися. Ніхто не досконалий.

12. Не вимагайте від мене пояснень щодо моєї поганої поведінки. Інколи я сам не знаю, чому зробив те або інше. Краще допоможіть мені усвідомити, чим це погано і чим шкодить мені і оточуючим.

13. Знайдіть час і вислухайте мене. Інколи мені, дуже хочеться розповісти про себе і про мої проблеми.

  1. Не викликайте у мене відчуття провини і не говоріть: «Через тебе в моєму житті нічого не складається! Через тебе в домі лише сварки!». Адже я не відповідаю за проблеми дорослих.

  2. Пам'ятаєте, що я багато чого вчуся у вас і хочу бути схожим на вас.

  3. Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності. Мені необхідно вчитися на власному досвіді.

  4. Будьте зі мною щирими, завжди і у всьому: коли виражаєте свої відчуття, коли слухаєте мене, коли робите зауваження та ін. Якщо схвалюєте - схвалюйте щиро. Радійте щиро. Якщо ви говорите і думаєте одне, а відчуваєте зовсім інше - я це бачу і відчуваю невпевненість у собі.

  5. Будьте готові сприймати мене як особу окрему від вас і не схожу на вас.

  6. За прояв моїх почуттів не хваліть і не лайте мене, допоможіть мені усвідомити, що почуття просто є і відчувати їх може кожен, відчувати не забороняється і не соромно.

  7. Даруйте мені щодня хоча б півгодини часу свого життя, і хай ці півгодини належатимуть лише мені: ні про кого і ні про що не думайте в цей час, окрім мене. Цим ви заповните мій емоційний вакуум, і я буду твердо впевнений у тому, що ви мене любите і я вам потрібний.

  8. Не робіть мені зауважень у присутності інших. Поговоріть зі мною про це наодинці.



Схожі:

Керівникам навчальних закладів iconКерівникам загальноосвітніх навчальних закладів Про навчально-методичний посібник
Посібник стане в нагоді керівникам навчальних закладів – Шкіл сприяння здоров’ю, педагогам, практичним психологам, усім тим, хто...
Керівникам навчальних закладів iconМетодичні рекомендації щодо оформлення навчальних кабінетів з базових дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах
На допомогу керівникам закладів освіти, завідувачам навчальних кабінетів, керівникам шкільних мо, кафедр
Керівникам навчальних закладів iconМетодичні рекомендації з вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду Адресовані педагогічним колективам навчальних закладів, методистам, керівникам мо
Адресовані педагогічним колективам навчальних закладів, методистам, керівникам мо
Керівникам навчальних закладів iconМетодичні рекомендації до проведення у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах області
Керівникам управлінь, відділів освіти, керівникам загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів
Керівникам навчальних закладів iconНаказ №116 Про проведення "Дня цивільної оборони" (цивільного захисту) та "Тижня безпеки дитини" в навчальних закладах Ізюмського району
Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів та завідуючим дошкільних навчальних закладів
Керівникам навчальних закладів iconПоложення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 року n 305, з метою методичної допомоги керівникам дошкільних навчальних закладів, місцевих органів управління освітою наказую
Евастопольської міських державних адміністрацій, Міністру освіти Автономної Республіки Крим рекомендувати Примірний статут дошкільного...
Керівникам навчальних закладів iconЩодо проведення інтелектуальних змагань «Що? Де? Коли?» Де
Керівникам органів управління освітою районів і міст обласного значення, керівникам навчальних закладів обласного
Керівникам навчальних закладів iconКерівникам навчальних закладів увага! Час
...
Керівникам навчальних закладів iconКерівникам загальноосвітніх, дошкільних, позашкільних навчальних закладів
Усі інші працівники навчальних закладів проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності безпосередньо...
Керівникам навчальних закладів iconРекомендує: Керівникам навчальних закладів, педагогічним колективам у 2011-2012 навчальному році спрямувати роботу дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів на
«Про підсумки роботи навчальних закладів району в 2010-2011 навчальному році та завдання на 2011-2012 навчальний рік»
Керівникам навчальних закладів iconНаказ №501 м. Івано-Франківськ Про організацію та проведення " години психолога" у загальноосвітніх навчальних закладах
Начальникам управлінь (відділів) освіти райдержадміністрацій (міськвиконкомів), керівникам закладів обласного підпорядкування, професійно-технічних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи