Анкета для батьків першокласника Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?» icon

Анкета для батьків першокласника Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?»




Скачати 237.94 Kb.
НазваАнкета для батьків першокласника Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?»
Дата конвертації08.01.2013
Розмір237.94 Kb.
ТипАнкета
джерело

ЗМІСТ

1. Вступ……………………………………………………………………………………

2. Психологічна готовність дітей до школи………………………………………….

3. Як допомогти дитині підготуватися до школи?......................................................

4. Як підготуватися до першого вересня?.....................................................................

5. Чи готова дитина до школи (експрес – тест)………………………………………

6. Анкета для батьків першокласника………………………………………………..

7. Тест для батьків « Чи готові ви віддати дитину до школи?»……………………

8. На допомогу вчителям та батькам…………………………………………………..

9. Десять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника……………….

10. Поради батькам щодо зняття психологічної напруженості у дітей…………..


ВСТУП


Сім’я – є однією з найдавніших і стійких соціальних спільностей. Історія розвитку сім’ї нерозривно зв’язана з історією розвитку суспільства, народу, країни. Її сьогодення і майбутнє пов’язане з сьогоденням і майбутнім людства.

Все, що є в нашому характері, все, що ми беремо з собою в своє доросле і самостійне життя, – закладено в нас перш за все в сім’ї, в години сімейного спілкування, сімейного дозвілля. Звичайно, світ людини формують і школа, і вулиця, і театр, і книга... Але саме сім’я є тим первинним середовищем, де проходить становлення особистості, де ми дістаємо перші відомості про багатообразність і складність оточуючого нас світу, про добро і зло, де формуються наші звички і вміння, наші погляди і життєві плани, потреби і здібності. В сім’ї розвивається вся гама наших емоцій і почуттів, через сім’ю ми засвоюємо соціальний досвід, переймаємо традиції. Саме в сім’ї йде непростий процес виховання переконань, вимогливості до себе й інших, милосердя і співчуття до людини.

Спілкування з найближчими людьми духовно звеличує нас, зміцнює віру в себе, впевненість у правильності вибраної життєвої позиції, всиляє життєвий оптимізм, відкриває в людині кращі душевні якості.

Сім’я завжди буде основою життя людини, джерелом її щастя. Батьки щасливі дітьми, діти щасливі батьками – такий природний взаємозв’язок. Душевна близькість дітей і батьків – це і є багатство сім’ї. Для кожної матері, для кожного батька найбільше щастя в житті – побачити своїх дітей людьми, гідними високого звання Людини. Сім’я – могутня творча сила. Вона покликана утверджувати все добре, ніжне в людині, захищати від життєвих незгод.

^ Роль сім’ї у вихованні дітей – велика і відповідальна. Батьки є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість. Сім’я в доступних їй межах і формах здійснює завдання розумове, моральне, естетичне і фізичне виховання дітей, дбає про їхній гармонійний розвиток.

Більшість батьків не знають, як допомогти своїй дитині підготуватися до шкільного навчання. Тому варто провести з батьками шести річок серію занять «Педагогічного всеобучу», на яких ознайомити батьків з організацією занять з дітьми.


^ ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

Із приходом до школи починається важливий і переломний етап у житті дитини. Виникає нова соціальна позиція особистості – учень. До дитини в цей період висуваються нові вимоги, у неї з’являються нові обов’язки, нові товариші, нові стосунки з дорослими, які також потребують певних моральних зусиль і досвіду. Але чи готова дитина відповісти на нову для неї соціальну ситуацію?

Вступаючи до школи, всі першокласники виявляють щире бажання вчитися. Чому ж у багатьох із них це бажання швидко зникає?

У психології давно відомий факт, що бажання першокласників є дуже поверховим і… не обґрунтованим: дитина хоче оволодіти новою соціальною роллю, яка приваблює своєю зовнішньою атрибутикою (нова форма, портфелик, книги…) та ритуальністю – до школи йдуть всі діти, там своє життя, більш доросле. Саме цього хоче майбутній школяр. Але дуже швидко виявляється , що все зовсім не так. І тут виникають проблеми, бо учитися часто хочеться зовсім не того, що вчать, в школі потрібно робити те, що вимагає вчитель і не тільки тоді, коли тобі цього хочеться, а уроки слід вчити завжди. Та й фізично важко витримати шкільні навантаження. Ось тут і стає актуальним фактор готовності дитини до шкільного життя.

Успішна адаптація до шкільного життя залежить від рівня готовності дитини до навчання в першому класі, сформованості основних передумов навчальної діяльності. Чим краще готовий організм дитини до всіх змін, пов’язаних з початком навчання в школі, тим спокійнішим буде процес пристосування до школи. Практика показує, що у дітей, не готових до системного навчання, набагато важче і триваліше відбувається адаптація, пристосування до школи, у них набагато частіше виникають труднощі в навчанні, серед таких дітей значно більше невстигаючих, і не тільки в першому класі, а й у старших класах, і саме в них у більшості випадків відмічається порушення стану здоров’я, насамперед психоневрологічної сфери. Таким чином, фактично «неготові діти» - це той контингент, який у подальшому ризикує мати найбільші труднощі в навчанні, не встигати, поглибити вже наявні відхилення в стані здоров’я або захворіти від надмірних навантажень та перевтоми. Необхідно пам’ятати, що недостатня готовність не є перепоною до навчання, важливо лише знати та враховувати ці особливості.

Що ж таке готовність до школи?

Під психологічною готовністю до школи зазвичай розуміють необхідний і достатній рівень розвитку дитини для опанування шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків. Інакше кажучи, психологічна готовність дитини до школи фактично характеризує її здатність засвоювати навчальний матеріал під час його вивчення на уроці. Якщо дитина здатна правильно поводитись на уроці, успішно керувати своїми пізнавальними процесами під час сприйняття, запам’ятовування й розуміння навчального матеріалу, швидко й адекватно виконувати всі вказівки вчителя, то напевно легко вчити таку дитину.

Характеристика видів готовності до навчання в школі .

Види готовності

Особливості

Фізична готовність

Передбачає: зріст, вагу, пропорції та інші показники, що відповідають середнім нормам фізичного розвитку дітей шестирічного віку, розвиток дрібних рухів кистей рук і пальців, стан органів зору й слуху, правильна постава

Мотиваційна готовність

Характеризується: наявністю відповідних мотивів навчання, прагненням до набуття знань, одержання статусу майбутнього школяра

Емоційно – вольова готовність

Характеризується: формуванням вольових якостей (самостійності, дисциплінованості, ініціативності), умінням стримувати свої емоції

Готовність у сфері розвитку кругозору

Пов’язана з елементарними знаннями: уявлення про свою країну, свята

Уявлення про час , одиниці його вимірювання,

Знання про рослини, тварини, погодні явища, уявлення про простір, форму, величину предмета

Готовність у сфері пізнавальних процесів

Передбачає певний рівень розвитку пам’яті, уваги, мислення, уміння концентрувати свою увагу, уміння запам’ятовувати те, що потрібно для розуміння нового матеріалу, уміння порівнювати, уміння виділяти головне, узагальнювати, творчо виконувати завдання.

Комунікабельна готовність

Передбачає вміння дитини встановлювати контакти з дітьми, працювати в групі

Готовність у сфері культурних норм

Пов’язана з уміннями і навичками самообслуговування, правильної поведінки з урахуванням етичних норм поводження в суспільстві

Особистісна готовність

Передбачає формування самооцінки, уявлення себе в часі, оцінювання своїх прав і обов’язків, відповідальність за свої дії та вчинки


Кожна людська істота з моменту свого народження готова до навчання, вона перебуває в стані набуття нових знань. Потрібно лише створювати відповідні умови. Школа, у свою чергу, це те місце, де навчання здійснюється в певних формах та за програмами, регламентованими суспільними потребами.

Діагностика розвитку дитини, необхідна для здійснення профілактики шкільної дезадаптації, фактично має охоплювати весь період дошкільного дитинства.

^ Як допомогти дитині підготуватися до школи ?

Більшість батьків не знають, як допомогти своїй дитині підготуватися до шкільного навчання. Тому варто провести з батьками шести річок серію занять «Педагогічного всеобучу», на яких ознайомити батьків з організацією занять з дітьми.

Ці заняття діляться на три види: 1) на розвиток вміння слухати і виконувати вказівки дорослого; 2) тренування пам’яті; 3) підготовка руки до оволодіння письмом.

Покращити підготовку дитини до школи можна при допомозі завдань на розвиток загального розумового розвитку.

Вміння слухати і виконувати вказівки дорослого залежить від розвинутої довільної уваги, яка добре тренується під час використання дидактичних ігор з чіткими правилами.

Доречно залучати дитину до виконання завдань по попередньому плану: побудова з кубиків, малювання орнаментів, аплікації; переказ казок по схемі. Дорослий повинен вимагати від дитини точного дотримання плану.

Важливо навчити дитину аналізувати зразок і результати власної роботи, знаходити і виправляти помилки. Наприклад, показати два орнаменти , в одному з яких допущено помилку, дитина повинна відшукати і виправити її.

Такі заняття не повинні бути занадто частими і довгими ( тривалість таких занять не більше 15 хвилин, проводити їх варто через день, а при гарних успіхах – раз в тиждень).

Паралельно з заняттями потрібно стимулювати дитину до розвитку самостійності та творчості, з цією метою рекомендовано організовувати з дитиною ігри «в школу».

Якщо в дитини є проблеми з запам’ятовуванням тексту, потрібно в першу чергу зняти всі форми нервового перенапруження – подовжити сон, збільшити час прогулянок, збільшити вживання вітамінами. Доречно навчити дітей правилам запам’ятовування:

  • ділити текст на частини і вчити його з значними інтервалами;

  • обговорення змісту тексту, та його замальовка;

  • методика «піктограм».

Підготувати руку дитини до письма допомагають дії з предметами, які розвивають м’язи рук (ліпка з пластиліну, нанизування бісеру, вишивання, в’язання), та спеціальні вправи:

а) малювання по крапках, та штрихових лініях;

б) малювання по зразку;

в) домальовування елементів, що не вистачає;

г) розфарбовування малюнків за допомогою різних форм штрихування.

^ Як підготуватися до першого вересня?

Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.

За декілька днів почати вводити його в ритм «підйому і відбою».

Улюблене ведмежа (лялька або улюблена іграшка) дитина може взяти з собою в портфель ( він теж в перший день піде вчитися).

Можна дати з собою камінчик – амулет (забезпечує «зв’язок з батьками»).

Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці і ін.)

Мобільний телефон першого вересня ( і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту з батьками.

Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їх особливу красу ( хай їх буде не багато). Краще, якщо дитина вибиратиме квіти разом з вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші діти принесли квіти красиві, а він – погані.

Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки.

«Чи готова дитина до школи»

(Експрес – тест)

  • Чи хоче ваша дитина йти до школи?

  • Чи думає ваша дитина про те, що в школі вона багато дізнається і навчатися буде цікаво?

  • Чи може ваша дитина самостійно займатися якоюсь справою, яка потребує зосередження впродовж 30 хвилин?

  • Чи не соромиться ваша дитина в присутності незнайомих?

  • Чи вміє ваша дитина складати розповідь за картинкою, яка складається не менше ніж з 5 речень?

  • Чи може ваша дитина розповісти напам’ять декілька віршів?

  • Чи вміє вона змінювати іменники за числами?

  • Чи вміє вона рахувати до 10 й у зворотному порядку?

  • Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання чи додавання?

  • Чи любить вона малювати й розфарбовувати картинки?

  • Чи може ваша дитина користуватися клеєм і ножицями?

  • Чи може вона зібрати пазл з 5 елементів за хвилину?

  • Чи знає дитина назви свійських і диких тварин?

  • Чи може узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідор, морква, цибуля)?

  • Чи любить ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

  • Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Якщо на більшість питань ви відповіли позитивно – вітаємо.

Ви можете сміливо записувати дитину до школи. Ну а негативні відповіді – це також результат: є над чим попрацювати.

Успіху вам!

^ Анкета для батьків першокласника

Шановні батьки!

Просимо відповісти на запитання анкети з метою полегшення навчання й виховання вашої дитини.

1. Прізвище, ім’я та по батькові дитини_______________________________________

2. Дата народження________________________________________________________

3. Інші діти в родині________________________________________________________

4. Домашня адреса, телефон__________________________________________________

5. Соціальні умови проживання (кімната, місце для занять)_______________________

6. Як ви називаєте дитину вдома?_____________________________________________

7. На які особливості вашої дитини (як позитивні, так і негативні) слід, на вашу думку, звернути увагу вчителю?____________________________________________________

8. Чим полюбляє займатися ваша дитина у вільний час?__________________________

9. Які ігри їй більше до вподоби?_____________________________________________

10. Які гуртки відвідує?______________________________________________________

11. Чим можете допомогти класному керівнику в процесі навчання і виховання (проведення екскурсій, супровід дітей до музеїв, організація свят, запис музики, оформлення кабінету, комп’ютерні послуги тощо)._____________________________

_________________________________________________________________________

Щиро дякую за відвертість!


Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?»

1. Мені здається, що моя дитина навчатиметься гірше за інших дітей.

2. Я побоююся, що моя дитина часто ображатиме інших дітей.

3. На мій погляд, чотири уроки – це непомірне навантаження на малюка.

4. Важко бути впевненим, що вчителі початкових класів добре розуміють дітей.

5. Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, коли вчителька – людина, якій я можу довіряти.

6. Мені здається, що діти в цьому віці не здатні дружити .

7. Боюся навіть подумати, що моя дитина обходитиметься без денного сну.

8. Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.

9. Я побоююсь, що однокласники ображатимуть мою дитину.

10. Мій малюк значно слабший за своїх однолітків.

11. Боюся, що вчителька не зможе правильно оцінити успіхи моєї дитини.

12. Моя дитина часто каже: «Мамо, ми підемо до школи разом?»

Обробка результатів

Якщо ви згодні з твердженням, поставте «+» навпроти номера запитання, якщо ні, - то «-».

У вас переважають «+» - вітаємо, ви готові довірити виховання своєї дитини школі.

А якщо у більшості випадків стоїть «-», - вам необхідна консультація психологів щодо розвіювання міфів.


^ На допомогу вчителям та батькам

Питання, на які може відповісти дитина 4-5 років

Питання, на які може відповісти

Дитина 6-7 років

1. Як твоє ім’я? Як ім’я твоєї мами, сестри, бабусі, дідуся?

2. Ти дівчинка чи хлопчик?

3. Ким ти будеш, коли виростеш, - чоловіком чи вечір?

4. Зараз день чи вечір?

5. Скільки в тебе пальців на руці?

Покажи 2 пальчики, 3 пальчики.

6. Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець, сукня?

7. Скільки очей у ляльки, в тебе?

Для чого потрібні вуха, очі?

8. Що роблять ложкою, олівцем, віником7

9. Коли можна їздити на санях: влітку чи взимку?

10. Коли можна купатися у річці: влітку чи взимку?

11. Яких ти знаєш птахів, тварин?

12. Хто більший: корова чи коза? Курка чи бджола? У кого ніг більше: у собаки чи у півня?

1. Назви своє прізвище, ім’я та по батькові.

2. Хто старший: ти чи твій брат?

3. Скільки тобі років? А скільки буде через рік, через два?

4. Коли ти снідаєш: увечері чи вранці? А обідаєш: вранці чи вдень? Що буває раніше: обід чи вечеря?

5. Де ти проживаєш?

Ким працюють твої батьки? Ким ти хочеш бути?

6. Яка зараз пора року? Чому ти так вважаєш?

7. Чому взимку буває сніг, а влітку його не буває?

8. що робить листоноша, лікар,учитель?( Або: хто лікує, навчає?)

9. Що більше – 8 чи 5? Порахуй від 6 до 9, від 5 до 3.

10. Покажи свою праву руку, ліве око, ліве вухо. Що розміщено зліва, справа?

11. Що треба зробити, коли ненавмисне зламаєш чужу річ?



^ ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ МАМИ І ТАТА МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

- Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

- Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві ( обговорення сімейних проблем).

- Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті ( наприклад, дайте гроші на морозиво і хліб, коментуючи при цьому)

- Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

- Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтесь її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

- Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього сподобалось. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

- Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

- Постарайтесь хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

- Частіше хваліть вашу дитину. На скарги, що щось не виходить, відповідайте: « Вийде обов’язково, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

- Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Методи оцінювання біологічної зрілості дитини

1. Пропорції тіла і темпи росту. Попросіть дитину дістати правою рукою ліве вухо, провівши руку над головою. Успішність виконання цього завдання дитиною показує ступінь розвитку кістяка, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію.

2. Кісткова зрілість. Окостеніння кістяка проходить через певні послідовні стадії. Зазвичай перевіряють ступінь окостеніння кістяка лівої руки дитини. Її пропонують покласти руку на стіл долонею вниз і по черзі піднімати пальці над столом, не відриваючи кисті од поверхні. Після цього виконати наступне завдання: повторити за дорослим двома руками вправи «Перемога» і «Ріжки». «Перемога» - стиснути в кулак усі пальці, крім вказівного і середнього.

«Ріжки» - стиснути в кулак усі пальці, крім вказівного і мізинця.

Запропонуйте виконати дитині ці вправи до 5 разів по черзі. Якщо стадії окостеніння проходять нормально, дитина справляється з цим завданням.

3. Зубна зрілість.

Молочні, а потім постійні зуби з’являються у певному порядку. Зубну зрілість має сенс визначити у 2 роки (чи з’явились усі молочні зуби), і у 6 років ( як відбувається зміна молочних зубів на постійні ). Із практики застосування цього тесту, вважається достатньою для початку систематичного навчання у школі зміна чотирьох молочних зубів.

4. Зрілість кори головного мозку.

Тест «Руки»

Сядьте за столик навпроти дитини. Попросіть її простягнути вам одну руку. Затуліть від неї долоню і пальці цієї руки своєю рукою. Іншою рукою доторкніться до пальців простягненої руки дитини. Попросіть її витягнути на іншій руці той палець, якого ви торкаєтесь.

Вікові норми: трирічна дитина правильно визначає великий палець, 5- річна розрізняє великий палець і мізинець, шестирічна дитина вільно розрізняє великий палець, мізинець і вказівний.

^ ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО НАПРУЖЕННЯ В

ДІТЕЙ

У «шкільному» житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, припускається помилок, потрапляють у конфлікти, відчувають невпевненість. Найбільш доцільними вправами для зняття напруги є:

1. Глибоке дихання.

Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед. Випускати повітря по-тихеньку. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень – здоров’я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, - хворобливість і хвилювання.

2.Фізичні навантаження.

Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри – футбол, волейбол, теніс.

3. Домашній затишок.

Дитина повинна знати, що, коли її образили , треба йти додому. Домашній затишок, добре слово рідних допоможуть їй. Учені вважають, що гра з кішкою та собакою знімає стресовий стан, заспокоює нервову систему.

4. Живопис.

5.Художньє слово.

Читання цікавої книги, казки, оповідання сприяє зменшенню напруження і заспокоює дитину.

створити 6. Театр.

Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.

7. Музика.

Здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.

8. Спілкування з природою.

Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою.

Відпочиньте з нею серед природи.

9. Гра.

Гра для 6 річок – це та діяльність, без якої дитина не може розвиватись. Чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, оптимальні умови для її повноцінного розвитку.

Інформаційне повідомлення "Адаптація дитини до навчання у школі"

(Організаційно – методичні аспекти роботи працівників психологічної служби з батьками/ автори – укладачі А.В.Аносова, Н.А.Максимова, Л.А.Пєтушкова/ за редакцією Н.І.Клокар// Вісник психологічної служби Київщини. Випуск 4. м. Біла Церква: КОІПОПК, 2011.- 184 с.)


Основа батьківської позиції взагалі полягає в тому, що вдома у жодному випадку не можна дублювати школу. Батьки ніколи не повинні ставати другим вчителем. Основне завдання батьків в допомозі першокласникові – емоційна підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації його власних дій стосовно шкільних правил.

1. Які непередбачені труднощі можуть виникнути першого вересня?

Часто діти (особливо ті, які не відвідували дитячих садків або дитячих груп) в останню мить відмовляються розлучатися з мамою або татом, які привели їх до школи, починають плакати. У такій ситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно наперед звільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.

2. Які непередбачені труднощі можуть виникнути другого вересня?

Мама будить Петрика другого вересня: "Вставай. Пора йти в школу!" Петя: "Я ж вже вчора сходив".

3. Що робити, якщо дитина зранку погано себе почуває, а потрібно йти в школу?

У шести-семирічних дітей рідко трапляється "запалення хитрості". Або дитина дійсно хворіє, або погане самопочуття пов'язане з необхідністю йти в школу. У будь-якому випадку варто це перевірити. Якщо дитина після того, як Ви залишили її вдома, відразу відчуває себе краще, то, можливо, її погане самопочуття пов'язане із стресом, який отримала в школі. Постарайтеся з'ясувати (у дитини, вчителя, знайомих дітей), що відбувалося в школі вчора, позавчора. Важливо зрозуміти, що відбувається, особливо якщо таке повторюється систематично. Якщо ж Ви все-таки вирішили відправити дитину до школи, давши їй пігулку від головного болю (або не виявивши ніяких симптомів хвороби), не робіть цінністю подолання нею поганого самопочуття. Не хваліть дитину за те, що вона пішла в школу, переборовши себе. Якщо Ви гордитиметеся, що Ваша дитина вчиться (трудиться), незважаючи на своє погане самопочуття, то у неї може підсвідомо закріпитися установка на хворобу: можна добитися похвали, хворіючи.

4. Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?

Перш за все: не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: "Не можна злитися! Не можна боятися!" Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання.Є й інші засоби, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості й співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху – спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.

У процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких ситуаціях.

5. Що робити, якщо потрібно поспішати в школу, а дитина не поспішає?

Психологами відмічений негативний вплив активного організуючого тиску дорослого на дитину. Якщо постійно квапити дитину: "Давай швидше, ми вже спізнюємося! Ну що ти копаєшся?!", – то може, навпаки, закріпитися зворотна реакція. Сформується захисний стереотип "повільності": у будь-якій ситуації, що вимагає швидкого реагування, дитина сповільнюватиметься і "гальмуватиме". У цьому вона нітрохи не винна, так її організм захищається від тривоги і напруги, викликаних "емоційним пресингом" ззовні. Тому доцільно проводити "профілактику цейтнотів". З цією метою, організовуючи збори дитини в школу, бажано: передбачити раніше вставання, що дозволяє дитині прокидатися, снідати, одягатися, умиватися в його власному темпі. Прослідкувати, щоб дитина зібрала портфель і приготувала одяг і взуття з вечора.

6. Як відноситися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного життя?

Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається замкнене коло. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх призводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно переперевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей. Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: "У тебе все вийде. Я тобі допоможу". Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.

7. Які типові прояви стресу і дезадаптації?

Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).

У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан (гірше засинає).

Дитина проявляє необґрунтовану агресію (лається, нападає, відповідає агресивно, лізе в бійку).

Дитина відмовляється йти в школу.

8. Як можна подолати стрес?

Забезпечити ритмічне життя і порядок (тут дуже важливий власний приклад і наслідування його дитиною).

Важлива тепла, природна, спокійна манера поведінки дорослих (без зривів, підвищеного тону).

Необхідне на якийсь час продовження традиційних "дитячих" ритуалів укладання, їжі, умивання, сумісної гри-обіймів, читання на ніч, які були прийняті в дошкільному дитинстві дитини.

Знімають напругу ігри з водою, піском, малювання фарбами (з дозволом забруднюватись – відсутністю критики або засудження за забруднений одяг, підлогу!), виготовлення колажів у "рваній" техніці (рвати кольоровий папір, старі журнали і клеїти з них картини), спортивні ігри на повітрі (м'яч, скакалки, "класики" і ін.)

Надзвичайно важлива відсутність зайвих постійних подразників (телевізор, приймач).

Необхідно давати дитині можливість переживати час від часу справжню дитячу радість (свято, театр).

Для багатьох краще всього знімає напругу відпочинок на природі (особливо, праця).

9. Про що краще запитати дитину, коли вона повертається зі школи?

Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: "Що ти сьогодні отримала? Тебе хвалили або лаяли?". Ваню питають про те, з ким він подружився, чи було йому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було в школі на сніданок, чи не зголоднів він. Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті головне, а що другорядне. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидше за все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься саме відповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батьками пріоритети викликають важкі кризи у дитини, малюк відчуває, що він не в змозі відповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи. З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти що Вам цікаво все, що з ним відбувається, що Вам важливі його успіхи, але Ви любите і приймаєте його таким, який він є.

10. Що не може бути зроблене без участі батьків?

Без участі батьків не може бути побудована самостійність молодшого школяра в організації свого робочого місця, у виконанні домашніх робіт, в підготовці свого одягу і портфеля до завтрашнього дня.

Культивування самостійності – це відповідальна і поступова робота. Часто буває простіше щось зробити самому, ніж чекати, поки це зробить дитина. Іноді дії дитини представляють для неї реальну небезпеку. І тоді батьки застерігають її: "Не роби сам, це небезпечно (важко), за тебе зроблю я". Ця неправильна установка приводить до "вивченої безпорадності", відмові дитини надалі від будь-яких самостійних дій, невірі у власні сили.

Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, які приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на його шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батьки повинні, в першу чергу, за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконанні домашнього завдання).

Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувала прийомами самостійного одягання (наприклад, зав'язуванням шнурків), укладання спати, прибирання "своєї території", чищення зубів перед сном і ін., то це – найперша турбота батька. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вже може виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою.

З першого вересня до цього додаються:

  • підготовка столу до виконання домашньої роботи;

  • збір портфеля;

  • підготовка за допомогою батьків шкільної форми (або одягу і взуття, в якому завтра дитина піде в школу).

11. Як часто потрібно взаємодіяти з вчителем в період адаптації?

У адаптаційний період повинен бути налагоджений постійний зв'язок між школою і батьками. На жаль, вчителі рідко знають про те, що відбувається з дитиною вдома після занять, а батьки мають слабке уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі. Потрібно домовитися про місце і час зустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїми спостереженнями, враженнями з приводу дій дітей. Протягом першого року навчання дітей батьки і вчителі повинні стати однодумцями.

Статус учня – це дуже відповідальна роль, яку освоює шестирічна дитина. Цей шлях потребує від неї певного часу для адаптації. Адаптація дошкільника до школи може тривати від 4-х до 7-и тижнів, а може проходити цілий рік.

Буденний темп, ритм, інформаційний тиск, екологічна ситуація активно впливають на сучасну дитину: вона швидко втомлюється, перевтоми стають усе частішими, а відтак відбувається виснаження організму яке руйнує в дитини рівновагу, гармонію душі та тіла, гальмує розвиток таланту. Ось чому в навчальному процесі шестирічок необхідно враховувати умови збереження їхнього психічного здоров'я.

Дитина – це не просто інша людина, це – зовсім інший психологічний простір, якісно відмінне світосприйняття. Тому батькам дуже важливо під час навчання дітей у першому класі дотримуватись певних правил (бо відомо, що початок – то половина справи), щоб зберегти психічне здоров'я дитини, реалізуючи її творчі здібності.

Поради батькам

  • Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте їй місце в родині.

  • Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книги).

  • Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Кожного дня цікавтесь її справами, труднощами, проблемами, переживаннями, досягненнями.

  • Заохочуйте, створюйте умови, дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором.

  • Відвідуйте з дитиною театри, музеї (достатньо одного залу, щоб не втомлювати, поступово за декілька разів оглядаючи всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії містом, населеним пунктом, селом.

  • Віддавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не вишуканому, дорогому одягу.

  • Обмежуйте перегляд телепередач до 30 хвилин на день, регламентуйте роботу біля комп'ютера, віддаючи перевагу обов'язковій прогулянці на свіжому повітрі.

  • Привчайте та спрямовуйте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте бажання та ініціативу дитини допомогти вам).

  • Не робіть із дитини лише споживача, виконавця, байдужого спостерігача, нехай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обов'язками.

Дорослі повинні забути про насилля відносно дітей. Хай його місце займає любов та взаємне порозуміння! У 1978 році, отримуючи премію, всесвітньо відома шведська дитяча письменниця Астрід Ліндґрен (вона автор "Пеппі Довгапанчоха", "Ронні - дочка розбійника", "Рамус", "Карлсон, який живе на даху", "Міо, мій міо" та інших. Вона до останніх днів своїх належала не світу "дорослих дядь і тьоть", а світу дитинства) виголосила промову: "Я хочу поговорити про дітей... Скільки дітей отримали свої перші уроки насилля від тих, кого любили, – від власних батьків – і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її із покоління в покоління!...

Для тих, хто кричить про необхідність "твердої руки", я хочу розповісти історію, яку почула від однієї літньої дами. Коли вона була молодою мамою, люди вірили, що без різки гарної людини не виховаєш, - вірніше, сама вона в це не вірила, але одного разу її маленький син провинився, і їй здалося, що він уперше в житті заслуговує того, щоб його добре висікли. Вона наказала йому піти і самому зірвати різку. Хлопчик пішов і довго не повертався. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш в мене кинути". Тут мати теж розплакалась, тому що раптом побачила все очима дитини. Дитина, мабуть, розмірковувала: "Мама хоче зробити мені боляче, для цього і камінь підійде"...

Потім вона поклала камінь на кухонну поличку, де він і залишився лежати як постійне нагадування про обіцянку, яку вона дала собі в той момент, – ніякого насилля!..

Непогано було б нам усім покласти на кухонну полицю невеличкий камінець як нагадування дітям і самим собі – ніякого насилля!..".

Дорослій людині інколи важко знайти порозуміння з дітьми саме тому, що вони існують у різних системах цінностей, значень, настроїв. Отже, шановні батьки, пам'ятайте про це! І останнє, про що не варто забувати: психічне здоров'я ваших дітей у ваших руках. Частіше покладайтесь на свою любов та інтуїцію, розв'язуйте свої власні проблеми не за рахунок психічного здоров'я власних дітей, а при необхідності звертайтеся за допомогою до психолога або психотерапевта.


Додати документ в свій блог або на сайт


Схожі:

Анкета для батьків першокласника Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?» iconТема. Рекомендації для батьків дітей, які йдуть до школи Мета: ознайомити батьків з поняттям «шкільна зрілість»
Мета: ознайомити батьків з поняттям «шкільна зрілість», різними видами готовності дітей до школи та періодами адаптації; розвивати...
Анкета для батьків першокласника Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?» iconТест для батьків
Це не просто тест. Це − тест-підказка, тест-порада. Чесно відподаючи на запитання, ви зможете побачити, наскільки підтримує вашу...
Анкета для батьків першокласника Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?» iconЗолоті правила виховання Пам'ятка для батьків про створення сприятливої сімейної атмосфери
Пам'ятайте: від того, як батьки розбудять дитину, залежить її психологічний настрій на увесь день
Анкета для батьків першокласника Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?» iconТест для батьків
Чому в одних сім’ях – мир і спокій, а в інших – сварки, крики і скандали? Якими бачать діти своїх батьків? Якими батьками ви насправді...
Анкета для батьків першокласника Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?» iconЗаява про передачу дитину у сім´ю (опікуна, піклувальника, батьків-вихователів, прийомних батьків)

Анкета для батьків першокласника Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?» iconАнкета для батьків Шановні батьки!
Коледж очима батьків”. Ваші думки і судження допоможуть розширити наші спільні виховні можливості, а також виявити ступінь відповідності...
Анкета для батьків першокласника Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?» iconПлан роботи консультативного пункту днз №7 «Дошколярик» на 2013 2014 н р. для батьків або осіб, які їх замінюють, І дітей, які виховуються в умовах сім’ї
Загальні освітні завдання для дітей старшого дошкільного віку за програмою розвитку «Впевнений старт»
Анкета для батьків першокласника Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?» iconМетодичні рекомендації для батьків 1-х класів з питання адаптації шестирічок до школи
Навчити дитину до школи або в перші місяці шкільного життя дотримуватись режиму дня
Анкета для батьків першокласника Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?» iconЧи допомагаєте ви своїй дитині стати обдарованою людиною? Тест для батьків
Я не сварю дитину за безлад у кімнаті або на столі, якщо це пов'язано з творчим заняттям і її робота ще не закінчена
Анкета для батьків першокласника Тест для батьків «Чи готові ви віддати дитину до школи?» iconАнкета для батьків Чи любить ваша дитина читати? Яким книгам вона віддає перевагу?
Познайомити батьків з результатами спостереження за розвитком читацьких здібностей учнів
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи