Програми icon

Програми




НазваПрограми
Сторінка1/3
Дата конвертації09.01.2013
Розмір1.07 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3

Програми


загальноосвітнього навчального закладу

для дітей з порушеннями інтелектуального

розвитку (підготовчий – перший класи)


Українська мова, Математика, Я і Україна,

Образотворче мистецтво, Музика, Трудове навчання,

Фізична культура, Основи здоров’я, Російська мова

для шкіл з навчанням мовами національних меншин.


Київ – 2005

Зміст:


ВСТУП

Українська мова …………………………………………………….. 3

Математика …………………………………………..……………. 139

Я і Україна …………………………………………….…………... 169

Образотворче мистецтво …………………………….……….…… 187

Музика …………………………………………………………….. 217

Трудове навчання ………………………………………………… 248

Фізична культура …………………………………………………. 281

Основи здоров'я …………………………………………………... 298

Російська мова для шкіл з навчанням мовами національних меншин …………………………………………………………………………319

^ УКРАЇНСЬКА МОВА


Пояснювальна записка


Українська мова – один з основних предметів, що вивчаються у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей, які потребують корекції розумового розвитку. Українська мова – це державна мова України, основний засіб спілкування її народу. Як навчальний предмет, вона виконує важливі функції засобу пізнання і об'єкту пізнання, засобу самовираження особистості, її розвитку і корекції недоліків психофізичного розвитку.

Мета предмету українська мова у початкових класах - забезпечення елементарних знань з мови і правопису та відповідних їм умінь, початкового рівня комунікативних умінь, забезпечення учням такої мовної освіченості і мовленнєвого розвитку, які б допомогли їм успішно опановувати мовою і мовленням у наступні роки навчання, засвоювати знання з інших предметів; корекція недоліків психофізичного розвитку та підготовка до соціалізації у суспільстві. .

Завданнями навчання української мови молодших школярів виступають: навчання письму, усному і писемному мовленню, формування умінь, що стосуються усіх видів мовленнєвої діяльності: аудіювальних ( слухання-розуміння чужого мовлення), говоріння, читання і письма, спілкуванню з однолітками і дорослими у різноманітних ситуаціях спілкування, виховання національно свідомих громадян України, розумовий розвиток учнів та корекція їх психофізичних недоліків.

Програма побудована за лінійно-концентричним принципом з дотриманням дидактичних принципів доступності, послідовності, достатності, доцільності, системності, наступності у навчанні від простого до складного, зокрема подача нового матеріалу базується на уже відомому та в тісному зв'язку з ним. Передбачається, що оволодіння мовою має відбуватися у процесі мовленнєвої діяльності. Головна увага звертається на формування і розвиток у школярів усіх видів мовленнєвої діяльності: аудіювання ( слухання – розуміння), говоріння, читання і письма.

Матеріал курсу „Українська мова” для початкових класів підібрано з урахуванням трьох основних принципів навчання учнів української мови: функціонального комунікативно-лінгводидактичного, українознавчого і проблемно-пошукового.

Добір змістового матеріалу з української мови зумовлений подвійною природою мови: а) мова як система знань і умінь; б) мова в дії – мовлення. Зміст програми подається з урахуванням відповідності матеріалу розумовим та фізичним можливостям школярів; системного розміщення матеріалу, чим забезпечується адекватність його сприймання; розуміння, запам'ятовування з подальшим усвідомленням для використання у власній мовно-мисленнєвій діяльності. Також у змісті реалізується система моральних, етичних і естетичних уявлень, що відповідають вимогам виховання національно свідомих громадян.

Програмовий матеріал дібрано з урахуванням міжпредметних зв'язків, що сприятиме розширенню світогляду учнів, формуванню умінь застосовувати знання з мови і мовлення на інших уроках.

Програму подано за новою структурою, що складається з кількох колонок. У колонці „Зміст навчального матеріалу” подано оновлений та апробований у школах зміст навчального матеріалу. Колонка „ Навчальні досягнення учнів” знайомить учителя зі знаннями й уміннями, якими мають оволодіти учні у процесі навчання. У колонці „Спрямованість кореційно-розвиткової роботи та очікувані результати” подано матеріал щодо корекційно- розвиткової роботи учителя з учнями і висвітлено передбачувані результати за напрямами: „Пізнавальні психічні процеси „ - ППП; „Мовленнєвий розвиток „ - МР; „Особистісний розвиток” – ОР.

У напрямкі „ Пізнавальні психічні процеси” відображено результати роботи учителя щодо корекції та розвитку психічних процесів у школярів.

Напрям „Мовленнєвий розвиток” відображає зміни, яких мають досягти учні у мовленнєвому розвитку завдяки цілеспрямованій корекційно-розвитковій діяльності учителя щодо їх мовленнєвого розвитку.

Результати особистісного розвитку учнів внаслідок кореційно-розвиткової роботи з ними учителя відображено у колонці „ Особистісний розвиток”.

Мета і завдання навчання учнів мови реалізуються у комунікативній, лінгвістичній , українознавчій та діяльнісній змістових лініях. Провідна лінія мовної освіти школярів – комунікативна. Їй підпорядковуються знання з мови, що є базовими для формування основ чотирьох видів мовленнєвої діяльності.

Реалізуються змістові лінії за розділами: „ Звуки і букви”, „Значення слова”, „Слово”, „Речення”, „Текст”. Учні мають працювати і отримувати знання про одиниці різних мовних рівнів: звуки мови, слово в його лексичному і граматичному значеннях, речення, текст.

У комунікативній змістовій лінії подано зміст роботи по формуванню умінь сприймати усне і писемне мовлення, відтворювати його, працювати з усними і писемними висловлюваннями різних типів і жанрів мовлення, з якими учні щоденно стикатимуться як у процесі навчальної діяльності, так і в повсякденному житті. Також молодші школярі практичним шляхом ознайомляться з мовленнєво-знавчими поняттями: текст, заголовок, монолог, діалог, тип мовлення . Тому комунікативна змістова лінія має дві складові: а) відомості про мовлення; б) перелік основних видів робіт.

Одна з важливих складових, яку забезпечує комунікативна змістова лінія – формування умінь слухати розуміти українське усне мовлення ( аудіювальних умінь). Починаючи з підготовчого класу, учитель проводить значну роботу по опануванню школярами значенням слів, словосполучень, речень, розумінню смислів абзаців, тексту в цілому. Повноту розуміння перевіряє шляхом роботи над змістом прослуханого ( запитання, бесіда, робота з предметними і сюжетними малюнками тощо). Навчаючи учнів з підготовчого класу слухати-розуміти чуже мовлення, учитель одночасно навчає їх і відтворювати його (говорити), тобто навчає українського усного мовлення. Навчання говорінню, починаючи з підготовчого класу, відбувається на двох рівнях: репродуктивному і продуктивному. Репродуктивний рівень забезпечується відтворенням школярами даних учителем зразків ( відповіді на запитання щодо прослуханого чи прочитаного учителем тексту, розповідь напам'ять вивчених швидкомовок, віршів з абетки тощо). Репродуктивні уміння сприяють активному засвоєнню лексики, формуванню частково-мовленнєвих умінь, які лежать в основі мовлення: орфоепічних, лексичних, граматичних. Належний рівень їх сформованості забезпечує уміння слухати-розуміти почуте, а також читати і писати. Продуктивний рівень передбачає самостійну побудову учнями власних висловлювань: запитань, діалогів, розповідей з допомогою учителя про прослухане, почуте, прочитане.

Формуючи у школярів уміння говорити, учитель опирається як на готові зразки мовлення ( озвучені тексти діалогічного і монологічного характеру), так і на різноманітний дидактичний матеріал ( запитання, опорні слова, предметні та нескладні за змістом сюжетні малюнки, спеціально створені уявні мовленнєві ситуації спілкування).

Формування комунікативних умінь передбачає навчання учнів добирати мовні засоби відповідно до типу мовлення з урахуванням ситуації спілкування. Тому установка на вивчення мови як єдності смислу й системи мови дає змогу співвідносити слова з предметами дійсності. У нормі слова викликають у свідомості внутрішні мисленнєві образи предметів і учень не лише сприймає звукову оболонку слів, а й водночас пригадує і уявляє означувані ними предмети. У дітей з порушеннями розумового розвитку внаслідок недостатності відчуттів і сприймань повноцінні адекватно-цілісні внутрішні мисленнєві уявлення образів предметів не формуються. Особистісний смисл, який учні вкладають в те чи те слово, часто не співпадає з його значенням. Порушується формування емпіричних понять, конкретного мислення. Отримана інформація не перетворюється у знання і не стає особистим надбанням учнів. Тому лексико-семантичний підхід до вивчення української мови у молодших класах передбачає введення розділу „Значення слова”. Передбачається, що учні ознайомляться з основними лексико-граматичними розрядами слів, а також з окремими лексикологічними поняттями: синонімами, антонімами, багатозначними словами ( без тлумачення термінології). Для цього учитель використовує систему спеціальних завдань, розроблених на основі лексичних вправ: лексико-логічних, лексико-граматичних, лексико-стилістичних, лексичних, виконання яких забезпечить опанування лексичними уміннями. Такий лексико-семантичний підхід до вивчення української мови вчить уважно ставитися до вибору слів у власному мовленні, дозволяє краще розуміти чуже мовлення.

Навчання учнів мови і мовлення передбачає концептуальну опору на текст – зв'язне висловлювання, тому учні мають працювати з мовними одиницями, що є зразками мовлення: текстами, діалогічними єдностями, повними реченнями.

Бідність і стереотипність самостійного мовлення молодших школярів долатимуться завдяки роботі різноманітними типами речень і текстів, над правильним вживанням часових і відмінкових форм. Робота над формою висловлювання має пов'язуватися з попереднім уточненням його змісту. Такий підхід допомагає об'єднати навколо одного й того ж змісту різноманітну лексику та синтаксичні конструкції.

Групова та індивідуальна форми проведення занять з усного мовлення сприятимуть розвитку зв'язного мовлення, корекції його недоліків, дадуть учням можливість активніше спілкуватися.

Розвиток мовлення школярів передбачає роботу над формуванням навичок виразного читання, які опираються на чуття мови. У програмі це закладено у формуванні таких умінь, як уміння розрізняти наголошені й ненаголошені склади, інтонувати різні за метою висловлювання і структурою речення, підвищувати й понижувати голос під час читання, прискорювати й уповільнювати темп мовлення.

^ Лінгвістична змістова лінія. Певний обсяг знань з мови, доступний молодшим розумово відсталим учням (орфоепічних, лексичних, граматичних та стилістичних) і сформовані на цій базі мовні уміння й навички, забезпечує лінгвістична змістова лінія.

Передбачено, що орфоепічні і граматичні норми української літературної мови учні засвоюватимуть у процесі вивчення тем з фонетики, лексикології, словотвору, морфології, синтаксису.

Зміст роботи щодо засвоєння норм української літературної вимови подано у рубриці „ Культура мовлення”.

В українознавчій змістовій лінії закладено перелік тем, які орієнтують учителя на добір відповідних текстів, що знайомлять з духовною культурою українського народу, його звичаями, традиціями, ремеслами. Теми подано у системі. Зміст текстів стає опорою і зразком для створення учнями власних зв'язних висловлювань, збагачення словникового запасу на основі використання поданих зразків, формування моральної культури кожного школяра. Українознавчий принцип навчання української мови є базовим і реалізується на всіх уроках.

Матеріалу комунікативної та українознавчої змістових ліній належить основна роль у набутті школярами досвіду спілкування, формування особистісних якостей громадянина України.

В учнів з розумовими порушеннями низький рівень розвитку вищих психічних функцій негативно впливає на якість засвоєння загальних уявлень і понять. У навчальній діяльності вади мислення проявляються насамперед у недорозвитку його евристичного начала. Зокрема, учням недоступне виконання простих проблемних завдань. Тому евристично спрямовані запитання оптимізують активну діяльність школярів щодо засвоєння ними змісту навчального матеріалу. Інформаційно-евристичний метод спрямовується не лише на відкриття нових знань, а й на усвідомлення раніше набутих знань та умінь. В процесі такого навчання учні оволодівають уміннями слухати й розуміти зміст запитань та в залежності від нього правильно формулювати відповіді на них.

Матеріал корекційно- розвиткової лінії подано на рівні умінь, які органічно увійшли до кожної змістової лінії.

^ Діяльнісна змістова лінія.

Реалізується вона через систему вправ і завдань комплексного характеру як їхня органічна складова. Усвідомлення учнями структури власної самостійної діяльності, розвиток їхніх мисленнєвих здібностей, оволодіння базовими мисленнєвими прийомами під час оволодіння рідною мовою /аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, класифікація, систематизація та ін./ відображені у діяльнісній змістовій лінії, яка передбачає належне оволодіння мовою у самостійній мовленнєвій діяльності, оволодіння уміннями самостійної навчальної діяльності. З огляду на значимість самостійності у здобутті необхідної інформації як під час шкільного навчання так і в подальшому житті, діяльнісна змістова лінія пронизує усі змістові лінії.

Розвитково-корекційне навчання у допоміжній школі поряд з оволодінням учнями системою загальноосвітніх і професійних знань, умінь і навичок передбачає оволодіння ними узагальненими прийомами навчальної діяльності. Прийоми розглядаються як послідовні дії з урахуванням того, що дія має ту саму структуру, що й діяльність. Найпродуктивнішим шляхом формування прийомів навчальної діяльності є поетапне оволодіння ними учнями. Система завдань по навчанню учнів прийомів самостійної навчальної діяльності передбачає три основні етапи формування умінь: підготовка до майбутньої діяльності, орієнтування у змісті діяльності та її виконання. Кожен етап розподіляється на конкретні дії - формуючі уміння. Конкретні уміння кожного з етапів діяльності виділяються окремо. Так, формування готовності до майбутньої діяльності передбачає володіння такими уміннями, як організація робочого місця і підбір необхідних для роботи посібників, матеріалів. Орієнтування у майбутній діяльності забезпечують такі уміння, як уявлення кінцевого результату своєї діяльності, мети і способів її досягнення, уміння аналізувати зразок виконання завдання, розуміти спосіб або послідовність виконання завдання. Безпосередньо виконуючи завдання, учні навчаються регулювати власні дії відповідно інструкції та зразка, користуватися планом і інструкцією, складати план власної діяльності, поетапно її оцінювати, виправляти допущені помилки, адекватно оцінювати виконану роботу.

Під час формування у школярів умінь навчальної діяльності особлива увага надається інструкції. Учитель навчає учнів, як користуватися інструкцією для виконання того чи того завдання. Спершу він використовує ілюстративно-інтерпретаційну методику навчання, у якій словесна інструкція поєднується з наочним і практичним показом порядку виконання дій /операцій/ та з елементами поетапного планування ходу діяльності. Інструкція учителя включає навідні запитання, які акцентують увагу учнів на допущених помилках, сприяє уточненню дій під час виконання завдання. Учні прослуховують інструкцію і розглядають зразок виконання завдання, потім повторюють її, тобто навчаються плануючому висловлюванню і лише після цього починають виконувати завдання. Виконавши завдання, самостійно розповідають про послідовність роботи. Це допомагає усвідомлювати сутність та послідовність ходу виконання завдання, сприяє формуванню умінь звітувати про виконану роботу.

В процесі формування умінь орієнтуватися у майбутній діяльності увага звертається на розвиток здатності та звички уявляти результат праці. Учитель використовує прийом зіставлення результату роботи /виконане завдання, графічну модель речення та ін./ зі зразком, зіставляючи зразок майбутньої діяльності із завданням, яке потрібно виконати; учні сприймають та відтворюють його частини у суворій послідовності, що сприяє формуванню усвідомлення необхідності порівнювати виконувані завдання зі зразком перед початком їх виконання.

Якість виконання будь-якого усного чи письмового завдання залежить від того, наскільки правильно і точно школярі можуть аналізувати зразок його виконання. Поелементний роздільний аналіз зразка допомагає сприйняти усі його частини у їх послідовному зв'язку. При роздільно-цілісному окремі елементи зразка не аналізуються. Оволодівши роздільно-цілісним аналізом зразка, учні навчаються згорнутому, цілісному його аналізу, тобто повністю самостійно аналізують зразок виконання завдання. Організоване таким чином навчання підводить їх до того, що шляхом співставлення і аналізу зразка вони зможуть легко уявити результат майбутньої діяльності та зрозуміти шляхи досягнення мети.

Оволодіння орієнтаційною основою діяльності передбачає навчання способів і послідовності виконання завдання. Учитель знайомить школярів з необхідністю дотримуватися плану під час виконання будь-якого усного чи письмового завдання. Виконуючи дії у чіткій послідовності, вони переконуються, що недотримання послідовності плану виконання завдання призводить до недовиконання роботи, допущення помилок, усвідомлюють необхідність знання послідовності дій. Дотримання учнями плану виконання завдання допомагає використання учителем зовнішніх опор /схем, графічних моделей слів, речень, зразків, інструкції та ін./. Завдання учителя - навчити школярів використовувати під час планування роботи зовнішні опори. Бажано, щоб учні зрозуміли, що інструкція у вигляді схеми виконання завдання, моделі слова, речення, плану переказу чи твору - це також план виконання завдання, але поданий і оформлений у іншому вигляді. Дотримуючись їх, можна виконати завдання без допомоги учителя.

Формуючи уміння виконавчої діяльності, учитель виходить з того, що учні повинні не лише зрозуміти і засвоїти послідовність виконуваних дій, а й навчитися правильно їх виконувати. Увага звертається на необхідність дотримання плану у процесі роботи, орієнтування на зразок, що сприятиме правильному виконанню завдання.

Успішність самостійної навчальної діяльності залежить від сформованості умінь бачити і вчасно виправляти допущені помилки і описки, оскільки у розумово відсталих учнів названі уміння спонтанно не формуються. Спершу учитель навчає виправляти помилки і описки, наслідуючи його дії, потім - за допомогою зразка та інших зовнішніх регуляторів /навідних запитань, плану, інструкції, графічних моделей, сюжетних малюнків і т.д./ і, нарешті - працювати самостійно, використовуючи в ролі допоміжних засобів зразок і план.

Важливою умовою, що сприяє якісному покращенню виконавчої діяльності школярів, є уміння адекватно оцінювати кінцевий результат своєї діяльності. Для розумово відсталих характерні некритичність мислення, завищена самооцінка, що негативно впливає на якість виконуваного ними завдання. Учитель поступово формує уміння оцінювати кінцевий результат власної діяльності. Спершу він сам оцінює виконану учнями роботу. Для порівняння використовує зразок виконання завдання. Учні спостерігають, слухають, беруть участь у оцінюванні робіт однокласників. Потім самі, користуючись зразком і планом, оцінюють виконане завдання за дванадцятибальною шкалою оцінювання. Оцінку обов'язково коментують, що дає учителю змогу перевірити рівень засвоєних ними умінь.

Таким чином, учитель поступово на уроках української мови формує в учнів уміння самостійної навчальної діяльності, яка є однією з важливих умов успішного засвоєння знань та спеціальних умінь.

Програмою передбачено формування як загальнонавчальних, так і спеціальних умінь.

^ До загальнонавчальних умінь належать: уміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, уміння користуватися тлумачним словничком, робити висновки.

^ До спеціальних умінь належать: навчально-мовні /уміння розрізняти різні за характером звуки, букви, частини мови, значущі частини слова та ін., групувати мовні одиниці за певною ознакою, робити їх розбір; комунікативні уміння/уміння сприймати, відтворювати і створювати власні усні й письмові висловлювання/; лексичні /уміння розрізняти слова за значенням, доречно добирати їх до власних усних і писемних висловлювань/; правописні /уміння правильно писати слова, розставляти розділові знаки в реченнях/; нормативні /уміння правильно вимовляти голосні і приголосні звуки, вживати форми слів, складати словосполучення й речення, об'єднувати речення у зв'язне висловлювання та ін./.

Зміст навчального матеріалу, вправи та запитання, практичні завдання спрямовані на здобуття учнями знань про мову і мовлення, види мовленнєвої діяльності, основні одиниці мови, форми мовлення.

Початковий етап • навчання мови передбачає такі аспекти роботи:

"Навчання письма", "Знання про мову, мовні уміння", "Мовленнєва діяльність", "Правопис", "Графічні навички письма. Техніка письма. Культура оформлення письмових робіт".

^ 1. Навчання письма.

Аналітико-синтетичний метод, який передбачає реалізацію принципу "від звука до букви" - основний у навчанні учнів допоміжної школи читання і письма.. Спочатку учитель знайомить учнів зі звуком, потім – з буквою, що її позначає. Навчивши правильно вимовляти звук, навчає писати букву, пропонує зачитати її після написання. Таким чином, учні з перших днів оволодіння грамотою привчаються читати написане, одночасно оволодівають уміннями контролю й самоконтролю написаного. У них формується цілісний слухо-зоровий образ букви( звуку).

Зважаючи на швидке забування школярами графічної форми букв, після оволодіння ними графіки кожної малої букви, учитель навчає писати відповідну їй велику букву. Це сприяє кращому й швидкому запам’ятовуванню графічної форми великих букв та диференціації їх з графічної формою малих букв, особливо букв а, у , т, д, б. Учитель навчає дітей виконувати аналітико-синтетичні дії зі звуками мовлення. Ці дії є базовими для формування навички читання і письма. Навчаючи грамоти, учитель враховує уміння, набуті дітьми у дошкільний період життя, коли вони навчалися у масовій школі, відвідували дитячий садок. Навчання письма відбувається з підготовчого класу та з добукварного періоду першого класу /за відсутністю у школі підготовчого класу/, коли учитель розвиває у дітей слухове, зорове, тактильне сприймання, формує графічні навички письма, гігієнічні уміння, яких школярі мають дотримуватися під час читання і письма.


^ 2. Знання про мову, мовні уміння

У початкових класах учні одержують знання про українську мову як державну мову України, засіб пізнання і спілкування. У них формуються знання про одиниці різних мовних рівнів: звуки мовлення, слово в його лексичному і граматичному значеннях, речення, текст. Основна увага надається практичній роботі: роботі над значенням слів і поступовому накопиченню лексичного запасу, збагачення мовлення різними граматичними формами. Учитель формує уміння користуватися мовними засобами відповідно до орфоепічних, лексичних, граматичних норм української літературної мови, навчає учнів аналізувати власну мовленнєву творчість.

Українська мова - це не лише предмет вивчення, а й засіб засвоєння знань з інших предметів. На уроках української мови опрацьовується мовний матеріал, що використовується на уроках з інших предметів, забезпечує мовленнєву культуру учнів. З цією метою учитель пропонує учням складати речення з використанням вивченого на уроках мови /наприклад, числівників на уроках праці, математики; прикметників на уроках природознавства/.

^ 3. Мовленнєва діяльність.

Програма передбачає набуття учнями знань про мовлення: усне і писемне, діалог і монолог, про особливості висловлювань, про ситуацію спілкування. Основна увага надається формуванню умінь щодо виконання усіх видів мовленнєвої діяльності: аудіювання /слухання - розуміння/, говоріння, читання і письма. Особлива увага звертається на аудіювання, оскільки в основі розвитку і формування умінь мовленнєвої діяльності лежить уміння слухати і розуміти усне мовлення. Учитель навчає учнів розуміти прослухане, вчить їх швидко й правильно сприймати усне мовлення, зосереджувати увагу на прослуховуванні. У зв'язку з цим навчає їх помічати в тексті слова, які є важливими для розуміння змісту висловлювання. Учні усвідомлюють значення темпу, сили голосу, тону для розуміння змісту висловлювання. Слухання і розуміння, розпізнавання у мовленнєвому потоці одиниць певних мовних рівнів /звуків, складів, слів, словосполучень, речень/ сприяє формуванню мовних умінь і знань про мовлення, корекції уваги, сприймання, пам'яті, умінь самостійної навчальної діяльності.

Для аудіювання учитель використовує фронтальні види роботи, які вимагають від учнів усних висловлювань.

Особлива увага надається роботі з усними діалогічними і монологічними висловлюваннями. Учні навчаються переказувати готові тексти /прослухані, прочитані твори, переглянуті діафільми, випадки з власного життя/ і на їх основі будувати аналогічні висловлювання. Одночасно учитель навчає їх складати усні й письмові висловлювання, що мають комунікативну мету: записка, вітання, лист. Цю роботу вони виконують спершу під керівництвом учителя, а потім з використанням різноманітних опор (малюнки, ілюстрації, план, ключові речення і т.д.).

Учитель створює на уроках такі мовленнєві ситуації, які спонукають учнів до спілкування, до побудови власних висловлювань. Обов'язково знайомить школярів з культурою спілкування, вчить доречно використовувати формули мовленнєвого етикету, уважно слухати й вислуховувати співрозмовника, формує уміння добирати слова для відповіді співрозмовнику.

Навчаючи учнів писемного мовлення, учитель вчить їх писати про те, що схвилювало, записувати враження від побаченого, прочитаного або почутого. Він заохочує до ведення записів, одночасно навчає виправляти помилки, організовуючи групову перевірку робіт, турбується, щоб учні активно обговорювали те, що написали їх товариші, щоб виправляли помилки.

Значна увага на уроках мови надається читанню - одному з видів мовленнєвої діяльності. Учитель звертає увагу на значення слів, правильну їх вимову, на інтонацію різних за метою висловлювання речень.

4. Правопис.

Одне з важливих завдань навчання мови - формування умінь правильно писати букви, правильно поєднувати їх між собою, правильно записувати склади, слова, вживати пунктуаційні знаки. Основою орфографічної грамотності є уміння співвідносити фонетичний і графічний образи слова, позначати звуки слова відповідними буквами без їх пропусків, заміни, перестановок. Прості у застосуванні правила правопису учні засвоюють у процесі письма, складні - практично, під керівництвом учителя. Робота над правописом передбачає засвоєння правил вживання зазначених у програмах пунктуаційних знаків.

Під час виконання різноманітних вправ на списування, роботи над помилками, написання навчальних диктантів учитель формує у школярів орфографічну і пунктуаційну зіркість, уміння бачити в тексті особливості графічної форми слова, помічати пунктуаційні знаки, користуватися зразком, самостійно виправляти допущені помилки.

^ 5. Графічні навички письма.

Техніка письма.

Культура оформлення письмових робіт.

Графічні навички письма, техніку письма учитель формує в учнів поступово, починаючи з підготовчого класу. Він зважає на те, що у молодших школярів часто спостерігаються розлади дрібної моторики пальців рук, тому проводить з учнями спеціальні вправи на укріплення м'язів рук, особливо пальців.

Зважаючи на особливості сприймання розумово відсталих учнів, навчає їх писати крейдою на дошці з орієнтацією на її площину, регулювати розміри букв. У зошитах навчає дотримуватися рядкових ліній, полів, абзаців, правильного розташування на рядку заголовка. Навчає охайно підкреслювати, виправляти допущені помилки чи описки.

У підготовчому класі, зважаючи на провідний вид ігрової діяльності у дітей, учитель проводить заняття у ігровій формі. Увага звертається на розвиток зорового і слухового сприймання, тактильної пам'яті,

Враховуючи обмежений словниковий запас школярів, у програмі закладено матеріал по семантизації лексики, формуванню граматичної сторони мовлення. Поступово, у процесі ігрової діяльності, учні практичним шляхом оволодівають лексичними уміннями, вчаться дотримуватися лексичної і граматичної сполучуваності слів. Засвоюючи слова, що є назвами предметів найближчого оточення, відповідних ознак і дій, учні збагачують лексику, у них накопичується словниковий запас. Діти працюють зі словами, реченнями, самостійно вчаться будувати невеличкі прості речення, засвоюють початкові уміння діалогічного і монологічного мовлення.

Програма рекомендує формування у школярів умінь, необхідних для оволодіння механізмом письма, що передбачає, насамперед, мускульне тренування руки. Діти оволодівають уміннями орієнтуватися у малому просторі, гігієнічними уміннями, особлива увага звертається на мускульну /рухову/ підготовку руки до письма. Для цього програма рекомендує різноманітні вправи на обведення і штрихування, які забезпечать оволодіння графічними уміннями.

Учні 2-4 класів пишуть навчальні диктанти, які не підлягають контрольному оцінюванню. Контрольному оцінюванню підлягає контрольне списування з творчим завданням.

Програмні вимоги до знань, умінь і навичок учнів подано у кінці програми для кожного класу.

Обсяг тексту для списування /у словах/:



клас

відділення

І відділення

ІІ відділення

кількість слів

І

8-10

5-7

2

12-14

8-10

3

І6-І8

12-14

4

20-22

І6-І8
  1   2   3



Схожі:

Програми iconДокументи
1. /Факультативн_ програми з психолог_х з сайту МОНУ/i_doc_12062013_1.doc
2.
Програми iconЗапит на виконання науково-технічного проекту цільової комплексної програми нан україни „Проблеми ресурсу І безпеки експлуатації конструкцій, споруд та машин” (ресурс”) Розділ програми
Розділ програми
Програми iconДокументи
1. /Навчальн_ програми/bio_ak10-11кл.doc
2. /Навчальн_...

Програми iconІнформація про викладанні інформатики в Скадовській гімназії станом на 13 вересня 2010 року піб вчителя Кількість годин інформатики Програми за якими викладається інформатика
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Навчальні програми для профільного навчання. Програми факультативів, спецкурсів,...
Програми iconЛист оцінювання громадськими експертами стану виконання в 2010 році програми назва експертної групи: Назва програми
Назва програми: Програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства
Програми icon§ Системні програми. Операційні системи та оболонки
Системні програми – це програми, які забезпечують технічне функціонування комп’ютера, керування взаємодією різних програм та пристроїв,...
Програми iconМетодичні рекомендації по використанню наявного програмного забезпечення у процесі викладання предмету «Сходинки до інформатики»
Програмісти ж не замислюються над цим, вони просто створюють програми для дітей, і не просто програми, а навчальні програми та цілі...
Програми iconЗвіт про виконання Програми, що фінансується з обласного бюджету (за підсумками І півріччя 2012 року) Основні дані : Назва Програми
Назва Програми: Регіональна програма забезпечення діяльності регіональних ландшафтних парків області на 2011-2014 роки
Програми iconДокументи
1. /Нов_ програми/_ноземн_ мови.doc
2. /Нов_...

Програми iconНавчальні програми для профільного навчання. Програми факультативів, спецкурсів, пропедевтичних курсів, гуртків. Інформатика. „Прем'єр”, 2003
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів фізико-математичного, природничого та технологічного профілів Інформатика 10-11...
Програми icon§ Прикладне програмне забезпечення. Його класифікація
Прикладні програми мож­на поділити на дві групи: прикладні програми загального призначення та прикладні програми спеціального призначення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи